ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Державне регулювання міжнародної міграції робочої силиПервинно міжнародна трудова міграція мала стихійний характер. Але потім приймаючі країни почали намагатись ввести її в організовані рамки. Так, вже в кінці 19- на початку 20 ст. в Німеччині, Франції, Швейцарії був поширений тимчасовий найм іноземних працівників на певний термін, що передбачав їх обов’язкову депортацію, тобто їх від’їзд назад на батьківщину. В США з кінця 19 ст. був введений контроль за еміграцією. В даний час практично всі країни активно впливають на процеси експорту та імпорту робочої сили. Державне регулювання направлене на те, щоби отримати максимальний ефект від позитивних наслідків міжнародної міграції, і звести до мінімуму негативні наслідки цього явища як для країн донорів, так і для країн реціпієнтів. Посилення державного регулювання міжнародної міграції пояснюється тим, що міжнародна трудова міграція має як позитивні, так і негативні наслідки для приймаючої країни. До позитивних наслідків міграції можна віднести наступні: 1) зайнятість робочих місць, що пов’язані з непрестижною або важкою працею, на які не претендують громадяни приймаючої країни. Наприклад, у 1995 р. працівники-іммігранти складали у загальній чисельності трудових ресурсів у Швейцарії 19,4%, в Австрії – 10,2%, в Німеччині – 7,4%, в Франції – 6,2%. При відсутності іноземних працівників обсяги виробництва у цих країнах були б значно меншими; 2) розширення внутрішнього ринку приймаючої країни за рахунок попиту на товари і послуги зі сторони іноземних працівників; 3) зниження податкового вантажу на державний бюджет. Трудові мігранти не лише не вимагають соціальної допомоги, але й оплачують податки і інші обов’язкові платежі, знижують відносний податковий вантаж на корінне населення. До негативних наслідків міжнародної трудової міграції, як правило відносять наступні: 1) зростання нелегальної міграції, особливо за рахунок робітників, у яких закінчився термін трудового контракту, але вони не хочуть повертатися на батьківщину, надіючись знову знайти роботу у приймаючій країні; 2) зростання соціальної напруги у зв’язку з ростом нелегальної міграції.
Регулювання імпорту робочої сили переслідує дві цілі: 1) захист національного ринку праці від стихійного потоку трудових мігрантів, оскільки він може загрожувати проблемам зайнятості; 2) забезпечення раціонального використання іноземних робітників, тобто застосування їх праці саме у тих сферах, які не можуть бути забезпечені за рахунок внутрішніх трудових ресурсів. В даний час в країнах-імпортерах робочої сили склалась система заходів державного регулювання імміграції, яку включає в себе законодавство про юридичний, політичний і професійний статус іммігрантів, національні служби імміграції, а також міждержавні угоди з питань міграції. Імміграційні служби контролюють перш за в’їзд мігрантів у країну.
Обмеження приймаючих країн в основному не поширюються на такі категорії працівників: 1) робітники, що претендують на малооплачувану роботу, роботу з важкими і шкідливими умовами праці, не престижну і низькокваліфіковану роботу; 2) спеціалісти пріоритетних сфер економічної діяльності; 3) представники рідкісних професій (огранщики алмазів, реставратори картин і старовинних рукописів, лікарі, що практикують нетрадиційні методи лікування); 4) спеціалісти вищої кваліфікації і представники вільних професій (видатні вчені, музиканти); 5) керівний персонал фірм і їх підрозділів, а також підприємці, які переносять свою діяльність у приймаючу країну і створюють нові робочі місця.
Державне регулювання експорту робочої сили має наступні цілі: 1) захист прав і інтересів працівників-емігрантів у приймаючих країнах, протидія їх дискримінації у країні тимчасового перебування; 2) компенсація втрат від виїзду національної робочої сили за межі країни. Еміграційна політика базується на наступних принципах: 1) гарантія можливості повернення мігрантів на батьківщину; 2) забезпечення поступлення в країну і ефективне використання валютних переказів мігрантів; 3) зниження рівня внутрішнього безробіття шляхом виїзду тих контингентів працівників, які не користуються попитом на цьому ринку; 4) обмеження виїзду працівників пріоритетних галузей економіки (потреба в яких не задоволена); 5) покращання ситуації на внутрішньому ринку праці внаслідок прийому репатріантів, що підвищили за кордоном свій рівень кваліфікації. Країна-донор має чотири прямих джерела валютних поступлень від експорту робочої сили: 1) податки з прибутку фірм-посередників; 2) безпосередні перекази емігрантів на батьківщину для підтримки сімей і родичів; 3) особисте інвестування мігрантів економіку своєї країни (привезення на батьківщину сучасних засобів виробництва і предметів тривалого користування, купівля землі, нерухомості, цінних паперів); 4) капітали від країн-імпортерів робочої сили, що виділяються в рамках програм, направлених на стимулювання економічного зростання країн-експортерів. Розрахунки показують, що валютна ефективність експорту робочої сили як мінімум в 5 разів перевищують валютну ефективність товарного експорту. Багато країн, такі як колишня Югославія, Єгипет, Пакистан, Індія і ін. створили в себе експортну спеціалізацію по трудовим послугам, яка є надійним джерелом поступлення трудових доходів. Валютні перекази мігрантів: Єгипет, Пакистан, Португалія – 12-13% ВВП, Ліван -64% ВВП.
Проблема відтоки мізків: прибуток, що отримується в результатів експлуатації “чужих розумів” перевищує обсяги допомоги, що надається країнам, що розвиваються в Канаді в 7 разів, у Великобританії – в 3 рази.
На міжнародному рівні міжнародна міграція робочої сили регулюється такими міжнародними організаціями, як міжнародна організація праці (МОП), Міжнародної організації міграції (МОМ). Основні цілі Міжнародної організації міграції: 1) регламентація робочого часу; 2) регламентація набору робочої сили; 3) боротьба з безробіттям; 4) забезпечення належних умов життя емігрантів; 5) захист працівників від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві; 6) захист дітей підлітків та жінок; 7) регулювання соціального страхування і забезпечення мігрантів; 8) організація професійного навчання. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|