Проблема ідентифікації пострадянських правових систем

Проблема ідентифікації правових систем соціалістичного права, незважаючи на «крах» «світової системи соціалізму», по раніше зберігає свою актуальність не лише в історичному плані, а й з позиції пережитого цивілізацією періоду. По-перше на земній кулі збереглися держави, що продовжують офіційно дотримуватися соціалістичної орієнтації, по-друге на «постсоціалістичному просторі» зберігається, а в ряді випадків відбувається часткова рецепція його проявів.

Після розвалу СРСР і «співдружності соціалістичних країн» в 90-ті роки в структурі колишньої соціалістичної правової сім'ї залишилися національні правові системи лише деяких країн (Китай, Північна Корея, Куба). Це - з одного боку. А з іншого - на території колишнього СРСР і всіх інших колишніх соціалістичних держав утворилися нові, пострадянські і постсоціалістичні правові системи.

Таким чином, єдина група національних правових систем, визнавали в кінцевому рахунку самостійної правової сім'єю поряд з романо-германської, англосаксонської і іншими правовими сім'ями, піддалася за останнє десятиліття вельми кардинальним і далеко не однозначним за своїм характером і наслідкам змін.

Якщо римське право надавало і надає величезний вплив на правові системи, обслуговуючі переважно приватні ринкові і деякі публічні за своїм характером відносини, то «соціалістичне» право зорієнтоване на правові системи, обслуговуючі переважно публічно-правові відносини, що виникають в умовах глобального планування централізованої економіки, домінування державної власності серед всіх інших форм власності, збереження жорсткого державного контролю в сферах виробництва, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Пережитий нині цивілізацією світова фінансова криза і пошук шляхів виходу з нього, сполучених так чи інакше з зростанням ролі держав в економічній та сполучених з нею сферах, також піднімають інтерес до досвіду соціалістичних країн

Сутнісними характеристиками соціалізму, точніше, соціалістичного суспільства, на основі якого виникає і розвивається відповідний тип держави і права, є:

1) переважання «суспільної власності на засоби виробництва при планомірному розвитку всього народного господарства»;

2) відсутність«експлуататорських класів і експлуатації людини людиною»;

3) зосередження влади в руках тільки тих, хто трудиться - диктатура пролетаріату в перехідний період від капіталізму до соціалізму і «загальнонародна держава» в період «розвиненого соціалізму»;

4) державні гарантії права на працю (повна ліквідація безробіття), на відпочинок, на медичне обслуговування, на освіту, на соціальне забезпечення та ін

До прихильників соціалістичної політики та ідеології зараховують себе не тільки «традиційні» соціалістичні держави (Китай, Куба, Північна Корея), а й деякі «традиційні» капіталістичні держави. Наприклад, Португалія, в Конституції якої, поряд з іншими цілями Установчих зборів, «що схвалив і узаконив» її 1 квітня 1976, ставиться мета «відкрити шляхи до соціалістичного суспільства».

Теоретичні основи соціалістичної держави і права були закладені в працях основоположників наукового комунізму К. Маркса і Ф. Енгельса і розвинуті в творах В.І. Леніна, а також в документах комуністичних партій і наукових дослідженнях авторів, що стоять на марксистсько-ленінських позиціях.

Вихідні положення, що стосуються соціалістичної державно-правової надбудови:

- Соціалістична держава і право виникає не еволюційним шляхом, шляхом поступового переростання буржуазної держави в соціалістичне, а шляхом вчинення соціалістичної революції.

- Закономірністю і одночасно передумовою становлення і розвитку соціалістичної держави і права, відповідно до марксистської доктрини, є злам старої державної машини, знищення буржуазного державного аппарату.

- Сутністю нової держави, що функціонує в перехідний від капіталізму до соціалізму період, є диктатура пролетаріату.

- У своєму становленні і розвитку соціалістична держава, а разом з ним і право, згідно теорії марксизму, проходить декілька етапів, або ступенів еволюційної зміни. Згідно з офіційною доктрині СРСР, після здійснення соціалістичної революції держава проходить наступні етапи в своєму розвитку:

1) етап існування держави диктатури пролетаріату,

2) етап функціонування власне соціалістичної держави і,

3) нарешті, етап розвитку загальнонародної держави.

Соціалістичне право детерміновано усуспільненими формами власності, що виключають експлуатацію людини людиною у виробництві, обміні, розподілі, споживанні і в інших сферах життя суспільства.

Розвинуте соціалістичне суспільство оголошувалося «закономірним етапом" на шляху побудови безкласового суспільства, а загальнонародна держава і загальнонародне право, згідно марксистським теоретичним розробкам, вважалися важливими віхами на шляху відмирання держави і права. Це була теорія, що розвивалася в нашій країні та інших, які називали себе соціалістичними, країнах протягом ряду десятиліть. Однак іншою була практика.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: