Загальна характеристика Пенсійного фонду і особливості його діяльності.

З набуттям Україною незалежності, відбувається і формування власного нормативно-законодавчого поля. Значна увага в даний період приділяється побудові власної національної пенсійної системи. 21 грудня 1990 року було створено Українське республіканське відділення Пенсійного фонду.

Що і слугувало основою для початку поступового формування та розвитку існуючого Пенсійного фонду України. У 1991 році вперше в Україні пенсії було профінансовано з коштів Пенсійного фонду, а не з державного бюджету, що у свою чергу слугувало підґрунтям солідарної пенсійної системи в основі якої є сплата цільових пенсійних зборів.

Важливу роль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні як центрального органу виконавчої влади відіграла передача органам Фонду функцій з призначення та виплати пенсій, які раніше здійснювались органами соціального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 січня 1999 року з експерименту у Львівській області (Указ Президента України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України" від 20.10.1998 № 1156) і остаточно завершився 1 липня 2002 року.

Таким чином, на початку 2000-х років відбувся процес створення нормативно-правової та організаційно-технічної бази пенсійної реформи

1 січня 2004 року можна охарактеризувати початком пенсійної реформи, що передбачає поступовий перехід від солідарної системи пенсійного забезпечення до накопичувальної системи пенсійного страхування та створенням уже на законодавчому рівні недержавних пенсійних фондів. Відповідно до законодавства передбачається наявність наступних видів пенсійних фондів (рис. 3.1).

Рис.3.1.Види пенсійних фондів

У статі 58 Закону № 1058 визначається, що Пенсійний фонд є органом, основною метою діяльності якого є: керівництво та управління солідарною системою пенсійного страхування; проведення контролю за ефективним та цільовим використанням коштів Пенсійного фонду; здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом; проведення своєчасного збору, акумуляції та обліку страхових внесків та зборів; призначення пенсійних виплат та підготовка відповідних документів для їх виплати; забезпечення повного і своєчасного фінансування виплати пенсій; вирішення питань, щодо ведення обліку пенсійних активів на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб; виконання інших функцій, передбачених відповідним Законом та статутом Пенсійного фонду.

Даним Законом Пенсійний фонд визначено як неприбуткову самоврядну організацію, діяльність якої регламентується статутом, що затверджується правлінням Пенсійного фонду. У відповідності до п.12 Прикінцевих положень Закону № 1058 правонаступником Пенсійного фонду України є Пенсійний фонд.

У відповідності до п.12 Прикінцевих положень Закону № 1058 в період до перетворення Пенсійного фонду на самоврядну неприбуткову організацію (п’ять років після набрання чинності даного Закону, тобто з 01.01.2004 р.) він функціонує та провадить діяльність як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України,та згідно Закону № 1058.

Розділ VIII Закону № 1058 визначає порядок управління Пенсійним фондом як самоврядною організацією. Так, відповідно до даного Закону, правління та Наглядова рада Пенсійного фонду формуються на основі паритетності з представників держави, застрахованих осіб та роботодавців

Наглядова рада здійснюватиме контроль за виконанням Пенсійним фондом чинного законодавства, статутних завдань, ефективного та цільового використання коштів.

Діяльність Пенсійного фонду координується та визначається Міністром праці та соціальної політики України відповідно до Указу Президента України від 20.04.2005 р. № 679 «Питання Міністерства праці та соціальної політики України».

У процесі реформування пенсійної системи Пенсійний фонд України поки що залишається основним суб’єктом виплати пенсій. Структуру існуючих органів Пенсійного фонду України відображено на рис.3. 2.

Рис.3.2.Структура органів Пенсійного фонду.

Стаття 72 Закону № 1058 визначає наступні джерела формування коштів Пенсійного фонду:

1. сума страхових зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за винятком тієї частини збори, що направляється до Накопичувального фонду;

2. сума доходу отриманого від інвестування резерву коштів призначеного для покриття дефіциту бюджету фонду в майбутніх періодах;

3. сума коштів отриманих Пенсійним фондом від цільових фондів та державного бюджету у відповідності до Закону № 1058;

4. отримані суми коштів за нарахованими фінансовими санкціями, згідно Закону № 1058 та інших законодавчих актів, до господарюючих суб’єктів за недотримання норм законодавства стосовно порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду; нараховані у відповідності до законодавства на посадових осіб та громадян суми адміністративних стягнень за дані порушення;

5. отримані від фізичних та юридичних осіб суми благодійних внесків;

6. суми отриманих добровільних внесків;

7. інші відповідно до чинного законодавства суми надходжень.

Статтею 73 даного ж Закону визначено напрями використання цих коштів:

1. на передбачені Законом № 1058 пенсійні виплати;

2. на надання визначених Законом № 1058 послуг соціального характеру;

3. фінансове забезпечення адміністративних витрат, що пов’язані з виконанням органами Пенсійного фонду визначених функцій;

4. оплата за послуги, пов’язаних із виплатою та доставкою пенсій;

5. спрямування коштів Пенсійного фонду на формування резерву.

Крім того дані кошти не включаються до складу Державного бюджету України, а також забороняється їх використання на інші цілі не передбачені Законом № 1058. Отже, кошти Пенсійного фонду містять цільове призначення, що виражається через визначення напрямів використання коштів виходячи з джерел їх формування.

Важливою складовою діяльності Пенсійного фонду є формування бюджету. Так, згідно з п.1 ст.71 Закону № 1058, бюджет Пенсійного фонду – це план формування і використання цільових страхових коштів, що утворюється за рахунок загальнообов’язкових страхових внесків та надходжень з інших джерел, що визначені відповідним Законом.

Основний бюджет Пенсійного фонду України формується на основі бюджетів головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які в свою чергу включають бюджети управлінь Пенсійного фонду у районах, містах і районах у містах.

Для забезпечення та гарантування фінансової стабільності Пенсійного фонду згідно з ст.74 Закону № 1058 формується резерв коштів. Порядок формування і використання резерву визначається правлінням Фонду, та складається з резерву коштів для поточних потреб і покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

Стаття 77 Закону № 1058 передбачає створення актуарних розрахунків. Відповідно до даної статті було затверджено (постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2004 р. № 1677) Методику проведення актуарних розрахунків у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що визначає перелік необхідних вхідних (вихідних) показників, моделі прогнозування, припущення та методи, що для цього застосовуються.

Система актуарних розрахунків – це комплекс здійснюваних заходів (організаційних, програмних та технологічних), які направлені на отримання коротко-, середньо- та довгострокових прогнозів фінансового стану пенсійної системи.

Джерелами формування бази даних актуарних розрахунків є:

- дані персоніфікованого обліку та звітності платників страхових внесків, а також звітності Пенсійного фонду;

- дані наукових та статистичних досліджень;

- дані центральних органів виконавчої влади;

- дані про виконання бюджету Пенсійного фонду.

Актуарні розрахунки дають можливість визначити майбутні доходи Фонду та напрями їх використання, запропонувати заходи, щодо забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: