ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
Управління витратами
Під витратами розуміють спожиті ресурси або гроші, які необхідно заплатити за товари, роботи, послуги. Для управління витратами потрібна інформація про об'єкт витрат: продукцію, роботи, послуги, які потребують оцінки витрат, що з ними пов'язані.
Таблиця 9.2 – Види витрат залежно від цілей оцінки
| Оцінка запасів та визначення фінансових результатів | Прийняття рішень | Контроль |
| Вичерпані й невичерпані | Релевантні й нерелевантні | Контрольовані та неконтрольовані |
| Собівартість продукції та витрати періоду | Постійні та змінні | |
| Прямі й непрямі | Маржинальні й середні | |
| Основні й накладні | Дійсні й можливі |
Вичерпані (спожиті) — це витрати поточної діяльності, понесені для отримання доходу звітного періоду. Невичерпані (неспожиті) — витрати, понесені у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.
Релевантні — величина витрат, яка може бути змінена внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні — не залежать від прийняття рішень.
Дійсні витрати вимагають сплати грошей, а можливі витрати (втрати) — це вигода, яку втрачають, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.
Маржинальні визначають сумму витрат на виробництво додаткової одиниці продукції. Контрольовані (неконтрольовані) — витрати, які можна безпосередньо контролювати (не можна контролювати) або чинити (не чинити) на них вплив.
Для розподілу витрат на постійні й змінні слід відповісти на запитання "Чи змінюються ці витрати залежно від кількості виробленої продукції?". Якщо відповідь буде "ні", то цю статтю витрат слід віднести до постійних витрат. Якщо витрати змінюються прямо пропорційно до об’єму виробництва, цю статтю витрат слід віднести до змінних витрат. Якщо ж витрати змінюються, але не прямо пропорційно до об’єму виробництва, їх вважають напів- або частково постійними.
Таблиця 9.3 – Варіанти витрат при використанні коштів
| Підприємство розглядає альтернативу використання вільних коштів: придбати додаткове обладнання і тимчасово здати його в оренду або вкласти кошти в розвиток нового товару | Варіант 1 | Варіант 2 |
| Придбання обладнання з метою його здачі в оренду | Розвиток нового товару | |
| Дійсні витрати | Вартість обладнання | Вартість нового товару |
| Можливі витрати | Втрати доходу від здачі обладнання в оренду | Втрати доходу в ході розвитку |
| Релевантні витрати | Дійсні + Можливі для варіанту 1 | Дійсні + Можливі для варіанту 2 |
Подібно до постійних та змінних витрат, прямі й непрямі витрати можна визначити, поставивши запитання "Чи можна ці витрати віднести на конкретний продукт чи вид діяльності?” Якщо так, то це прямі витрати, а якщо ні — непрямі.
Директ-костінг (калькулювання змінних витрат) — це система обчислення собівартості на основі прямих (змінних) виробничих витрат.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: