ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Т а нетарифног о регулюванн я в Співтовариств і
На сьогоднішній день основні принцип и тарифного та не- тарифного регулювання в ЄС визначаються нормами Амстер- дамського Договору, згідно з яким и внесено значні зміни в оригінальний текст Договору про Співтовариство 1957 р. Основ- ною причино ю внесення відповідних змін було те, що основні завдання Договору про Співтовариство вже були реалізовані, і нові редакції ряду статей закріплювал и внесені зміни. Так, наприклад, такі дефініції як "відміна" по відношенню до тариф - них та нетарифних обмежень замінювалися термінами "заборона" тощо. Таким чином, згідно з ст. 25 Договору про Співтовариство між державами-членам и забороняються: мит а на імпор т і експорт; збори, що мають еквівалентний ефект; митні збори фіскального характеру. Ставки Єдиного митного тарифу Співтовариства встанов- люються Радою Міністрів, що діє кваліфікованою більшістю, за подання м Європейсько ї Комісії. Стаття 27 Договору про Співтовариство визначає основні принципи, якими Європейська
Комісія повинн а керуватися під час розробки пропозиці й що - до заходів митног о регулюванн я на території ЄС. До таких принципі в належать: 1) необхідність просування торгівлі між державами-членам и та іншим и країнами; 2) розвито к умов конкуренції всередині ЄС, наскільк и це веде до покращенн я конкурентних можливостей; 3) потреби ЄС у постачанні сировин и та напівфабрикатів; 4) необхідність уникненн я спотворени х умов конкуренці ї між державами-членам и щодо промислових товарів; 5) необхідність уникненн я серйозног о розбалансуванн я в економіках держав-членів і забезпечення раціонального розвитку виробництва та розширенн я споживанн я всередині ЄС. Загальні питання встановлення всіх митних процедур вирішу- ються Європейсько ю Комісією. Крім того, згідно з ст.ст. 247— 249 МК С діє Комітет МКС, яки й складається з представників усіх держав-члені в ЄС. Основним и завданням и Комітету є: а) допомога Європейські й Комісії у підготовці рішен ь з питань митног о законодавства; б) ухвалення правил процедур и від- повідно до МК С та ІК; с) перевірк а будь-яки х питань, що стосуються митного законодавства, які виносяться на розгляд головою Комітету МК С або за вимогою представника держави - члена ЄС. Що стосується нетарифног о регулювання, то ст.ст. 28, 29 Договору про Співтовариство забороняють застосування кількіс- них обмежен ь і всіх заходів, що мають еквівалентни й ефект відповідно на імпорт та експорт між державами-членами. Разом з тим, ст. ЗО Договору про Співтовариство передбачає, що подіб- на заборона не стосується обмежен ь щодо імпорту, експорту чи транзиту товарів, які базуються на міркуваннях суспільної моралі, публічної політик и або громадської безпеки, захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин, захисту національ - них художніх, історичних або археологічних цінностей, захисту промислової або комерційно ї власності. Але подібні обмеженн я не повинн і мати дискримінаційног о характеру. Заходи нетариф - ного регулювання щод о товарів походження м з інших країн встановлюються відповідно до процедур Європейської Комісії. Необхідно підкреслити величезне значенн я ЄС П в процесі розбудови Митного союзу Співтовариства. ЄС П своїми рішен - ням и значно ю мірою конкретизува в положенн я відповідних норм установчих угод та зобов'яза в окремі держави-член и від- мінити ті або інші заходи обмеженн я торгівлі, які суперечили цим нормам. У цьому контексті найбільш відомою є справа Van Gend en Loos vs. Nederlandse Adminastratie der Belastingen, рішення м з якої було підтверджено принци п прямої дії поло -
жен ь Договору про Співтовариство щодо відміни мит між дер- жавами-членам и ЄС1. Крім того, ЄС П відіграє велику роль у забезпеченні лікві- дації окреми х тарифни х та нетарифни х обмежень, особлив о таких, що підпадають під визначенн я "які мають еквівалент- ний ефект". Відповідна судова практика почала формуватис я відразу після завершенн я формуванн я Митног о союзу Співто- вариства2. Важливим елементом функціонуванн я Митног о союзу Спів- товариства стала гармонізація законодавства щодо непрямог о оподаткування. До непрямих податків відносяться податки на продаж та споживання, насамперед акциз и та податок на додану вартість (ПДВ), які також стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію ЄС. Різниця в непрямом у оподаткуванні створювала істотні перешкод и щодо вільного руху товарів. Крім того, інститути ЄС були заінтересовані у встановлені стандартів у цій сфері, адже, наприклад, відсотки від зібраного державами - членам и ПДВ були джерело м формуванн я бюджету Співто - вариства. Необхідн о зазначити, щ о між державами-членам и Є С у рамках Митног о союзу були ліквідовані лиш е мита та кількісні обмеження. У той же час митні кордони між державами-чле - нам и фактичн о продовжували існувати. На них здійснювався митни й контрол ь та митне оформленн я товарів, з товарів стя - гувалися акцизн і збори та ПДВ. Лиш е після 31 грудня 1992 р. зазначені процедури були значн о спрощен і та гармонізовані на рівні Співтовариства. У стягненні акцизів та ПДВ зараз діють 2 основні принципи: щодо товарів Співтовариства, це принци п "країн и призначення", щод о імпортни х товарі в — принци п "країни імпорту". Безпосередньо ж заборона створенн я додаткових торговель- них бар'єрів за рахунок внутрішнього оподаткування діє в рамках ЄЕ С з 1 січн я 1962 р. Згідн о з ст. 90 Договор у пр о Спів - товариство жодна держава-чле н не буде обкладати прям о чи опосередкован о продукцію інших держав-члені в внутрішніми податками будь-якого характеру в розмірах, що перевищують пряме чи опосередковане оподаткування, яком у підлягає ана - логічна національна продукція. Крім того, жодна держава-чле н не буде обкладат и продукці ю інших держав-члені в з мето ю опосередкованог о захисту національної продукції.
' Справа 26/62, Algemene Transport-en Expeditie Ondememing van Gend en Loos v. Nederlandse Administratie der Berlastingen (1963) EC R 1, (1963) CML R 105. 1 Див. наприклад: Справ у 7/68, Commission v. Italy, (1968) EC R 423 та Справ у 8/74, Procureur du Roi v. Dassonville (1974) ECR 837.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|