Лекція № 17 Фінансова структура страхової компанії

Фінансову структуру страхової компанії утво­рюють:

засоби власників страхових полісів або тех­нічні резерви; засоби акціонерів, вільні резерви або актив­не сальдо.

Технічні резерви необхідні для покриття неви-плачених зобов'язань перед власниками страхових полісів.У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціонерів називають вільними резервами.

Вільні резерви — частка власних коштів страхо­вика, не пов'язана із зобов'язаннями власників стра­хових полісів. Ці резерви можуть використовува­тись на розсуд страховика, але частина з них має зберігатися для задоволення вимог органів держав­ного нагляду щодо забезпечення резерву платоспро­можності.

Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акціонерам, для нагромадження додатко­вих сум, що використовуються для врегулювання неочікувано збільшеної кількості претензій.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі стра­хування життя та медичного страхування форму­ють окремі резерви за рахунок надходження стра­хових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування.

Методику формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також міні­мальні терміни дії договорів страхування життя ви­значає Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Отже, всі страхові резерви роз­поділяють на технічні резерви та резерви страху­вання життя (математичні резерви)

Розглянемо структуру технічних резервів стра­ховика. У розвинутих європейських країнах вона включає резерви для покриття: - незароблених премій;

незакінчених ризиків;

незакінчених збитків;

сталих, але не заявлених збитків (СНЗ);

катастрофічних збитків;

коливань збитковості.

Необхідність формування резервів для покрит­тя незароблених премій пов'язана з тим, що дого­вори страхування, відмінні від страхування життя, укладаються строком на 1 рік. Це означає: поліс, підписаний, скажімо, у травні, є дійсним ще 4 місяці після закінчення звітного періоду (року). Тому де­яка частка річного збору премії має нагромаджува­тись з метою покриття можливих збитків, що з пев­ною мірою ймовірності можуть виникнути в січні-квітні наступного року. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка відповідає пе­ріоду річного строку дії полісу, що припадає на на­ступний звітний рік. Звідси й назва -­ незароблені премії.

Резерви для покриття незакінчених ризиків. Ці резерви необхідні тоді, коли, з огляду на неперед-бачувані обставини, резерв незароблених премій ви­явиться недостатнім для виконання зобов'язань, що залишилися з минулого року. Такими обставинами можуть бути: зростання рівня інфляції, зростання збитків з різних причин тощо. Тоді резерв незакін­чених ризиків може використовуватись для компен­сації резерву незароблених премій з урахуванням зазначених уже обставин.

Резерви для покриття незакінчених збитків. Деякі збитки, заявлені протягом року, можуть ви­явитись неліквідованими до закінчення цього року. За рахунок річного збору премій формують резерви для сплати цих збитків.

Резерви для покриття сталих, але не заявле­них збитків (СНЗ). Резерви сталих, але не заявле­них збитків покликані покривати збитки, які уже є, але про які не заявлено страхувальником до закін­чення року. Зазначені резерви схожі на резерви не-закінчених збитків. Відмінність їх від попередніх полягає в тому, що вони покривають зобов'язання, про які страховик на даний момент не знає.

Резерви для покриття катастрофічних збит­ків. Ці резерви створюються страховиком спеціаль­но для того, щоб протистояти можливому масовому, надзвичайному розвитку збитків.

Резерви для покриття коливань збитковості. Число та розмір збитків з року в рік не залишають­ся незмінними. У кращі роки страховики можуть дійти висновку про необхідність переведення части­ни коштів у цей резервний фонд з розрахунку на те, що несприятливих років їм не уникнути.

Закон України "Про страхування" визначає два різновиди технічних резервів:

резерв для покриття незароблених премій;

резерв для покриття збитків, який включає за­ резервовані несплачені суми страхового відшкоду­вання за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів для покриття незароблених премій на будь-яку звітну дату (згідно з чинним законодавством України) встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів за відповід­ними видами страхування в кожному з трьох квар­талів щодо періоду, який передує цій звітній даті, і об­числюється в такому порядку:

а) сума надходжень страхових платежів у першо­му кварталі цього періоду множиться на 1/4;

б) сума надходжень страхових платежів у друго­му кварталі множиться на 1/2;

в) сума надходжень страхових платежів у третьому кварталі множиться на 3/4.

Одержані добутки додаються. Із страхування життя та медичного страхування законодавство України зобов'язує страховика ство­рювати і вести облік двох резервів:

— довгострокових зобов'язань (математичні ре­зерви);

- резерв належних виплат страхових сум.

Величина математичних резервів обчислюється актуарно окремо за кожним договором з урахуван­ням темпів зростання інфляції.

Кабінет Міністрів України може змінювати пе­релік страхових резервів та порядок їх розрахунку.

Кошти резервів зі страхування життя не є власніс­тю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковува­ти кошти резервів зі страхування життя на окремо­му балансі і вести їх окремий облік.

Власні засоби страховика можуть використову­ватись з метою отримання процентного доходу або приросту капіталу. Кінцевою метою вкладень засобів страхової компанії є досягнення здатності викону­вати свої зобов'язання щодо страхового відшкоду­вання. Важливо, щоб прагнення отримати якомога більший дохід не супроводжувалось надмірним ри­зиком.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, головною проблемою для страховика є неочікуваний значний розмір збитків, що примушує його продавати свої вкладення іноді навіть собі на шкоду. Тому стра­ховики тримають готівкові депозитні вклади та лег-коліквідні активи і уникають тих активів, які не мож­на реалізувати за короткі строки (нерухомість, зе­мельні ділянки). Інвестиції страховика мають при­носити достатній дохід для того, щоб акціонерам мож­на було сплачувати пристойні дивіденди, а будь-які збитки від страхових операцій були б урівноважені прибутками від інвестування власних засобів.

Страхові резерви, згідно з чинним законодавством, належить розміщувати з урахуванням прибутковості,ліквідності та диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій:грошові фонди на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити);валютні вкладення згідно з валютою страхування;нерухоме майно;цінні папери, що передбачають отримання доходів; цінні папери, що емітуються державою;права вимоги до перестраховиків;інвестиції в економіку України за напрямами,визначеними Кабінетом Міністрів України;банківські метали;кредити страхувальникам-громадянам, щоуклали договори страхування життя, в межах ви­купної суми на момент видачі кредиту під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування; готівка в касі в обсязі лімітів залишків каси,встановлених НБУ.

Резерви зі страхування життя можуть викорис­товуватись для довгострокового кредитування жит­лового будівництва, в тому числі індивідуальних за­будовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міні­стрів України. Закон забороняє страховикам здійснювати інші види кредитної діяльності.

Кошти резервів зі страхування життя за вітчиз­няним законодавством не можуть використовува­тись страховиком для погашення будь-яких зобов'я­зань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'я­занням за договорами страхування життя, не мо­жуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з іншихпричин і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: