Сяк-такдив. так-сяк.

Т (те). Як назва літери вживається в с. р.: початкове т; як назва звука вживається в ч. р.: твердий т.

ТА. 1. спол. єднальний, приєднувальний. Відповідаючи за значеннями сполучнику і, вживається для поєднання однорідних членів речення, приєднання речень тощо. Настав вечір, тихий, теплий та погожий (І.Нечуй-Левицький); Мов дві криниці, сині та глибокі, в моїх очах відбилися твої (В.Сосюра); Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т.Шевченко); Та болять ручки, та болять ніжки, Та пшениченьку жнучи, Та вже ж мені надокучило, Та миленького ждучи. Та нема ж мого миленького, Та нема ж мого пана, Та вже ж моя постіль біла Пилочком припала (пісня). Дбаючи про милозвучність мови, не варто (без стилістичної потреби) часто повторювати його в тексті, а також уживати після або перед т (особливо та): гармати та танки, співи та танці, турки та татари, хата та подвір’я, молот та ковадло.

2. спол. протиставний. Але. Сонце світило не ярко, та тепло (Марко Вовчок); Рака рано лягла в ліжко. Та спати не могла (М.Коцюбинський).

3. част. підсил. Вживається на початку речення для посилення висловлюваної думки, в середині речення перед присудком для підсилення його значення тощо. Хто має право рубати їх виноградники? Та вони на шматки розірвуть першого, що підніме сокиру над кущем (М.Коцюбинський); – Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила (Леся Українка).

Табун1див. стадо.

ТАБУН², -у. Отруйна речовина з нервово-паралітичною дією.

ТАВРИ - ТАВРИЧАНИ

Таври, -ів, мн. Племена, які в І тисячолітті до н. є. населяли Крим.

Тавричани, -ан, мн. (одн. тавричанин, -а). Мешканці колишньої Таврійської губернії – тепер Кримського півострова й прилеглих до нього районів.

ТАВРО, -а. 1. Клеймо на шкірі, рогах чи копитах тварин; мітка на тілі людини (невільника, в’язня), рідше – на товарі; знаряддя, яким його роблять. – Звісне діло – баришник... Звик на крадених конях тавра випікати і до людей лізе (Григорій Тютюнник); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (З.Тулуб); Горами лежать уже біля дверей наглухо позашивані лантухи, позначені чорними таврами (О.Гончар).

2. перен. розм. Ознака, свідчення чогось (переважно ганебного, принизливого). Обличчя Хоми його вразило ядучим виглядом. Тавро заздрості і розгубленості спотворювало його (Н.Рибак); Жінка шпигуна, дитина шпигуна! Хіба може бути ще гірше тавро для її молодості і дитинства Петрика? (М. Стельмах).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: