Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Дайте визначення поняття «сучасний урок». Назвіть основні вимоги до сучасного уроку.




Урок – це основна форма організації навчання, що проводиться з постійним складом учнів у межах точно встановленого часу за сталим розкладом і з чітко визначеним змістом навчання. Сучасний урок – це передусім урок, на якому створено реальні для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні. Це особистісно-зорієнтований урок, у центрі якого особистість учня. Вимоги. Загальні: побудова уроку на основі закономірн. навч.-виховного процесу; оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил; забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням інтересів, нахилів і потреб; встановлення міжпредметних зв'язків, усвідомлення їх учнями; зв'язок з раніше засвоєними знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку школярів; стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості; логічність та емоційність етапів навчально-пізнавальної діяльності; ефективне використання педагогічних засобів; зв'язок з життям, особистим досвідом учнів; формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення та діяльності; формування уміння вчитися, потреби постійного поповнення своїх знань; діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Дидактичні: чітке визначення освітніх завдань кожного уроку; оптимізація змісту уроку з урахуванням соціальних та особистісних потреб; раціональне поєднання різноманітних форм і методів навчання; поєднання різних форм групової, колективної, парної роботи з самостійною діяльністю школярів; забезпечення оперативного зворотнього зв'язку, дієвого контролю і управління. Виховні: визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці, формулювання реальних виховних цілей; формування в учнів життєво необхідних ціннісних ставлень та якостей: старанності, відповідальності, ретельності, охайності, уважності, чесності та ін.; формування світоглядної, моральної, правової, політичної, художньо-естетичної, економічної, екологічної, трудової культури. Розвиваючі: формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності; вивчення й врахування рівня розвитку та психологічних особливостей учнів, проектування зони найближчого розвитку; стимулювання нових якісних змін у розвитку особистості. Психологічні: вивчення та врахування індивідуальних особливостей учнів; самовладання та самоконтроль вчителя; вимогливість вчителя в поєднанні з повагою до учнів; педагогічний такт. Гігієнічні: температурний режим; освітлення; провітрювання; попередження розумової перевтоми учнів.

 

 

Теоретики педагогіки мають окремі претензії до уроку. Їх уособлює зокрема Б.Кортяєв, який пише: «Бог уроку Я. Коменський, а всі, що нині живуть покоління вчителів, дидактів, керівників усіх рангів, - його ідолопоклонники, фантазм яких, нерозумна фантазія щодо вдосконалення й розвитку виліпили й зробили з уроку «страшного рукоятного чорного птаха…» Висловте Ваше ставлення до думки вченого Проаналізуйте шляхи підвищення ефективності сучасного уроку.

Сухомлинський писав, що влада педагога – найбільш необхідний, всеохоплюючий і небезпечний засіб. Коли одна людина безмежно довіряє іншій, вона в певній мірі стає беззахисною Педагогічне безкультур’я починається там, де вчитель у силу своєї обмеженості намагається перетворити дитячу беззахисність у клітку, куди заганяють пташеня, і роблять з ним, що хочуть. Врешті такий вчитель втрачає владу над дитиною. Довіра учня означає, що він хоче, щоб педагог потурбувався про нього. Не потрібно забувати, що учитель тільки старший і мудріший, а у всьому іншому – така ж людина, як і учень. Якщо вихователь розрушить таку довіру – він залишиться тільки наглядачем. (сто порад учителеві).

Успіх заняття, емоційне почуття кожного учасника навчального процесу залежать від того, як вас зустрінуть, від атмосфери в класі.

Педагогічна творчість учителя – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей кожного школяра.

Умови творчої діяльності учителя:

ü усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;

ü прийняття школяра як суб’єкта процесу пізнання;

ü усвідомлення мети, значення та завдань власної педагогічної діяльності;

ü усвідомлення особистісної творчої індивідуальності.

Компетентність учителя – володіння вчителем необхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особистості вчителя, як носія визначених цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.

Педагогічна креативність – це креативні риси, здібності, сформовані мотиви, які сприяють успішній творчій діяльності педагога.

Отже, щоб урок був сучасним, необхідно, щоб вчитель був творчою, компетентною особистістю, якій притаманні педагогічна креативність, толерантність у спілкуванні, творчість у діяльності.

Модель сучасного уроку обумовлена соціально-психологічними новоутвореннями в структурі особистості учня, бо з метою цього змісту й заради такого змісту проводиться кожен сучасний урок. Істотними елементами уроку є:

· зміст уроку (змістовний блок) як система отримуваних знань, нових вмінь та стосунків, що мають бути засвоєні учнями;

· процес активної діяльності (процесуальний блок), організований як інтелектуальна активність кожної дитини, залученої до активної пізнавальної діяльності, результатом якої і стає засвоєний зміст уроку;

· взаємини суб’єктів (суб’єктивний блок) діяльності, особистісні зв’язки яких визначають успішність оволодіння змістом.

Урок тоді буде продуктивним, коли учитель може створити ситуацію успіху.

Ситуація успіху – це те, що може організувати учитель на уроці та в позаурочний час. Ситуації успіху можна досягти тільки тоді, коли не лише вчитель, а й сама дитина визначає цей результат як успіх. Реалізація ситуації успіху відкриває великі можливості учня, нові обрії перед учнями і вчителями, дає стимули до подальшої діяльності.

Ефективність використання інновацій під час проведення уроку значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня.

Кожен урок, як гарна вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установи на діяльність. Мотивація діяльності виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною або негативною.

Основні шляхи вдосконалення сучасного уроку наступні:

1. Посилення цілеспрямованості діяльності вчителя і учнів на уроці. Одна з важливих задач вчителя - мобілізувати учнів на виконання поставлених задач, досягнення мети безпосередньо на уроці. Для цього необхідно спланувати кожний урок, щоб в ньому були передбачені найкоротші шляхи до поставленої мети, і в першу чергу намічені структура методика і засоби навчання в строгій відповідності з поставленою метою.

2. Здійснення організаційної чіткості кожного уроку від першої до останньої хвилини. Наперед на перерві готуються необхідні для уроку наочні приладдя, технічні засоби, учнівське обладнання, довідкова і додаткова література, розкладається все необхідне на кожне робоче місце. Також для цього можливо поставити перед учнями цікаве завдання, що включає їх в роботу з першої хвилини уроку.

Замість домашніх завдань застосовуються різні способи фронтальної прискореної перевірки - тестові письмові роботи, програмування, перфокарти і ін..

3. Підвищення пізнавальної самостійності і творчої активності учнів. Найцікавіший напрям пов'язаний з питаннями застосування на уроці методів і прийомів проблемного навчання і створення проблемних ситуацій як засобів підвищення пізнавальної активності учнів, - це сприяє підвищенню якості знань і виробленню необхідних навичок і умінь. Також передбачається самостійна робота учнів з учбовою і науковою літературою, словниками, довідниками і енциклопедіями, таблицями, діаграмами, графіками, картами.

4. Оптимізація учбово-виховного процесу. Цілеспрямований вибір якнайкращого варіанту побудови процесу, який забезпечує за певний час максимальну ефективність рішення задач освіти в даних конкретних умовах школи, певного класу.

Необхідно вибирати оптимальні варіанти поєднання різних методів, прийомів засобів навчання, які ведуть найкоротшим шляхом до досягнення мети уроку.

5. Інтенсифікація учбово-виховного процесу на уроці. Чим більше учбово-пізнавальних дій і операцій виконано учнями за урок, тим вище інтенсивність учбової праці. Ступінь інтенсивності учбової праці залежить від продуктивності використання кожної хвилини уроку, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного устаткування і раціонального його розміщення, правильного чергування праці і відпочинку і т.п. В умовах інтенсифікації навчання учні засвоюють знання в основному на уроках, і відпадає необхідність заучування удома матеріалу. Замість заучування учні дістають можливість краще його осмислити і закріпити, виконати творчі завдання, що викликають у них інтерес, відчуття інтелектуального задоволення від вдало виконаної роботи.

6. Здійснення міжнаочних і внутрішньонаочних зв'язків. При переході до нового матеріалу, ставляться задачі і питання для відтворення і подальшої корекції, опорної для засвоєння нового матеріалу знань і практичних навиків і умінь. Ці знання отримані учнями в процесі навчання або на основі особистих спостережень, при вивченні даного предмету або споріднених дисциплін. Це можуть бути уявлення, поняття, закони, формули, числові дані, що створюють опору, фундамент для повноцінного сприйняття і розуміння нових знань. Але відтворення опорних знань повинно супроводжуватися їх вдосконаленням: доповненням неповних, поглибленням поверхневих, розширенням вузьких, виправленням помилкових знань.

7. Вдосконалення типології і структури уроку. Урок є складним педагогічним об'єктом. Як і всякі складні об'єкти уроки можуть бути розділений на типи по різних ознаках.

Виходячи з цієї типології, будується календарний або тематичний план з розподілом уроків по окремих розділах і темах у відповідності з освітньою метою. Співвідношення уроків різних типів неоднаково і залежить від характеру учбової дисципліни, специфіки знань, навиків і умінь, мети і задач окремих учбових предметів. Кожний тип уроку має певну чітко позначену, основну освітню мету і методику відповідну його цілям і задачам.

Загальні вимоги стисло можна сформулювати так:

озброювати учнів свідомими, глибокими і міцними знаннями;

формувати у учнів міцні навики і уміння, сприяючі підготовці їх до життя;

підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати у учнів в процесі навчання межі особи;

здійснювати усесторонній розвиток учнів, розвивати їх загальні і спеціальні особливості;

формувати у учнів самостійність, творчу активність ініціативу, як стійкі якості особи, уміння творчо вирішувати задачі які зустрічаються в житті;

виробляти уміння самостійно вчитися, набувати і заглиблювати або поповнювати знання, працювати з книгою, опановувати навиками і уміннями і творчо застосовувати їх на практиці;

формувати у учнів позитивні мотиви учбової діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потреба в розширенні і придбанні знань, позитивне відношення до навчання.

Ці вимоги умовно можна поділити на чотири групи.

Виховні вимоги. Виховувати моральні якості, формувати естетичні смаки, забезпечувати тісний зв'язок навчання з життям, її запитами і вимогами, формувати активне відношення до неї.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных