Об'єктами місцевих фінансів є фінансові ресурси, що 2 страница

По-друге, це значна диференціація обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням екологічної забрудненості вищі витрати на ці послуги мають східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає ціна таких послуг у столиці держави та в інших великих міських агломераціях.

По-третє, гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів щодо забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави.

По-четверте, це потреби передання центральною владою на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її конституційних функцій. Такі видатки ефективніше здійснюватимуться на місцевому рівні. Це стосується видатків із фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших

По-п'яте, це так звані зовнішні ефекти соціальних виплат, коли послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не зазнають ніяких витрат.

Із метою практичної реалізації політики фінансового вирівнювання внесені зміни до механізму формування місцевих бюджетів.

Оскільки не всі місцеві бюджети самодостатні, тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи освітніх послуг, Бюджетним кодексом України встановлена система трансфертів із держбюджету місцевим бюджетам, які визначаються на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їх бюджетній спроможності.

Тому розрахунок трансфертів стає процесом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів. Нарешті, дуже важливо те, що отримані трансферти місцеві бюджети можуть використовувати на реалізацію делегованих повноважень так, як вважають за потрібне (скажімо, більше коштів певного бюджетного року можуть спрямувати ча освіту, а не на охорону здоров'я, і навпаки).

Автономна фінансова політика місцевих органів влади проявляється й у тому, що вони мож; ть на свій розсуд у разі потреби використовувати й кошти з двох умовних кошиків доходів (на власні та делеговані повноваження), не прив'язуючи певних видатків до чітко визначеного кошика.

Перехід Міністерства фінансів України на пряме спілкування з місцевими бюджетами потребує точного і зваженого розрахунку доходів місцевих бюджетів. Перелік доходів, які закріплюються за місцевими бюджетами для виконання власних повноважень, включає більше 15-ти найменувань. Найвагомішими в цьому кошику є місцеві податки і збори, плата за землю, податок за власників транспортних засобів, податок на промисел, фіксований сільськогосподарський податок, власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету, та інші надходження.

Для фінансування делегованих повноважень
використовуються спеціальні податки і збори. До складу
відповідного кошика доходів включено прибутковий податок із
громадян, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються
місцевими органами влади (у тому числі ліцензії на право
роздрібної торгівлі горілчаними і тютюновими виробами),
плату за торговий патент і державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності; надходження від

адміністративних штрафів, а також штрафів і санкції порушення податкового законодавства тощо.

Нові механізми міжбюджетних відносин передбача поступове вирівнювання забезпеченості адміністратш територіальних одиниць бюджетними коштами одночасному створенні стимулів для місцевих органів вла, самоврядування до раціоналізації показників місце бюджетів та нарощування їх дохідної бази.

Важливою складовою бюджетної політики має ст впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджета Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень і місцевими органами виконавчої влади, обласними районними органами місцевого самоврядуваї територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрій стимулювати солідарне фінансування спільної власно територіальних громад.

Розв'язання цих та ішшх фінансових проблем сприяти стабілізації економічног) розвитку адміністративних терито{ і зміцненню фінансової 5ази місцевих бюджетів.

РОЗДІЛ 10. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ

ФОНДИ

Ключові терміни: Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, Фонд захисту інвалідів.

Після вивчення цієї теми ви будете знати і розуміти:

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою цільових державних фондів можливо:

• впливати на процес виробництва через фінансування,
субсидування і кредитування підприємств;

• забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за
рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за
забруднення навколишнього середовища;

• надавати соціальні послуги населенню через виплату
пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної
інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання "розвантажити" бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення

фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

• якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно
визначеного джерела надходжень;

• при одержані центральними, місцевими органами влади або
безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації,
гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну
мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Керівництво фондів самостійно визначає напрями використання коштів відповідно до законодавства.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

■ відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами й
можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які
передбачені законом.

У західних країнах число таких фондів становить від ЗО до 80. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування. В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди:

- Пенсійний фонд;

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності;

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

- Фонд захисту інвалідів.

10.2. Фонди державного соціального страхування

Соціальне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими - працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни. Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані.

10.2.1. Пенсійний фонд

Загалом система пенсійного забезпечення має два рівні: державне (обов'язкове) і недержавне (добровільне, додаткове) пенсійне забезпечення.

Державне пенсійне забезпечення включає виплати трудових та соціальних пенсій.

14⁸"

До недержавного пенсійного забезпечення відносять:

недержавні пенсійні фонди;

страхування пенсій у страхових компаніях;

пенсійні фонди (каси) підприємств;

особисті пенсійні рахунки в банках;

інші форми недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд України надає страхові послуги у випадку постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

• забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій
відповідно до законів України;

■ збирання і акумуляція внесків, призначених для
пенсійного забезпечення і виплати допомоги;

• розширене відтворення коштів Пенсійного фонду України
на основі принципів самофінансування;

• участь у фінансуванні програм соціальної підтримки
пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення та у
страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

• організація міжнародного співробітництва у сфері
пенсійного забезпечення;

• контроль за своєчасним надходженням страхових внесків
до цього фонду;

■ контроль за правильним витрачанням коштів фонду;

• участь у підготовці пропозицій до державних програм
соціального розвитку;

• участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на
удосконалення системи пенсійного забезпечення та
порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною
індексу споживчих цін тощо.

Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Бюджет цього фонду формується передусім за рахунок коштів, що вносять роботодавці. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що ведуть підприємницьку діяльність, засновану на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують страхові внески до Пенсійного

фонду у розмірах, установлених чинним законодавством. Відрахування до Пенсійного фонду відносять на собівартість продукції, а в бюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису - на утримання установи. До надходжень фонду належать також обов'язкові страхові внески громадян, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок. Крім того, до бюджету Пенсійного фонду надходять кошти Державного бюджету на виплату окремих видів пенсій; відрахування від суми фіксованого податку, єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку,від суми коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів; суми фінансових санкцій, стягнених за порушення сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування; додаткові і спеціальні збори (з операцій купівлі-продажу валют, з продажу ювелірних виробів, з операцій відчуження легкових автомобілів і придбання нерухомого майна, з надання будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, з вироблених або імпортованих в Україну тютюнових виробів); суми відсотків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду; добровільні внески підприємств, організацій, населення та інші. Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:

виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України;

виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;

підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;

забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;

відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази, проведення масово-роз'яснювальної роботи.

14*

Згідно із діючим законодавством забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні операції, надання позик. У разі відсутності заборгованості по виплатах пенсій тимчасово вільні кошти можуть бути використані на придбання державних цінних паперів.

Управління коштами фонду здійснює спеціальний орган -Пенсійний фонд України. Кошти Пенсійного фонду зберігаються на розрахункових рахунках в установах банків і вилученню не підлягають.

Реформування пенсійного забезпечення в Україні проводиться у двох напрямках:

- удосконалення державного пенсійного забезпечення
шляхом наближення середньої пенсії до рівня середньої
заробітної плати та її прямої залежності від рівня заробітної
плати;

- розвиток недержавного добровільного пенсійного
забезпечення.

Створюється трирівнева пенсійна система, на першому рівні
якої за принципом солідарності поколінь та
загальнообов'язкового соціального страхування

встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків; на другому - накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян; на третьому - добровільне недержавне пенсійне страхування. Таким чином система пенсійного забезпечення має стати системою соціального страхування, самодостатньою і фінансово-стабільною.

10.2.2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією, що здійснює захист прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім'ї. Гарантом його діяльності є держава.

Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є:

страхові внески роботодавців;

страхові платежі найманих працівників;

страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);

страхові платежі громадян України, які працюють за межами України;

донараховані страхові внески, пеня і штрафи;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

асигнування з Державного бюджету України;

інші надходження.

Платниками страхових внесків є страхувальники та застраховані особи. Розмір страхових внесків щорічно встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:

1) виплату застрахованим особам допомоги у зв'язку з
тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, у разі
народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку, на поховання;

2) фінансування санаторно-курортного лікування та
оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на
місяць для фінансування матеріального забезпечення
застрахованих осіб;

• 4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Кошти фонду можуть витрачатися страхувальниками лише згідно з їхнім цільовим призначенням у встановленому порядку. За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 % належної до сплати суми страхових внесків.

Контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження платежів до Фонду, а також за цільовим витрачанням коштів здійснюють страхувальники, профспілкові організації та органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Управління Фондом здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

10.2.3. Фонд соціального страхування на випадок безробіття

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є

самостійною фінансовою системою, яка має сприяти забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є:

• страхові внески страхувальників - роботодавців;

• страхові внески застрахованих осіб;

• асигнування з Державного бюджету;

• суми фінансових санкцій і адміністративних штрафів;

• благодійні внески підприємств, організацій, установ та
фізичних осіб;

• кошти служби зайнятості за надані послуги
підприємницьким структурам;

• інші надходження.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхувнаня на випадок безробіття створюється на державному та місцевому рівнях.

На державному рівні основними напрямами використання фонду є:

• розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації
вивільнюваних працівників;

• проведення наукових досліджень з проблем рівноваги
ринку праці та зайнятості населення;

• надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

• відшкодування Пенсійному фонду України витрат,
пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб

відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";

• фінансування витрат на утримання та забезпечення
діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих
органів, управління Фондом;

• створення резерву коштів Фонду;

• утримання інформаційно-обчислювальних центрів
поліграфічної бази Фонду;

• створення гуртожитків та тимчасового житла для осіб без
певного місця проживання;

• та інше.

На місцевому рівні кошти Фонду використовуються для:

• професійної орієнтації населення, професійного навчання
вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх
працевлаштуванню;

• виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги
по безробіттю;

• надання безпроцентної позики безробітним для заняття
підприємницькою діяльністю;

• виплати допомоги на поховання у разі смерті безробітного
або особи, яка перебувала на його утриманні;

■ виплати дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;

• організації додаткових робочих місць у галузях народного
господарства;

• інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав
громадян держави на працю.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не можуть бути використані на будь-які інші цілі. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

10.2.4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язковому страхуванню підлягають:

- особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту);

- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт;

- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової
діяльності на виробництві.

Добровільно, за письмовою заявою, можуть застрахуватися:

• священнослужителі, церковнослужителі та особи, які
працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

• громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних

випадків здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців (для підприємств - з віднесенням на
валові витрати виробництва, для бюджетних установ та
організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та
забезпечення);

- прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду
на депозитних рахунках;

- штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки
праці;

- добровільних внесків;

- інших надходжень.

Страхові тарифи диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва і їх розмір встановлюється законом.

Наймані працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

• для роботодавців - у відсотках до сум фактичних виплат на
оплату праці найманих працівників;

• для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до
мінімальної заробітної плати.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Використовуються кошти Фонду страхування від нещасних

випадків на:

- виплату пенсії по інвалідності;

- виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- виплати втраченого заробітку;

- виплати одноразової допомоги потерпілому і членам
сім'ї потерпілого;

- фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу

потерпілим.

Управління коштами здійснює некомерційна самоврядна організація - Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який діє під контролем держави, представників застрахованих осіб і роботодавців.

10.2.5. Фонд захисту інвалідів

Фонд захисту інвалідів створено з метою фінансування робіт і державних програм, що стосуються соціального захисту інвалідів. Бюджет Фонду формується за рахунок таких джерел:

• грошових коштів, які передаються з державного бюджету
для здійснення державних заходів щодо соціального
захисту інвалідів;

• надходжень від підприємств і організацій, що не
забезпечують дотримання встановлених нормативів
робочих місць для працевлаштування інвалідів;

• благодійних внесків організацій, трудових колективів і
громадян;

• інших надходжень.

Використання коштів Фонду захисту інвалідів спрямовано на фінансування заходів, що створюють інвалідам умови й можливості участі в економічній, політичній та соціальній сферах життя суспільства, забезпечують їх соціальний захист.

Контрольні запитання

Рочліл 11 ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ РОЗДІЛ 11. ^ д_Ер_ЖАВНИЙ БОРГ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: