Конструкції та розрахункові параметри живильників

Ланцюгові живильники (рис. 117) використовуються для рівномірного по-

давання кускових матеріалів великої й середньої крупності з бункерів і завантажувальних лійок у дробарки, на конвеєри та інші транспортуючі пристрої.

Живильник складається з барабана 1, з якого вільно спадають в декілька рядів нескінчені тяжкі ланцюги 2, розміщені над лотком 3. Ланцюги створюють завісу, яка запобігає висипанню матеріалу з бункера, коли зупиняється живильник. Ланцюги відділені один від одного дистанційними розпірками. При обертанні барабана ланцюги приводяться в рух із таким розрахунком, щоби нижні кінці їх рухалися в напрямі руху матеріалу.

Рис. 117 Ланцюговий живильник

Барабан складається з двох дисків, з’єднаних між собою стальними брусками квадратного перерізу, які закріплені на дисках на відстані, що дорівнює кроку ланцюга. Барабан установлюється по висоті з таким розрахунком, щоби ланцюги, коли живильник не працює, лягали на дно лотка 3.

У процесі роботи і при зупинці відбувається деяке пересипання матеріалу між ланцюгами, що утруднює запускання дробарок, тобто це недолік живильника. До переваг ланцюгових живильників відносяться надійність регулювання подавання матеріалу, компактність пристрою, простота обслуговування і невеликі витрати енергії.

Низ лотка живильника виконується або у вигляді суцільного днища, або набирається з колосників. В останньому випадку через щілини між колосниками просипаються куски матеріалу, розмір яких не перевищує розміру кусків, що виходять з дробарки, тим самим полегшуються умови роботи дробарки.

Висота бортів лотка приймається рівній двом розмірам найбільшого куска матеріалу, що подається в живильник. Кут нахилу днища лотка повинен бути дещо більше кута тертя матеріалу о лоток, або рівним йому. Якщо забрати ланцюги, матеріал може вільно скочуватися по лотку вниз.

Барабанні живильники використовують для подавання й дозування пилоподібних, зернистих і дрібнокускових матеріалів з величиною кусків до 50 мм. Живильники випускаються з гладкими барабанами і з барабанами, розділеними лопатнями на окремі сектори. На рис. 118 показаний секторний живильник. У чавунному корпусі 1, приймальна лійка якого закріплена безпосередньо до бункера, на валі 2 закріплений барабан 3, відлитий як одне ціле з лопатнями 4. Барабан приводиться в рух від електродвигуна через пасову передачу і черв’ячний редуктор 5. З бункера матеріал поступає в сектори барабана і висипа-

Рис. 118 Секторний живильник

ється із секторів через тічку 6.

Подібні живильники бувають також з приводом через ексцентрик 7 (рис. 119) і храповий механізм, собачка 8 якого впирається в зуби храпового колеса 9,

закріпленого на валі 2. З таким приводом від одного вала 10 можна обслуговувати декілька секторних живильників, прикріплених до бункерів з різними матеріалами, і забезпечити подавання матеріалів в кількості, що відповідає процентному вмісту їх у шихті або масі.

Регулювання кількості обертів барабана 3, а тим самим, і кількості матеріалу здійснюється переустановленням пальця 11, що з’єднує шатун 12 з важелем 13. Якщо палець 11 переставити ближче до осі 2 барабана, то шатун, який має постійне лінійне переміщення, поверне важіль 13 на більший кут, отже собачка

Рис. 119 Секторний живильник з приводом через

ексцентриковий і храповий механізми

8 поверне на більший кут храпове колесо з барабаном 3, внаслідок чого збільшиться кількість матеріалу, що подається за одне обертання вала 10.

Секторні живильники виготовляють з кількістю секторів в барабані від 3 до 12; продуктивність їх складає від 2 до 20 м³/год., в окремих випадках – до 50 м³/год.

Продуктивність барабанних живильників визначається за формулами:

-З гладким барабаном

Q = πDnВsρφ кг/с, (14.1)

де D – діаметр барабана, м;

n – кількість обертів барабана, об/с;

В – ширина барабана, м;

s – товщина шару матеріалу на барабані, м;

ρ – насипна густина матеріалу, кг/м³;

φ – коефіцієнт розрихлення матеріалу, φ=0,8.

-З секторним барабаном

Q=Vinφρ кг/с, (14.2)

де V – об’єм сектора, м³;

i – кількість секторів у барабані;

n – кількість обертів барабана, об/с;

φ – коефіцієнт розрихлення матеріалу;

ρ – насипна густина матеріалу, кг/м³

Дискові (тарілкові)) живильники (рис. 120) використовуються для безперервного подавання порошкоподібних і дрібнокускових матеріалів в машини і для їх об’ємного дозування.

Живильник складається з циліндричної труби 1, яка закріплена під бункером із сипким матеріалом, й горизонтального диска 2, що приводиться в обертання від електродвигуна через зубчату або черв’ячну передачу 3. Зернистий або порошкоподібний матеріал висипається з бункера на диск у вигляді конуса, розміри якого визначаються кутом природного укосу даного матеріалу й відстанню від живильної труби до диска. Під час обертання диска живильника частина матеріалу, яка знаходиться на ньому, скидається у розвантажувальний лоток ножем 4. Кількість матеріалу, яка подається за одне обертання диска, можна регулювати наступними двома способами. За першим способом (рис. 120, б) регулювання здійснюється підніманням або опусканням рухомої обійми 5, яка насаджена на трубу 1.Піднімаючи за допомогою маховичка 6, гвинта 7 і вилки 8 обійму догори, можна збільшити на диску конус матеріалу, а тим самим і його подачу; коли обійму опускають, конус матеріалу зменшується і продуктивність відповідно теж зменшується.

Скидання матеріалу з диска здійснюється за допомогою ножа 4 (рис. 120, а), встановленого під кутом. За кожне обертання диска 2 ніж зрізає й скидає у приймальник кільце матеріалу, об’єм якого дорівнює об’єму зрізаного конуса, за відніманням об’єму циліндра, що визначається нижнім діаметром обійми 5. Регулюванням положення ножа змінюють ширину кільця матеріалу, а, відповідно, і

Рис.120 Тарілковий живильник

продуктивність живильника. Необхідне встановлення ножа здійснюється за допомогою маховика 9 з гвинтом і підойми 10.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: