Правовий характер бюджету.

Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет. Таке право надано лише цим суб’єктам, а не відповідним органам державної влади чи місцевого самоврядування. З нього випливає широке коло бюджетних прав матеріального і процесуального змісту, завдяки використанню яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.

Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:

- право на власний бюджет;

- право на отримання бюджетних доходів і залучення їх до відповідного бюджету;

- право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

- право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;

- право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Бюджетні права закріплені у Конституції України, в Бюджетному кодексі України” та ін. нормативно-законодавчих актах.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого,, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами, називаються бюджетними.

Правова характеристика бюджету пов'язана з його законодавчим регулюванням. Бюджет виступає документом (фінансовим планом), в якому дається розпис доходів і видатків держави та органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет України затверджується у формі закону.

Бюджетні відносини зі створення й використання централізованого фонду грошових ресурсів організовуються і реалізовується у вигляді основного фінансового плану держави.

Взаємозв'язок бюджету з фінансовими планами підприємств, організацій і установ носить в основному односторонній характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку складають фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків. Вони є платниками податків. В їх фінансових планах відображається балансовий прибуток, сплата податків в бюджет, чистий прибуток і його використання. Податкові взаємовідносини з бюджетом регулюють фінансові плани підприємств і визначають їх реальні можливості. Підприємства державного сектору економіки крім сплати податків можуть отримувати асигнування з бюджету у вигляді державних дотацій і бюджетних позичок. Такі взаємовідносини теж відображаються в фінансових планах і визначають їх фінансовий стан. В сучасних умовах, з одного боку, стоїть завдання ліквідації збитковості і бюджетного датування підприємств, а, з другого, в умовах економічної кризи, держава змушена фінансово підтримувати найбільш важливі галузі і підприємства. Однак з переходом до ринкових відносин бюджет перестав виконувати функцію збалансування фінансових планів підприємств. Тепер ця функція покладається на кредит, а бюджет може забезпечувати тільки певну фінансову підтримку як за рахунок пільг з оподаткування, так і шляхом виділення асигнувань.

Підприємства соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису видатків. В ньому відображаються бюджетні асигнування, які є джерелом фінансового забезпечення. Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету. В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від реальних потреб в ресурсах, так і від можливостей бюджету - чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми. Під час фінансової кризи, в якій зараз знаходиться Україна, бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу. Частина видатків, в першу чергу на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина виходячи із реальних можливостей бюджету. Впровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін в їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом. Бюджетні асигнування виступають тільки одним із джерел фінансових ресурсів, причому їх роль і питома вага будуть зменшуватись за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

2. Склад і структура доходів бюджету;

Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.

В Україні, згідно із законодаством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:

1. Щодо бюджетного устрою:

- доходи, які надходять до державного бюджету України;

- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;

- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша – до місцевих бюджетів;

- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.

2. Щодо джерел сплати:

- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);

- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход;

3. Щодо обсягу ставки податків та обов’язкових платежів:

- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ствкою);

- прогресивні подакти (сплачуються за прогресивними ствками);

4.Щодо методу стягнення:

- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);

- непрямі податки (включаються до ціни прподукції, робіт, послуг)

5.Щодо об’єкта оподаткування:

- податок на додану вартість;

- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;

- податки на майно, землю, природні ресурси.

6. Щодо суб’єкта оподаткування:

- -податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);

- податки, які сплачують громадяни.

Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, законодавством України визначено склад доходів які зараховуються до відповідних бюджетів.

Так, доходи державного бюджету України формуються за рахунок:

1.Надходжень, що мають бути отримані на загальнодержавні потреби відповідно до законодавства про податки, збори, плати за послуги, що надаються бюджетними установами державної власноті, та інших неподаткових доходів разом із дивідендами на державну частку майна:

- податок на ДВ;

- акцизний збір з імпортних товарів;

- податок на прибуток;

- ввізне мито;

- збір за спеціальне виккористання природних ресурсів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- консульські збори та ін.

2.Дотації, гранти, дарунки грошима та товарами.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:

1. прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 БК;(100% до бюджетів м.Києва та Севастополя; 75%-до доходів бюджетів міст республ.(в АРК та обласного зн., що справляється на території цих міст; 25% до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ.)

1) державне мито, в частині, що належить МБ;

2) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

3) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;

4) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємн.діяльн.(за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

5) єдиний податок для суб’єктів підпр.д-ті, у частині, що належить відповідним бюджетам.

Доходи бюджету районів формуються за рахунок:

- трансфертів з обласного бюджету;

- трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об’єктами, що спільно використовуються.

Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

- місцеві податки і збори;

- 100% плати за землю для бюджетів міст Києва та Севастополя. 75% для бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення; 60% для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;

- податок з власників транспортних засобів, що зараховується до відповідного бюджету;

- надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

- надходження дивідендів, що є у власності відповідної території;

- фіксований с/г податок;

- плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комун.власності;

- надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

- податок на прибуток підприємств комун.власності;

- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.

3. Cклад і структура видатків бюджету;

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Значна кількість певних видів видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів.

Склад і структура видатків бюджету України:

1. Державне управління.

2. Судова влада.

3. Міжнародна діяльність.

4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.

5. Національна оборона.

6. Правоохоронна діяльність.

7. Освіта.

8. Охорона здоров’я

9. Соціальний захист і соціальне забезпечення.

10. Житлово-комунальне господарство.

11. Культура і мистецтво.

12. Засоби масової інформації

13. Фізична культура і спорт.

14. Промисловість і енергетика.

15. Будівництво

16. С/г, лісове господарство, рибальство та мисливство.

17. Транспорт, шляхове господарство, зв’язок. Телекомунікації та інформатика.

18. Та інші...

Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватися якісно і кількісно.

Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг.

Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто, суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме - до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджтеу у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, яке їхнє соціальне призначення.

Поточний бюджет і бюджет розвитку

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку.

Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

З 1 січня 2005 року Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) запроваджено розподіл витрат загального та спеціального фондів бюджету на витрати розвитку і витрати споживання. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України Наказом № 4 від 05 січня 2005 року внесло доповнення до наказу № 604 від 27 грудня 2001 року „Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

У наказі надано роз'яснення щодо застосування визначень витрати розвитку та витрати споживання.

Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема:

- фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

- фінансове забезпечення структурної перебудови економіки;

- інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Витрати розвитку — це видатки розвитку та надання кредитів з бюджету.

Видатки споживання - частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, не віднесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

Витрати споживання - це видатки споживання та погашення боргу.

Класифікація кредитування бюджету

Кредитування бюджету (код 4000) за своєю суттю не відноситься до видатків бюджету. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків. Класифікація кредитування деталізує надання та повернення кредитів з бюджету.

У результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з'являються зобов'язання перед бюджетом.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними;

4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України та іншими законами;

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Так наприклад, Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачена субвенція з Державного бюджету міському бюджету міста Запоріжжя на будівництво автотранспортної магістралі через річку Дніпро у м. Запоріжжі в обсязі 250000 тисяч гривень за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв'язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку першочергово фінансуються видатки, які включені в поточний бюджет.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: