ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРВЬ’Ю В МЕТОДИЦІ Ф2Ф ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ

Адаптація

Отримання згоди на інтерв’ю – дуже відповідальний момент. Від першого враження, яке складеться у потенційного респондента про інтерв’юера, у великій мірі залежить подальший хід опитування, достовірність отриманих відповідей. Наперешкоді отримання згоди стоїть відчуження між незнайомими людьми. Тому задача інтерв’юера створити доброзичливу, спокійну атмосферу для розмови, викликати симпатію до себе, переконати у важливості і необхідності участі в опитуванні. Тут не існує готових рецептів чи особливих «заклинань». До кожної людини треба підшукувати свої «ключі». Але впевненість у собі, у свої силах, активність, чіткість є дуже важливими якостями в ситуації інтерв’ю. Від цих якостей залежить не тільки згода респондента, я також якість отриманої інформації. Натомість тривожність, емоційна напруженість можуть тільки ускладнити вашу справу.

Важливим елементом інтерв’ю є представлення інтерв’юера. Від представлення у великій мірі залежить те, чи погодиться громадянин взяти участь в опитування. Більшість анкет містить преамбулу, в якій надається текст звернення. Хоча до представлення висувається багато вимог, не треба його робити довгим. Воно має бути чітким, коротким і впевненим.

В будь-якому випадку слід пам’ятати, що звернення повинно містити наступні сентенції:

• у зверненні повинна прозвучати назва організації, від імені якої проводиться опитування. Якщо відомий замовник, наприклад державна установа, треба вказати її – це також сприяє укріпленню довіри до інтерв’юера;

Спочатку інтерв’юер називає себе і організацію, яку він представляє. Не треба підкреслювати вашу особисту зацікавленість в змісті інтерв’ю: Я інтерв’юер Соціологічної лабораторії Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Мене звати… Ми проводимо дослідження про відношення людей до перейменування вулиць у місті Миколаєві. Ви не заперечуєте, якщо я задам Вам декілька питань?

• можна одразу пред’явити посвідчення інтерв’юера – наявність документа може «заспокоїти» респондента (у разі потреби варто дати можливість респонденту детальніше ознайомитися з документом, щоб він не подумав, що ви з податкової інспекції). Додатково треба мати при собі паспорт або інший документ, який засвідчує особу – без них посвідчення не дійсне. Якщо вас питають «від якої ви партії, торгівельної мережі, церкви чи за кого ви агітуєте» слід відповідати, що ви проводите науково-практичне дослідження, і не займаєтесь ані агітацією, ані торгівлею, ані наверненням;
• інтерв’юер має бути готовим відповісти на запитання, які стосуються організацій, яка проводить опитування – де знаходиться офіс, знати телефон бригадира, в який спосіб будуть оприлюднюватися результати дослідження (якщо будуть). При необхідності запропонуйте номери телефонів дослідницької групи, які, як правило, знаходяться на титульному аркуші анкети;
• вказується мета дослідження, наприклад, вивчення громадської думки. Не варто говорити, що мета дослідження – політичні або партійні уподобання виборців;
• наголошується, що участь в опитування анонімна, конфіденційна і жодні особисті данні (П.І.Б., номер паспорта, ідентифікаційний код, підпис) не будуть фіксуватися. Якщо дослідження вимагає фіксації імені, контактного телефону (а це трапляється часто), то слід наголосити на тому, що вони фіксуються окремо від анкети, на окремому бланку, що потім не можливо буде ідентифікувати конкретну анкету, що всі данні будуть використовуватися лише в узагальненому виді після обробки на комп’ютері. Поясність, що ніхто, крім членів дослідницької групи, не буде мати доступу до відповідей. І що такі дані фіксуються для того, щоб перевірити роботу самого інтерв’юера;
• варто повідомити, що вас цікавить особиста точка зору респондента, і що тут немає «правильних» і «неправильних» відповідей, що вас цікавить те, як думають «такі люди як ви». Особливо, якщо потенційний респондент говорить, що він не розуміється на політиці, економіці, культурі тощо, радить вам звернутися до інших людей, які більш молоді, більш освічені або «краще розбираються у політиці». В цьому випадку треба чемно пояснити, що дослідження проводиться за спеціальною, науково обґрунтованою методикою, і вам треба опитати представників різних груп населення, а не тільки «просунутих»;
• інколи люди цікавляться «чому ви прийшли саме до мене?» Треба пояснити, що адреса респондента вибрана випадково, пояснити принципи соціологічного відбору;
• зрештою, варто повідомити людині, що дослідження, в якому їй пропонується взяти участь, в тій чи іншій мірі зачіпає його інтереси як громадянина, спеціаліста, споживача тощо.

Увага! Забороняється розголошувати зміст відповідей та інші данні респондентів. Інтерв’юер несе особисту відповідальність за збереження анонімності респондентів! Заповненні та чисті анкети заборонено передавати будь-кому, крім організаторів дослідження.

Якщо громадянин категорично відмовляється від участі в опитуванні, не варто його переконувати – слід подякувати, вибачитися за те, що потурбували його і попрощатися. Але треба прагнути до того, щоб кількість відмов була мінімальною. Категорична відмова потенційного респондента зустрічається доволі рідко, набагато частіше інтерв’юер стикається зі спробою ухилитися від інтерв’ю. Тут багато що залежить від інтерв’юера: вміння заохотити, переконати в науковій і практичній цінності опитуванні, а також ще раз підкреслити анонімність відповідей.

Якщо респондент відмовляється від анкетування чи інтерв’ю, вже відповівши на кілька питань, а прохання інтерв’юера завершити анкету не допомагають, не варто затримувати такого респондента. Як це не прикро, проте анкета з його відповідями відкладається в сторону та вважається недійсною, а у бланку, де фіксуються відмови, робиться відповідна позначка. В жодному випадку не дозволяється «дозаповнювати» анкету самостійно.

Якщо потенційний респондент відповідає грубістю на звернення інтерв’юера, не варто йому відповідати подібним чином. Слід завжди пам’ятати, що люди бувають різні, у кожного свої проблеми. Інтерв’юер повинен подавляти свою роздратованість, якщо респондент відмовляється продовжувати спілкування, або відповідає на питання без ентузіазму.

Збір інформації

Збір інформації – змістовна частина опитування. Отримати згоду на участь в опитуванні – це тільки частина справи. Згода респондента ще не означає, що він буде прагнути до точних відповідей, які вимагають певних зусиль – концентрації уваги, пам’яті, загальної психологічної мобілізації. Полегшенню ходу інтерв’ю допомагає дотримання техніки його проведення. Під технікою мається на увазі набір прийомів, який сприяє підвищенню достовірності інформації та зниженню «ефекту інтерв’юера».

Увага! Експериментально доведено,що на характер відповідей респондента в тому чи іншому ступені впливає особа інтерв’юера. Це явище називається «ефектом інтерв’юера» – викривлення у відповідях респондентів, обумовлені впливом з боку інтерв’юера.

Ці прийоми можна згрупувати наступним чином:

• направлені на налаштування респондента на участь у бесіді;
• направлені на послаблення напруженості співрозмовника;
• ті, що скеровують розмову у потрібне русло. Інколи респонденти починають говорити на теми, які не торкаються теми досліджуваної проблеми. В цьому випадку не варто грубо переривати його (цім ви ображаєте його) і задавати свої питання, але і не треба чекати поки респондент «виговориться» – це може тривати занадто довго. Треба або дочекатися, коли респондент закінчить речення і задати своє питання, або сказати, що ви пізніше повернетеся до цієї теми;
• ті, які сприяють симетричності спілкування, подоланню дистанції між співрозмовниками, і подоланню образа «чужого» в очах респондента. Інтерв’юеру по можливості повинен переходити на мову респондента (інколи інтерв’юер має в комплекті анкети українською і російською мовою), враховувати особливості вербальної поведінки респондента;
• ті, які стимулюють щирість респондента. Інколи трапляється, що респондент має одну думку, а висловлює іншу, або респондент міг би відповісти, але не відповідає (причиною може позиція респондента, яка розходиться з думкою більшості), або респондент не має думки, проте висловлюється (це трапляється тоді, коли респондент не бажає розкривати свою непоінформованість у поставленому питанні або бажає «догодити» інтерв’юерові). В таких випадках, слід ще раз нагадати про принципи проведення опитування (перш за все конфіденційність), які зазвичай озвучують перед початком розмови;
• ті, які розраховані на перевірку відповіді – повторне неточне формулювання почутої думки.

Окремо виділяють також «антимотиви», які негативно впливають на перебіг інтерв’ю. «Антимотивами» можуть виступати різні речі: робочі обов’язки або домашні справи, від яких інтерв’юер відволікає респондента, сумніви останнього щодо обґрунтованості вибору, невпевненість в тому, що висловлені судження заслуговують на увагу. Нейтралізація «антимотивів» також входить до переліку необхідних дій інтерв’юера [2].

Запорукою успішного збору інформації є відповідна робота з анкетами. Анкета складається з наступних частин:

1. Титульний аркуш – містить інформацію про організацію, яка проводить опитування, ідентифікатор (протокольна частина, яка складається з двох частин – тієї, що заповнюється самим інтерв’юером і тієї, яка заповнюється співробітниками соціологічної установи).
2. Вступна частина – містить преамбулу опитування.
3. Скрінінгова частина (переважно в маркетингових дослідженнях). Питання скрінінгової частини скеровані на те. щоб відібрати потрібну категорію респондентів, і заповнюються тільки тоді, коли респондент відповідає вимогам вибіркового завдання й інтерв’ю переходить до змістовної частини.
4. Змістовна частина – містить питання (блоки питань), які стосуються теми (тем) дослідження.
5. Соціально-демографічний блок («паспортичка» або «об’єктивка») – містить питання про статуси респондента (може знаходитися після, а може й до змістовної частини опитувального бланку)
6. Слова вдячності респонденту
7. (Інколи) Текст, в якому інтерв’юер підтверджує власним підписом те, що інтерв’ю було проведено особисто у відповідності з методикою опитування.

Інколи недосвідчені інтерв’юери пропонують підписати текст з підтвердженням факту опитування респонденту. Цього не можна роботи в жодному випадку.

Правила роботи з анкетами. Успішність дослідження у значному ступеню обумовлена правильністю роботи з анкетами. Під час опитування інтерв’юер повинен:

• виконувати вказівки по техніці заповнення;
• в жодному випадку не змінювати формулювання питань, змінювати порядок питань в анкетах або позиції в питаннях. Задавати усі питання в тому порядку, в якому вони приводяться (уявіть собі, що всі будуть задавати питання «по-своєму», це означає, що і респондент буде відповідати відповідно);
• фіксувати відповіді треба непомітно для респондента (анкета під час інтерв’ювання не показується респондентові, не дозволяється давати респонденту самому читати питання та варіанти відповіді – у більшості випадків серед них є позиції, які не зачитуються, а фіксуються в особливих випадках – коли респондент вагається, не може визначитися з відповіддю тощо);
• читати питання слід повільно, аби респондент встиг чітко зрозуміти сутність питання;
• якщо інтерв’юер не встиг освоїти текст анкети, не намагатися задавати питання по пам’яті – бланк анкети завжди повинен лежати перед очима;
• не коментувати відповіді респондента, якщо це не передбачається методикою;
• треба слідувати всім поясненням в анкеті. Зауваження до інтерв’юерів надаються під грифом «Інтерв’юеру!», в дужках або виділені іншим шрифтом;
• під час опитування треба пильнувати, щоб не пропустити якесь питання. Часто інтерв’юери забувають заповнити питання про стать респондента, оскільки воно кодується без запитання. Перед тим як здати анкети бригадиру – ще раз їх перевірте;
• не забудьте заповнити протокольні (технічні) запитання: ім’я інтерв’юера, дата і час проведення інтерв’ю, населений пункт, адміністративно-територіальна одиниця тощо. Вони містяться, як правило, на титульній сторінці анкети. Не відкладайте це на останній момент – існує небезпека помилки! Номер анкети не заповнюється – це роблять бригадири;
• забороняється передавати анкету респонденту навіть у присутності інтерв’юера, тим більше залишати її респонденту на самостійне заповнення;
• забороняється говорити, як на те чи інше питання відповіли інші респонденти.

Правила заповнення анкети. Акуратність і чіткість заповнення – запорука успішної обробки даних. При заповненні анкет інтерв’юер повинен пам’ятати що:

• анкети краще заповнювати синьою або фіолетовою пастою – в цьому випадку ви полегшуєте роботу оператору-кодувальнику (чорна паста зливається з кольором шрифту). Забороняється заповнювати анкету олівцем (крім ситуацій, коли низька температура повітря перешкоджає заповненню анкети ручкою), не треба також заповнювати її зеленою або червоною ручкою – їх іноді використовуються, для того, щоб виправляти неправильно відмічені відповіді;
• зазначена респондентом позиція, як правило, відмічається кружальцем (не хрестиком, галочкою або підкресленням. Анкета – не виборчий бюлетень). Ним обводиться цифра, яка відповідає потрібній альтернативі. Забороняється відмічати одним кружальцем кілька цифр, які стоять поруч – кожна цифра обводиться окремо;
• Якщо в анкеті використовуються закриті питання з однаковими альтернативами, то їх для зручності подають в таблицях. Це питання про довіру різним соціальним інститутам і організаціям, окремим політикам, оцінка діяльності по різним напрямкам діяльності тощо. При заповненні «табличного питання» відповідь треба давати у кожному стовпчику або рядку. Під час роботи з такими питаннями, у респондента інколи виникає спокуса відповісти на всі питання одразу – наприклад, коли респондент говорить «я нікому не довіряю». Інтерв’юер не повинен поспішати із записом такого варіанту для всіх випадків, а продовжувати задавати питання по кожному рядку/стовпчику добиваючись диференціації у відповідях респондента.
• якщо ви помилилися і відмітили не той варіант відповіді (це нормальна ситуація), то помилку треба закреслити, розписатися поруч на полях і відмітити правильний варіант відповіді.

Альтернатива, позиція, варіант відповіді – синоніми по відношенню до означення варіантів відповіді в анкеті

Робота з окремими видами питань. Всі питання в анкеті поділяються на закриті, відкриті та напіввідкриті.

Закриті питання складаються з питання і з вичерпного переліку відповідей (альтернатив). Наприклад:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: