ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Форма державного устроюДержавна мова. Функції держави Функції держави – це основні напрями діяльності держави, що забезпечують здійснення завдань, заради яких вона створена. Класифікація функцій держави: за часом дії: постійні та тимчасові; за значенням: основні (головні) і неосновні (неголовні) за сферою діяльності: внутрішніта зовнішні. Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави, а зовнішні – на встановлення й підтримку відносин з іншими держави. До внутрішніх функцій належать: 1) економічна функція – формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування низки галузей, безпосереднє керівництво державним сектором економіки; 2) функція захисту прав і свобод людини і громадянина – конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини і громадянина; 3) соціальна функція – забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які за об’єктивними чинниками не можуть брати участь у створенні матеріальних благ; 4) функція фінансового контролю – виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, стягнення податків, розподіл податкових коштів; 5) функція охорони правопорядку – забезпечення точного та повного виконання правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників; 6) природоохоронна, або екологічна функція – регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження і відновлення природного середовища життя людини; 7) культурна (духовна) функція – організація, створення, забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї; 8) інформаційна функція – організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та збереження інформації. До зовнішніх функцій належать: 1) функція забезпечення безпеки держави – захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних сил усередині країни; 2) функція міжнародного співробітництва в політичній, економічній, культурній і спортивній галузях, участь у забезпеченні світового правопорядку, допомога населенню інших держав, які опинилися в умовах стихійного, соціального лиха або техногенної катастрофи. Органи держави Орган держави — це особа або орган, які виступають від імені держави, мають певні владні повноваження відповідно до свого призначення (наприклад, Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, суди тощо). Усі органи держави створюються для виконання державних функцій. Кожний державний орган має державно-владні повноваження, тобто діє від її імені, може приймати певні рішення, іноді навіть застосовувати примус щодо тих, хто не хоче виконувати ці рішення добровільно. Державний орган діє в порядку, установленому законом. Державні органи утворюють єдину, цілісну систему, яку називають апаратом держави. Усі органи держави діють на основі законності й гуманізму. Вони повинні діяти в інтересах людини, забезпечуючи її права й свободи. Органи державної влади можуть бути виборними й призначуваними. За характером і змістом діяльності органи влади поділяють на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Органи держави відрізняються за територією, на якій вони діють (загальнодержавні й місцеві), за часом дії (постійні й тимчасові), за своїм складом (одноособові й колегіальні). Основні форми здійснення функцій держави Діяльність держави та її органів з реалізації функцій держави здійснюється за допомогою різноманітних форм. З урахуванням розподілу влади визначають такі форми здійснення функцій держави: 1) нормотворча — полягає у виданні загальнообов'язкових нормативно-правових актів. Наприклад, для реалізації екологічної функції держави потрібні нормативно-правові акти, які визначають порядок охорони, раціонального використання й поновлення природних ресурсів, встановлюють санкції за заподіяння шкоди природі; 2) виконавча — полягає у повсякденній реалізації органами виконавчої влади вказівок законів. Наприклад, екологічна функція держави здійснюється шляхом спорудження природоохоронних об'єктів, створення заповідників та інших об'єктів природно-заповідного фонду, фінансування наукових досліджень у галузі екології; 3) судова — судові органи беруть участь у реалізації функцій держави шляхом здійснення правосуддя. Наприклад, суди виносять рішення з приводу порушення екологічних прав громадян, вироки у справах про злочини проти навколишнього середовища; 4) контрольно-наглядова — контрольно-наглядові органи держави (прокуратура, Антимонопольний комітет, органи галузевого нагляду) наглядають за точним і однаковим виконанням законів. Наприклад, органи геологічного нагляду здійснюють контроль щодо проведення геолого-розвідницьких робіт, дотримання відповідних нормативів і стандартів. За зовнішніми ознаками діяльності держави розрізняють: 1) правові форми здійснення функцій держави — всі види діяльності державних органів, пов'язані з ви данням правових актів (законів і підзаконних актів, актів застосування права — наказів, вироків і рішень судів, постанов слідчих тощо); 2) організаційні форми здійснення функцій держави — поточна технічна, господарська, статистична діяльність, спрямовані на вирішення певних завдань. Наприклад, будівництво природоохоронного об'єкта вимагає економічного обґрунтування, створення проекту, постачання будівельних матеріалів, навчання персоналу тощо. Державний лад Форма держави Форма держави – спосіб організації і здійснення державної влади. Елементами форми держави є: форма правління, форма державного устрою, форма державного режиму. Класифікація: за формою правління – монархічні та республіканські; за формою державного устрою – унітарні, федеративні та конфедеративні; за формою державного режиму – демократичні, авторитарні та тоталітарні. 1.1. Форма правління Форма правління — це організація, порядок створення і взаємодії вищих органів державної влади. Розрізняють два різновиди форми правління — монархію і республіку. Нині у світі існує майже 140 республік і З0 монархій. Монархія — це така форма правління, за якої главою держави є особа, що отримує і передає свою посаду і титул, як правило, у спадок і довічно. Ознаки монархії: 1) влада голови держави (імператора, царя, короля, великого герцога, еміра, султана) існує історично і не делегується йому народом; 2) влада монарха здійснюється безстроково (довічно) і передається, як правило, у спадок; 3) монарх не відповідає за ухвалені ним політичні рішення. На цей час у світі існує близько З0 монархій. Їх різновиди: 1) абсолютна монархія (Бахрейн, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія). У руках монарха зосереджена вся повнота влади. В чистому вигляді зараз таких монархій немає: у більшості випадків вони хоча б формально мають конституцію і парламент; Ватикан – теократична монархія, де Папа Римський — глава монархії і предстоятель Римської католицької церкви — обирається конклавом — зібранням вищого католицького духовенства, тобто влада не у спадок, а через вибори; 2) дуалістична монархія (Бутан, Бруней, Тонга). Влада поділяється між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але в монарха є право абсолютного вето (відхилення законопроекту). Уряд призначається монархом, підпорядковується йому і відповідає тільки перед ним; 3) парламентарна монархія (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія). Монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере. У парламентарній монархії глава держави або не має права вето щодо законопроектів (наприклад, у Японії), або фактично не застосовує вето (наприклад, у Великобританії). Головна відмітна риса парламентарної монархії — формування уряду парламентом і відповідальність уряду перед ним. Низка монархій займає проміжне положення між дуалістичними і парламентарними (Йорданія, Марокко, Непал). Нині у світі існує майже 140 республік. Республіка — це така форма правління, за якої верховна влада здійснюється представницькими органами, що обираються населенням на певний строк. Республіка має такі ознаки: 1) влада глави держави і вищих державних органів делегується їм народом; 2) повноваження глави держави обмежені визначеним строком; 3) глава держави несе політичну відповідальність за свою діяльність. Більшість сучасних держав — республіки. Різновиди республік: 1) президентська (Бразилія, Грузія, Мексика, США). Президент у такій республіці, зазвичай, обирається прямими виборами (виняток складають США, де президента обирає колегія вибірників, обрана виборцями). Він очолює не тільки державу, але й уряд. Уряд призначається президентом і відповідає тільки перед ним; 2) парламентська республіка (Угорщина, Індія, Італія, Німеччина). Президент обирається таким чином, щоб він не отримував свій мандат безпосередньо від громадян: парламентом або окремими зборами, сформованими винятково для виборів президента. Президент не є главою уряду і не є вільним у його формуванні. Фактично, главу і склад кабінету визначає парламент, точніше, партія, яка перемогла на парламентських виборах і має більшість в парламенті. Уряд несе відповідальність перед парламентом; 3) змішана (президентсько-парламентська) республіка (Бєларусь, Україна, Перу, Росія, Франція). Цей різновид республіки поєднує риси парламентарної і президентської республік. Вибори президента здійснюються всенародним голосуванням (як у президентській республіці), але президент не очолює уряд (як у парламентській республіці). Уряд призначається президентом, але призначення прем'єр-міністра потребує згоди парламенту. Уряд відповідає перед президентом, але і парламент має право висловити йому недовіру, що тягне відставку уряду. Для змішаної республіки властиве виведення посади президента за тріаду законодавчої, виконавчої і судової влади: президент має самостійний статус. Форма державного устрою Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою та її окремими частинами. За формою державного устрою всі держави поділяються на прості (унітарні) і складні. Унітарна держава — це єдина держава, яка складається з адміністративно-територіальних одиниць (областей, провінцій, губерній). Ознаки унітарної держави належать: 1) наявність єдиного центру і єдиної системи органів влади і управління; 2) наявність єдиної системи права. На цей час більшість держав світу — унітарні держави (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща, Україна). У багатьох унітарних державах (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення (в Україні – Автономна Республіка Крім). Різновиди унітарних держав: — централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення зверху (Нідерланди, Казахстан, Франція); — децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, зазвичай, за допомогою виборів (Великобританія, Нова Зеландія, Італія). Федерація становить добровільне об'єднання кількох самостійних держав (суб'єктів федерації) у єдину союзну державу. Ознаки федерації: 1) наявність декількох правових систем, з яких одна (система федерального права) має верховенство щодо прав суб'єкта федерації; 2) наявність двох рівнів державної влади. Федеральна влада (влада держави у цілому) має всю повноту зовнішнього суверенітету і значну частину внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта федерації має внутрішній суверенітет. Різновиди федерацій: — територіальні (США, Німеччина, Бразилія); — національні (Бельгія, Індія); — змішані (Росія). Конфедерація — це тимчасовий союз держав, створений для досягнення певної мети (наприклад, виборення незалежності). В цьому випадку держави поєднують лише окремі напрямки своєї діяльності (наприклад, оборону, зовнішню політику, зовнішню торгівлю). Розвиток конфедерації підкоряється «залізному історичному закону»: вона або розпадається на окремі держави, або еволюціонує в федерацію. Риси конфедерації мають Європейський Союз, а також союз Бєларусі та Росії. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|