деонтологічних нормативів у майбутнього юриста 1 страница

4.1. Роль навчального обов'язку у формуванні службового духу юриста

Студент повинен вже з першого курсу налаштовуватись сприйма­ти навчальні дисципліни у контексті філософії права, сприймати осо­бистість юриста, його службову діяльність із філософського погляду, що сприятиме ґрунтовнішому засвоєнню матеріалу з інших галузей права.

Юридична деонтологія є навчальною дисципліною, з якої почи­нається вивчення юриспруденції. Вона охоплює широке коло питань. В центрі уваги вивчення деонтології знаходяться основні морально-правові цінності професії, її канони. Особливість цієї дисципліни по­лягає в тому, що вона характеризує юриспруденцію крізь призму юри­дичної професії і діяльності юриста як особи. Юрист не може обме­жуватися в своїй діяльності тільки настановами закону, він повинен керуватися ще й деонтологічними (етичними) нормами.

Юрист повинен бути, так би мовити, енциклопедистом, тому що прийняття юридичних рішень вимагає від професіонала-юриста вели­кої напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому він працює пере'д суспільством.

Саме ця дисципліна допоможе першокурснику глибше усвідоми­ти свою майбутню професію правознавця і правозахисника, наперед знати, які обов'язки його чекають на життєвому професійному шляху, зрозуміти, як готувати себе до цього напрямку професійного життя, які якості виховувати в собі відповідно до майбутньої професії, як досягти професійної вершини, професійної майстерності, фахового статусу висококваліфікованого спеціаліста, а в майбутньому самоут­вердитися як професіоналу, приймати справедливі рішення у кожній юридичній справі. Адже з перших кроків складається певний службо­вий дух юриста, який проявить себе значно пізніше.

Одним з основних етапів формування особи юриста є навчання у вищому юридичному закладі. Тут студенти вперше знайомляться з обов'язками юриста. Глибокому усвідомленню цих обов'язків пере­дує найперший обов'язок — навчальний. Можна також виділити і внутрішній імператив навчального обов'язку студента.

Студентам дистанційної форми навчання, перш за все, слід пра­цювати самостійно. Самостійна робота є основним засобом оволодін­ня навчальним матеріалом. Для цього слід наполегливо опрацьовува­ти запропоновані викладачами літературу і нормативні документи. Адже дуже важливе значення в умовах сьогодення набуває процес правового самовиховання, тобто оволодіння правовими знаннями са­мостійно.

4.2. Юридична освіта і Закон України "Про освіту"

Юридична освіта є основою культурно-правового, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона за­безпечує інтелектуальний, творчий потенціал народу, підвищує його культурний рівень, забезпечує апарат управління, правотворчі органи, правоохоронну систему, економіку держави кваліфікованими спеціа­лістами-професіоналами.

Юридична освіта — це система правових знань, поглядів, пере­конань, отриманих у результаті навчання і самоосвіти особи, що фор­мує її як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Юридична освіта — це діяльність щодо засвоєння знань про основи держава і права, виховання поваги до закону, прав людини, небайду­жого ставлення до порушень законності і правопорядку.

Основним джерелом формування навчального обов'язку є Закон України "Про освіту".

В цьому Законі також закріплені принципи освіти, структура вищої освіти, види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційни­ми рівнями, стандарти вищої освіти та інші положення.

Стаття 11 Закону України "Про вищу освіту" визначає, що стан­дарти вищої осе!іти є основою оцінки якості вищої освіти та про­фесійної підготоеки, а також якості освітньої діяльності вищих на­вчальних закладІЕ; незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм

навчання.

Державні стандарти беруться за основу, а у відповідності до цієї 'основи кожний юридичний вуз залежно від його спеціалізації може розробляти свій заріант кваліфікаційної характеристики спеціаліста

даного напрямку.

Але будь-яка спеціалізація повинна відповідати певним деонтоло-

гічним нормативам.

4.3. Деонтологічиїі нормативи випускника юридичного фа­культету

Випускник, одержуючи вищу юридичну освіту, повинен відпо­відати таким деонгологічним нормативам:

- керуватися принципом верховенства права, знати і шанувати закони, нетерпиме ставитись до будь-якого їх порушення у власній

професійній діяльності;:

- вміти орган зувати свою діяльність, самокритично оцінювати її результати, бути переконаним у необхідності постійного професійно­го самовдосконалення, вміти акумулювати і застосовувати на практиці

нову інформацію;

- бути справедливим і гуманним, шанувати моральні цінності, бути спроможним до співпереживання і милосердя, відповідати за долю

людей;

- шанувати чужу думку, у випадку глибокої переконаності в пра­воті вміти відстоювати Е.ласну думку, виявляти твердість і незалежність у відстоюванні своїх суджень, не боятися сміливих ідей;

- бути спроможним поставити себе на місце іншої людини (клієнта)

і оцінити ситуацію з цієї позиції;

- мати громадянську зрілість, бути політичне активним і психоло­гічно стійким, виявляти твердість моральних та ідейних переконань, культивувати в колективі плюралізм думок, дискусію, ініціативу;

- мати почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу;

- бути зібраним і врівноваженим, спроможним концентрувати і швидко переключати свою увагу.

4.4. Вироблення власних норм поведінки на початковому етапі навчання та на перспективу

Повертаючись до навчального обов'язку, зазначимо, що якщо сту­дент з перших кроків буде не в повному обсязі засвоювати запропо­нований йому матеріал, не буде займатися самовихованням, наполег­ливо працювати, він не усвідомлюватиме своє "Я", не зможе виробити свою лінію поведінки у суспільстві, не буде знати, як будувати свої взаємовідносини з майбутніми колегами по роботі, не зможе прийма­ти правильні рішення по справах.

Тому у виробленні власних норм поведінки та формуванні внутрішнього імперативу службового обов 'язку юристові, перш за все, необхідно пізнати себе, що є великим мистецтвом. Бажа­ючи успіху студентам на шляху опанування юридичної деонтології, наведемо вислови відомих мислителів різних часів, які стануть в на­годі майбутньому юристу:

1. Розмірковування є джерелом юридичної сили.

2. Читання є джерелом юридичної мудрості.

3. Треба прагнути до широти мислення, а не до простого накопи­чення знань.

4. Філософствувати можна навчитися тільки завдяки вправам і самостійному мисленню.

5. Істина поспішає назустріч лише тому, хто її шукає.

6. Будь уважним до своїх думок — вони початок дій.

7. "До," а не "після" мусить думати людина кмітлива.

8. Слово є образ справи.

9. Не роби поспішних висновків у найважливіших справах.

10. Не проголошуй безповоротних суджень.

11. Що є мудрість? - Знання порядку. Якщо бажаєш бути мудрим протягом життя, все постав на своє місце.

12. Милосердя не буває надмірним.

13. Юридичне милосердя — це ключ до самоутвердження в суспільстві.

14. Не силою бери, а переконанням.

15. Коли говориш, руками не махай — це знак шаленості і без­культурності.

14. На запитання, кого можна вважати щасливим, Сократ відпов­ідав: "Того, у кого чесний спосіб думок і гострий розум".

16. Намагайся стати розумним, а не багатим: багатство можна втратити, розум — завжди з тобою.

17. Живе вільно лише той, хто знаходить радість у виконанні свого обов'язку.

18. Усмішка є музикою душі людини.

19. Почуття гумору - це ліки майже від всіх негараздів в житті.

20. Розумна розвага — таємниця вічної молодості.

Ці вислови - скарбниця життєвої мудрості. Вони допоможуть першокурснику - майбутньому юристу - почати формувати в собі основні деонтолоі-ічні норми. Отже, на студента чекає великий обсяг інтелектуальної праці, але водночас творчої й вельми цікавої.

Основні поняття

Навчальний обов'язок, юридична освіта, стандарти вищої освіти.

Необхідно запам'ятати

Навчальний обов'язок. Студентам дистанційної форми навчан­ня, перш за все, слід працювати самостійно. Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. Для цього не­обхідно: наполегливо опрацьовувати запропоновані викладачами на­вчальні матеріали в посібниках, додаткову літературу і нормативні документи; виробляти у себе звичку постійно працювати у місцевих і центральних бібліотеках України з різними джерелами, в тому числі, з електронними.

Юридична освіта — це система правових знань, поглядів, пере­конань, отриманих у результаті навчання і самоосвіти особи, що фор­мує її як громадянина, здатного до професійно-правової діяльності. Юридична освіта — це діяльність щодо засвоєння знань про основи держави і права, ізиховання поваги до закону, прав людини, небайду­жого ставлення до порушень законності і правопорядку.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

Тест-тренінг до рівня 1

1. Враховуючи той факт, що юридична деонтологія — відносно нова наукова та навчальна дисципліна, сьогодні існують різні визна­чення поняття "Юридична деонтологія". Яке з наведених визначень найбільш повніше розкриває це поняття?

а) Юридична деонтологія — це галузь науки, що узагальнює си­стему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття пра­вильного рішення у юридичній практиці

б) Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичні науки та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей

в) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, яка уза­гальнює систему знань про юридичну науку та практику, вимоги до особистих й професійних якостей юриста, систему формування цих якостей, мистецтво спілкування й прийняття правильного рішення в юридичній практиці.

г) Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки і на­вчальна дисципліна, що являє собою узагальнену систему знань про юридичну практичну діяльність, про внутрішній імператив службового обов'язку юриста, а також кодекс фахового поводження юриста, оп­тимальну збірку правил, що рекомендують, дозволяють або заборо­няють юристу керуватися ними у стосунках, що виникають у нього під час виконання своїх службових (посадових) повноважень.

2. Виберіть правильні відповіді

Предмет юридичної деонтології становлять такі елементи:

- юридична теорія;

- юридична практика;

- система моральних вимог, що складає етикет професійної діяль­ності юристів;

- закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави;

- цивільно-правові правопорушення.

3. Які з названих критеріїв притаманні визначенню предме­та юридичної деонтології?

- знання щодо вимог до професійних та особистих якостей юриста;

- загальне уявлення про державу і право;

- пізнання суті внутрішнього імперативу службового обов'язку у правових явищах;

- розкриття системи формування професійних та особистих якос­тей юриста, а також встановлення видів та форм навчання щодо здійснення юридичної діяльності;

- використань я у службовій діяльності, поряд з позитивним пра­вом, норм природного права для об'єктивної оцінки правової ситуації.

4. Яка з названих формул найбільш повно характеризує пред­мет юридичної деонтології?

філософія — право — почуттєва норма — професійна дія;

право — юрист — норма — дія (практика).

5. Чи всі наступні методи можна вважати методами юридич­ної деонтології?

психологічний метод;

соціологічний метод;

статистичний метод;

системно-структурний метод;

порівняльно-гравоЕіий метод;

історико-полі'гичний метод;

спеціально-юридичний метод.

6. Як використовується порівняльно-правовий метод і в чому полягають його особливості?

7. Чи всі з названих елементів належать до структури юри­дичної деонтології?

Юридична дезнтологія:

- характеризує наЕ,чальну дисципліну в цілому у співвідношені до відповідної юридичної науки, визначає обсяги необхідних знань, їх;

практичну значимість;

- ознайомлює функціями діяльності юристів певної спеціальності;

- ознайомлює з юридичною діяльністю та її основними формами;

- розглядає особу юриста, його особисті якості через призму ок­ремих напрямків професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі;

- розглядає р зні види культур як складові професійної культури юриста;

- характеризує кримінально-правові правопорушення.

8. Чи всі з названих чинників впливають на внутрішній імпе-| ратив службового обов'язку юриста?

а) загальнолюдські цінності, які увібрав у себе юрист;

б) юридична та загальна соціалізація;

в) принципи суспільства;

| г) державний, а також професійний, юридичний, трудовий, гро-^! мадський, моральний обов'язки;

д) правові та моральні норми.

9. Який механізм дії принципів юридичної деонтології у фор­муванні внутрішнього імперативу службового обов'язку?

10. Згрупуйте принципи та функції юридичної деонтології, ^; виходячи із власних міркувань.

11. Встановіть різницю між духом права і повагою до права, духовною і моральною відповідальністю.

Додаток до рівня 1

Відповіді на запитання для самоконтролю

2.1. "Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вперше вжитий англійським філософом і правознавцем Ієремією Бентамом (1748-1832).

У 1834 році вийшла книга Ієремія Бентама "Деонтологія, або наука про мораль", яка досі не перекладена на інші мови. В цій книзі автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку.

Бентам вважав деонтологію наукою про професійні обов'язки, зокрема, про внутрішній імператив обов'язку. Право та мораль він вважав вирішальним чинником деонтології.

2.2. Передумовою виникнення юридичної деонтології стала ме­дична деонтологія. Деонтологією називали професійну етику медиків. Основоположником медичної деонтології вважається професор М.Н.Петров. Ще на початку 50-х років він запропонував увести у прак­тику медичної освіти навчальну дисципліну і назвав її "Медична деон­тологія". На його думку, деонтологія вивчає не тільки відносини "лікар-хворий", але й систему організації обслуговування хворого в лікар­нях, поліклініках культуру обслуговування.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спец­іальний курс "Вступ до юридичної деонтології", метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та надання інформації про майбутню професійну діяльність.

У другій половині 80-х років вперше була запроваджена навчаль­на дисципліна "Деонтологія". Її започаткував проф. В.М. Горшенєв. Як навчальна дисципліна юридична деонтологія була запроваджена згідно з програмою бакалаврату у 1996 році.

Юридична деонтологія як і медична деонтологія націлені на за­безпечення високоякісного, високогу манного ставлення до такої соц­іальної цінності як особа.

2.3. Наука — це сума знань про навколишній світ. Метою науки як системи знань є опис, пояснення і прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять пердмет її вивчення. Ця мета досягається у процесі творчої д яльності окремих науковців або їхніх колективів.

2.4. Природознавчі, технічні, суспільні.

Природознавчі вивчають природу. Технічні містять знання про різні технічні конструкції. Суспільні науки досліджують суспільне життя.

Кожну з цих трьох великих структур можна поділити на окремі види. Так, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та інші.

Юридична наука, як і інші названі науки, ділиться на окремі групи наук, кожна з яких має свій предмет, вивчає певну сторону об'єкта.

2.5. Різниця голягає в наступному:

- інформаційний зміст науки ширше, ніж зміст відповідної дисцип­ліни, тому що остання включає лише частину знань науки.

- зміст науки може існувати в різних точках зору вчених, зміст навчальної дисципліни - це перевірені канонічні знання.

- наука не має конкретного адресата, на якого вона орієнтується, а навчальна дисципліна орієнтується на категорію людей, що навча­ються, враховуючи майбутню професійну діяльність.

- наука включає тільки юридичні знання, а навчальна дисципліна -окрім знання, передбачає отримання вміння і навичок реалізації знань;

- наукові дані вміш,ені в монографіях, брошурах та інших науко­вих виданнях, а з^іст дисципліни — в підручниках і лекціях.

2.6. Предмет, метод, принципи, функції. Цей набір розкриває своєрідність і специфіку юридичної деонтології як і будь-якої іншої дисципліни.

2.7. Метод — це спосіб побудови і обґрунтування системи знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод юридичної деонтології — це сукупність лзгічних прийомів і конкретних засобів обґрунтування системи знанз про теоретичне розуміння і практичне застосування деонтологічних нормативів, тобто нормативів психологічної, політичної, екологічної, етичної та інших культур юриста.

Залежно від визначеності предмета дослідження всі методи под­іляються на загальні і окремі.

В юридичній деонтології виділяють: всезагальний, загальні і спец­іальні (окремі) методи.

На відміну від предмета метод дає змогу повніше охарактеризу­вати природу даної науки, виявити її відмінні ознаки і тим самим точніше визначити межі цієї науки.

2.8. Функції через свої види і поняття найбільш повно розкрива­ють соціальне призначення, місце і роль юридичної науки. Функції юридичної деонтології є виявом цінності цієї науки, а відсутність будь-якої з функцій позбавляє науку тієї цінності,;жу вона несе для формування професіоналізму юриста.

2.9. Внутрішній імператив (імператив — від латинського "веління") службового обов'язку сформований людиною самою для себе під впли­вом нормативних факторів, морально-правових норм, обставин, в які людина потрапила. Внутрішній імператив службового обов'язку не підвладний чужим нормам; він керується перш за все загальнолюдсь­кими цінностями, які увібрав у себе юрист, - він чинить за велінням серця, але, крім цього, на внутрішній імператив впливає багато чинників:

юридична та загальна соціалізація, правові та морсільні норми; певні принципи, такі як, логічність, вірність ідеї, обоЕі'язковість тощо.

2.10. Внутрішній імператив складається одночасно з правової та моральної поведінки фахівця, реалізується під впливом його сумлі­ння та обов'язку, який вимагає дотримання певних норм та вимог суспільства.

Зовнішній імператив обов'язку виробляє для конкретного юри­ста інша особа, держава чи різні організації.

Внутрішній імператив є законом, виробленим юристом для себе особисто. Цей "закон" діє залежно від ситуації. Під впливом добро­вільно накладеного на себе імперативу юрист сам себе примушує діяти, виявляти свої особисті якості (зокрема, людяність), а також демонструвати свободу розумної волі, веління серця, поклик сумління тощо.

Внутрішній імператив для юридичної деонтології є ціннішим, оск­ільки це, перш за все, конкретний обов'язок людини (за велінням душі та волі), який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, юрист усвідомлює свої вчинки, які мають цільову спрямованість.

2.11. Від рівня правосвідомості суспільства, усіх його складових, усвідомлення важливості верховенства права в усіх сферах. Закони творять конкретні люди — члени певного суспільства — законодавці, урядовці, громадські діячі, певною мірою — громадська думка. Із за­конів складається національне право. Національні особливості украї­нського права розкривають історико-юридичні факти. В них відобра­жаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні власти­вості характеру нації, особливості її потреб та інтересів, умови і мож­ливості життя. Національний дух українського права вбирає в себе інтелектуальний потенціал як української нації, так і інтелектуальний потенціал інших народів.

2.12. Це офіційне, формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлюються або санкціонується держа­вою, охороняється нею від порушень, спрямоване на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінно­стей шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів права.

2.13. Правовий звичай, моральні норми, етичні норми, релігійні норми, а також професійна етика та професійна культура. Існують офіційні джерела юридичної деонтології — акти про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії. Наприклад: "Кодекс честі працівників органів внутрішніх справ". Етичний кодекс працівників органів внутрішніх справ". Положення таких документів стають нор­мативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фа­хових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії.

Джерелами юридичної деонтології є також службові документи, статути, затверджені певними міністерствами і відомствами (наприклад, "Статут патрульно-постової служби міліції України", затверджений на­казом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року).

І, нарешті, у найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів різної спеціалізації закріплені в законах і підзаконних актах.

2.14. Закон — це нормативно-правовий акт вищого представ­ницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всьо­го народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтереси більшості насе­лення і має найвищу або вищу юридичну силу.

2.15. Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прий­няті компетентними державними органами чи уповноваженими дер­жавою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

2.16. Закон України "Про освіту". В цьому Законі закріплені принципи освіти, структура вищої освіти, види документів, які засвід­чують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освіт­ньо-кваліфікаційними рівнями, стандарти вищої освіти та інші положення.

РІВЕНЬ 2

БЛОК 1. Юрист, громадянське суспільство і держава Тематика модулів

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі.

МОДУЛЬ 2. Соціалізація юриста, юридична діяльність та си­стема юридичної діяльності.

МОДУЛЬ 3. Соціальне регулювання юридичної практичної діяльності.

МОДУЛЬ 4. Правове (державне) регулювання професійної юридичної діяльності та основні види юридичної практики.

МОДУЛЬ 1.

1. Поняття "юрист" і основні риси юридичної професії.

2. Соціальне призначення юриста.

3. Професія, юридичний фах і кваліфікація юриста.

4. Атестація юриста.

МОДУЛЬ 2.

1. Соціалізація особи у поєднанні з суспільством.

2. Соціалізація юриста та соціальна діяльність.

3. Юридична діяльність та її види.

4. Поняття юридичної справи та порядок її ведення.

5. Система юридичної діяльності.

МОДУЛЬ 3.

1. Поняття і види соціального регулювання.

2. Поняття моралі.

3. Нормативне регулювання за допомогою різних видів норма­тивних систем.

4. Соціальне регулювання діяльності юриста.

5. Юридична практика — її поняття та співвідношення з юридич­ною діяльністю.

МОДУЛЬ 4.

1. Норми, що застосовуються в правовому регулюванні.

2. Внутрішні і зовнішні державні акти, що регулюють юридичну практичну діяльність.

3. Кадрова політика держави

4. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

Зміст модулів рівня 2 і рекомендована література для вивчення матеріалу

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення юриста в громадянському суспільстві та правовій державі

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ Поняття «юрист» та його визначення. Основні риси юридичної професії. Фундаментальні і спеціальні знання. Соцісільне призначення юриста. Професіонал. Професіоналізм. Юридичний фах. Професії і фахи, затверджені в Державному реєстрі. Кваліфікація юриста. Атес­тація юриста. Якості юриста як особи, що Еіизначають рівень його кваліфікації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. /'/ Відомості Вер­ховної Ради України (далі ВВРУ).- 1996.- № ЗО. -- С.141.

2. Закон України від 06 березня 1996 р. № 100/96- ВР «Про освіту» // ВВРУ.- 2002.-№ 20. - Ст.134.

3. Закон України від 24.03.1998 року "Про державну виконавчу службу".

4. Наказ Генеральної прокуратури України від 17.04.1996 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури".

5. Перелік напрямів і професій, за якими здійснюється підготов­ка спеціалістів у вищих навчальних закладах за відповідними освіт­ньо-кваліфікаційними рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 р. № 507.

Деонтологічні кодекси

1. Міжнародний кодекс поведінки державних чосадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірї: ОрепОос ('995_788')

2. Статут патрульно-постової служби міліції України, затвердже­ний наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

3. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року. // ]ауа5сгір1: ОрепОос ('п0001211-97')

4. Загальні правила поведінки державного сл/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

5. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", № 5, вересень—жовтень, 2002 р.

Спеціальна та додаткова література

1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

2. Горшенєв ВМ., Бочарова М.Л. Юридична деонтологія. — Харків:

Основа, 1993.

3. Горшенєв В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. - 80 с.

4. Ьіленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999. — С. 10 — 43.

5. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999.— С. 5—40.

6. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.— К.:

ВІРА; Дакор., 2000. - С. 301-398.

7. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник. - Харків: Вид-во НУВС.2002. - С. 5 - 20, 58, 67, 77.

8. Годованець В., Кампо В., Тертичний В. Правова освіта гро­мадян України: методологічні проблеми розроблення Концепції// Право України.- 1999. - № 1.- С. 27-31.

9. Дементьев Г.Г. Процес формирования личности под влияни-ем социальной средьі в современньїх условиях: Дис... канд. социол. н. М.: 2000.- 191 с.

МОДУЛЬ 2. Соціалізація юриста, юридична діяльність та система юридичної діяльності

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття соціалізації. Соціалізація особи. Професійна соціаліза­ція. Соціальна діяльність і її поняття. Професія юриста як своєрідний вид соціальної діяльності. Поняття юридичної діяльності. Зміст юри­дичної діяльності. Діяльність римських юристів і її види. Сучасна юридична діяльність і її види. Класифікація видів юридичної діяль­ності. Система юридичної діяльності і її складові елементи: суб'єкт, об'єкт, засоби, форми, методи. Поняття і характеристика суб'єктів юридичної діяльності. Поняття і характеристика об'єктів юридичної діяльності. Поняття і характеристика засобів юридичної діяльності. Форми здійснення юридичної діяльності. Методи здійснення юридич­ної діяльності. Функції юридичної діяльності і їх види. Загально-соц­іальні і спеціально-юридичні функції юридичної діяльності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Статут Організації Об'єднаних Націй від 26 червня 1945 р./ / Действующее международное право. Т.1. - М. 1396. С. 7-33.

2. Статут Ради Європи від 5 травня 1945 р. // Действующее международное право. Т.1.- М. 1996.— С. 707-717.

3. Загальна декларація прав людини /Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н е,ід 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права./ Прий­нятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолю­цією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї 00Н 16 і рудня 1966 року. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 28-49.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: