Зовнышня політика Хрущова.

Лібералізація зовнішньополітичного курсу. У відносинах між провідними країнами Заходу і країнами соціалістичного табору тривало стан холодної війни. На Заході тривало створення військово- політичних блоків, спрямованих проти СРСР і країн соціалістичного табору. У 1954 р. був створений військовий блок "Організація договору Південно -Східної Азії" (СЕАТО), до якого увійшли США, Англія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Таїланд, Філіппіни, Пакистан. У 1955 р. був оформлений ще один військовий блок - "Організація центрального договору" (СЕНТО), в який спочатку входили Англія, Туреччина, Пакистан, Іран, Ірак (1959 р. Ірак вийшов з його складу, штаб -квартира блоку була переведена в Анкару).

У відповідь на це СРСР, Болгарія, Польща, Румунія, НДР, Чехословаччина, Албанія 14 травня 1955 підписали Варшавський договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. На базі цього документа з метою проведення єдиної оборонної політики була створена Організація Варшавського Договору (ОВД).

Було створено Об'єднане командування збройними силами держав - учасників Договору. Для обговорення загальних питань зміцнення обороноздатності і збройних сил, координації зовнішньої політики країн? учасниць Договору був створений Політичний консультативний рада. Договір був підписаний на 20 років. ОВС ставила своєю метою забезпечення безпеки країн соціалістичного табору та підтримання миру в Європі.

У 50-ті роки СРСР докладав значних зусиль для зміцнення відносин з соціалістичними країнами. Розширювався обмін науково -технічним і виробничим досвідом, технікою, науковою документацією, налагоджувалася спеціалізація виробництва. Розширювалася торгівля між соціалістичними країнами, за 10 років - з 1956 по 1966 рр.. - Обсяг товарообігу між ними збільшився в 6 разів.

Однією з найскладніших в цей період була німецька проблема. СРСР надавав всебічне сприяння становленню НДР. З 1954 р. СРСР припинив стягування військових репарацій з НДР, надав їй кредити на якнайшвидше відновлення економіки. У червні 1955 Н.С. Хрущов і Н.А. Булганін відвідують з офіційним візитом НДР, в результаті 20 вересня 1955 був підписаний договір про відносини СРСР і НДР, в якому проголошувалося, що НДР є вільною у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. У Договорі також визначалися умови перебування радянських військ в НДР. Водночас, в 1961 р. в Берліні була споруджена Берлінська стіна, яка поділила німецьку столицю на дві частини (Див. додатковий ілюстративний матеріал).

Радянське керівництво стало робити спроби для нормалізації відносин з Югославією, що погіршилися наприкінці 40 -х років. 26 травня 1955 Н.С. Хрущов і Н.А. Булганін відвідують Югославію, і 2 червня 1955 р. було підписано Договір про дружбу між СРСР і Югославією. СРСР надавав велику допомогу Албанії. На радянські кредити і при наданні технічної допомоги СРСР в Албанії був побудований ряд підприємств, що склали основу національної економіки Албанії. За підтримки СРСР зміцнювалася Монголія. У 1957 р. Монголії були передані побудовані радянськими фахівцями підприємства вартістю 300 млн. руб.

1953-1956 рр.. увійшли в історію як епоха " великої дружби " СРСР і Китаю. СРСР чимало сприяв утворенню Китайської Народної Республіки в 1949 році. У 50 -ті роки СРСР надавав Китаю всебічну допомогу в справі індустріалізації. За допомогою СРСР в Китаї створювалися нові галузі промисловості - автомобільна, тракторна, машинобудування, авіаційна та ін Радянські фахівці надавали допомогу в спорудженні на території Китаю 200 промислових об'єктів (Див. додатковий ілюстративний матеріал). Також виявлялася Китаю допомогу в підготовці кваліфікованих кадрів робітників, інженерно -технічних працівників, інтелігенції. СРСР послідовно відстоював Китай на міжнародній арені. Зокрема, СРСР підтримав вимогу Китаю про виведення американських військових з китайського острова Тайвань, в 1958 р. керівництво СРСР попередило США, що напад на Китай воно буде розглядати як напад на СРСР. До ХХ з'їзду Китай був основним партнером СРСР в Азії. Але критика " культу особи " І.В. Сталіна на XX з'їзді КПРС зустріла нерозуміння китайської влади. Китайську позицію підтримали Албанія, КНДР, Румунія. Відносини між СРСР цими країнами стали холонути. У 1959 р. під час китайсько- індійського прикордонного конфлікту СРСР зайняв нейтральну позицію. Мао Цзедун вважав це образою, так як, на його погляд, Москва не повинна однаково ставитися до пролетарського Китаю і буржуазної Індії. У Китаї була розгорнута гучна антирадянська кампанія. У відповідь з Китаю були відкликані всі радянські фахівці, Москва зажадала повернути всі кредити, надані з початку 1950 року.

Виникли й інші складнощі у взаєминах всередині країн соціалістичного блоку. Так, в 1956 р. в Угорщині антисоціалістичні виступу взяли озброєний характер. 4 листопада 1956 почалося введення радянських військ до Будапешта. Антисоціалістичну виступ силою зброї було придушене (Див. додатковий ілюстративний матеріал).

У повоєнний час у колоніях послабився вплив Великобританії та Франції. З середини 50 -х рр.. цілий ряд колоніальних країн Азії та Африки здобув незалежність. СРСР став докладати зусиль для налагодження з ними дружніх відносин. Їм були надані довгострокові кредити на пільгових умовах, виявлялося технічне сприяння в будівництві найважливіших промислових підприємств, що сприяло зміцненню їх незалежності. У 50 -х рр.. СРСР надавав допомогу 14 державам Азії та Африки.

Зміцненню позицій СРСР серед азіатських країн сприяв візит керівників СРСР Н.С. Хрущова і Н.А. Булганіна в грудні 1955 р. у Індію, Бірму, Афганістан (Див. додатковий ілюстративний матеріал). Цим візитом було покладено початок зближенню СРСР та Індії. Індія зовсім недавно (1947) стала незалежною від Великобританії і відчувала труднощі державного становлення. СРСР в ці роки надав значну допомогу прем'єр- міністру Індії Джавахарлалу Неру в будівництві нової Індії. Було укладено цілу низку угод між двома країнами: торговельну угоду, угоду про будівництво в Індії у м. Бхилаї великого металургійного заводу, угоду про технічну допомогу СРСР Індії в розвідці покладів нафти та ін СРСР надав Індії великі кредити і позики. Металургійний комбінат у м. Бхилаї став символом радянсько- індійської дружби. СРСР надавав допомогу Індонезії в будівництві промисловості, надавав їй широкі кредити. СРСР підтримував і свого найближчого сусіда Афганістан, надаючи йому технічну та фінансову допомогу у вигляді довгострокового кредиту в сумі 100 млн. дол на розвиток його економіки.

Всього в країнах Азії та Африки в кінці 50 -х рр.. споруджувалося понад 300 промислових об'єктів

Зміцнювалися позиції СРСР в арабському світі. У 1956 р., коли Єгипет націоналізував Суецький канал, то Англія і Франція розгорнули антіегіпетскую кампанію. У тому ж році Великобританія, Франція та Ізраїль вчинили збройний напад на Єгипет. СРСР виступив на боці Єгипту і попередив керівництво країн - агресорів, що, якщо вони не виведуть свої війська з Єгипту, то СРСР прийде на допомогу Єгипту. Агресія проти Єгипту була припинена. У 1957 р. виникла загроза інтервенції Сирії з боку США і Туреччини. СРСР підтримав і це арабська держава. Радянський уряд заявило, що в разі агресії не залишить Сирію. Загроза інтервенції була знята. СРСР підписав з Сирією угоду про економічне і технічне співробітництво в галузі будівництва залізниць, гребель, гідроелектростанцій, зрошувальних систем і т.д. У 1958 р. США ввели свої війська до Лівану, а Великобританія? до Йорданії. І знову Радянський Союз прийшов на допомогу арабським державам. Під загрозою радянського втручання агресори вивели свої війська з Лівану та Йорданії.

У 1955-1958 рр.. СРСР встановив дипломатичні відносини з цілою низкою африканських країн: Ганою, Гвінеєю, Лівією, Ліберією, Марокко, Суданом, Тунісом. За фінансової та технічної допомоги СРСР в різних країнах було побудовано близько 6000 підприємств.

Радянське керівництво всіляко прагнуло до розширення взаємовідносин СРСР із західними капіталістичними країнами (Див. додатковий ілюстративний матеріал). Так, у повоєнний час залишалося невирішеним питання про взаємини з Австрією. З ініціативи СРСР 15 травня 1955 США, СРСР, Великобританія і Франція підписали Договір про незалежність Австрії, забезпечує її розвиток як незалежної держави, що здійснює політику постійного нейтралітету. У 1955 р. були відновлені дипломатичні відносини з ФРН. У 1956 р. було підписано угоду про припинення стану війни між СРСР і Японією.

Радянське керівництво надавало великого значення питанню про скорочення озброєнь і заборону атомної зброї. СРСР вніс в ООН ряд конкретних пропозицій, спрямованих на вирішення цієї проблеми, не вони не були прийняті (Див. додатковий ілюстративний матеріал). Тоді СРСР в 1955-1960 рр.. в односторонньому порядку скоротив свої збройні сили на 3,3 млн. чол. Вагомим внеском СРСР у справу розрядки міжнародної напруженості стала ліквідація в добровільному порядку двох радянських військових баз на території інших держав: навесні 1955 СРСР передав Китаю в повне розпорядження Порт- Артур, а січні 1956 р. була ліквідована радянська військова база в Порккала - Удд (Фінляндія).

Великим успіхом радянського керівництва в цей період стало підписання в 1963 р. в Москві договору між СРСР, США і Великобританією про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі й під водою. За короткий термін до цього договору приєдналися понад 100 держав.

Разом з тим, в 1962 р. світ знову опинився на межі нової світової війни. США створили до цього часу свої військові бази не території Туреччини, Італії, ФРН і розмістили на них ракети з ядерними зарядами. Розміщення американських військових баз в Туреччині переслідувало загрозу для безпеки СРСР. У 1962 р. на прохання кубинського керівника Ф. Кастро СРСР став створювати на Кубі військову базу. У відповідь американці встановили військово -морську блокаду Куби і вимагали вивести радянські війська з території Куби. Війська СРСР і ОВД, з одного боку, і США і НАТО, з іншого, були приведені в повну бойову готовність. Тільки розсудливість радянського і американського керівників - Н.С. Хрущова і Д. Кеннеді - врятувало світ від ядерної катастрофи (Див. додатковий ілюстративний матеріал). Був досягнутий компроміс: СРСР вивозив ракети з Куби, США - з Туреччини та Італії; США гарантували безпеку режиму Ф. Кастро (Див. додатковий хрестоматійний матеріал).

СРСР надавав великого значення розширенню економічних, культурних зв'язків між СРСР і капіталістичними країнами. Все ширше розгорталася торгівля СРСР з Англією, Францією, ФРН, Італією (Див. додатковий ілюстративний матеріал). У 1958 р. було укладено угоду між СРСР і США про розвиток співробітництва в галузі культури, техніки, освіти. Зближенню молоді багатьох країн сприяв VI Всесвітній фестиваль молоді та студентів у Москві, що відбувся в 1957 р. На ньому були присутні представники молоді більше 130 країн світу. Розширюються взаємні відвідування парламентських делегацій, що почалися з ініціативи Верховної Ради СРСР. До 1959 р. СРСР відвідали парламентські делегації 35 країн, делегації Верховної Ради СРСР відвідали 25 країн.

Зовнішньополітична діяльність радянського уряду в 1953-1964 рр.. призвела до деякого пом'якшення міжнародної напруженості (Див. додатковий ілюстративний матеріал).

Відставка Н.С. Хрущова (1964 р.). На початку 60 -х рр.. авторитет Н.С. Хрущова остаточно впав. Проти нього виникла змова, який очолили секретар ЦК А.Н. Шелепін, Голова Президії Верховної Ради РРФСР С.Д. Ігнатьєв, голова КДБ В.Є. Семичастний. Н.С. Хрущову про це було відомо, але серйозних заходів для запобігання змови він не вжив (Див. додатковий ілюстративний матеріал).

У 1964 р. Н.С. Хрущов відпочивав на дачі в Піцунді. 13 жовтня він був терміново викликаний до Москви. З аеропорту його повезли прямо в Кремль на засідання Президії ЦК. Від нього зажадали подати у відставку. Н.С. Хрущову було вже 70 років, він вважав, чимало зробив для країни, тому сказав: "Я піду і битися не буду".

Пішовши у відставку, Н.С. Хрущов займався городом, продиктував і опублікував за кордоном свої спогади. У 1971 р. у віці 77 років він помер. Похований він був на Новодівичому кладовищі. Рідні Н.С. Хрущова звернулися до скульптора і художнику Е. Невідомому, творчість якого Н.С. Хрущов кинув різкій критиці, як і творчість інших художників- абстракціоністів на виставці в Манежі в 1962 р., з проханням стати автором пам'ятника на його могилі. Скульптор погодився. Пам'ятник являє собою голову Н.С. Хрущова на тлі складного переплетіння чорного і білого мармуру. Контраст цих квітів показує суперечливість особистості та діяльності Н.С. Хрущова

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: