Главная
Популярная публикация
Научная публикация
Случайная публикация
Обратная связь
ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Ценовые и неценовые факторы
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
|
Психологічні знання в античному світі
Мілетська школа (VII-VI ст. до н.е.)
Фалес (624-547 рр. до н.е.)
| Існує думка, що філософ є автором таких текстів, як: «Про сонцестояння», «Про рівнодення»
| Вода – першооснова всього сущого, і все навколишнє
являє собою різні перехідні стани цієї першооснови. Душа є також особливий стан води. Суттєвою характеристикою душі є здатність надавати тілу рух, вона є те, що заставляє
рухатися. Ця здатність надавати речам рух властива всьому.
Ставив психічні стани в залежність від фізичного здоров'я тіла. Здорове тіло – кращі душевні здібності і талант, володіння великими можливостями знайти щастя.
| Ідея пошуку та опису першооснови, як пошук та опис психіки людини.
| Анаксімандр (610-547 рр. до н.е.)
| «Про природу»
| Першооснова – апейрон– стан матерії, який не має якісної визначеності, але який завдяки своєму внутрішньому розвитку і поєднанню породжує різноманіття світу.
Здійснив спробу пояснити виникнення і походження людини й живих істот. Йому належить ідея зародження живого з неживого. Виникнення органічного світу: під дією сонячних променів із землі випаровується волога, з згустку якої виникають рослини. З рослин розвиваються тварини, а з тварин - людина. Людина походить від риб. Головна ознака, яка відрізняє людину від тварини, полягає у більш тривалому терміні годування дитини грудьми і в більш тривалому догляду за нею.
| Анаксімен (588-522 рр.
до н.е.)
| Історії, «Триглав»
| Першооснова – повітря. Повітряну природу має і душа, а її
головною функцією виступає дихання.
| Геракліт Ефеський (530-470 рр. до н.е.)
| «Про природу»
| Психея –особливий перехідний стан вогняного початку в організмі (душа); перший психологічний термін. Спроба пошуку та характеристик душі.
Велике значення він надавав почуттям, а серед них особливо зору та слуху. Опції зору і слуху ставилися в залежність від загального стану душі і самих органів почуттів.
Розум, спираючись на почуття, відкриває її внутрішні закони. Думка людини саморозвивається, переходячи від однієї істини до іншої. Основна мета пізнання полягає в тому, щоб, відкривати істини, прислухатися до голосу природи і вчиняти по її законам.
Потребиживих істот визначаються умовами їх життя. Пов’язані з потребами почуття задоволення і незадоволення пізнаються через свою протилежність.
Щастя в тому, щоб виходити з голосу розуму, що дозволяє людині проявляти поведінку, будучи в гармонії з природою, які пов'язані з розумінням законів необхідності (Логосу).
Рок– (характер) чільний психологічний фактор, що визначає долю людини протягом всього його життя.
| Перший психологічний термін, пошук психічного, спроба прийти до теорії потреб, спроба пояснити поняття характеру.
| Представники медицини
Алкмеон (VI-V ст..ст. до н.е.)
| «Про природу»
| Виявив наявність провідників, що йдуть від мозку до органів чуття. Ним було встановлено, що мозок, органи чуття та відкриті ним провідники є як у людини, так і у тварин, а отже, і тим і іншим повинні бути властиві переживання, відчуття і сприймання.
Правило подібності: для виникнення якого-небудь відчуття необхідна однорідність фізичної природи зовнішнього подразника і органів чуття. Якщо людина зустрічає собі подібну, це викликає у неї почуття приємного, задоволення, і навпаки, відсутність схожості або подібності в людях приводить до виникнення у неї неприємних відчуттів. Рівні життєдіяльності (пильнування, сон і смерть) пов’язані з особливостями динаміки і переміщень крові в тілі.
Загальний стан організму, його фізичне здоров'я визначаються співвідношенням чотирьох стихій - води, землі, повітря та вогню.
| Першим пов'язав психіку з роботою головного
мозку і нервовою системою в цілому; пояснення виникнення відчуттів, симпатії.
Стани організму людини.
| Гіппократ (460-370 рр. до н.е.)
| «Гіпократів збірник»
| Організм людини являє собою суміш чотирьох початків (землі, води, повітря, вогню), але пов'язаних в певній пропорції. Гармонійне поєднання стихій обумовлює фізичне здоров'я людини. Проте в результаті зовнішніх впливів пропорція стихій може порушуватися і викликати у людини хвороби.
Відмінності зв'язувалися з наявними в організмі чотирма видами рідини (кров, слиз, жовта і чорна жовч), в яких різною мірою представлені основні чотири стихії. Міра переважання якої-небудь з названих рідин в їх суміші і обумовлює основні чотири типи людей - сангвініки, холерики, флегматики і меланхоліки.
| Типи темпераменту.
Основоположник диференційно-психологічного підходу до вивчення людей.
| Емпедокл (490-430 рр.
до н.е.)
| Поеми («Про природу», «Очищення» тощо), вірші.
| Також 4 першооснови. Світ утворюється в результаті
механічного поєднання стихій під впливом двох
світоутворюючих сил: Кохання або Дружба і Ненависть або
Ворожнеча.
Кров у людини і сік у рослин – носій душевних, психічних функцій. Гол.орган психіки – серце, а не душа. З кров'ю пов'язані також особливості загальної активності і рухливості людини.
Теорія витікань:Від зовнішніх предметів йдуть закінчення дрібних частинок, які, проникають в пори органів чуття, викликають образ зовнішнього предмета. Закінчення йдуть не тільки від зовнішніх предметів, а й від самих органів почуттів.
| Пояснення почуттів та відчуттів
| Гален (200 - 130 рр. до н.е.)
| «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла»
| Психічне – породження органічного буття. Кров – основа діяльності. На шляху до мозку кров, випаровуючись і очищаючись, перетворюється в психічну пневму(як носій розуму).
Органами психіки вважалися печінка (носій нижчих проявів душі - спонукань, потягів, потреб) серце (тут локалізуються емоції, афекти, пристрасті) і мозок (циркулює мозкова кров, продукується і зберігається).
Поділяє нерви на два види: м'які (чутливі), що йдуть до органів почуттів, і тверді (рухові), які підходять до м'язів.
До кожного органу чуття підходить своя особлива пневма. Гален створив оригінальне вчення про довільні і мимовільні
рухи. Звідси уявлення про уявлення Галена про емоції й
афекти. Афекти розумілися ним як такі душевні стани, які
викликаються змінами крові.
| Поділення типів нервів.
Опис роботи органів чуття.
Емоції, стани та афекти.
| Анаксагор (500-428 рр. до н.е.)
| Вчення про гомеомерії
| Гомеомерії – ближче до молекул, оскільки за своєю природою вони споріднені тій великій речовині, яка з гомеомерій складається. Усі тіла і предмети являють собою поєднання гомеомерій. Якісна своєрідність речі визначається перевагою будь-яких гомеомерій в їх загальній суміші.
Нус або Розум – основне його призначення полягає в організації та впорядкованості світу (тонка речовина, подібна повітрю).
Принцип протилежності: не можна отримати відчуття теплого, якщо наше тіло і впливаючий на нього предмет однаково теплі. Прісне пізнається через солоне, солодке - через гірке і т.д.
| Відчуття і пізнання через протилежності.
| Демокріт (460-370 рр. до н. е.)
| “Про почуття”, “Про планети”, “Про розум”, “Опис полюсів”, “Землеробство”
| Першооснова – атоми. Вони менші по величині, більш легкі, неподільні і не тотожні видимим предметам. Тільки завдяки порожнечі атоми можуть знаходиться в постійному русі, а природа і світ в цілому - в його вічному зміні та розвитку.
Людина – як найбільш досконала тварина.
Атоми душі - круглі, гладкі і споріднені атомам вогню. Якщо
душевних атомів в організмі стає занадто мало і ця втрата не
відновлюється, настає смерть.
В пізнавальну сферу душі включалися відчуття, сприймання і
мислення. Первісна форма пізнавальної діяльності -
відчуття і сприймання. На них спирається мислення.
Відправними положеннями в поясненні виникнення відчуттів і сприйнять у Демокріта виступає принцип подібності і механізм витікань.
| Розвиток думки про почуття, відчуття та мислення.
| Сократ (469 - 399 рр. до н.е.)
| Не записував свої думки.
| Усе дано від Бога.
Принцип помірності:людина повинна прагнути мати мінімальні потреби, і задовольняти їх треба тільки тоді, коли вони досягають свого вищого напруження. Це наближає людину до богоподібну стану, при якому вона стає відносно вільною від тілесних прагнень, а головне зусилля волі і розуму спрямовує на пошук істини й сенсу життя.
Розуміння – як основа духовної діяльності.
| Вважаються засновниками ідеалістичного напряму в філософії. У їх
філософсько-психологічній системі найбільш чітко проявляється
поворот давньогрецької філософії від питань світобудови і натурфілософії до проблем самої людини.
| Платон (427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.)
| «Апології Сократа», діалоги
| Все суще складається з трьох сторін: буття,
чуттєвого світу й небуття. Буття становить світ ідей. Небуття - це матеріальний світ, створений богом з чотирьох стихій - води, землі, повітря та вогню. Світ чуттєвих речей являє собою результат проникнення буття в небуття.
Найвищою ідеєю є ідея блага («світової душі»). Також існує душа Зла, зірок, планет, людей, тварин тощо.
Душа людини не залежать від тіла. Тіло – тимчасове пристанище душі.
Душа не продукує знання, бо вони існують незалежно від речей і людини. Її основна діяльність полягає лише в залученні до ідей світового розуму актом пригадування свого минулого.
Вищий і нижчий рівні душі. На основі поділу душі на частини, Платоном дається класифікація індивідуальних характерів, характерів різних народів, форм правління, поділ суспільства на стани.
| Аристотелем
(384 - 324 рр. до н.е.)
| Трактат «Про душу»
| Світ розумівся як результат постійного взаємопроникнення двох начал - пасивного (матерії) і активного (форми).
Душа є активне, діяльне начало в матеріальному тілі, його форма, але не сама речовина або тіло. Виконуючи організуючу, діяльну і керуючу функцію по відношенню до тіла, душа не може існувати без останнього, так само як існування самого організму неможливо без форми або душі.
Чуттєвий образ - це не той самий об'єкт, що сприймається в мініатюрі, а тільки його форма.3 головні умови: 1) впливу об'єкта, 2) проміжного середовища і 3) сприймаючої здібності.
Відчуття і сприймання виступають як вихідні форми пізнавальної діяльності, на основі яких виростають більш складні форми психічного.
Загальна чутливість - це центральний орган, куди направляються всі відчуття, що виникли при безпосередній взаємодії органів почуттів з зовнішніми предметами. Основними функціями загального почуття є упорядкування, зіставлення, роз'єднання, перебудова чуттєвих образів, співвіднесення минулих вражень із новими.
Кров - матеріальний носій всіх душевних функцій від нижчих до вищих.
В області формування характеру, крім інтелекту, повинні мати місце досвід, вправи і научіння вчинкам.
| Не відривав психічне від тіла, не позначав його як речовину.
| Стоїки
Зенон із Кітіона
| «Про життя, згодне з природою», «Піфагорійські питання», «Етика», «Логіка», «Держава»
| Пасивний початок – матерія, активний – повітряно-вогняна стихія, пневмою(з неї й складалася душа).
Вісім здібностей душі: здатність до розмноження і росту, здатність мови, п'ять основних видів чутливості і гегемонікон, (у ролі носія вищої і ведучої здібності, пов'язаної з переробкою всіх вражень).
Афекти – реакції на відхилення в розумовій діяльності; хворобливий стан душі. Шляхи подолання:
1) усунення первинного афекту іншим, йому протилежним;
2) за допомогою розуму придбати вірні знання та уявлення про своє сьогодення і майбутнє.
| Введення терміну «каталепсис» - «поняття».
Досягнення в дослідженні поведінки людини, мислення та мисленневих операцій.
| Епікур (341 -271 рр. до н.е.)
|
| Первинна реальність – матеріальний світ. Вихідні елементи – атоми, вони перебувають у вічному русі, необхідною умовою якого є порожнеча. Душа – надає рух.
Душевні атоми - повітряно-вогненної природи. Співвідношення в душі вогняних і повітряних атомів визначає рівень психічної активності.
Перша форма психічного - відчуття і сприймання (механізм – згідно з теорією витікань: відчуття і сприймання – уявлення – пам’ять).
«+» емоції – помірний рух гладких атомів, «-» - хаотичний рух шорсткуватих атомів.
Спонукання, почуття, афекти, переживання – рушійні сили людини. Головне – баланс стану задоволення і страждань.
| Розширення поняття морального та аморального (нравственного и безнравственного);
Спроба пояснити позитивні та негативні емоції.
|
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|