ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ 8 страница

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної
давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази
на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених
обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового
рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Стаття 215. Зміст рішення суду

1. Рішення суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу та місця його ухвалення;

найменування суду, що ухвалив рішення;

прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному
розгляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у
справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням:

узагальненого викладу позиції відповідача;

пояснень осіб, які беруть участь у справі;

інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

встановлених судом обставин і визначених відповідно до них
правовідносин;

мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або
відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення,
бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні
нормативно-правові акти;

чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи
інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були,
то ким;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону,
на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону,
яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду про задоволення позову або відмову в позові
повністю чи частково;

висновку суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його
оскарження.

Стаття 216. Рішення суду на користь кількох позивачів або
проти кількох відповідачів

1. Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або
проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині
рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи
право стягнення є солідарним.

Стаття 217. Визначення порядку і строку виконання рішення
суду, забезпечення його виконання

1. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його
виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити
заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в
рішенні.

Стаття 218. Проголошення рішення суду

1. Рішення суду або його вступна та резолютивна частини
проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і
прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий
роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі
проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної
частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть
участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

2. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може
сам скасувати або змінити це рішення.

Стаття 219. Виправлення описок та арифметичних помилок
у судовому рішенні

1. Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які
беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні
описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень
вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.
Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце
засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про
внесення виправлень.

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть
участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове
рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої
сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми
грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає
передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках,
встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано
до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в
судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є
обов'язковою.

4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.

5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд
постановляє ухвалу.

Стаття 221. Роз'яснення рішення суду

1. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали
участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою
заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не
змінюючи при цьому його змісту.

2. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається,
якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого
рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

3. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом
десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або)
державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про
роз'яснення рішення суду.

4. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається
особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю,
якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

Стаття 222. Видача або направлення копій судового рішення
особам, які брали участь у справі

(Назва статті 222 в редакції Закону N 2875-IV від
08.09.2005)

(Частину першу статті 222 виключено на підставі Закону
N 2875-IV (2875-15) від 08.09.2005)

2. Копії судового рішення видаються особам, які брали участь
у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошення
рішення.

3. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у
судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом
п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з
повідомленням про вручення.

4. Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за
плату у розмірі, встановленому законодавством.

Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили

1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку
подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне
оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,
встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та
треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники
не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом
факти і правовідносини.

3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною
другою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної
сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато
справу.

4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з
відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що
впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи
припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового
позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від
них.

Глава 8
ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Стаття 224. Умови проведення заочного розгляду справи

1. У разі неявки в судове засідання відповідача, який
належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення
про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані
неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних
у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення
справи.

2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний
розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх
відповідачів.

3. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни
розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для
повідомлення про це відповідача.

Стаття 225. Порядок заочного розгляду справи

1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за
загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими
цією главою.

Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати
вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім
цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви
про його перегляд.

Стаття 227. Повідомлення про заочне рішення

1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання,
направляється рекомендованим листом із повідомленням копія
заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Стаття 228. Порядок і строк подання заяви про перегляд
заочного рішення

1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його
ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

2. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано
протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Стаття 229. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення

1. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у
письмовій формі.

2. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути
зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які
подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер
засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в
судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої
заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою,
яка її подає.

4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії
за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх
доданих до неї матеріалів.

5. До заяви про перегляд заочного рішення, поданої
представником відповідача, додається довіреність або інший
документ, який підтверджує його повноваження.

6. За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий
збір не сплачується.

7. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного
рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Стаття 230. Дії суду після прийняття заяви про перегляд
заочного рішення

1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного
рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї
матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд
повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце
розгляду заяви.

2. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути
розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.

Стаття 231. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного
рішення

1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в
судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про
час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з
осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу,
перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст
заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення
суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в
загальному порядку.

4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом
якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне
оскарження рішення.

Стаття 232. Скасування та оскарження заочного рішення

1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде
встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не
повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які
він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення
справи.

2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть
оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 233. Законна сила заочного рішення

1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до
загального порядку, встановленого цим Кодексом.

Розділ IV
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 234. Окреме провадження

1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного
судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про
підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають
значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов
здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або
підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення
її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника
та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну
власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому
порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного
закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську
таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи
про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою
подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його
розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою
подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини
другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі
одного судді і двох народних засідателів.

Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження

1. Під час розгляду справ окремого провадження суд
зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх
права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих
Конституцією і законами України прав, свобод чи
інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо
всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною
ініціативою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з
додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за
винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші
особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю
заявника і заінтересованих осіб.

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на
розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з
укладенням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого
провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку
позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на
загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не
відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Глава 2
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ
ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ
ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ
ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 236. Підсудність

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,
у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи
недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а
якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або
психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Стаття 237. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування,
наркологічним або психіатричним закладом.

2. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно
розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або
позбавлення її цього права може бути подана батьками
(усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

3. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути
подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх
спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним
закладом.

Стаття 238. Зміст заяви

1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної
особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний
розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення
своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують
дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними
напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо,
поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за
законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи
самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими
доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені
обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші
наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні
бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий
психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати
значення своїх дій та (або) керувати ними.

Стаття 239. Призначення експертизи

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад
здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного
стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито
провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи
визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження
експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра
може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи
на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 240. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю
заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про
виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання
її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням
стану її здоров'я.

2. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про
визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без
достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові
витрати.

Стаття 241. Рішення суду

1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або
позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися
своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною,
встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням
органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
{ Частина перша статті 241 в редакції Закону N 3551-IV
від 16.03.2006 }

2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи,
призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє
її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за
поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє
ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може
звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за
поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що
постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або
піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих
осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про
звільнення опікуна або піклувальника.

{ Частина друга статті 241 в редакції Закону N 3551-IV
від 16.03.2006 }

3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена,
здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її
піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.

4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,
яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного
поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на
підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за
заявою опікуна, органу опіки та піклування.

5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається
органу опіки та піклування.

{ Частина п'ята статті 241 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3551-IV від 16.03.2006 }

Глава 3
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ
ДІЄЗДАТНОСТІ

Стаття 242. Підсудність

1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного
віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках,
встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності
згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду
за місцем її проживання.

Стаття 243. Зміст заяви

1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня
особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини
відповідно до актового запису цивільного стану.

Стаття 244. Розгляд справи

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох
батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників
органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та
піклування у розгляді справи є обов'язковою.

Стаття 245. Рішення суду

1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі
повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким
задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі
надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду
законної сили.

3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повної
цивільної дієздатності після набрання ним законної сили
надсилається органові опіки та піклування.

Глава 4
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ
ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ
ПОМЕРЛОЮ

Стаття 246. Підсудність

1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання
заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)
фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за
місцезнаходженням її майна.

Стаття 247. Зміст заяви

1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою
або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети
необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або
оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну
відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю
фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають
підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Стаття 248. Підготовка справи до розгляду

1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів,
співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні
організації за останнім місцем проживання відсутнього
(житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або
органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про
наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої
невідоме.

2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та
піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи,
місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не
встановлено.

Стаття 249. Розгляд справи

1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків,
зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне
допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою або про оголошення її померлою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: