ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Змiст бюджету i його класифiкацiя.Б-т – це форма план розр-ку, яка визначає докладну програму дій п-ва на майб період; це операт фін план на коротко строк період, що розробл-ся, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місяцях (і менших періодах), що відображає надх0ня і витрачання грош коштів у процесі здійснення конкр видів госп д-ті п-ва. Б-т є інструментом як план-ня, так і контролю. На поч.-ку періоду д-ті б-т – це план аьо норматив; в кінці періоду д-ті він слугує засобом контролю, за допомогою якого фін менеджери можуть оцінити ефективність д-ті і прийняти управл рішення щодо вдосконалення д-ті п-ва в майб-му. Клас-ція б-тів: 1. За сферами д-ті – а) б-т по операційній д-ті, б) по інвестиц д-ті, в) по фін д-ті. 2. За видами витрат – а) поточний (поточні витрати), б) капітальний (капітальні витрати). 3.За широтою номенклатури витрат – а) функціональний (по одній, двох статтях витрат), б) комплексний (широка номенклатура затрат). 4. За методами розробки – а) сталий (не залежить від зміни обсягів д-ті – напр..- б-т витрат на оплату праці управлінського персоналу), б) гнучкий (передбачає встановлення планових поточ чи капіт витрат не в твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які взаємопов‘язані з пок-ми обсягу д-ті п-ва). 120.Поняття “бюджетування”, характеристика бюджетiв за сферами дiяльностi пiдприємства. Головним інструментом фін план-ня є кошторисне план-ня (бюджетування). Цілі бюдж-ня полягають в: узгодженні оперативних і перспективних планів, координації дій різних підрозділів п-ва, деталізації заг цілей вир-ва і доведенні їх до кер-ва різноманітними центрами відпов-ті, упр-ні і контролі за вир-вом, стимул-ні ефект роботи кер-ків і персоналу п-ва, визначенні майб параметрів госп д-ті, періодич порівнянні поточних рез-тів д-ті з планом. Напрями бюдж-ня на п-ві: розробка внутр стандартів бюдж-ня, створення інформац бази для бюдж-ня, розробка поточних бюджетів. При розробці фін плану склад-ся наст б-ти (кошториси): к-с продажу, вир-ва, прямих матер витрат, витрат на оплату праці, непрямих заг-вир витрат, собів-ті проданої продукції, поточних період заг-госп витрат, приб-ків та збитків, капіт затрат, руху грош коштів, статей активу і пасиву і т.д. Кошторис продаж – це перший і найважливіший крок в складанні фін плану. Він включає в себе дані про очікуваний грош потік від продажу, які в подальшому увійдуть до доходної частини б-ту потоку грош коштів. Кошторис вир-ва – це план випуску продукції в натур виразі. Його складають, виходячи з б-ту продаж з урах-ням вир потужностей, збільшенні і зменшенні запасів, а також вел-ни зовн закупок. Б-т прямих витрат на мат-ли складають на підставі вир б-ту і б-ту продаж.
121.Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління. Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що за умов ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність, перебуваючи під постійним впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених, можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб'єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак дозволяє правильно визначити діагноз фінансової неспроможності підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів. Для підтримання фінансової рівноваги, забезпечення стабільної ліквідності, платоспроможності та прибутковості фінансовий менеджмент повинен організувати фінансове господарство на підприємстві таким чином, щоб операційна, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з урахуванням вимог політики антикризового фінансового управління. У чому ж полягає антикризове фінансове управління! У загальному вигляді це система прийомів і методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризовий фінансовий менеджмент значною мірою повинен спиратися на функціональний і методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом», який визначає механізм фінансової санації та банкрутства підприємств. Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах: по-перше, це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних і слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація і нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо; по-друге, це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання. Елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому — у подоланні фінансової кризи, тобто фінансовому оздоровленні підприємства.
122. Моделі прогнозування банкрутства суб’єктів господарювання Одним з головних завдань СРПР є виявлення загрози банкрутства — прогнозування банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло осіб (інституцій), для котрих надзвичайно важливими є результати прогнозування банкрутства, досить широке. Сюди можна віднести як менеджмент, наглядову раду, власників даного підприємства, так і його клієнтів, кредиторів, постачальників засобів виробництва, конкурентів, фінансові органи. Існує думка, що прогнозування банкрутства (кризи) є нічим іншим, як оцінкою кредитоспроможності підприємства, тобто основний його зміст зводиться до прогнозування й оцінки можливих негативних сценаріїв розвитку підприємства, що можуть призвести до неплатоспроможності і втрати ліквідності даного підприємства, а отже, до неповернення кредитів і збитків для кредиторів. Одним з методів прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст цього аналізу полягає в тому, що за допомогою математико-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на основі якого можна з великою часткою ймовірності передбачити банкрутство суб'єкта господарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші успішно продовжують свою діяльність. При цьому підбирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага у так званій дискримінантній функції. Як і граничне значення обраних показників, вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інтегрального показника робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів чи до групи успішно функціонуючих підприємств. У зарубіжній практиці досить поширеними є побудовані на розрахунку інтегрального показника моделі прогнозування банкрутства. Найбільш відомими з них є модель Альтмана та модель Спрінгейта. Модель Альтмана: Z=1,2A+1,4B+3,3C+0,6D+1,0E. В цій моделі А – робочий капітал \ загальна вартість активів; В – чистий прибуток \ загальна вартість активів; С – чистий дохід \ загальна вартість активів; Д – ринкова вартість акцій \ сума заборгованості; Е – обсяг продажу \ загальна вартість активів. Значення показника Z так пов’язане з імовірністю банкрутства: менше 1,8 дуже висока; від 1,8 до 2,7 висока; від 2,71 до 2,99 можлива; Більше 3 дуже низька. Модель Спрінгейта: Z=1,03A+3,07B+0,66C+0,4D. А – таке ж як у Альтмана, В – прибуток до сплати податків і % \ загальна вартість активів; С – прибуток до сплати податків \ коротк. Заборгованість; Д - обсяг продажу \ загальна вартість активів. Якщо Z менше 0,862, то під-во є потенційним банкрутом.
123.Фінансовий контролінг в системі антикризового управління. Суттєвим фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень у фінансовій сфері, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи ефективного контролінгу. Фінансовий контролінг включає широке коло функцій і завдань: • розробка фінансової стратегії; • прогнозування, планування та бюджетування; • координація планів і діяльності; • фінансовий аналіз; • оцінка та управління фінансовими ризиками; • внутрішній аудит і контроль; • інформаційне забезпечення; • методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг. З наведених функціональних завдань контролінгу випливає необхідність його впровадження на підприємствах, яким загрожує криза, та тих, які перебувають у фінансовій кризі. Як елемент антикризового фінансового управління, контроллінг забезпечує вирішення таких завдань: 1. Впровадження (або підвищення ефективності функціонування) системи раннього попередження та реагування з тим, щоб прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вжиття адекватних заходів для їх подолання. 2. Розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися у тісному співробітництві із зовнішніми експертами. 3. Контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків і шансів з відповідним коригуванням плану. Вказані завдання досягаються в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання специфічних методів й інструментів. До основних специфічних методів контролінгу належать такі: бенчмаркінг, вартісний аналіз, аналіз точки беззбитковості, портфельний аналіз, опитування (анкетування); SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких місць); нуль-базис бюджетування; АВС-аналіз; ХУZ-аналіз. Також дійовим інструментом фінансового контролінгу, без якого неможливо запровадити ефективне антикризове управління підприємством, є система раннього попередження та реагування
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|