Говір,говору. 1. Те саме, що діалект.

2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

ДІАЛЕКТНИЙ - ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ - ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Діалектний. Прикм. від діалект: діалектний вислів, діалектний наголос, діалектна лексика, діалектні групи, діалектні особливості, діалектні риси.

Діалектологічний. Прикм. від діалектологія – галузь мовознавства, яка вивчає діалекти: діалектологічний атлас, діалектологічний матеріал, діалектологічний словник, діалектологічна нарада, діалектологічні дослідження.

Діалектичний. Прикм. від діалектика – вчення про рух і розвиток, метод пізнання і перетворення світу: діалектичний аналіз, діалектичний зв’язок, діалектична логіка.

Діамантдив. алмаз.

Дібровадив. гай.

ДІВЧИСЬКО, с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко).

2. Про малу на зріст дорослу дівчину (часто зневажливо). Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Г. Кочерга).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: