Аналіз складу злочину порушення права на захист (ст. 374 КК України).

Порушення права на захист (Стаття 374)

Конституція України проголошує право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист (ст. 63) і забезпечення цього права відносить до основних засад судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 129). Загальна декларація про права людини затверджує ґарантії, необхідні для захисту особи, обвинуваченої у вчиненні караного діяння. Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, встановлює право кожної людини, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, “мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту” і “захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір або, якщо вона не має коштів для оплати правової допомоги захисника, одержувати таку допомогу безкоштовно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя”.

Основним об’єктом злочинного посягання є конституційне право на захист осіб, які обвинувачуються (або підозрюються) у вчиненні злочину. Їх перелік наводиться у ч. 1 ст. 374: підозрюваний, обвинувачений, підсудний (терміни визначені у ст. 43 КПК України). Разом з тим, Конституція проголошує право на захист не тільки цих осіб. У ч. 3 ст. 63 Основного Закону зазначено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Тобто засуджений має право на захист. Це право закріплено, зокрема, у ст. 47, 48 КПК України.

Передбачено, що захисник запрошується в тому числі й засудженим або на його прохання чи за його згодою іншими особами (ст. 47 КПК України). Встановлено обов’язок захисника використовувати передбачені у КПК України та в інших законодавчих актах засоби захисту та надавати необхідну юридичну допомогу не тільки підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, а й засудженому (ч. 1 ст. 48 КПК України). У ст. 44 КПК України також йдеться про захист прав і законних інтересів виправданого та надання йому необхідної правової допомоги при провадженні у кримінальній справі, а в суді апеляційної інстанції передбачена обов’язкова участь захисника, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого (ч. 2 ст. 45 КПК України).

Додатковим об’єктом є честь, особиста недоторканість особи.

Потерпілими від злочину є:

Підозрюваний – це особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину або до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Обвинувачений - особа, щодо якої в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.

Підсудний – особа, щодо якої в розпорядчому засіданні суд виносить ухвалу або суддя одноособово виносить постанову про віддання до суду.

Злочинні дії, які утворюють об’єктивну сторону злочину, полягають в умисних або необережних діях особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, що не дають можливості підозрюваному, обвинуваченому, підсудному скористатися своїм конституційним правом на захист — захищати себе самостійно або за допомогою захисника чи законного представника. Згідно зі ст. 114 КПК України слідчий несе повну відповідальність за законне і своєчасне проведення слідчих дій, всі рішення він приймає самостійно, за виключенням тих, де за законом необхідні відповідні санкції інших службових осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій, що грубо порушують право на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (формальний склад злочину); при спричиненні інших тяжких наслідків (ч.2) – матеріальний склад злочину.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає вину у формі прямого умислу: Винний усвідомлює, що своїми діями позбавляє потерпілого можливості реалізувати своє право на захист або суттєво обмежує його на стадіях кримінального судочинства і бажає здійснити це.

Суб’єкт злочину спеціальний – співробітники правоохоронних органів, які проводять дізнання у кримінальних справах, слідчий, прокурор та суддя

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 374 КК) утворюють ті самі дії, які 1) призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, 2) вчинені за попередньою змовою групою осіб, 3) такі, що спричинили інші тяжкі наслідки.

Група осіб, що за попередньою змовою вчиняє передбачений ст. 374 злочин, може складатися з перелічених у цій статті суб’єктів (не менше двох) у будь-якій комбінації. У групу можуть входити й інші особи, але в ній обов’язково повинен бути хоча б один із спеціальних суб’єктів.

Кваліфікація злочинних дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді буде відбуватись за ст. 374, а інших осіб як співучасників за відповідною частиною ст. 27 і 374.

Іншими тяжкими наслідками можуть бути самогубство, розлучення, втрата житла, втрата роботи, великі матеріальні збитки тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: