Методи та принципи господарського права. Загальні принципи господарювання

Господарські відносини є комплексними відносинами, які поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи. Тому у господарському праві як комплексній галузі права діють окремі основні методи правового регулювання.

Методи господарського права – це сукупність способів, прийомів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських відносин.

Методи господарського права базуються на двох основних принципах;

1) загальнодозвільний принцип; 2) зобов'язуючий принцип.

До першого блоку методів за якими дотримується загальнодозвільний принцип – "дозволено все, що не заборонено законом", за яким діють всі суб'єкти господарського права що у межах закону самостійно можуть приймати рішення в питаннях здійснення ними господарської діяльності. Це це так звані диспозитивні методи – метод автономних (самостійних) рішень і метод координації.

Метод автономних (самостійних) рішень ґрунтується на тому, що суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи на свій розсуд приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Суб'єкти господарювання самостійно: а) вільно обирають вид і сферу господарської діяльності; б) планують господарську діяльність; в) самостійно обирають своїх контрагентів, укладають господарські договори і визначають зобов'язання в них і всі необхідні умови господарських взаємовідносин тощо.

Метод координації – забезпечує вільне прийняття суб'єктами господарювання, у межах дозволених законом, юридично значимих рішень, а саме, вони мають право самостійно за згодою другої сторони координувати свої дії шляхом компромісу при укладанні та виконанні господарських договорів та угод щодо свого майна, узгоджувати питання об'єднання і спільного виробництва товарів і послуг, науково – виробничої діяльності тощо. Суб'єкти господарювання вільно визначають і узгоджують ціну своїх товарів і послуг. Координують і узгоджують з іншою стороною питання виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань і можливості відшкодування збитків під час досудового врегулювання або в суді.

До другого блоку правового регулювання господарської діяльності суб'єктів господарювання при якому дотримується зобов'язуючий принцип при якому "суб'єкти господарського права зобов'язані вчиняти те, що на них покладено законом". За цим принципом застосовуються так звані імперативні методи – метод владних приписів і метод рекомендації.

Метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів) – полягає в тому, що діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це зокрема, обов'язковість додержання заборон закону щодо здійснення господарськох діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо, обов'язок визначених у законодавстві підприємств укладати з державою державні контракти тощо).

Метод рекомендації передбачає державне регулювання і вплив на поведінку суб'єктів господарювання і підпорядкування рекомендованих моделей відповідних правовідносин при якому суб'єкти господарювання зобов'язані керуватись у свій діяльності. Наприклад, державними органами для удосконалення господарської діяльності розробляються і рекомендуються типові або зразкові форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації щодо здійснення окремих видів господарської діяльності, виготовляються бланки, окремі документи, картки бухгалтерського обліку тощо.

Метод владних приписів і метод рекомендації відносяться як до суб'єктів господарювання так і до органів державної влади і посадових осіб, на яких покладено повноваження здійснювати управлінські функції в економіці та проводити контроль за діяльністю суб'єктів господарювання. Правовий статус та загальні умови органів державної влади і посадових осіб, визначаються кодексами та окремими законами (ст. 19 ПСУ).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 8 ГКУ зазначено, що у в господарській діяльності бере участь держава, тобто органи державної влади і органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією (Кабінет міністрів України, Антимонопольний комітет України, фінансові, податкові (фіскальні) та інші контролюючі органи). Від імені цих органів можуть прийматися в межах їх владних повноважень рішення (постанови, розпорядження, накази) з фінансових, податкових та інших питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з питань управління.

Принципи господарського права та загальні принципи господарювання

Термін "прин ципи" з латинської означає "основа, база, засади". Принципи господарського права визначають основні засади права. Зміст принципів закріплюється у відповідних правових нормах. З розвитком держави і права принципи розвиваються з урахуванням політичних, соціальних, економічних інтересів громадян, юридичних осіб і суспільства.

Принципи господарського права та загальні принципи господарювання – це основні засади, що вироблені господарською практикою, виражені в законодавчих нормах, які регулюють суспільні відносини в галузі господарської діяльності і відображають політичні, економічні та соціальні закономірності розвитку сучасного суспільства.

Господарське право як галузь права базується на таких основних принципах:

Перший принцип господарського права базується на використанні комплексних нормативних актів, які включають в себе норми двох або більше галузей права. Це Господарський, Податковий, Митний та інші кодекси України та окремі закони, які включають в себе норми

господарського, цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.

Другий принцип – використання господарських нормативних актів які регулюють окремі види господарської діяльності, якими є закони України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р., "Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 р., "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 р. та ін.

Третій принцип – використання в господарській діяльності правових норм регулювання в різноманітних галузях економіки України якими є ЗУ від 16.12.1997 р. "Про фінансовий лізинг", ЗУ від 16.07.1999 р. "Про концесії" тощо.

Четвертий принцип – поєднання господарського права з комерційним правом інших країн та міжнародним законодавством і міжнародними договорами в результаті якого суб'єкти господарювання реалізують своє право на зовнішньоекономічну діяльність. Це ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 р., ЗУ від 29.06. 2004 р. "Про міжнародні договори України" тощо.

Загальноправові принципи господарського права: верховенства права; справедливості; законності; гуманізму; демократизму; рівності суб'єктів, взаємної відповідальності особи та держави.

Принципи господарського права, які комплексно відображають сутність інших суміжних галузей права: підприємницького, цивільного, адміністративного та інших галузевих принципів.

До першої групи принципів належить конституційні принципи:

– принцип рівності правового режиму всіх суб'єктів господарювання;

– принцип дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання;

– принцип непорушності права власності суб'єктів господарювання, (вільно на власний розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися

– принцип вільного вибору контрагента і укладення договорів;

– принцип вільного переміщення товарів, послуг та фінансових коштів на території України тощо.

До другої групи належить принцип державного впливу на діяльність суб'єктів господарювання з боку державних органів, і надання їм господарської компетенції і правових повноважень здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів господарювання.

Загальні принципи господарювання в Україні (ст. 6 ГКУ).

Загальні принципи господарювання в Україні і є основними засадами правового регулювання та здійснення господарської діяльності, які відображають сутність і характер правових відносин у господарській сфері.

Першим, а значить і головним, стратегічним с принцип – забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. Економічна багатоманітність, як мета держави у правовому регулюванні сфери господарювання створює певний баланс, загальноекономічну рівновагу, можливість маневру в різних секторах економіки у сфері виконання соціальних завдань. Рівність захисту державою усіх СГ обумовлене насамперед наслідками господарської діяльності, які можуть впливати на стан господарської системи в цілому. Захист розуміється, як результат задоволення законних прав і інтересів СГ, у тому числі і без участі таких суб'єктів. Наприклад: забезпечення економічної конкуренції користування природними ресурсами, недопущення використання власності на школу людині суспільству та інше передбачене в ст. 25-38 ГК. Особливістю сфери господарювання є й те, що держава виступає регулятором господарських відносин так, і безпосереднім їх учасником через органи влади і суб'єктів державного сектору економіки.

Другий принцип господарювання – свобода підприємницької діяльності та вільний вибір видів господарської діяльності у межах визначених законом як складова господарського правопорядку, у межах якого взаємодіють інтереси та права різних груп, прошарків, громадян суспільства.

Третій принцип господарювання є забезпечення вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України.

Четвертий принцип – обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави (ст.39 ГКУ).

Пятий принцип – захист національного товаровиробника, який пов'язаний із протекціоністською діяльністю держави щодо забезпечення конкурентоспроможності українського виробника з іноземними фірмами. Він обумовлений різним рівнем економічного розвитку країн і можливістю застосування державою економічних або інших важелів впливу на обмеження імпорту товарів в інтересах вітчизняного товаровиробника.

Шостий принцип – заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Цей принцип обумовлений вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України з відмовою України від централізованого адміністративного управління економікою, застосування ринкових економічних законів та підтримки приватної підприємницької діяльності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: