Ку-клукс-клан і суд Лінча

В 1865 р. на Півдні виникли незліченні «Вогненні хрести», «Білі ліги» та інші расистські організації білих. Тоді ж у Теннессі виникла могутня терористична організація Ку-клукс-клан. До 1868 р. у Ку-клукс-клані налічувалося уже 550 тис. чоловік. Уряд безжалісно проводив конфіскацію земель тих плантаторів, які не могли виплачувати зрослі учетверо податки. Конфіскована земля розподілялася між афроамериканцями і безземельними білими. Лише в 1872 р. було конфісковано 268 523 акри. У Міссісіпі за борги розпродали 20% усіх земель штату. Зрозуміло, що ці заходи уряду лише посилювати невдоволення колишніх плантаторів і білого населення Півдня взагалі. Ку-клукс-кланівці убили сенатора від Південної Кароліни, повісили конгресмена від Теннессі, не кажучи уже про сотні і тисячі звичайних громадян - жертв терору. Конгрес був змушений піти на поступки.

Лінчування – це народна страта без офіційного суду і слідства, що отримала свою назву від імені плантатора Чарльза Лінча, який жив у XVIII столітті у штаті Вірджинія. Лінчування звичайно застосовувалось щодо чорних злочинців, хоча часто йому піддавались і білі, за аналогічні злочини або пов’язані зі зрадою свого народу і раси.

З 1882 року, коли зафіксовано перші прояви самосуду, по 1927 рік лінчуванню було піддано 4950 осіб. Більшість зі страчених були неграми, але зовсім не через вибірковість чи упередженість «білих расистів». Бо вже тоді абсолютна перевага у злочинності в США належала чорним, а співвідношення страчених лінчуванням цілком відповідало реальній картині злочинів і співпадало з офіційною статистикою правоохоронних органів. Але якщо поліція не завжди могла довести справу до суду через брак доказів, то народ не обходили юридичні тонкощі і він давав злочинцям по заслугах.

Закон шермана

Антимонопольний закон Шермана 1890 р. становить ядро антитрестовської політики в економічному житті США. Згідно з ним поза законом оголошується "всякий контракт і всяке об'єднання у формі тресту, або в іншій формі, а також таємне угоду, спрямовану на обмеження торгівлі та комерційної діяльності..." У цьому законі також вказується, що "кожна особа монополізувало, або намагається монополізувати... яку-небудь галузь торгової операції... буде вважатися правопорушником ". У поправці Клейтона до цього закону від 1914 р. порушення його статей кваліфікується як "тяжкий злочин", карається не тільки грошовими штрафами, але і тюремним ув'язненням. В особливих випадках суд може винести рішення про децентралізацію і дробленні фірми на ряд невеликих підприємств.

Закон Шермана звучав досить радикально: всіляке об'єднання у формі тресту або у будь-якій іншій формі, або договір з метою обмеження комерції або торгівлі між штатами або з іноземними державами оголошується незаконним. Але в трактуванні судів закон зазнав вражаючу метаморфозу. Судова влада прирівняла до трестів в першу чергу організації тред-юніонів. У той же час Верховний Суд роз'яснив в 1895 р. при порушенні справи проти Цукрового тресту, що каратися можуть лише спроби монополізувати сферу торгівлі, але не виробництва, а саме це було головною сваркою діяльності зазначеного тресту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: