Змістовий модуль ІІ

1. Вчення про суще, про першооснови буття; система найзагальніших понять буття, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності – це:

а) гносеологія;

б) онтологія;

в) аксіологія;

г) антропологія.

2. Дайте визначення категорії буття.

3. Назвіть форми буття.

4. Що таке „друга природа”, які її особливості та ознаки?

5. Об’єктивно реальне буття світу в часі, просторі і русі, детерміноване і безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною – це:

а) матерія;

б) речовина;

в) Всесвіт;

г) поле.

6. Дайте визначення руху.

7. Дайте визначення простору.

8. Дайте визначення часу.

9. У чому полягає відмінність між рухом та розвитком?

10. Які б процеси перетворення не відбувалися у світі, загальний субстанцій ний баланс залишається незмінним – це:

а) закон заперечення заперечнення;

б) закон взаємного переходу кількісних та якісних змін;

в) закон єдності та боротьби протилежностей;

г) закон збереження і перетворення матерії.

11. Назвіть форми руху матерії.

12. В чому полягає єдність матерії, руху, простору і часу?

13. Назвіть специфічні властивості простору.

14. Назвіть специфічні властивості часу.

15. Назвіть соціальні властивості простору і часу.

16. Вища, властива лише людині і пов’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній мисленій побудові дій і передбаченні її результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини, це:

а) свідомість;

б) відображення;

в) мислення;

г) несвідоме.

17. Як Ви розумієте слова: „Свідомість не тільки відображає світ, а й створює його”?

18. Чи можливо зрозуміти природу людської свідомості, якщо вивчати тільки мозок? Відповідь поясніть.

19. Здатність матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати у своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем – це:

а) свідомість;

б) відображення;

в) мислення;

г) несвідоме.

20. Назвіть типи відображення.

21. Яка структура свідомості людини?

22. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме?

23. Яка структура суспільної свідомості?

24. Як співвідносяться індивідуальна та суспільна свідомість?

25. У чому полягає суспільно-історична сутність свідомості?

26. Формою суспільної свідомості не є:

а) політика;

б) атеїзм;

в) філософія;

г) мораль.

27. Назвіть форми суспільної свідомості.

28. Філософський метод, за яким Всесвіт і різні його сфери розвиваються шляхом якісних змін, боротьби протилежних сил, сторін на основі універсального зв’язку всіх явищ, об’єктів, процесів – це:

а) метафізика;

б) діалектика;

в) герменевтика;

г) софістика.

29. Таке розуміння світу і такий спосіб мислення, при якому ігноруються або вкрай спрощено розглядаються взаємозв’язки і взаємодії явищ і предметів, а процес розвитку тлумачиться як кількісне збільшення або зменшення об’єктів без їх якісної зміни – це:

а) діалектика;

б) метафізика;

в) софістика;

г) еклектика.

30. Міркування, побудоване на навмисному порушенні законів логіки – це:

а) діалектика;

б) метафізика;

в) софістика;

г) еклектика.

31. Концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат, на випадковому поєднанні сторін речей, на ігноруванні їх суттєвих відмінностей, на суб’єктивному поєднанні елементів, різних положень, концепцій, поглядів – це:

а) діалектика;

б) метафізика;

в) софістика;

г) еклектика.

32. Абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, без врахування обставин місця і часу – це:

а) негативна діалектика;

б) догматизм;

в) релятивізм;

г) еклектика.

33. Спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, який абсолютизує відносність істини – це:

а) негативна діалектика;

б) догматизм;

в) релятивізм;

г) еклектика.

34. Суттєве відношення, зв’язок між сутностями, який є: об’єктивним, необхідним, загальним, внутрішнім, суттєвим, повторюваним – це:

а) теорія;

б) концепція;

в) ідея;

г) закон.

35. Назвіть принципи діалектики.

36. Назвіть категорії діалектики.

37. Закон, що розкриває механізм процесу розвитку, показує шляхи утворення нового, способи переходу від старого до нового – це:

а) закон заперечення заперечнення;

б) закон взаємного переходу кількісних та якісних змін;

в) закон єдності та боротьби протилежностей.

38. Універсальний закон, в силу якого всім речам і явищам матеріального і духовного світу властиві внутрішні суперечності, протилежні сторони і тенденції, які знаходяться у взаємозв’язку і взаємозапереченні – це:

а) закон заперечення заперечнення;

б) закон взаємного переходу кількісних та якісних змін;

в) закон єдності та боротьби протилежностей.

39. Закон, що характеризує напрям і форму розвитку, єдність поступовості і наступності, виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого – це:

а) закон заперечення заперечення;

б) закон взаємного переходу кількісних та якісних змін;

в) закон єдності та боротьби протилежностей.

40. У чому полягає принципова відмінність діалектичного заперечення від метафізичного?

41. Процес взаємодії об’єкта і суб’єкта, сутністю якого є перетворення предметного змісту у зміст мислення, а кінцевою метою – досягнення істини – це:

а) творчість;

б) виробництво;

в) пізнання;

г) діяльність.

42. Перевірений суспільно-історичною практикою і удостовірений логікою результат процесу пізнання дійсності – це:

а) знання;

б) досвід;

в) історія;

г) практика.

43. Пізнання як форма діяльності здійснюється в:

а) моральних оцінках;

б) поняттях;

в) метафорах і символах віри;

г) художніх образах.

44. Дайте визначення об’єкта пізнання.

45. Дайте визначення суб’єкта пізнання.

46. Адекватне відображення об’єкта пізнаючим суб’єктом, яке відтворює реальність такою, якою вона є сама по собі, поза свідомістю і незалежно від неї – це:

а) заблудження;

б) істина;

в) практика;

г) творчість.

47. Для чого у пізнавальній діяльності необхідне поняття істини?

48. Зміст знання, яке не відповідає реальності, але приймається за істинне – це:

а) заблудження (омана);

б) істина;

в) практика;

г) творчість.

49. Чому заблудження (омана) є постійним супутником істини в процесі пізнання?

50. Такий зміст людських знань, який тотожний своєму предмету і не буде спростований подальшим розвитком пізнання та практики – це:

а) абсолютна істина;

б) відносна істина;

в) об’єктивна істина;

г) конкретна істина.

51. Таке знання, яке в принципі правильне, але не повністю відображає дійсність, не дає її всебічно вичерпного образу – це:

а) абсолютна істина;

б) відносна істина;

в) об’єктивна істина;

г) конкретна істина.

52. Що означає конкретність істини?

53. Критерієм істини є:

а) практика;

б) активність суб’єкта;

в) суперечність знання і незнання;

г) досягнутий результат.

54. Назвіть рівні наукового пізнання.

55. Класифікуйте методи наукового пізнання.

56. Дайте визначення експерименту як методу наукового пізнання.

57. Дайте визначення спостереження як методу наукового пізнання.

58. Дайте визначення аналізу.

59. Дайте визначення синтезу.

60. Дайте визначення гіпотези.

61. Назвіть гіпотези про походження людини.

62. Яку версію про походження людини Ви вважаєте істинною? Чому?

63. Процес виділення людини з тваринного середовища і її розвиток в процесі колективності – це:

а) соціалізація;

б) індивідуалізація;

в) виховання;

г) антропосоціогенез.

64. Охарактеризуйте біологізаторський підхід до проблеми сутності людини.

65. Охарактеризуйте соціологізаторський підхід до проблеми сутності людини.

66. Здатність людини діяти у відповідності зі своїми інтересами та цілями, спираючись на пізнання об’єктивної необхідності – це:

а) необхідність;

б) вибір;

в) праця;

г) свобода.

67. Об’єктивно зумовлений плин життя, що складається неза­лежно від конкретної людини – це:

а) свобода;

б) дійсність;

в) необхідність;

г) об’єктивність.

68. Дайте визначення особистості.

69. Як співвідносяться між собою поняття „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”?

70. Як пов’язуються між собою проблеми сенсу життя та смерті?

71. Чому проблема сенсу життя є однією з „вічних” у філософії?

72. Дайте визначення праці.

73. Дайте визначення суспільного виробництва.

74. До структури суспільного виробництва не входить:

а) духовне виробництво;

б) матеріальне виробництво;

в) пізнання;

г) виробництво потреб.

75. Знаряддя і засоби виробництва та самі люди, які приводять їх у рух і завдяки своїм знанням, досвіду і трудовим навичкам здійснюють виробництво, це:

а) виробничі відносини;

б) засоби виробництва;

в) предмети праці;

г) продуктивні сили.

76. Сукупність матеріальних, економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва та з його приводу і руху суспільного продукту від виробництва до споживання – це:

а) засоби виробництва;

б) предмети виробництва;

в) продуктивні сили;

г) виробничі відносини.

77. Перерахуйте основні сфери життя суспільства.

78. Дайте визначення політичної системи.

79. Назвіть функції політичної системи.

80. Назвіть теорії походження держави.

81. Назвіть функції держави.

82. Дайте визначення суспільного прогресу.

83. Назвіть критерій прогресу соціальної системи.

84. Дайте визначення регресу.

85. У яких напрямках здійснюється НТР на сучасному етапі розвитку суспільства?

86. Частина світу, сукупність природних умов, необхідних для життя людини і людства – це:

а) географічне середовище;

б) суспільство;

в) природа;

г) антропосфера.

87. Автором концепції ноосфери є:

а) М.Хайдеггер;

б) М.Шелер;

в) П.Тейяр де Шарден;

г) В.Вернадський.

88. Сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає глибоким визначальним фактором розвитку – це:

а) техносфера;

б) ноосфера;

в) біосфера;

г) антропосфера.

89. Дайте визначення екології.

90. Назвіть глобальні проблеми сучасності.

91. Назвіть шляхи подолання глобальних проблем.

92. Дайте визначення культури.

93. В чому, на Вашу думку, полягає людинотворча сутність культури?

94. Назвіть функції культури.

95. Дайте визначення поняття „народ”.

96. Дайте визначення поняття „нація”.

97. У чому суть національних відносин?

98. Сфера філософського знання про загальність і сутність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства – це:

а) соціальна філософія;

б) філософська антропологія;

в) філософія історії;

г) історія філософії.

99. Що є предметом філософії історії?

100. Назвіть напрямки філософії історії.

101. Що є рушійними силами суспільного розвитку?

102. Назвіть суб’єктів історичного розвитку.

103. Духовний феномен, що постає як форма самовизначен­ня людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джере­ло буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього – це:

а) релігія;

б) мораль;

в) віросповідання;

г) свідомість.

104. Що є предметом релігієзнавства?

105. Хто є основоположником релігієзнавства?

106. Тлумачення біблійних текстів – це:

а) догматика;

б) каноніка;

в) теологія;

г) екзегетика.

107. Розділ бого­слов’я, що виправдовує та захищає певну релігійну систему, її догмати за допомогою апелювання до розуму – це:

а) апологетика;

б) догматика;

в) каноніка;

г) есхатологія.

108. Функцією релігії не є:

а) компенсаційна;

б) терапевтична;

в) регулятивна;

г) методологічна.

109. Назвіть функції релігії.

110. Ставлення віруючих до світу, виражене в сис­темі поглядів, почуттів, смисл яких становить віра у надприродне – це:

а) віра;

б) релігійна свідомість;

в) богослов’я;

г) релігійний обряд.

111. Зумовлені звичаями, традиціями символічні ін­дивідуальні, колективні дії, що втілюють певні ідеї, норми, ідеали та уявлення і спрямовані на встановлення взаємовідносин людини з надприродними об’єктами – це:

а) релігійний обряд;

б) релігійний культ;

в) богослужбовий канон;

г) релігійна свідомість.

112. Реалізація віри у предметах, символах, діях індивідів, груп віруючих – це:

а) релігійний обряд;

б) релігійний культ;

в) богослужбовий канон;

г) релігійна свідомість.

113. Вербальне звертання людини до об’єкта – це:

а) релігійний обряд;

б) молитва;

в) релігійний культ;

г) богослужбовий канон.

114. Течії, об’єднання віруючих, опозиційні щодо певних релігій – це:

а) деномінація;

б) секта;

в) харизматичний культ;

г) релігійна група.

115. Малочисельна релігійна організація, утворена для задоволення релігійних потреб; сукупність віруючих усередині релігійної спільноти, об’єднаних певним інтересом; моно-, поліконфесійні об’єднання, створені для проведення релігійних заходів релігій – це:

а) деномінація;

б) секта;

в) харизматичний культ;

г) релігійна група.

116. Релігійна організація зі складною, суворо централізо­ваною та ієрархізованою системою взаємодії священнослужите­лів і віруючих релігій – це:

а) деномінація;

б) секта;

в) харизматичний культ;

г) церква.

117. Різновид церкви, уча­сники якої вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів вони отримають харизму (особливу силу, дар Божий) – релігій – це:

а) деномінація;

б) секта;

в) харизматичний культ;

г) релігійна група.

118. Назвіть світові релігії.

119. Що Ви розумієте під поняттям „совість”?

120. У чому полягає свобода совісті?

121. У чому полягає свобода релігії?

122. У чому полягає свобода віросповідання?

123. Що є предметом етики?

124. Основна категорія евдемоністичної етики Аристотеля – це:

а) мораль;

б) право;

в) мужність;

г) доброчесність.

125. Сукупність вимог, приписів, норм і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, соціальних інститутів, суб’єктів та до самої себе з позицій добра і зла – це:

а) закон;

б) мораль;

в) свідомість;

г) релігія.

126. Розмежуйте поняття „мораль” та „моральність”.

127. Дайте визначення понять „добро” і „зло”.

128. Позитивний зміст буття взагалі, пов’яза­ний із розвитком його різнобічних потенцій, звільнен­ням його продуктивних засад, реалізацією його призна­чення – це:

а) добро;

б) благо;

в) щастя;

г) краса.

129. Дайте визначення поняття „щастя”.

130. Що таке моральна свідомість?

131. У чому суть моральних відносин?

132. Елементарна форма моральної вимоги, певний взір­ець поведінки, що відбиває усталені потреби людсько­го співжиття і відносин та має обов’язковий характер – це:

а) моральна норма;

б) моральна цінність;

в) моральні відносини;

г) закон.

133. Специфічні соціальні визначен­ня об’єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або не­гативне значення для людини і суспільства – це:

а) ідеали;

б) цінності;

в) норми;

г) традиції.

134. Наука про найбільш загальні закономірності естетичного (в т.ч. художнього), освоєння людиною дійсності – це:

а) етика;

б) мистецтвознавство;

в) естетика;

г) культурологія.

135. Термін „естетика” запровадив:

а) Аристотель;

б) О.Баумгартен;

в) Г.Гегель;

г) К.Маркс.

136. Назвіть категорії естетики.

137. Дайте визначення естетичної свідомості.

138. Назвіть основні естетичні категорії.

139. Наука про закони і вміння правильно оперувати мисленням – це:

а) гносеологія;

б) логіка;

в) феноменологія;

г) аксіологія.

140. „Батьком логіки” вважають:

а) Платона;

б) Сократа;

в) Аристотеля;

г) Піфагора.

141. Які закони логіки вперше сформулював Аристотель?

142. Назвіть основні закони логіки.

143. „Із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге – хибним, а третього і бути не може” – це:

а) закон тотожності;

б) закон протиріччя;

в) закон виключеного третього;

г) закон контрапозиції.

144. „Кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування” ” – це:

а) закон тотожності;

б) закон протиріччя;

в) закон виключеного третього;

г) закон контрапозиції.

145. „Висловлювання та його заперечення не можуть бути істинними разом” ” – це:

а) закон тотожності;

б) закон протиріччя;

в) закон виключеного третього;

г) закон контрапозиції.

146. „Достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована” – це:

а) закон тотожності;

б) закон протиріччя;

в) закон виключеного третього;

г) закон достатньої підстави.

147. Міркування, що ведуть від знання про частину предметів до загального знання про всі предмети певного класу – це:

а) дедукція;

б) індукція;

в) припущення;

г) доведення.

148. Міркування, що ведуть від загального знання до часткового – це:

а) дедукція;

б) індукція;

в) припущення;

г) доведення.

149. Дайте визначення судження.

150. Логічна операція, в результаті якої з одного або кількох прийнятих тверджень (засновків) одержують но­ві твердження – висновки – це:

а) закон логіки;

б) умовивід;

в) судження;

г) доведення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: