Методологічні принципи клінічної психології

1. Психіка і свідомість вивчаються у єдності внутрішніх і зовнішніх процесів. Взаємозв’язок психіки і поведінки, свідомості і діяльності є об’єктом і засобом психологічного дослідження.

2. Вирішення психофізичної проблеми стверджує єдність, але не тотожність психічного і фізичного.

3. Методика психологічного дослідження має опиратися на соціально-історичний аналіз діяльності людини.

4. Метою психологічного дослідження має бути розкриття специфічних психологічних закономірностей.

5. Психологічні закономірності розкриваються у процесі розвитку.

6. Включення принципів педагогічної роботи у експеримент по психологічному дослідженню дитини.

7. Використання у методиці психологічного дослідження продуктів діяльності досліджуваного.

Сьогодні існує досить багато споріднених психологічних дисциплін, які мають стосунок до клінічної психології: патопсихологія, психопатологія, нейропсихологія, психологія девіантної поведінки, психіатрія, неврозологія, психосоматична медицина тощо. Кожна з перерахованих дисциплін поєднує в собі медичні та психологічні знання, тому вони можуть бути визнаними складовими частинами клінічної психології.

Відповідно в клінічну психологію включаються такі розділи:

- психологія хворого,

- психологія лікувальної взаємодії,

- норма і патологія психічної діяльності,

- патопсихологія,

- психологія індивідуальних відмінностей,

- вікова клінічна психологія,

- сімейна клінічна психологія,

- психологія девіантної поведінки,

- психологічне консультування, психокорекція і психотерапія,

- неврозологія,

- психосоматична медицина,

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: