Характеристика апарату державного управління

Змістовий модуль 2.

Організація діяльності державних органів управління

Тема 5 Організація діяльності апарату

Державних органів управління

5.1 Характеристика апарату державного управління

5.2 Вищі органи державної влади

5.2.1 Верховна Рада та її повноваження

5.2.2 Президент України та його повноваження

5.3 Кабінет Міністрів України: структура та компетенція

5.4 Центральний рівень виконавчої влади

5.5 Місцевий або територіальний рівень виконавчої влади

5.6 Управлінські зв’язки органів виконавчої влади

Характеристика апарату державного управління

Зміст поняття «державний механізм» можна визначити як сукуп­ність органів державної влади, організованих на засадах конституційного принципу поділу державної влади для реалізації цілей держави. Причому апарат державного управління є його основ­ним елементом, що відіграє важливу роль у виконанні основних функцій і завдань держави.

У свою чергу, апарат управління складається з більш простих складо­вих чистин, котрі також є системами відносно апарату управління - підсис­темами, що містять у собі ще простіші підсистеми (елементи). В управлін­ському апараті такими елементами виступають самостійні органи управ­ління. Тому апарат державного управління визначається саме як «система органів управління».

Отже, апарат державного управління - це найбільш розгалужена та численна сукупність взаємопов'язаних виконавчо-розпорядчих органів (органи виконавчої влади), що діють від імені держави, на основі та на виконання законів, здійснюючи управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, компетен­цією, певною структурою і кадрами.

Безпосереднє управління державними справами забезпечує виконавча влада – одна з гілок влади у державі за теорією поділу влад.

Основними ознаками виконавчої влади є:

Ø організаційний характер: вона зосереджує всю реальну практичну роботу з реалізації законів і нормативних актів, пе­реводить політичні проблеми в організаційні, об'єднує енергію й зусилля громадян, наводить порядок та підтримує його і в нормальних, і в екстремальних умовах;

Ø універсальний характер у часі та просторі: виконавча влада здійснюється безперервно і всюди, де функціонують ко­лективи людей;

Ø предметний характер: у ній сконцентровані важелі фак­тичного державного впливу; вона спирається на великі кон­тингенти людей, інформаційні, фінансові та інші ресурси, ви­користовує інструменти службових переміщень і нагород;

Ø примусовість, можливість застосовувати засоби примусу в адміністративному порядку.

Виконавча влада організа­ційно єдина, поділяється на ієрархічні рівні, ланки нижчого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня. Тобто органи вико­навчої влади формують своєрідну систему, яка реалізуючи пев­ну частину повноважень держави, виконує функції, пов'язані з реалізацією положень Конституції держави, її законів та ін­ших нормативних актів.

Орган виконавчої влади – це первинний елемент апарату держав­ного управління, носій виконавчої влади, що має юридичний статус такого органу, утворюється державою у порядку, встановленому законом, для здійснення від її імені функцій виконавчої влади і наді­лений для цього державно-владними повноваженнями, певною ор­ганізаційною структурою, територіальним масштабом дії, необхідними для здійснення функцій державного управління у притаманних йому організаційно-правових формах із використанням при цьому необхідних методів управління.

На устрій системи органів виконавчої влади впливає багато соціально-економічних та політичних факторів як об'єктивно­го, так і суб'єктивного характеру. До таких факторів належить форма державного устрою, форма державного політичного ре­жиму, структура економіки та соціальної сфери.

В Україні система органів державного управління бу­дується згідно із системою адміністративно-територіального устрою. З цих позицій цілісна система органів виконавчої вла­ди поділяється на відповідні підсистеми органів насамперед за територіальним масштабом їх діяльності, який пов'язується, як правило, межами відповідних адміністративно-територіаль­них одиниць. Підсистеми органів виконавчої влади, які фор­муються відповідно до системи адміністративно-територіаль­ного устрою, прийнято називати ланками (рівнями), кожна з яких характеризується певними особливостями завдань, функ­цій та повноважень зі здійснення виконавчої влади.

В системі органів виконавчої влади традиційно виокремлюють три рівні:

1. Вищий рівень — Кабінет Міністрів України.

2. Центральний рівень — міністерства, державні служби, центральні органи виконавчої влади прирівняні до державних служб, та центральні органи виконавчої влади зі спеціаль­ним статусом.

3. Місцевий, або територіальний, рівень, на якому діють:

— органи виконавчої влади загальної компетенції — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

— органи спеціальної — галузевої та функціональної — ком­петенції, які безпосередньо підпорядковані центральним орга­нам виконавчої влади.

Схематично організацію виконавчої влади в Україні зображено на рис. 5.1.

За сферами суспільного життя можна розрізняти підсистеми органів виконавчої влади, які здійснюють управління відповідно в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах.

Між зазначеними ланками апарату державного управління наявна відповідна ієрархія, субординація, що відображається в організаційно-правовому підпорядкуванні органів виконавчої влади нижчих рівнів органам виконавчої влади вищого рівня.

Рис. 5.1 - Організація виконавчої влади в Україні

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: