ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

ОСНОВНІ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

НАФТ І НАФТОПРОДУКТІВ

(з елементами НДРС)

Мета роботи

1) Експериментальне визначення густини нафти і нафтопродуктів.

2) Експериментальне визначення кінематичної в'язкості нафти і нафтопродуктів.

3) Отримання різних в’язкісно-температурних залежностей і порівняння їх точності.

В результаті проведення лабораторного заняття студенти повинні:

- знати основні фізико-технічні властивості нафт і нафтопродуктів, прилади для їх визначення, одиниці вимірювання густини і в’язкості;

- уміти визначити густину і в’язкість нафт і нафтопродуктів у лабораторних умовах.

Програма роботи

Лабораторна робота розрахована на 4 години аудиторних занять, протягом яких проводять вимірювання густини та в'язкості нафти, отримують різні в'язкісно-температурні залежності для досліджуваної нафти, будуються графіки залежності в'язкості нафти від температури за експериментальними даними та за отриманими залежностями, порівнюється точність в'язкісно-температурних залежностей.

2.3 Основні теоретичні положення. Опис приладів

До основних фізико-технічних властивостей нафт і нафтопродуктів відносяться густина і в’язкість. Ці властивості визначаються лабораторними вимірюваннями і залежать від температури рідини.

В лабораторних умовах густину вимірюють за температури 20 ^оС. За інших температур t (^оС) густина може бути визначена за формулою

, (2.1)

де -густина нафти або нафтопродукту за 20 ^оС, кг/м³; - температурна поправка, кг/(м³·град),

^. (2.2)

Для виконання різних розрахунків необхідно мати в’язкісно-температурну криву, отриману на основі лабораторних досліджень. За відсутності такого графіка в’язкість за необхідної температури може бути знайдена за емпіричними формулами:

1) Формула Рейнольдса-Філонова

, (2.3)

де - кінематичний коефіцієнт в’язкості за відомої (довільної) температури ; U - коефіцієнт крутизни віскограми,

, (2.4)

- кінематичний коефіцієнт в’язкості за температури .

2) Формула Андраде-Панченкова

, (2.5)

де С,В - постійні, що визначаються за двома відомими значеннями в’язкості за двох температур; Т - абсолютна температура рідини.

3) Формула Вальтера (АSTM)

, (2.6)

де a,b - постійні коефіцієнти, які визначаються за двома відомими значеннями в’язкості і за температур Т₁ і Т₂.

4) Формула Фогеля-Фульчера-Таммана

, (2.7)

де , , - постійні, що визначаються за відомими значеннями в’язкості за трьох температур.

5) Формула Фролова

, (2.8)

де , , - постійні коефіцієнти, які визначаються за відомими значеннями в’язкості за трьох температур.

Густина рідини вимірюється нафтоденсиметром (ареометром). Принцип дії нафтоденсиметрів базується на законі Архімеда.

В’язкість рідини вимірюється капілярними віскозиметрами типу ВПЖ (рисунок 2.1). Під час вимірювання в’язкості засікається час витікання певного об’єму нафти або нафтопродукту, обмеженого двома кільцевими позначками М₁ і М₂ на вимірювальному резервуарі віскозиметра, через капіляр, в якому встановлюється ламінарний режим руху. Час витікання нафти фіксується секундоміром. Термостатування нафти чи нафтопродукту для вимірювання в’язкості проводиться у водяних ваннах (посудинах ємністю 10, 20 л). Різні температури води у ванні досягаються шляхом розчинення в ній льоду (снігу) або додавання гарячої води.

2.4 Порядок виконання роботи і обробка

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: