Утримання та Розведення

Кільцехвості варани чудово живуть і розмножуються в тераріумних умовах, якщо дотримані всі умови. Багато хто вважає цей вид прекрасним видом варанів «для новачків», так як ці тварини дійсно легко пристосовуються до життя в тераріумі. Вкрай рідко перевищують 30 дюймів у довжину (еквівалентно 76см), пара акантурусів може комфортно і безпечно один для одного жити в тераріумі 24х36 дюймів (60х90см). Зрозуміло, як і будь-які варанові, кільцехвості варани будуть тільки щасливі, якщо простір буде більшим, тому що акантуруси самі по собі істоти вкрай цікаві і активні. Як субстрат рекомендується використовувати пісок, землю або суміш цих двох видів грунту. Глибина грунту залежить від того, чи планується використання спеціальної камери для кладки під час періоду розмноження.

Оскільки кільцехвості варани походять з жарких ареалів, життєво необхідно підтримувати високі температури в тераріумі для нормальної життєдіяльності варанів. Температурний градієнт - важлива особливість в утриманні цих варанів. Ідеальні температури - 26-30 ° С фонова і 37-39 ° С в точці прогріву.

Температура поверхні субстрату (не повітря!) Під спотом повинна приблизно дорівнювати 60-76 ° С. Такі температури можуть здатися неймовірно високими для будь-якої тварини, але факт - такі спекотні поверхні цілком нормальні, коли температура повітря вище 30 ° С. Наприклад, в Південній Каліфорнії при температурі повітря 29 ° С температура землі під прямим сонцем цілком може досягати 60 ° С, у той час як у періоди, коли повітря прогрівається вище 32 ° С, сонце здатне розігріти поверхню піску або твердої глини до 90 ° С. У ареалах проживання кільцехвостих варанів (Австралія) камні і пісок, на яких гріються ящірки, здатні прогріватися саме до таких показників. Особисто я бачив випадки, коли кільцехвості варани мали опіки на тілі. Кращий спосіб уникнути таких негативних наслідків в тераріумі - переконатися, що повітря в тераріумі тепле. Термічні опіки можуть з'явитися, коли охолоджена тварина в прохолодному тераріумі проводить довгий час в гарячій точці баскінга, яка прогріває менше 75% площі його тіла.

Обладнайте тераріум кількома різними укриттями по всій його площі, як у теплій так і в прохолодній зонах, особливо якщо в тераріумі живе більше однієї особини. Укриття вельми важливе під лампою прогріву, так як кільцехвості варани і інші з варанів Odatria часто воліють регулювати температуру тіла будучи в укриттях. Метод, що позиціонується як ефективний, - стопка фанерних дощок, відстань між якими була б якраз достатньою для варанів, щоб ті могли протиснутися між ними. Цей метод, придуманий Френком Ретісом імітує нори і міжгір'я з вертикальним температурним градієнтом, в яких варани часто ховаються в природі. Гріючий килимок, розташований під субстратом, в самому низу цієї стопки дозволить переконатися в тому, що варан не переохолодиться вночі.

Як і у випадку з будь-якими денними тваринами, схильними до баскінгу, ультрафіолет дуже важливий для кільцехвостих варанів. Незважаючи на те, що до цих пір точно не ясно, чи можуть варани отримувати достатньо вітаміну D і кальцію з їжею, щоб бути здоровими, більшість кіперів воліють все-таки надавати варанам ультрафіолетове випромінювання на всякий випадок. УФ-лампу необхідно розмістити на відстані 15-25 см від грунту. Крім цього, обов'язково розмістіть в тераріумі купалку / поїлку, вона повинна перебувати в тераріумі завжди. Деякі з укриттів вкрай бажано обприскувати водою всередині, створюючи свого роду вологі камери. Незважаючи на те, що акантуруси походять з дуже жарких областей, вологість, особливо в Північній Австралії, досить висока, точно так само як в тих «печерах», де кільцехвості варани люблять ховатися. Оптимальний рівень вологості в таких укриттях - 65-85%.

Оскільки метаболізм у акантурусів вкрай високий, що пов'язано з проживанням в дуже жарких регіонах, маленьких варанів можна годувати щодня, а дорослих - кілька разів на тиждень. Комахи, такі як цвіркуни, мучняк, зофобас, і таргани становлять більшу частину дієти варанів в тераріумі, але голі миші і шматочки сирого м'яса птиці (наприклад, індички) теж можуть стати ласощами для варанів, особливо в період розмноження. Відомо безліч випадків, коли дорослі варани були схильні до сильного ожиріння, якщо отримували мишенят більше 3-4 разів на тиждень, але, якщо переважну частину раціону складають комахи, то на такій дієті варани можуть харчуватися щодня. Невеликі шматочки риби і варених яєць також йдуть на ура. Живих комах і голяків варани часто хапають за середину тіла і тягнуть у свої «місця злочину». Такі містечка, зазвичай камені і дошки в тераріумі, а іноді і стінки самого тераріума, варани використовують, щоб прибити КО - зламати хребці голяка або злегка розчавити комаху, щоб після КО було легше і спокійніше ковтати. М'ясо і миші можна класти на камні або в дрібні миски біля укриттів варана. Якщо КО не рухається, деякі варани можуть їх ігнорувати, але швидше за все пара-трійка місяців годування з пінцета зроблять свою справу, і варан звикне до нерухомого корму.

Кільцехвостий варан успішно розмножувався в неволі протягом багатьох років, навіть 25 років тому в Європі (HG Horn). Довгий час вважалося, що найкращий і новітній спосіб розведення варанів в неволі і збільшення популяції - використання такого плюса як можливість численних кладок (більше однієї кладки на рік), цей спосіб широко використовувався в приватних колекціях (Ердфельдер, 1984). За останні 5 років, однак, розведення варанів остаточно перестало бути складним завданням, і багато кільцехвостих варанів, розведених в неволі, нині налічують понад 4 поколінь.

Якщо ви плануєте займатися розведенням, то одна з головних і найважливіших завдань - придбати групу варанів з однієї кладки, або ж групу приблизно одного віку і розміру, і утримувати їх групою разом з якомога більш раннього віку. Спроби збирати групу з тварин, які ніколи не жили разом і не знають один одного, часто закінчуються травмами і навіть смертю одного і більше тварин. Б'ються не тільки самці, але і самки, серед яких теж є своя ієрархія, і займаючи більш високе соціальне становище всередині групи можуть вести себе агресивно по відношенню як до інших самок, так і навіть до дрібних самців. Самок, вирощених разом, можна зсадити з самцем, вирощеним окремо від них, але необхідно уважно спостерігати за тваринами з перших же днів спільного проживання, щоб переконатися, що цей союз успішний і безпечний (Дж. Лем).

Як і у більшості інших варанових, у кільцехвостих варанів не так просто визначити стать, хоча, досвідчений кіпер цілком може визначити стать при віці 4-5 місяців і раніше. У самців утворюються групи збільшених у розмірі лусочок на одній стороні, нижче клоаки. У самок в цій області лусочки значно менші. Самці також можуть мати більш потужну мускулатуру в районі шиї і більш широку голову, тоді як у самок форма голови більш струнка і в деяких випадках може бути гострішою. Я помітив, що самки обох підвидів в моїй колекції дещо відрізняються від самців і поведінкою - самки більш товариські стосовно кіпера, хоча і самці і самки червоного підвиду більш забіякуваті, ніж жовті (останні практично ніколи не виявляють агресії стосовно людей і не кусають їх). Цікава особливість поведінки, характерна для особин, які не досягли статевозрілого віку, - молодняк, навіть ті які тільки вилупилися можуть проявляти статеву поведінку навіть у дуже юному віці, але це зовсім не говорить про їх статеву приналежність. Самки можуть «доглядати», причому як за самцями, так і за іншими самками, те ж саме відбувається і з самцями. З віком, втім, це проходить.

Кільцехвості варани досягають статевозрілого віку достатньо швидко - були випадка запліднених кладок у батьків, які за віком не перевищували півроку. Кінг і Родес (1982) встановили, що в природі самки довжина 10-12 см без хвоста мали збільшену яйцеклітину, яка відповідала за розміром тій, що в акантурусів які вже можуть мати потяг достатевого життя, якщо утримуються при правильних температурах. Температури баскінга вкрай важливі в період розмноження - статева активність варанів може різко знизитися, якщо температура грунту в точці прогріву менша 57 ° С. Якщо температура в тераріумі оптимальна, і варани харчуються щодня, то можуть почати спаровуватись по кілька разів на день, зазвичай по пів години, від весни і літа - аж до жовтня. Період спарювання може сильно варіювати залежно від температури, харчування та світлового режиму в тераріумі, і навіть від географічного розташування рептилії в цей момент. Іноді тварини можуть просто «вимкнутися» навіть при оптимальному харчуванні і температурному режимі і не проявляти ніякого інтересу одне до одного. У такі моменти я зазвичай знижую температуру на кілька градусів і вимикаю одну з гріючих ламп. Світловий режим я зменшив до 10 годин і годую з жовтня тільки 2-4 рази на тиждень. Такий режим я встановлюю до того як тварини почнут проявляти активність, зазвичай за 1-3 місяці. Після цього я починаю годувати варанів щодня, додаю більше тепла і збільшую світловий день до 14 годин. Період спарювання при такому графіку зазвичай починається протягом 1-2 наступних місяців. Деякі кіпери практикують взагалі не змінювати умов утримання, і варани самі починають паруватися після легкої «зимівлі», після певного періоду відпочинку, але я віддаю перевагу імітувати реальні природні умови, щоб зробити ситуацію більш послідовнішою.

Самки можуть відкладати яйця в будь-який місяць року, багато особин можуть спарюватися і робити кладки до 6 місяців на рік. Період від спарювання до відкладання яєць зазвичай займає 2-4 тижні, і самки зазвичай фізично готові до нової вагітності протягом місяця. Деякі самки здатні до спарювання протягом дня-двох після кладки, і після цього можуть відкласти чергову кладку протягом наступних декількох тижнів. Навіть з перервою багато самок акантурусів здатні відкласти 6 кладок яєць за один сезон спарювання. (Ф. Ретес).

Забезпечте в тераріумі волога зону, наприклад, свого роду волога камеру або просто змочений субстрат. Для кладки відмінно підійде волога земля приблизно 25см у висоту, тому що дозволяє самці рити довгі нори и відкладати яйця в невелику «камеру» в кінці. Самки зазвичай охороняють кладку від других тварин, і з цієї причини самців краще тимчасово виселити в інший тераріум, або ж відсадити самку в окремий. Кількома днями пізніше самка швидше за все розпочне поступово віддалятися від кладки на відстань і може виглядати злегка виснаженою (але далеко не завжди, тому що самки кільцехвостих варанів продовжують харчуватися аж до самої кладки). Сама проста ознака, за якою можна визначити, чи зробила самка кладку - вона сидить біля входу в свою нору або безпосередньо на вологій камері. Зрозуміло, що варани можуть рити нори і не ставлячи перед собою мету відкласти туди яйця, але таку порожню нору ніхто на вході охороняти не буде.

Кладки в обох підвидів можуть нараховувати 18 яєць, їх кількість залежить від розміру самки, але в середньому кількість яєць швидше дорівнює 10 (Ф. Ретес). Яйця зазвичай приблизно 3см розміром і вага 4,5-6,5 грам у підвиду brachyurus і на 2/3 більші лише у підвиду acanthurus.

Обережно розкопайте яйця з камери і помістіть їх в закритого типу пластикові контейнери на субстрат типу перліту в співвідношенні 1/1 з водою. Не додавайте більше води в суміш, якщо тільки вона не висохла майже повністю, і ніколи не додавайте воду в останні 2 тижні періоду інкубації. Додавання води на цьом етапі може бути причиною смерті вже сформованих малюків у яйці в результаті «утоплення». Перевіряйте яйця раз на тиждень, відкриваючи контейнер - це дозволить повітрю правильно циркулювати і оновлюватися, і повторюйте цей процес 2-3 рази на тиждень на протязі останніх двох тижнів інкубаційного періоду.

Яйця потрібно інкубувати при температурі 28-30 ° С, тоді термін до вилуплення варанів становитиме 12-15 тижнів. Молодняк підвиду brachyurus важить в середньому від 4 до 6 грам, а їх довжина становить 5,5-7см без хвоста; мальки підвиду acanthurus трохи більші. Відразу після появи варанів на світ помістіть їх в садки з паперовими рушниками на дні і підтримуйте ту ж температуру, що при інкубації протягом 1-2 днів або до тих пір, поки у малюків не заростуть пуповини і не почнуть виявляти активність, вивчаючи простір довкола себе.

Цьогорічних кільцехвостих варанів можна утримувати групами в тераріумах або садках; в одній стороні повинна знаходитися точка прогріву з температурою аж до 49 ° С на поверхні субстрату. У деяких точках баскінга також рекомендується розміщувати невеликі укриття, тим самим даючи тваринам більшу можливість до терморегуляції. Температурний градієнт можна підтримувати приблизно таким самим, в якому живуть дорослі особин, хоча коли варани підростуть, можна трохи збільшити температуру в точці прогріву. Щодня зволожуйте укриття і завжди тримайте в тераріумі поїлку з чистою водою, тому що маленькі варани можуть пересихати. Годувати малюків можна починати вже через добу після їх появи на світ.

Вони з задоволенням будуть полювати на маленьких цвіркунів та інших комах. Варани не відразу починають охоче їсти м'ясо птиці та голяків мишей, тому перший рік харчування може складатися виключно з комах.

Популярність і доступність кільцехвостих варанів збільшується з кожним роком. Все більше людей знайомляться з цим видом варанів і дізнаються, наскільки спокійними і цікавими можуть буті ці істоті, тому не виключено, що в майбутньому ці варани стануть настільки ж популярними в тераріумістиці, наскільки, наприклад, популярні бородаті агамі. З часом люди також зрозуміють, що ці варани є не тільки прекрасними вихованця, які підходять для домашнього утримання і здатні стати домашніми улюбленцями, але, ймовірно, вони могли б допомогти знизити попит на більш рідкісних і великих за розміром видів, які у великій кількості імпортуються з природи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: