Цікавою є будова загадок.

МАЛІ ФОЛЬКЛОРНІ ЖАНРИ

ПЛАН

1. Види малих фольклорних жанрів.

2. Художні особливості малих фольклорних жанрів.

3. Виховна цінність малих фольклорних жанрів.

Загадки – короткі поетичні твори-запитання, на які треба дати відповідь, відгадати.

d Коли виникли загадки?

Художня цінність загадок:

вони багаті на різноманітні засоби зображення: інакомовність, звуконаслідування, алітерації, чітка ритмічна будова, рима.

Виховна цінність загадок:

вони розвивають у дітей допитливість і кмітливість, уміння міркувати, відгадувати і тим самим допомагають формувати їх уявлення про навколишню дійсність.

Загадки виникли в сиву давнину, коли люди не розуміли явищ природи, навколишнього світу, боялися і обожнювали його. Щоб задобрити численних богів, люди приносили їм жертви, і тільки тоді зверталися з проханням. Так виникла віра в чарівну силу слова, в усякі замовляння і прокльони. Сказане слово наче відділялося від людини і жило само по собі. Так виникли заборони на окремі слова, що могли накликати біду на сім’ю, рід, плем’я (саме тому не вживали слова змія, - лише «Вона», на ведмедя казали «дядько», «вуйко»). Забороненими часто ставали самі імена богів чи померлих родичів. Саме тут криються початки загадок. Так, з одного боку необхідність давати дві назви якогось предмета чи явища, а з другого боку – спостережливість і допитливість, і створили то багатство та різноманітність загадок, що нас чарують і нині. Оскільки древні люди всю природу вважали живою, то і в своїх загадках вони зображали явища природи або у вигляді тварин, або у вигляді людей, тобто їх уособлювали.

Уособлення – одна з найважливіших особливостей загадок. А загадки про явища природи – найдревніші за походженням. Ще одна властивість загадок – чіткість і стислість викладу думки.

З давніх-давен до загадок ставилися з усією повагою і навіть страхом, вірили в їх чарівну, магічну силу. Навіть задавати їх можна було тільки в певні дні й певні години. У деяких народів такі звичаї панують донині. Наприклад, в удмуртів (народ, що живе в Російській Федерації) загадки розгадували тільки колективно і лише восени та взимку (у вечері і вночі). Хто не відгадав загадки, того чекало нещастя, часами – смерть, а хто відгадав – удача, успіх.

Загадки часто загадували на вечорницях, різних молодіжних забавах. Навіть на весіллях їх загадували молодому і, якщо він не вгадав, то це вважалося поганою прикметою. У ще давніші часи молодого проганяли з двору, весілля не відбувалося. Чимало загадок є у різних піснях, казках. (Подумайте, пригадайте, може і ви такі пісні чи казки знаєте).

Цікавою є будова загадок.

Загадки поділяються на різні групи і за змістом: загадки про явища природи (грім, дощ, сніг, мороз і т.ін.), об’єкти природи (сонце, зорі, місяць…), тваринний і рослинний світ, предмети побуту, діяльності людини, харчування, одяг, житло і т.ін., про саму людину (частини її тіла). Бувають і жартівливі загадки, загадки-нісенітниці, як от: «Прибігла шурда-бурда, узяла штрики-брики, почули м’якинники, дали знати житникам: «Гей ви, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, віднімайте штрики-брики!» (Вовк, вівця, собака, люди, коні).

Попробуйте самі скласти загадку. Для цього використайте таку довідку:

Як скласти загадку (зразок)

Складіть загадку про місяць, яке-небудь сузір’я, грім, хмару і придумайте невеличку казку, у якій головний герой повинен розгадати вашу ж загадку.

В дитячих закладах загадками користуються з метою дати дітям цікаву і корисну вправу для розуму. Дітям загадують загадки на заняттях у процесі гри, на прогулянках, під час дозвілля.

Про велике пізнавальне і виховне значення загадок писав К.Д.Ушинський: «Загадки я вміщав з тією метою, щоб дати розумові дитини корисну вправу: пристосувати відгадку, сказану, можливо, вчителем, до загадки і дати привід до цікавої і корисної… бесіди, яка закріпиться в розумі дитини саме тому, що мальовнича і цікава для неї загадка заляже міцно в її пам’яті, приєднуючи до себе й усі пояснення, до неї прив’язані… Одне слово, я дивився на загадки як на мальовничий опис предмета».

Образотворчі засоби прислів’їв та приказок:

− ритмізована мова;

− звукопис (алітерація, асонанс);

− епітети, порівняння, метафори, засіб контрасту, гіпербола, літота.

Їсть за вовка, а робить за комара (гіпербола, літота).

Щебече, як соловейко, а кусає, як змій (засіб контрасту, порівняння).

Виховне значення прислів’їв і приказок:

− в них висловлено глибокі думки і вони передають ці думки дітям у ясній, стислій, дохідливій формі;

− допомагають їм самим вчитися образно висловлюватись;

− вчать любити влучне, дотепне слово;

− викликають бажання заучувати прислів’я і використовувати їх у своїй мові;

− розвивають розумові здібності дитини – кожне з них – своєрідна задача.

Скоромовки – коротенькі прозові або римовані твори, які треба вимовляти дуже швидко:

Сів шпа к на шпа ківню,

Зас пі вав шпак пі вню:

- Так, я к ти, не вмію я,

- Ти не в мі єш так, як я.

Скоромовки не лише виробляють навички вимовляти слова ясно і чітко, а й розвивають здатність прислухатися до звучання слів рідної мови, відчувати красу цих звуків. У скоромовках зустрічаємо слова, подібні за звучанням, алітерації, асонанси. Однакове звучання слів ускладнює дітям завдання – вимовляти твір швидко, але ці труднощі ще більше зацікавлюють і заохочують дітей до читання і заучування скоромовок.

Завдання:

Скласти питання по темі «Малі фольклорні жанри», навести приклади.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: