З історії розвитку цукробурякового виробництва

Цукровий порошок вироблявся в ІІІ — IV ст. н. е. у Давній Індії (на батьківщині цукрової тростини). Після завоювання Індії Олек­сандром Македонським солодка тростина стала відома європейцям. Відтоді її почали поширювати на узбережжі Середземного моря, були навіть намагання акліматизувати її в Європі. Потім на 300 — 400 років про неї забули, аж поки наприкінці XV ст. Колумб відкрив Новий Світ — Америку. Він завіз тростину на Кубу, звідки вона по­ширилась на обох американських материках.

Через деякий час англійські, польські та португальські підпри­ємці починають виробляти тростинний цукор і завозити його до Єв­ропи. Водночас у Європі почали будувати заводи з переробки трос­тини, а цукор вживати не лише як ліки, а і як продукт харчування. Проте в XVI — XVII ст. цукор був дуже дорогим через великі транс­портні витрати. Тому його споживали тільки багаті люди. Монопо­лістом у виробництві цукру була Англія, через те європейці стали шукати іншу сировину. Проблема почала вирішуватись у XVIII ст. У 1747 р. А. Маркграф виступив з повідомленням про рослини, які містять сахарозу, як і цукрова тростина. Лише через 20 років ці до­слідження було опубліковано, де названо три цукроносні рослини: білий буряк, червоний буряк і солодкий корінь. Автор відкриття звертав увагу на те, що «і в Європі можна виробляти цукор, це було б дешево». Але практично це вдалося зробити лише наприкінці XVIII ст. учневі Маркграфа Ф. К. Ахарду (1775) із Сілезії (тепер Польща). У 1802 р. він побудував перший завод з виробництва цук­ру з цукрових буряків. У ХІХ ст. буряковиробництвом вже займало­ся багато країн. У 1840 р. на території Німеччини працювало 152 цукрових заводи. Тобто знадобилось 100 років для того, щоб цукор став доступним для людей продуктом. У Франції Наполеон був іні­ціатором впровадження шкіл, які готували спеціалістів для цукро­бурякового виробництва.

Перший цукрозавод в Україні побудовано в с. Макошин на Чер­нігівщині у 1824 р., а вже через 11 років їх було 67. Нині в Україні є 192 цукрових заводи загальною потужністю 510,2 тис. т коренепло­дів за добу. При оптимальній тривалості цукроваріння 90 - 95 діб ці заводи могли б переробляти 41,3 млн т цукрового буряку і отриму­вати близько 6 млн т цукру.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: