ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Міжнародне ґ\ г\ ч морське право ^ \/ І _________сігситзіапсез ргіпсіріез»). що сформульовані в статті 6(2) Конвенції щодо континентального шельфу 1958 р. Згідно з цією статтею там, де не можна досягти згоди і якщо немає особливих обставин, які виправдовували б інший підхід, кордон повинен бути проведений згідно з принципом рівновіддале-ності від найближчих точок вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря кожної держави. В той же час ФРН наполягала на доктрині справедливої та неупередженої частки (іизі апсі е^иіі;аЬ1е зпаге). Зрозумілою є важливість питання контролю над континентальним шельфом, оскільки держава має виключне право на добування природних ресурсів в межах свого континентального шельфу. Суд вирішив, що ФРН, котра не є стороною Конвенції, не була пов'язана ст. 6. Отже, виникло запитання: яке звичаєве міжнародне право існувало щодо делімітації континентального шельфу між сторонами? Проаналізувавши 15 справ, у яких кордони континентального шельфу були делі-мітовані згідно з принципом рівновіддаленості (у більшості за домовленістю, в декількох в односторонньому порядку), Суд дійшов висновку, що їх недостатньо, щоб говорити про практику, яка склалася і яка б свідчила, що делімітація згідно з принципом рівновіддаленості становить обов'язкову норму міжнародного звичаєвого права. Як засвідчує оріпіо Іигіз, такими стали принципи, згідно з якими делімітація має бути предметом домовленості між державами, і така домовленість має бути досягнута згідно з принципами справедливості. Одинадцятьма голосами проти шести Суд визнав, що: 1) використання методу рівновіддаленості делімітації не є 2) не існує іншого єдиного методу делімітації, використан 3) принципи та норми міжнародного права, що застосову — делімітацію слід проводити за домовленістю згідно з прин - якщо ж площі збігаються, вони повинні бути поділені за
У справі затоки Мен (Оиіі оі Маіп Сазе)', яка стосувалась як делімітації континентального шельфу, так і виключної економічної зони Канади та США, було розроблено два принципи, які відображали позицію міжнародного права у питаннях делімітації. По-перше, не може бути односторонньої делімітації. Делімітація повинна проводитися за згодою між сторонами або, якщо необхідно, за допомогою третіх сторін. По-друге, було зазначено, що при делімітації повинен застосовуватись принцип справедливості. Як вихідну точку Суд застосував критерій рівного поділу районів, що збігаються. Цей критерій поєднувався з допоміжними критеріями, пов'язаними з особливостями району, який підлягав поділу. Слід було врахувати як географічні особливості, так і відповідність для делімітації морського дна та вод над ним. Було зроблено висновок про доцільність геометричних методів. Було зазначено, що основне правило делімітації континентального шельфу таке саме, як і для делімітації виключної економічної зони, але їх кордони не обов'язково мають збігатися. Безпрецедентний характер аналізованої справи полягав у тому, що сторони просили провести єдину лінію делімітації шельфу та риболовецьких зон. Критерії, справедливі щодо континентального шельфу, не обов'язково збігаються з відповідними критеріями для економічних зон. Тобто в даній справі поняття природного продовження (паіигаі ргоіоп^аііоп) континентального шельфу та економічні чинники мало допомагали. Основний аргумент США полягав у тому, що історично американці були присутні у спірній зоні, а Канада акцентувала соціально-економічний аспект. Суд доходить висновку про доцільність застосування тільки географічних методів. о( Маіп Сазе [1984] І.С..І. Кер. 293-4.
міжнародне морське право Розділ 15 Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|