Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Системний підхід до менеджменту підприємства

Система (англ. system) - це внутрішньо організована сукуп­ність закономірно розташованих і взаємозв'язаного комплексу еле­ментів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення певної мети.

Фундаментальним відкриттям, що лежить в основі всієї науки про управління - це подання підприємства як системи найвищого по­рядку складності, системи, невід'ємною частиною якої є люди.

Будь-яку справжню систему, механічну, біологічну або люд­ську, завжди характеризує взаємозалежність. Вся система не обов'яз­ково поліпшується, якщо одна її функція або частина удоско­налюється, стає більш ефективною. Ефект може бути зворотним: система може бути серйозно пошкоджена і навіть зруйнована. В будь-якій системі важлива робота цілого: це результат росту і динамічної рівноваги, пристосування та інтеграції, а не просто технічної ефективності.

Системний підхід передбачає вивчення найбільш загальних форм організації, частин системи, взаємодію між ними, процесів, що пов'язують частини системи з її цілями та зовнішнім середовищем.

 

Формуванням цілей і встановлення їх ієрархії

 

Отриманням максимального ефекту в досягненні поставлених цілей шляхом порівняльного аналізу альтернативних шляхів, методів досягнення цілей і здійснення вибору

 

Кількісною оцінкою цілей і засобів їх досягнення

 

Рис. 30. Характеристика системного підходу до управління підприємством

 

При визначенні поняття системи необхідно враховувати тісний взаємозв'язок його з поняттями цілісності, структури, зв'язку, елемента, відносин, підсистеми та ін.

Віднесення тієї чи іншої системи до простої чи складної залежить від її складності, набору взаємозв'язаних цілей, кількості напрямків діяльності та взаємозв'язаних між собою елементів (об’єктів), обсягів виконуваних робіт, рівня розгалуженості структури тощо.

Основними ознаками простих систем є обмежена кількість напрямків діяльності, вузький набір взаємозв'язаних цілей, невелика кількість взаємозв'язаних взаємодіючих між собою елементів

об’єктів), нерозгалужена структура і незначні обсяги виконуваних робіт. Прикладом простих систем у невиробничій сфері можуть бути малі підприємства в роздрібній торгівлі з чисельністю робітників до 15 осіб.

Складні системи мають велику кількість напрямків діяльності і взаємозв'язаних цілей, широко розгалужену структуру і велику кількість взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою елементів (об'єктів), що забезпечують виконання великих обсягів робіт.

Прикладом складних систем у невиробничій сфері можуть бути вітчизняні статутні акціонерні торговельні товариства такі, як «Універмаг», «Універсам».

Залежно від внутрішньої побудови, складу, співвідношення елементів і характеру взаємодії систем з навколишнім середовищем системи поділяють на відкриті і закриті.

Керівники в основному займаються системами відкритими, тому що всі підприємства є відкритими соціально-економічними системами.

Виникнення тієї чи іншої соціально-економічної системи (підприємства) обумовлено виникненням або формуванням на ринку попиту на продукцію, послуги, що здатні задовольнити вимоги споживачів.

Підприємства як відкриті соціально-економічні системи мають такі основні характерні особливості, що відрізняють їх від технічних та інших: 1) адаптованість, тобто здатність пристосовуватися до умов оточуючого середовища, що змінюється; 2) здатність і прагнення до формування цілей всередині системи; 3) здатність протистояти ентропійним тенденціям; 4) здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки залежно від впливу оточуючого середовища та ситуацій, які складаються в процесі досягнення певних цілей; 5) унікальність і непередбаченість поведінки системи в тих чи інших умовах через те, що її основним найбільш активним елементом є люди; 6) не стаціонарність, тобто змінність окремих параметрів системи, стахостичність її поведінки; 7) довговічність (здатність системи протягом великого періоду зберігати результативність та виконувати свою місію; 8) відкритість, що проявляється не тільки в матеріальному, енергетичному обміні, але і в обміні інформацією; 9) цілеспрямованість, що виражається їх здатністю забезпечувати споживачів необхідними товарами та послугами; 10) обмеженість, що виражається граничними можливостями, що визначені наявними ресурсами; 11) поліструктурність, що виражається існуванням в них взаємо переплетених підсистем, де кожний елемент системи одно­часно входить в декілька підсистем і функціонує згідно їх вимог; 12) керованість, що виражається допустимістю тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямку під впливом управлінських дій. Існування та функціонування підприємств як відкритих систем зумовлено такими основними закономірностями: 1) цілісність (прин­ципова не зведеність якостей системи її елементів і не виводимість із останніх якостей цілого); 2) інтегративність (визначає ступінь єдності та відокремленості системи щодо зовнішнього середовища, а також кількість функціональних зв'язків системи з середовищем; 3) комунікативність (визначає загальний процес обміну інформацією між елементами внутрішнього та зовнішнього середовища, системи); 4) ієрархічність (визначає розташування частин, або елементів цілого, у порядку від вищого до нижчого. Ієрархія характеризується рівнями, число яких тим більше, чим більша система); 5) складність (обумов­лена її елементами: персоналом, знаряддями і засобами праці, цілеспрямованістю, поліструктурністю, відкритістю, альтернатив­ністю зв'язків та ін.) (рис. 36).

Знання основних закономірностей існування та функціо­нування підприємств, як відкритих систем, допомагає керівникам визначити вплив кожної із них на процес діяльності, оперативно формувати цілі та завдання, реагувати на зміни факторів зовнішнього середовища, визначати порядок та організацію управління цією системою.

Підприємство як відкрита система функціонує на основі взаємодії елементів, з яких вона складається.

Елемент - це відособлена самостійна частина системи, яка має виконувати відповідну функцію щодо досягнення загальних цілей всієї системи.

У підприємствах як відкритих системах такими неподільними елементами є персонал, машини, обладнання, інформація, фінанси та ін.

Збільшення кількості елементів, що входять до складу підприємства як відкритих систем, зумовлює зростання її складності і внутрішніх зв'язків у ній.

Елементи підприємства як відкритої системи з'єднані між собою мережею причинно-наслідкових зв'язків. Зв'язок як форма взаємодії є неодмінною умовою існування системи. Перебудова зв'язків всередині системи обумовлює зміну її властивостей. Всі елементи в системі тісно пов'язані у чітко визначеному порядку.

Так, наприклад, підсистемою у великому торговельному підприємстві є його структурні підрозділи (відділи економіки, марке­тингу, техніки, персоналу та ін.). Зв'язки підприємства як відкритої системи поєднують елементи у системному процесі. Оскільки зв'язки між елементами і підсистемами підприємства змінюються під впли­вом внутрішніх і зовнішніх факторів, то підприємство відноситься до динамічних систем.

Виходячи з принципів системного підходу, можна представити кожне підприємство як відкриту систему в єдності двох підсистем: підсистеми, яка управляє (керуюча) і підсистеми, якою керують (керована).

Керуючою системою (суб'єкт) на підприємстві є особа (менеджер) або орган (апарат управління), який здійснює управ­лінський вплив на керовану підсистему (об'єкт) менеджменту.

До керованої підсистеми (об'єкт) менеджменту відноситься предмет, процес, явище на які спрямований управлінський вплив.

На підприємстві до керованої підсистеми (об'єктів) менедж­менту відносяться робочі місця, відділи, бригади, цехи, секції, вироб­ничий, торговельно-технологічний та інші процеси, в центрі яких працівник або трудовий колектив.

Керуюча система (суб'єкт) менеджменту та підсистема, якою керують (об'єкт), знаходиться постійно у взаємному зв'язку, взаємо­залежності та взаємодії.

Керуюча система менеджменту підприємства також безперервно взаємодіє із його зовнішнім середовищем (постачальниками всіх видів ресурсів, споживачами продукції та послуг, конкурентами, державними органами влади та ін.). Для забезпечення ефективної діяльності всієї системи її керуюча система та керована підсистема мають постійно підтри­мувати прямі і зворотні зв'язки за допомогою обміну інформацією.

Керуюча система складається з комплексу взаємозв'язаних підсистем, за допомогою яких здійснюється процес управління та досягнення цілей всієї системи:

Соціальна

Матеріально-технічна

Інформаційна

Структури управління (організаційна)

Технологічна

Фінансово-економічна

Керуюча система повинна відповідати таким вимогам: 1) подільність; 2) супідрядність; 3) множинність; 4) динамічність; 5) наявність зворотного зв'язку; 6) полікритеріальність; 7) чітка постановка цілей; 8) загальні завдання; 9) часткові завдання.

Подільність - це поділ системи на рівні, ланки, які знаходяться між собою у певних відносинах.

Супідрядність - передбачає підпорядкованість нижчих рівнів управління вищим.

Множинність - передбачає різницю поведінки або стану окремих підсистем від поведінки або стану системи в цілому. Динамічність, рухливість - здатність сприймати управлінський вплив і переводити всю систему в нове положення чи стан. Наявність зворотного зв'язку - дозволяє здійснювати постійний контроль за функціонуванням окремих підсистем і системи в цілому.

Полікритеріальтсть - наявність у кожної підсистеми свого критерію ефективності. Наприклад, для відділу маркетингу торго­вельного підприємства - це оперативний пошук товарних ресурсів, укладання відповідних договорів і своєчасне завезення товарів для їх продажу; для відділу організації - оперативна організація продажу цих товарів.

Чітка постановка цілей - передбачає визначення загальних (стратегічних) і часткових (тактичних, короткотермінових) задач, що стоять перед даною системою управління.

Загальні завдання - це переведення всієї системи в оптималь­ний стан, тобто постійне приближення її до верхньої, можливої в даний момент, межі свого розвитку.

Часткові завдання - завдання підтримання керованої підсис­теми в стані динамічного розвитку (стійкість, міцність і т.п.) в умовах впливу зовнішнього середовища, яке постійно змінюється.

Наприклад, при затримці завезення товарів у торговельне підприємство, повинні бути знайдені рішення, що не допустять його закриття.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Мұғалім көмектесу үшін не істей алады? | 


Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных