Фінансова наука в Україні.

Фінансова наука в Україні розвивалася в умовах перебування України у складі Російської імперії.

Починаючи з другої половини XIX столття з'являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки, зокрема треба відмітити вклад слідуючих вчених:

1. І. Я. Франко:

1) питанням фінансів присвятив понад 40 праць. Передусім, це праці з аналізу фінансової політики Австро–Угорської імперії, характеристика діяльності багатьох фінансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств.

2) публікує роботу під назвою "Сила податкова Галичини", в якій досліджує наявну податкову систему імперії:

3) вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду;

4) вбачає причину податкового тягаря в надмірних непрямих податках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу;

5) здійснює критичні огляди проектів та звітів державного бюджету.

6) проявив активну зацікавленість щодо питань розвитку банківської системи в Галичині.

2. М. І. Туган–Барановський – професор університету святого Володимира:

1) заперечує твердження К. Маркса "прибуток і заробітна плата перебувають у зворотному співвідношенні одне до одного";

2) доводить, що зі зростанням прибутку може зростати також і заробітна плата, а відповідно – доходи держави;

3) стверджує, що заробітна плата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктивності праці.

4) цікавими с думки з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів–в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал. В свою чергу, низький процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці;

5) доводив, що економіка, побудована на принципах сукупного попиту і сукупної пропозиції, має гарні перспективи.

3. М. Добриловський – професор–емігрант української господарської академії в довоєнній Чехословаччині.

У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки", у якій:

1) дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством;

2) зазначив, що фінансова наука повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

4. Л. Мітіліпо – вчений–фінансист; дотримувався аналогічних поглядів.

У 1929 р. видав роботу "Основи фінансової науки", в якій стверджував, шо між державою та її громадянами відбувається угода, за якою держава задовольняє певні потреби громадян, а останні сплачують за це певну суму грошей у формі податків.

5. М. X. Бунте – державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Має декілька праць із питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

6. М. М.Алексєєнко – професор Харківського університету. Основна його праця "Погляд на розвиток вчені про податки" присвячена дослідженню поглядів на податки А. Сміта, Ж. – Б. Сея, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д. Мілля. Глибоко аналізуючи еволюцію вчення про податки, доходить багатьох серйозних висновків – послуги держави – це також виробництво корисних речей, а тому праця на їх створення є продуктивною і повинна обкладатися податками.

Характерна особливість розвитку фінансової науки на початку XX століття – в працях вчених – фінансів цієї доби більше розглядаються проблеми фінансів зарубіжних країн і майже не приділяється увага фінансовим проблемам Російської імперії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: