Реформа законодавства Співтовариства щодо статусу громадян інших країн

Статус громадя н інши х краї н в ЄС зазна в значни х змі н після підписання Амстердамського Договору. Всі держави-члени ЄС, крім Великої Британії та Ірландії*, приєдналис ь до Шен - генських угод1 шляхом підписанн я Шенгенськог о Протоколу про інтеграцію Шенгенськи х досягнен ь в ЄС. Шенгенські угоди регулюють питанн я контрол ю за зовнішнім и та внутрішніми кордонам и держав-учасниць**, спільні заходи щодо боротьби з обігом наркотични х речовин, спільну політику щодо наданн я віз громадянам інших країн, розгляд заяв щодо надання при - тулку та статусу біженця, контроль за товарами та речами грома- дян, які перетинають державний кордон, правове співробітництво у кримінальних та цивільних справах. Прикордонни й контрол ь за внутрішніми кордонам и держав-учасниц ь змінен о на центра- лізовани й контрол ь за їх зовнішніми кордонами. Держави-учас - ниці Шенгенськи х угод взяли на себе обов'язо к гармонізувати власне законодавство з візової політики, імміграційного права та статусу іноземців. За умовами Шенгенськи х угод громадяни держав-учасниц ь та громадяни інших країн мають право без- контрольног о вільного пересування через внутрішні кордон и

* Норвегія та Ісландія є асоційованим и членами Шенгенськи х угод. Велика Брітанія приєдналас ь до Шенгенсько ї Інформаційно ї Систем и та деяки х поло - жен ь Шенгенсько ї Конвенці ї від 19 червня 1990 р.

' Див.: Шенгенськ і угоди: Угода пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах від 14 червня 1985 р. та Конвенці я про застосування Шен - генської угоди від 14 червня 1985 р. пр о поступове скасуванн я перевірок на спільних кордонах", від 19 червня 1990 р.

** Крім держав-члені в ЄС до Шенгенськи х угод приєднались: Монако, Норвегія, Ісландія. Швейцарі я та Ліхтенштейн.

держав-учасниц ь за винятко м випадкі в необхідності захисту державної політики та національної безпеки. Сторон и визнають єдин у "Шенгенськ у візу", яку громадян и інших країн отри - мують у представництві держави-учасниці. "Шенгенськ а віза" видається на тримісячни й строк та надає можливість вільного пересування у межах держав-учасниц ь ЄС. Наданн я віз на біль- ший строк регулюється національни м законодавством кожної держави-учасниці. Нагляд та координація за надання м віз гро- мадянам інших держав здійснюється за допомого ю Шенгенсько ї Інформаційно ї Системи, центр якої розташовани й в м. Страз- бурзі (Франція), а відділення — в кожні й державі-учасниц і Шенгенських угод. Шенгенська Інформаційн а Система містить базу даних, яка використовується з метою наданн я віз, дозволів на проживання, та іншої інформації, що необхідна для надання дозволу на вільне пересування та проживанн я громадян інших країн. Кожна держава-учасниця включає до Шенгенської Інфор - маційної Системи особисті дані про особу, якій було відмов- лен о в наданні візи. Інформаці я про осіб може бути включена до цієї системи виключн о з міркувань державного порядку та національної безпеки.

Нині, згідно з Шенгенським и угодами, укладеними між 25 з 27 держав-члені в ЄС (крім Великої Британі ї та Ірландії), громадян и ЄС, Європейськог о Економічног о Простор у т а громадяни інших країн мають право в'їзду, пересування та пе- ребуванн я в будь-які й державі-учасниц і Шенгенськи х угод строком до 3 місяців за наявності візи та дійсних документів. Дублінська Конвенція 1990 р. про право притулку (ратифіко - вана всіма державами-членам и ЄС) визначає подібний порядок отриманн я притулку громадянами ЄС та громадянами інших країн. Післ я набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м

1 травня 1999 р. положенн я Шенгенськи х угод стали частиною права Співтовариства.

За Амстердамським Договором, Договір про Співтовариство поповнився новим розд. IV щодо віз, притулку, імміграції та інших питань, пов'язани х з вільним пересуванням осіб в ЄС. Велика Британія, Дані я та Ірландія не беруть участі в заходах, передбачених розд. IV Договору про Співтовариство, але мають право приєднатис я до будь-яких рішен ь у тримісячни й строк. Статті 62, 63 розд. IV Договору про Співтовариство передба- чають, що в п'ятирічни й строк від набуття чинності Амстер- дамськи м Договором Рада Міністрів здійснює:

1) заходи шодо забезпеченн я контрол ю за перетинання м гро- мадянами інших країн внутрішніх кордонів держав-членів;

2) заходи щодо контрол ю за перетинання м зовнішніх кор- донів держав-членів ЄС, а саме, встановлює: а) стандарти та

процедури, яких повинні дотримуватися держави-член и під час здійсненн я ними перевірок осіб на таких кордонах; б) правила щодо наданн я віз на період перебування не більше 3 місяців (що включає: складання переліку тих країн, чиї громадяни потре- бують візи при перетинанні ним и зовнішніх кордонів, та тих країн, громадяни яких можуть перетинати кордони ЄС у безвізо- вому порядку; процедур и та умов и наданн я віз державами - членами; єдини й формат віз; правила щодо видачі єдиної візи);

3) заходи для визначенн я умов здійсненн я свободи подоро- жування громадян інших країн в межах територій держав-члені в протягом не більше 3 місяців (ст. 62 Договору про Співтова- риство).

Згідно зі ст. 63 Договору про Співтовариство Рада Міністрів протягом 5 років з часу набранн я чинност і Амстердамськи м Договоро м здійснює:

1) заходи щодо наданн я притулку, відповідно до Женевсько ї Конвенції від 28 липн я 1951 p., Протокол у від 31 січня 1967 р. про статус біженців та інших відповідних договорів у сферах критеріїв та механізму розгляду прохання про наданн я притулку громадяна м іншої країни, мінімальни х стандартів прийнятт я осіб, які прагнуть політичного притулку, мінімальних стандартів процедур надання та позбавлення статусу біженця;

2) заходи щодо біженців та переміщених осіб, які установ- люють мінімальні стандарти наданн я тимчасового захисту пере- міщеним особам-громадяна м інших країн, що потребують між- народного захисту, підтримання балансу зусиль держав-члені в ЄС з питань надання притулку біженця м і переміщени м особам;

3) заходи у сфері імміграційної політики, які встановлюють умови в'їзду та проживання, стандарти щодо процедури надан - ня довгострокових дозволів на проживанн я (зокрема і з метою возз'єднанн я сімей);

4) заходи щодо визначення прав та встановлення умов, за яки х громадян и інших країн, що є легальним и резидентам и держави-члена, можуть проживати на території іншої держави - члена ЄС.

На сьогодні час прийнят о низку актів вторинного законо - давства Співтовариства, що забезпечують реалізацію заходів, передбачених розд. IV Договору про Співтовариство:

а) встановлені загальні матеріальні та процесуальні стандарти перевірки громадян інших країн, що перетинають кордон ЄС1;

1 Див.: Регламент 789/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/2), Регламент

790/2001 від 24 квітня 2001 p. (O.J. 2001 L116/5) (н е діють відносно Великобри -

танії, Ірландії та Данії).

б) встановлено перелік інших країн, громадяни яких повин - ні отримати візи на в'їзд до ЄС на строк не більше 3 місяців'; в) затверджено умови та процедури надання віз громадянам

інших країн3;

г) затверджено загальний форма т візи для в'їзду на терито - рію ЄС3;

д) затверджені умови наданн я та загальний формат візи для довгострокового проживанн я та дозволів на проживанн я у ЄС4;

е) встановлені загальні правила возз'єднанн я сімей5;

ж) гарантії соціального захисту поширен о на громадян інших країн6;

з) визначен о статус громадян інших країн, які мешкают ь в

ЄС довготривалий строк (більше 5 років)7;

і) встановлені умови допуску громадян інших країн з метою освіти, академічного обміну, валонтерської діяльності8.

Включення розд. IV до Договору про Співтовариство сприя є поліпшенн ю правового становищ а громадян інших країн, які постійн о проживают ь в ЄС та можливог о розширенн я кола суб'єктів, як і можуть користуватись привілеями громадянства ЄС.

Кожн а держава-кандида т на вступ до ЄС має приєднатис я до Шенгенськи х угод. Таки м чином, розширенн я ЄС на схід означає посиленн я прикордонног о контрол ю нових держав - членів ЄС з Україною. Зрозуміло, що вони зобов'язані скасувати безвізовий режим з нашо ю державою з метою впровадженн я єдиної "Шенгенсько ї візи". Проте можна сподіватися, що режим щодо доступу громадян інших країн до ЄС, включаючи громадян України, буде значн о лібералізовано та уніфіковано. Наразі іде підготовка правови х актів, які встановлят ь єдин і умов и ле - гального перебування та проживанн я громадян інших країн в

1 Див.: Регламент 539/2001 від 15 березня 2001 p. (O.J. 2001 L81/1) (не діє відносно Великобританії та Ірландії).

2 Див.: Регламен т 415/2003 від 27 лютог о 2003 p. (O.J. 2003 L64/1) (не діє відносно Великобританії та Ірландії), Регламент 1091/2001 від 28 травня 2001 р. (O.J. 2001 L150/4) (не діє відносно Великобританії та Ірландії).

3 Див.: Регламент 334/2002 від 18 лютого 2002 p. (O.J. 2002 L53/7) (не діє відносно Ірландії), Регламент 333/2002 від 18 лютог о 2002 p. (O.J. 2002 L53/4) (не діє відносно Ірландії).

4 Див.: Регламент 1091/2001 від 28 травня 2001 p. (O.J. 2001 L150/4) (не діє шодо Великобританії та Ірландії), Регламент 1030/2002 від 13 червня 2002 р. (O.J. 2002 L157/1) (не діє щод о Ірландії).

! Див.: Директив а 2003/86 від 22 вересня 2003 p. (O.J. 2003 L251/12) (не діє

Щодо Великобританії, Ірландії та Данії).

6 Див.: Регламент 859/2003 від 14 травня 2003 p. (O.J. 2003 L124/1), яки й доповню є Регламент 1408/71 (не діє щодо Данії).

7 Див.: Директив а 2003/109 від 25 листопад а 2003 p. (O.J. 2004 L16/44).

8 Див.: Директив а 2004/114 від 13 грудня 2004 p. (O.J. 2004 L375/12).

ЄС, спільн і правил а захисту біженців, т а правил а виселенн я іноземці в з територі ї ЄС. Сере д них — підготовка регламенту, яки й встановлю є перелі к інши х країн, громадян и яки х мают ь отримат и візу дл я в'їзд у н а територі ю ЄС. Післ я набранн я чинност і Лісабонськи м Договоро м дипломатичн і представництв а держав-члені в будуть замінен і єдиним и представництвам и ЄС.

Контрольні питання

1. Що так е громадянств о ЄС? Які йог о правов і засади?

2. Я к співвідноситьс я громадянств о Є С і з громадянство м держав-члені в ЄС?

3. Яки й зміст пра в громадя н ЄС?

4. Як і юридичн і акт и регулюют ь правов е становищ е грома - дя н інши х краї н в ЄС?

5. Яким и правам и користуютьс я член и роди н працівникі в

ЄС згідно із законодавство м Співтовариства?

6. Які реформ и має провест и ЄС з мето ю поліпшенн я право - вого становищ а громадя н інши х краї н н а територі ї ЄС?

7. Що так е "Шенгенськ а віза"?

31 0

СХЕМИ

Рис. 1

Рис. 21

ЗАКОНОДАВЧ А ПРОЦЕДУР А СПІВРОБІТНИЦТВ А (ст. 252 ДОГОВОР У ПР О СПІВТОВАРИСТВО)

Схвалює спільну позицию або не приймає жодного рішення

Упродовж 3 місяців

Пропонує поправки більшістю голосів

Відхиляє абсолютною більшістю голосів

1 і 1 1

Рада Міністрів

приймає акт

Європейська Комісія

1

Упродовж 1 місяця

Рада Міністрів приймає акт одностайно

Розглядає поправки і висловлює свою думку

Приймас акт у пропонованому вигляді кваліфікованою більшістю голосів

Упродовж 3 місяиів

Приймас акт з внесенням змін одностайно

Не приймає жодного рішення

Рис. 21

ЗАКОНОДАВЧ А ПРОЦЕДУР А ПРИЙНЯТТ Я СПІЛЬНИ Х РІШЕН Ь

(ст. 251 ДОГОВОР У ПР О СПІВТОВАРИСТВО)

^ = = = = = =! І

Схвалює спільну позицію або не приймає жодного рішення

Пропонує поправки абсолютною більшістю голосів

Відхиляє абсолютною більшістю голосів

X

Акт прийнято Рада Міністрів Комісія Акт не прийнято

Упродовж 3 місяців

Схвалює поправки Відхиляє поправки

Акт прийнято Узгоджувальний комітет

Протягом 6 місяців

Схвалює узгодженний текст

Не приймає узгодженний текст

Європейський Парламент Рада Міністрів Акт не принято

Упродовж 6 тижнів

Акт прийнято

Приймають документ

не приймає документ Акт не принято

Рис. 21

ДЖЕРЕЛ А ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГ О СПІВТОВАРИСТВА

Консолідован а Угод а пр о Європейськ е Співтовариств о

Договір про Європейське

Співтовариство вугілля і сталі

1951 p.;

Договір про Європейське

Економічне Співтовариство

1957 р.;

Договір про Євроатом 1957 p.; Конвенція про деякі спільні для Європейських Співтовариств інститути 1957 р.;

Угода про Злиття 1965 p.; Акти Вступу 1972 р. (Великої Британії, Ірландії, Данії);

Акт Вступу 1979 р. (Греції); Акти Вступу 1985 р. (Іспанії, Португалії);

Акти Вступу 1994 р. (Австрії, Фінляндії, Швеції);

Бюджетні Угоди 1970 р. та 1975 p.;

Єдиний Європейський Акт

1986 р.;

Договір про Європейський Союз 1992 р. (Маастрихтська Угода);

Амстердамський Договір

1997 p.;

Ніццький Договір 2003 p.; Акти Вступу 2003 p., 2005 p., та 2007 p.

Вторинн е законодавств о Європейськог о

Згідно з ст. 249

Договору про

Співтовариство:

• регламенти;

• директиви;

• рішення;

• рекомендації;

• висновки.

Судов і джерел а

Рішення судів

ЄС '

Висновки судів

ЄС '

Міжнародн і (додаткові) угод и Європейськог о Співтовариств а

Укладені:

І. виключною

компетенцією

Співтовариства;

Співтовариством шляхом приєднання до вже укладеної

угоди; окремими державами- членами згідно до ст. 293 Договору про

Співтовариство.

Загальні принципи

Пропорційність Рівність Субсидіарність

1) неретроактивність

2) легітимні очікування

Юридична певність

1) право індивіда бути заслуханим:

2) обов 'язок відповідного органу наводити підстави своїх рішень:

3) право індивіда на належний процес.

Процесуальні права

Рис. 21

Угоди з метою членства

в Європейському Співтоваристві/ЄС

Угоди про вступ до Європейського Співтовариства/ЄС. Наприклад, з Великою Британією, Данією та Ірландією (1972 p.); з Грецією (1979 p.); з Іспанією та Португалією (1985 p.); з Автрією, Швецією та Фінляндією (1995 p.).

Угоди про асоціацію з Європейським Співтовариством

(згідно зі ст. 310 Договору про Співтовариство) Угода про створення Європейського Економічного Простору

(з країнами Європейської зони вільної торгівлі);

угоди про асоціацію та стабілізацію з країнами ватіканського регіону тощо.

—

Угоди про доступ на ринок

Європейського Співтовариства на умовах взаємності

(згідно зі ст.ст. 133, 181, 308 Договору про Співтовариство) Угоди про створення зони вільної торгівлі чи митного союзу

(Євро-Ссрсдземноморські угоди про асоціацію, Яундська та Ломейська конвенції); угоди про партнерство та співробітництво (з новими незалежними державами: Молдовою, Росією, Україною тощо).

Спеціалізовані угоди

> Угоди про співробітництво з питань політики та безпеки

(згідно зі ст. 181 Договору про Співтовариство);

> Угоди про співробітництво з питань рибальства

(згідно зі ст. 37 Договору про Співтовариство);

> Угоди про співробітництво з питань транспорту

(згідно зі ст.ст. 71, 80 Договору про Співтовариство);

> Угоди про співробітництво з питань охорони навколишнього середовища

(згідно зі ст. 174 Договору про Співтовариство);

У Угоди про співробітництво з питань культурного співробітництва та навчання

(згідно зі ст.ст. 149—150 Договору про Співтовариство)

Рис. 21

ВІДПОВІДАЛЬНІСТ Ь ПЕРЕ Д ІНДИВІДАМ И З А ПОРУШЕНН Я ПРАВ А ЄВРОПЕЙСЬКОГ О СПІВТОВАРИСТВ А

—

Відповідальніст ь держав-члені в

Відповідальніст ь

Співтовариств а

За неімплементацію директив

Справа

Francovich

Умови:

1) директива повинна надавати індивідам права;

2) зміст цих прав мас бути визначено на підставі цієї

директиви;

За порушення права Співтовариства

Справи Brasserie de Pecheur, Factortame

Умови:

1) норма права, яку порушено, повинна надавати індивідам права;

2) порушення

Договірна

За наявності договору (ст. 288

Договору про

Співтовариство)

Регулюється національним правом відповідної держави - члена

Умови:

Позадоговірна J

Суд ЄС

3)причинно - наслідковий зв'язо к між порушення м

та збитками

повинно бути досит ь серйозним;

3) має бути прямий причинно- наелідковий зв'язок між порушенням

і шкодою

1) наявність неправомірних дій чи

бездіяльності інституту чи посадової особи Співтовариства;

2) наявність шкоди в позивача;

3) причинно-наслідковий зв'язо к між (1) та (2)

Відповідальність, що пов'язана з прийняті м законодавчих актів у галузі економічної політики

Умови:

1) законодавчий акт мас стосуватися економічно ї політики;

2) повинно бути порушення більш високої норми, що захищає індивіда

(наприклад, загального принципу):

3) порушенн я повинно бут и досит ь серйозним

Особливий вид: справа Schoppensteclt

— — —

Рис. 7

J Мита та збори, що мають

і еквівалентний ефект

Дискримінаційне оподаткування

Стаття 90

Нефіскальні

(ст. 28 Договору про Співтовариство)

Заходи, що мають еквівалентний ефект

Деякі торговельні приписи

Стаття 12

Договору про

Співтовариство

подібних товарів

(ч. 1 ст. 90)

Договору про

Співтовариство

товарів, що конкурують з національними (ч. 2 ст. 90)

Вибірково застосовувані (ст. 2 Директиви

70/50)

Недискримінацій

ні, тобто ті, що не чинять перешкод

Універсально застосовувані (ст. З Директиви

70/50)

ДИСКРИМІНАЦІЯ

Суперечать ст. 28

ст. 28

АЛЕ:

Пряма

порушенн я ст. 90)

Непряма

ст. 90, якщ о нсма с об'єктивни х виправдань)

АЛЕ:

1 1

в и н я 71 К U

Вимоги, перелічені в ст. 30

Договору про

Співтовариство

+ додержання

Справа Keck and Mithouard

Особливі "обов'язкові" вимоги + додержання принципу

дозволяються

збори:

- за справжні адміністративні послуги;

- за перевірки, що вимагаються правом ЄС;

- що підпадають під внутрішнє оподаткування.

Стаття 90

не поширюється на так званий "екзотичний імпорт"

принципу пропорційності

Справа Cassis de Dijon

СВОБОДА ДІЛОВОГО ЗАСНУВАННЯ В ЄС (ст. 43 Договору про Співтовариство)

Свобода проживання й економічної діяльності, тобто право самостійної діяльності, а також створення підприємств, управління ними, зокрема, компаніями або фірмами, на умовах, встановлених законодавством держави-члена ЄС, де таке право існує для власних громадян

_ —

До підприємств (undertakings)

належать:

• Товариства;

• Торгові асоціації;

• Фізичні особи;

• Підприємства з державною формою власності;

• Кооперативи;

• Різноманітні юридичні особи, якщо між ними існує тісний економічний зв'язок

Компанії та фірми

мають бути засновані на теріторії та згідно з цивільним або комерційним правом держави- члена ЄС

Мають здійснювати комерційну діяльність з метою одержання прибутку

Рис. 21

ПОСЛУГИ, Н А ЯК І ПОШИР1 с, * ОЄТЬС Я СВОБОД А НАДАНН Я n O C J T j J y r В Є С

(ст. 50 Договору про Crf |iBT0Ba P lfCTB0)

Вимоги кваліфікації послуг згідіьДн0 3 Договором про Співтовариства'^0

• Послуги мають надаватися ж 2а винагороду

• Мають економічний характезг^Р

%

Діяльність промисловця020 характеру Діяльність торгівелhti\flого характеру Діяльність ремісниківі&

Діяльність осіб вільнім** професій

Свобода надання послуг і'Г в Європейському СпівтовавзаРиств1 н е поширюєтьс я на:

• Транспортні поой?слУги

• Банківські послупгїУ™

Рис. 21

ЕКОНОМІЧНИ Й Т А ВАЛЮТНИ Й СОЮ З

— — — 1 — — —

Економічн а політик а

І І

Валютн а політик а

Економічна політика держав-членів

— загальна

Недопущення надмірних бюджетних дефіцитів

Європейська валютна система

справа

Співтовариства

Спеціальний

кредитний механізм

Обчислення

ЕКЮ

Обмінно-

курсовий механізм

Інституційні перетворення

Критерій зближення

(конвергентності) 1

ЄСЦБ

П

Економічний та фінансовий

Єдина європейська валюта

ЄВРО

j Національні

і банки

Національні банки

комітет

ЄЦБ

Національні Національні банки банки

Рис. 21

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: