Операції послуг та посередницькі операції

Послуга – особлива споживча вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу й суспільства. Особливістю послуги як товару порівняно зі звичайним товаром, з матеріальними благами є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Поняття „послуга" включає широку гаму різноманітних видів діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що не заборонені законами України. До послуг відносять здійснення на території України підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України. Послуги – це також діяльність в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійсненням оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках.

До послуг відносять також:

- здійснення міжнародних фінансових операцій та операції з цінними паперами;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;

- створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України.

Розвиток основного виду послуг, на якому спеціалізуються підприємства певної держави, сприяє наданню супутніх послуг. Як правило, країни, що надають портові послуги, спеціалізуються і на судноремонті. США, як найбільший виробник комп'ютерів, поставляє на світовий ринок комп'ютерні послуги. У країнах-експортерах нафти переважає фрахт з обслуговування нафто-перевезень. Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних та будівельних послугах, Мексика – на туристичних, Сінгапур є крупним фінансовим центром. Значна кількість невеликих острівних держав основну частину експортних доходів отримує за рахунок туризму.

Держави СНД та країни Балтії володіють потенційними резервами для розвитку туризму, транспортних послуг (організовують морські перевезення), зростання обсягів їх експорту обмежує слабка матеріально-технічна база, а також недоліки в системі управління.

До операцій послуг також відноситься міжнародний обмін у галузі науки і техніки, що дає змогу використати переваги міжнародного поділу праці в цій галузі для прискорення науково-технічного прогресу в країнах. Застосування новітніх наукових досягнень, передових технологій, організаційних інновацій – запорука успіху економічного розвитку кожної держави. Окремій країні не вигідно й не під силу проводити дослідження з усього спектра науково-технічних проблем. Тому обмін у галузі науки і техніки стає дедалі вагомішою формою зовнішньоекономічних зв'язків, яка реалізується у формуванні світового ринку технологій, «ноу-хау», патентів, ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг.

Протягом останніх років спостерігається збільшення масштабів міжнародної торгівлі послугами. При цьому темпи росту торгівлі послугами удвічі перевищили темпи росту товарообігу. На світовому ринку послуг домінують вісім країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Бельгія, Нідерланди, Італія, на які припадає 70% світового експорту послуг і більше 50% імпорту. Спеціалізація країн на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. У промислово розвинутих країнах перевага надається фінансовим, телекомунікаційним, інформаційним і більшості галузей ділових послуг. США, Великобританія, Франція, Швейцарія, Німеччина є експортерами послуг освіти та охорони здоров'я. Найбільш високого рівня за кількістю проведених виставок досягли США і Німеччина. В країнах, що розвиваються, приділяється увага транспортним, фінансовим, туристичним послугам.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності застосовують два методи виходу на зовнішній ринок: прямий та непрямий.

Прямий метод передбачає безпосередній вихід на зовнішній ринок виробника продукції. Прямі зв'язки мають ряд переваг: тісні контакти з контрагентом, кращі знання кон'юнктури ринку, швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Непрямий метод полягає у здійсненні зовнішньоекономічних операцій через посередників.

Посередницькі операцій – операції на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника.

Посередницькі операції забезпечують просування створеної виробником продукції до споживача. Вони здійснюються за дорученням виробника, постачальника, споживача та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За допомогою посередників у зовнішньоекономічну сферу втягується приблизно половина всіх видів зовнішньоекономічних операцій. Головна перевага цього методу полягає у тому, що виробнику продукції не потрібно вкладати значних коштів в організацію власної збутової мережі, він звільняється від турбот, зв'язаних з реалізацією зовнішньоекономічних операцій, таких як доставка в країну імпортера, сортування, упакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку. Важливим фактором є й те, що посередники мають більш точну і обширну інформацію про ринок збуту. Здійснення зовнішньоекономічних операції через посередників має свої недоліки: виробник втрачає безпосередній контакт з ринком збуту та цілком залежить від сумлінності й добропорядності посередника.

До посередницьких операцій належать пошук партнерів для налагодження ділових контактів, підготовка договірної та контрактної документації, укладення договорів (контрактів), здійснення маркетингових досліджень, транспортно-експедиційні операції, кредитно-фінансове обслуговування (отримання капіталів у кредиторів та їх використання для надання авансових позик, купівля цінних паперів тощо), страхування, рекламні послуги, інші види обслуговування. Суб'єктами посередницьких операцій є посередники. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які налагоджують зв'язки між виробниками і споживачами з метою прискорення й полегшення руху, обігу продукції, валюти, інформації. Посередниками є агенти, брокери, дилери, дистриб'ютори, комісіонери, консигнатори, маклери, представники тощо.

Агент (лат. agens – діючий) – фізична або юридична особа, громадянин або організація, які є довіреною особою, посередником, уповноваженим здійснювати певні дії від імені іншої особи за дорученням і в інтересах цієї особи.

Брокер – посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют. Брокером може бути окрема особа, фірма або організація, які не мають у своєму розпорядженні товарів (цінних паперів, валюти). Брокер діє за дорученням клієнта-продавця чи покупця. Діяльність брокера винагороджується лише за продані товари і його доход (брокеридж) формується або за рахунок наперед обумовленого відсотка від вартості проданого товару – цінних паперів, валюти тощо, або ж у вигляді виплати фіксованої винагороди за кожну продану одиницю чи партію товару. Брокери можуть об'єднуватися у брокерські контори, компанії, які монополізують вузькоспеціалізовані ринки. Такі об'єднання брокерів можуть мати мережу філій і бути пов'язаними з банками. Існують компанії біржових, страхових, валютних та інших брокерів. Брокерським об'єднанням банки можуть надавати кредити, за рахунок яких брокери надають позики своїм клієнтам, головним чином під заставу цінних паперів.

Дилер – це фізична або юридична особа, яка закуповує оптом продукцію компанії, а продає її в роздріб або малим гуртом (оптом). На біржі дилер – приватна особа або фірма, член фондової біржі, який веде біржові операції від свого імені та за свій рахунок.

Дистриб'ютор (англ. – distridution – розподіл) – фірма, підприємець, які здійснюють оптові закупівлі і збут певного виду товарів на регіональних ринках. Дистриб'ютори мають переважне право й можливості купувати і продавати устаткування, технічні новинки, програмне комп'ютерне забезпечення. Фірма може мати власного дистриб'ютора за кордоном, який є її єдиним представником – генеральним дистриб'ютором. Водночас він надає посередницькі маркетингові послуги продавцям і покупцям з монтажу й наладки устаткування тощо.

Комісіонер – особа, яка від свого імені продає або купує товари й цінні папери на користь і за рахунок третьої особи.

Консигнатор – агент, комісіонер, який передає товар консигнанта за кордоном з власного складу від свого імені за винагороду, яку отримує від власника (консигнанта) товару.

Маклер – посередник при укладанні торговельних і біржових угод, який діє за дорученням і за кошт клієнта на валютних, товарних і фондових біржах. Біржовими посередниками є також біржові торговці, брокери, джоббери, дилери та інші комерсанти.

Представник – особа, яка представляє в певній галузі, регіоні інтереси підприємств, фірм, банків, компаній, які знаходяться в іншій країні, та здійснює угоди та інші юридичні дії від імені та в інтересах іншої особи згідно із домовленістю, офіційними повноваженнями або відповідно до вимог законів, адміністративних актів. На практиці один і той же посередник може виступати одночасно в різній ролі. За різними видами угод він може бути агентом і дистриб'ютором, брокером і агентом, виконувати імпортні й експортні операції і т.д. Це важливо враховувати при організації торгово-посередницької ланки зовнішньоекономічної діяльності.

З розвитком ринкових відносин і розширенням товарного виробництва виникає особливий вид посередника – маркетингові посередники. Такі посередники – фірми, що допомагають підприємствам у просуванні, збуті й розповсюдженні їх товарів серед споживачів. До маркетингових посередників належать торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарного просування, агентства з надання маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи. Доставляючи товари й послуги від виробників до споживачів, посередники забезпечують їх доступність у зручному місці та в потрібний час, спрощуючи процес обміну.

Посередники також виконують специфічні допоміжні функції:

- надання торговельних послуг;

- забезпечення інформацією про ринок;

- підтримка в просуванні товарів і стимулювання збуту;

- відбір, стандартизація і фасування товарів;

- зберігання товарів на складах;

- транспортування товарів до місць продажу;

- розподіл ризику;

- фінансування виробників;

- спрощення купівлі.

Послуги посередника можуть реально зменшити ціну, яку споживачі сплачують за товари, незважаючи на те, що посередники отримують прибуток (гонорар) за кожний проданий виріб. Посередники роблять зайвими численні контакти між виробниками і споживачами, які за відсутності посередника були б необхідними. Скорочуючи кількість угод між виробниками і кінцевими споживачами, посередники зменшують загальні витрати розподілу. Існує два основні типи посередників: оптовики і роздрібні торговці. Перші продають товари роздрібним торговцям, іншим оптовикам, інституціональним споживачам – урядовим відомствам, установам і організаціям, а також комерційним підприємствам. Другі – реалізують товари населенню.

В залежності від характеру взаємин між виробником і посередником, а також від функцій, які виконують посередники, виділяють наступні види посередницьких операцій:

- операції з перепродажу;

- комісійні операції;

- агентські операції;

- брокерські операції.

Операції з перепродажу здійснюються торговельними посередниками від свого імені і за свій рахунок. Торговельний посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. Розрізняють два види операцій з перепродажу. У першому випадку посередник виступає по відношенню до експортера як покупець: він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.

Другий вид операцій – коли експортер і торговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певній території у конкретний термін. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу. Таким чином, операції з перепродажу допомагають у просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому посередник зобов'язаний дотримуватися певних умов експортера. Назва таких посередників різноманітна: в США і Великобританії, Україні – дистриб'ютори, в Німеччині – торгівці за договором чи торгівці за свій рахунок; в Бельгії і Греції – концесіонери.

Комісійні операції – операції, що виконуються однією стороною –комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, за рахунок комітента. Взаємини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії, відповідно до якого комісіонер не купує товари комітента, а лише укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Комісіонер укладає договір купівлі-продажу з покупцем від свого імені і сам одержує від нього платіж за поставлені товари. При цьому комісіонер не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Такі угоди між комісіонером та комітентом називаються угодами чистої комісії.

Агентські операції здійснюються на основі доручення однієї сторони, що іменується принципалом, незалежній від неї іншій стороні, що іменується агентом, здійснювати купівлю-продаж товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції носять тривалий характер: мінімальний термін агентської угоди – два роки. В ролі агентів можуть діяти як фізичні, так і юридичні особи. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди. Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участь і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в рамках відповідальності, покладеної на нього агентською угодою. Такі посередники в Німеччині, Австрії, Бельгії називаються торговими представниками; у Великобританії, США, Швейцарії, Скандинавських країнах – агентами, у Франції – представниками. В практиці США і Англії термін «агент» використовується як у вузькому значенні – посередник, який уповноважений для укладення угод і здійснення інших дій від імені і за рахунок особи яку він представляє, так і в широкому – посередник, що охоплює всі види представництва і посередництва.

Комерційний агент може бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (фізична або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво в зовнішньоекономічній сфері. Агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню від імені цього суб'єкта за його рахунок. Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агенту, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень комерційного агента. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.

Брокерські операції – операції, які полягають у встановленні через посередника-брокера (англ. – broker, франц. – courtier, нім. – Makler) контакту між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страховиком, судновласником і фрахтівником). Брокер виступає винятково з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов'язання за контрактом, що укладений за посередництвом брокера. На відміну від агента, брокер не знаходиться в договірних відносинах з жодною зі сторін і діє на основі окремих доручень. Крім головної функції – знайти покупця для продавця чи навпаки – брокер також може здійснювати контроль за виконанням договору (контракту). Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді як посередники виступають два брокери – один за дорученням продавця, інший – за дорученням покупця. Брокери спеціалізуються на продажу, купівлі одного виду товару, біржового чи акційного. Посередників такого виду в різних країнах називають по-різному: у Франції – куртьє, в Німеччині і Швейцарії – маклерами, в Англії – брокерами.

Орендні операції

Орендні операції – операції, за якими одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Характерною рисою орендної операції в зовнішньоекономічній сфері є участь у ній іноземних контрагентів (орендодавця чи орендатора), які знаходяться в різних країнах.

Об'єктами орендної операції в зовнішньоекономічній сфері можуть бути:

- стандартне та унікальне обладнання загального промислового призначення;

- транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, гелікоптери, судна, контейнери, спеціальні вагони тощо);

- підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани тощо);

- засоби обчислювальної техніки й обробки інформації;

- офісне й поліграфічне обладнання;

- товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка тощо).

Сутність орендних операцій полягає в тому, що вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках; дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого морального старіння обладнання (це особливо важливо для малих і середніх підприємств); дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. Різновидом орендних операцій є лізингові операції.

Лізингові операції (англ. – leasing – оренда) – господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоотримувачу) на визначений строк майно, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Міжнародною лізинговою операцією є операція, що передбачає укладання лізингового контракту між підприємствами різних країн про купівлю устаткування та обладнання і здачі його в оренду національному або іноземному орендатору. Міжнародна лізингова операція вважається такою, якщо лізингова компанія і орендатор, лізингова компанія і постачальник чи всі три учасники операції знаходяться в різних країнах.

Розрізняють прямий та опосередкований міжнародний лізинг.

За прямим міжнародним лізингом власник засобів праці та лізингова компанія знаходяться в одній країні, а лізингоотримувач — в іншій; усі учасники лізингового контракту знаходяться в різних країнах.

За опосередкованим міжнародним лізингом власник засобів праці та лізингоотримувач знаходяться в одній країні, а капітал власника засобів праці, тобто лізингоотримувача, частково чи повністю вкладений іноземними компаніями.

Економічна доцільність використання міжнародного лізингу зумовлена тим, що чинне законодавство багатьох країн передбачає надання стимулів та пільг для ввезення устаткування й обладнання за лізингом за умови зарахування їх на баланси зарубіжних лізингових компаній. Використання міжнародного лізингу поліпшує якість техніки і технологій, а відтак підвищує конкурентоспроможність країни, в яку ввозиться нова техніка, її експортні можливості. Водночас найбільші вигоди від міжнародного лізингу мають транснаціональні корпорації та банки.

Сучасними формами міжнародного лізингу є левереджліз та ліз-бек.

Левереджліз – форма міжнародного лізингу, за якої орендатор і лізингова фірма створюють довірчу компанію, яка купує техніку у виробника і здає її в довготермінову оренду споживачу. Вигідність такої оренди для споживача полягає в тому, що йому, як правило, надаються податкові та амортизаційні пільги, що дає змогу зменшити плату за оренду.

За лізинговою операцією ліз-бек лізингова компанія купує за готівку обладнання в іншій країні у фірми виробника в кредит з наступним його наданням цій фірмі в оренду.

За митним режимом міжнародні лізингові операції класифікують на експортні та імпортні лізингові операції.

Експортна лізингова операція – форма лізингу, за якої в лізинговому контракті передбачається закупівля лізинговою фірмою засобів праці у національного підприємства-виробника (власника) з подальшим наданням їх в оренду за кордон іноземному лізинговому користувачеві. Об'єктами оренди в цьому випадку є наукової та капіталомісткі засоби праці й інші основні фонди (будівлі, споруди тощо). За експортним лізингом укладаються, як правило, два контракти: про довготермінову оренду – якщо йдеться про пасивну частину основних фондів, термін контракту – до 30 років; про надання кредитів якщо після закінчення терміну оренди необхідно придбати певні основні фонди за залишковою вартістю.

Експортний лізинг – економічно вигідний, оскільки дає змогу підприємству без накопичення всієї суми для придбання нової техніки використовувати її споживчу вартість повністю, а отже, підвищувати конкурентоспроможність власного виробництва, сприяє виходу на іноземні ринки та ін. Для національної економіки широке використання експортного лізингу не супроводжується збільшенням зовнішнього боргу. Переваги експертного лізингу дають змогу не лише компенсувати плату за кредит, а й привласнити результати досягнутого ефекту (у формі надприбутку) завдяки поєднанню особистісних і речових факторів виробництва.

Імпортна лізингова операція — операція з купівлі устаткування вітчизняною лізинговою компанією у зарубіжних фірм з метою наступної передачі його в оренду вітчизняним підприємствам і компаніям.

У міжнародній банківській практиці поширений лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу): банк організовує отримання довготермінової позики з одного або кількох кредиторів на суму 80% вартості зданих в оренду активів, за що отримує від орендаря додаткову винагороду. Така операція дає змогу банку скоротити базу оподаткування за рахунок підвищення відсотка за взятий кредит на витрати своєї діяльності.

Правове регулювання лізингових операцій в розвинутих країнах здійснюється окремим законодавством з лізингу (Бельгія, Франція, Італія, ФРН) або судовими рішеннями (США, Англія). У США, крім того, податкові інспектори здійснюють розмежування договорів лізингу та умовного продажу для пошуку прихованого податку. В Англії договір лізингу – довготермінова угода, а справжній договір має назву "оренда-продаж", у Франції – "кредит-оренда".

Про поширення лізингу свідчить те, що у США його частка у виробничих інвестиціях становить до 27%. Великі комерційні банки країни обслуговують 45% обсягів фінансування лізингу. Основними об'єктами лізингових угод в Німеччині є автомобілі, комп'ютери й офісне обладнання, кораблі та літаки. У Франції послугами лізингу користуються до 90% підприємців. Найбільше користувачів лізингу в Англії і Німеччині – у сфері послуг – до 50%, обробної промисловості – до 35%.

Лізингові операції вигідні українським підприємствам, що взаємодіють із зарубіжними лізинговими фірмами, оскільки перші не мають необхідної валюти для закупівлі й оренди імпортних технічних засобів. Для України перспективним також є фінансовий леверидж, за якого для реалізації великих лізингових проектів (будівництво заводів, фабрик, шляхів) об'єднують капітали кількох лізингових компаній. Розвитку лізингу в Україні сприятиме широке залучення іноземних інвестицій; надання митних пільг для тимчасового ввезення обладнання; надання лізингодавцю податкових пільг при купівлі вітчизняного обладнання; використання іноземної допомоги не на закупівлю обладнання, а на лізинг, що заощадить валюту; випробування ввезеного обладнання, його своєчасний ремонт та обслуговування, зменшення або скасування ставки оподаткування доходів від позареалізаційних операцій після передання майна в оренду, втілення в життя міжнародної конвенції про фінансовий лізинг.

Питання для контролю

1. Охарактерізуйте посередників в сфері ЗЕД.

2. Особливості класифікація посередників.

3. Які види посередницьких операцій Ви знаєте?

4. В чому полягає сутність орендних операцій?

5. Дайте характеристику різним видам орендних операцій.

6. Яка структура лізингових платежів?

7. Чи є обов'язковою умова викупу майна при фінансовому лізингу?

8. У вересні поточного року закінчується термін дії договору лізингу. Чи переходити до нас право власності на обладнання, якщо амортизація вартості об'єкта лізингу не досягла 60 %?

9. Чи може буди конфісковано або накладено арешт на предмет лізингу у звязку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: