Інформативно – пізнавальна

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

З дисципліни «Теорії держави та права»

На тему: «Поняття, структура та види правосвідомості»

Студента(ки)_______групи_______курсу

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

___________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник доцент кафедри теорії держави

та права, доцент, кандидат юридичних

наук Завальний Андрій Миколайович

Національна шкала___________________

Кількість балів_________

Оцінка ЕСТS________

Члени комісії ___________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Київ – 2014 рік

Тема: «Поняття, структура та види правосвідомості»

Зміст:

Вступ: …………………………………………………………………………ст.3

Розділ 1. Поняття, основні ознаки та функції правосвідомості……………ст.5

Розділ 2. Структура та види правосвідомості………………………………ст.16

2.1. Характеристика елементів структури правосвідомості…..…………...ст.23
2.2. Класифікація основних видів правосвідомості………………………...ст.26

Розділ 3. Основні шляхи підвищення рівня правосвідомості українських громадян………………………………………………………………….........ст.29

Висновки: …………………………………………………………………….ст.38

Список використаних джерел ……………………………………………..ст.39

Вступ:

Темою мого курсового дослідження є «Поняття, структура та види правосвідомості». Обрана тема, на мою думку, досить актуальна та дискусійна. Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує й моделює їх. Історія показує, що тільки тоді правотворча і правозастосовна діяльність стає ефективною, коли в цих процесах, поряд з потужними здатними до самоорганізації началами, пріоритетне і свідоме місце займає, розумна робота. При вивченні цих свідомих і творчих процесів у правотворчості і правозастосуванні теорія права формулює тему правосвідомості та правової культури. Дійсно, в якій мірі осмислене, свідоме ставлення суспільства та індивідів до права веде до необхідного правового стану суспільства, до появи нових правових норм. Правова свідомість суспільства, окремих груп, індивідів органічно пов'язано з правом як цілісним соціальним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, з правотворчості і правозастосування, іншими сторонами правового буття суспільства. Правосвідомість і його більш велика соціальна форма - правова культура - вивчаються саме в теорії права.

Метою курсової роботи є повне і всебічне дослідження сутності, структури та видів правосвідомості. Мета курсового дослідження опосередкована завданнями, які розкриваються в загальній частині роботи. Відповідно до поставленої мети завданнями роботи будуть:

- дослідження понять та ознак правосвідомості;

- визначення структурних елементів правової свідомості;

- характеристика кожного з елементів структури – правової психології, правової ідеології та правової поведінки;

- характеристика основних напрямків діяльності (функції) правосвідомості;

- структурування правосвідомості на блоки відповідних до виконуваних функцій (правові знання, правові оцінки та правові настанови);

- виділення компонентів за функціями (когнітивний, правостворюючий, регулюючий).

Курсова робота має логічну будову та складається зі вступу, основної частини, в якій викладені основні питання, висновку та списку використаної літератури.

Розділ 1. Поняття, основні ознаки та функції правосвідомості.

Правосвідомість – (на думку проф. Скакун) – це одна із форм суспільної свідомості. Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності. Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Інша думка: правосвідомість — це сукупність поглядів, ідей, які виражають ставлення людей, соціальних груп, націй до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те, що є правомірним і неправомірним.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості. На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу — право як систему юридичних норм, правовідносини, законодавство, правову поведінку, правову систему в цілому. Правосвідомість не тільки відбиває у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямовує суб'єктів права на певні зміни у правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

Ведерніков під правосвідомістю розуміє - систему відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль в забезпеченні свободи особи та інших Загальнолюдських цінностей.

Процеси виникнення, розвитку і функціонування права безпосередньо пов’язані із свідомою діяльністю суб’єктів суспільних відносин. У науці розрізняють різні форми суспільної свідомості: політичну, моральну, етичну, релігійну та правову. Виникнення правової свідомості є результатом еволюції свідомості суспільства в цілому від міфологічної свідомості до логічної, а від логічної - до правової та підвищенням роді права у процесі регулювання суспільних відносин. Першим недосконалим нормам права відповідала примітивна правосвідомість, яка мала емпіричний характер. З розвитком і накопиченням правових знань, їх якісною зміною відбуваються зміни у його структурі: перехід від емпіричного до теоретичного рівня право розуміння. З іншого боку, виникнення і розвиток правосвідомості проходить декілька етапів: знання права – ставлення до права – здійснення правової поведінки. Відповідно і зміст правосвідомості складається з декількох взаємопов’язаних компонентів: знання про існуюче право, оцінка права, модель відповідної правової поведінки.

З’ясування змісту норм права – суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, допомагає особі зіставити ці знання з існуючою практикою, накопичити правові знання, виробити власну правову позицію. Весь цей процес опосередковується свідомістю особи і, в кінцевому результаті, формує його правосвідомість.

Правосвідомість, як одна з форм суспільної свідомості, тісно пов’язана з її іншими формами, що є об’єктивним і закономірним процесом. Політична свідомість як сукупність поглядів на взаємовідносини між різними суб’єктами політичних відносин на зміст, методи і форми діяльності органів державної влади і посадових осіб, слугує одним із джерел формування правосвідомості. Зв’язок останньої з моральною свідомістю можна прослідкувати на прикладі формування змісту таких понять як правосвідомість, протиправність, законність, правопорядок тощо, які базуються на загальновідомих і прийнятих критеріях «добра» і «зла», їх співвідношенні. Наприклад, не існує конституційних норм, які не мали б політичного та морального змісту. Тому в процесі реалізації таких норм правосвідомість функціонує у єдиній системі суспільної свідомості, у тому числі й з політичною, моральною.

Поняття, зміст, структура правосвідомості є предметом дослідження загальної теорії держави і права. Цим проблемам, у ході власних досліджень, значну увагу приділяли відомі теоретики права Л.Петражицький, М.Рейснер, І.Фарбер, О.Лукашев, Е.Назаренко та інші. Відповідно, з одного боку, під правосвідомістю розуміють сукупність ідей, уявлень, почуттів, які відображають ставлення суспільства до права, його структури, механізму правового регулювання суспільних відносин. З іншого боку, правосвідомість можна розглядати як спосіб впливу права через свідомість окремих індивідів на закріплення навичок їх правової позитивної поведінки. Об’єктами є взаємозв’язок права і правосвідомості. Право і правосвідомість не створюють один одного. Вони формуються в об’єктивних умовах і взаємодіють. Право впливає на правосвідомість, складає уявлення членів суспільства про їх права та обов’язки, про належний правопорядок і, навпаки, правосвідомість впливає на право, визначає практику правозастосування в інтересах політичних сил, що перебувають біля влади, обумовлює нормотворчу діяльність держави. І навпаки, правосвідомість впливає на чинне право, обумовлюючи характер право реалізації, нормотворчої діяльності, механізм правового регулювання.

Виконання суб’єктами суспільних відносин приписів правових норм, ефективність право реалізаційної діяльності залежить від розуміння ними змісту цих приписів. Видання правових актів, з одного боку, і їх втілення на практиці, з іншого, свідчить про існування режиму законності, встановлення і зміцнення якого є одним із проявів правосвідомості. Крім того, правосвідомість суб’єктів права визначає сутність і принципи системи законодавства, шляхи його реалізації, визначає правові методи і форми вирішення соціально-економічних завдань на певних етапах розвитку держави. Таким чином, свідомість є психічним відображенням дійсності, відповідно правосвідомість – правової дійсності, дозволяє суб’єктам впливати на соціальну дійсність.

На процес правосвідомості впливає багато факторів, серед яких умови життя, соціальне становище, духовна культура суспільства, у тому числі й правова, стан право виховної роботи, інтелектуальні можливості особи.

Визначають наступні шляхи формування правосвідомості: залучення широких верств населення до правотворчої діяльності шляхом розвитку інститутів прямої (безпосередньої) демократії (проведення референдумів, всенародних опитувань), що має на меті усвідомлення ними змісту правових актів, причин їх прийняття та відповідної реалізації; правова пропаганда; правильне застосування правових норм органами державної влади, державними підприємствами а установами(забезпеченням даної умови є чітка і ефективна діяльність працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, підвищення рівня їх правової культури); охорона конституційних прав і свобод громадян уповноваженими органами державної влади.

Функції правосвідомості

Функції правосвідомості – це головні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому.

Зміст правосвідомості дозволяє визначити її функції. Основі напрямки впливу правосвідомості на розвиток суспільних відносин називають функціями правосвідомості:

· інформативно-пізнавальна,

· регулятивна,

· оціночна,

· розвитку правової науки.

Інформативно – пізнавальна

Як результат інтелектуальної діяльності суб’єктів суспільних відносин, правосвідомість дозволяє їм на основі сукупності юридичних знань скласти уявлення про чинне право, зокрема про чинні норми права, суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

Оціночна

Набуття правового досвіду, здійснення юридичної діяльності сприяє формуванню емоційного ставлення особи до різних проявів правової дійсності (чинного законодавства, своєї поведінки і поведінки оточуючих об’єкті, діяльності органів державної влади, тощо), оцінки їх зазначення для потреб юридичної практики. На підставі реалізації емоційного ставлення виникають правові установки як можливість особи сприймати і оцінювати правову дійсність, формувати життєву позицію і готовність до дії згідно з цією оцінкою і позиції. Результатом оцінки правової дійсності може бути правомірна або протиправна поведінка.

Регулятивна

Норми права регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а шляхом впливу на свідомість конкретних суб’єктів суспільних відносин. Іншими словами, на думку О. Лукашевої, правосвідомість опосередковує зв’язок норми права і її реалізацію, а реалізація норм права – це усвідомлення діяльності суб’єктів відповідно до норм права. Регулятивність правосвідомості обумовлена її природою. Правосвідомість виникає і функціонує разом з правом, як самостійна форма суспільної свідомості, спрямована на опосередкування правового регулювання суспільних відносин, його координацію з іншими видами нормативного регулювання. Одним із проявів регулюючої ролі правосвідомості є її вплив на процес правореалізації, а саме на процес свідомого виконання, використання, дотримання і застосування приписів правових норм. Іншими словами, регулятивна функція правосвідомості зорієнтовує суб’єкта до певних дій у конкретних ситуаціях відповідно до отриманих знань, їх оцінки та власних інтересів. З метою підвищення ефективності право реалізаційного процесу населенню постійно роз’яснюється зміст норм права, закріплюється у свідомості людей за допомогою різних способів і методів, виховується повага до права та сприйняття його як соціальної цінності.

Суспільна правосвідомість формує індивідуальний світогляд особи стосовно чинних норм права і є основою правової культури суспільства.

Поглиблення правосвідомості громадян, здійснення правомірної поведінки безпосередньо залежить від глибини усвідомлення змісту права, правових принципів та ідей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: