Основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності.

Контроль за здійсненням господарської діяльності полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами господарського законодавства України.

Контроль за здійсненням господарської діяльності здійснюється у таких формах:

державний контроль (здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади);

самоврядний контроль (здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами);

громадський контроль (здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування; профспілками, об’єднаннями споживачів та іншими громадськими організаціями).

Згідно зі ст. 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у таких сферах:

збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин – за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин – за додержанням суб’єктами господарювання кредитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

цін і ціноутворення – з питань додержання суб’єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

монополізму та конкуренції – з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

земельних відносин – за використанням і охороною земель;

водних відносин і лісового господарства – за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю;

за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою;

за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

споживання – за якістю і безпечністю продукції та послуг;

зовнішньоекономічної діяльності – з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Статус органів державної влади і посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються чинним законодавством України.

Згідно із ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 р. (назва ЗУ в ред. ЗУ від 16 жовтня 2012 р.) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна фінансова інспекція України (Положення про Державну фінансову інспекцію України затверджене постановою КМУ від 6 серпня 2014 р.).

Контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства здійснює Державна фіскальна служба України (Положення про Державну фіскальну службу України затверджене постановою КМУ від 21 травня 2014 р. № 236).

Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до ст. 16 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 р. є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами (Державна інспекція України з контролю за цінами) та інші органи, визначені законом.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом (АК) України та його територіальними відділеннями (ЗУ «Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р.; Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р.).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Означена Служба створена КМУ з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби (Держветфітослужби), Державної інспекції з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекції) та Державної санітарно-епідеміологічної служби (Держсанепідемслужби). Відповідне рішення закріплено урядовою постановою «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10 вересня 2014 р.

Контролюючі органи здійснюють перевірки двох видів: планові та позапланові, які можуть бути як виїзними (здійснюватися за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу), так і невиїзними (здійснюватися шляхом витребування у суб’єктів господарювання необхідних для перевірки документів без безпосереднього виїзду на об’єкт перевірки).

Планова перевірка, як правило, проводиться не частіше одного разу на календарний рік. Підставою для проведення планових перевірок є план-графік перевірок, затверджений центральним органом виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролюючих органів.

Позапланова перевірка проводиться відповідно до наказу центрального органу виконавчої влади, що очолює відповідну систему контролюючих органів, за місцезнаходженням об’єкта перевірки або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу уповноваженими органами, виходячи з їхніх функціональних повноважень, за наявності хоча б однієї з таких обставин:

– за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України;

– за заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності суб’єкта господарювання (об’єкта перевірки);

– за поданням органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення господарського законодавства суб’єктом господарювання (об’єктом перевірки);

– за ініціативою контролюючих органів – у разі безпосереднього виявлення ознак порушення господарського законодавства суб’єкта господарювання (об’єктом перевірки);

– на особисте прохання (суб’єкта господарювання) об’єкта перевірки;

– за інших обставин, передбачених у чинних нормативно-правових актах.

Основними завданнями перевірок є:

здійснення державного контролю за додержанням законодавства у сфері господарювання;

своєчасне попередження, виявлення та припинення дій, які містять ознаки порушення господарського законодавства, а у разі, якщо порушення припинено, – вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень;

збір доказів у заявах і справах про порушення господарського законодавства;

оцінка діяльності об’єктів перевірки щодо додержання господарського законодавства та виконання рішень чи розпоряджень контролюючих органів;

аналіз рішень органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю на відповідність господарському законодавству.

Результати перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами, їх посадовими особами оформлюються відповідними актами.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: