Обґрунтованість судового вироку

Законність вироку тісно пов'язана з його обґрунтованістю. Обґрунтованість вироку означає, що висновки суду, викладені, у вироку відповідають обставинам справи, підтверджені сукупністю доказів, які досліджені в судовому засіданні і визнані судом достатніми, допустимими та достовірними. Достатність доказів характеризується якісними і кількісними ознаками і повинна співвідноситися з обставинами, що підлягають встановленню у кримінальній справі. Представляється, що "достатня сукупність" доказів, необхідних для достовірного встановлення цих обставин, при оголошенні вироку полягає в тому, що вона повинна характеризуватися такими системними якостями, які за переконанням суддів дають їм можливість зробити єдиний і категоричний висновок про наявність події злочину, винність підсудного і інші елементи предмету доведення, а тому, на їх думку, немає необхідності в залученні інших доказів для обґрунтування зробленого висновку. Тому визначення достатньої сукупності доказів зводиться до встановлення такого моменту в збиранні і дослідженні фактичних даних в ході судового розгляду, коли, за переконанням суддів, досліджених доказів вистачає для здобуття дійсного і достовірно доведеного висновку про наявність або відсутність фактів, що входять в предмет доведення у кримінальній справі. Достатня сукупність доказів зумовлюється також зв'язком між обставинами, що підлягають встановленню у кримінальній справі і фактичними даними, дослідженими в судовому засіданні. Цей зв'язок може бути казуальним, умовно-обумовленим, просторово-часовим і ін., і має бути завжди об'єктивним.

Вирок визнається необґрунтованим при необґрунтованості будь-яких висновків суду. Необґрунтованим буде вирок, засуджуючий невинного, або виправдувальний вирок, винесений при достатніх доказах, підтверджуючих звинувачення. Необґрунтованим є вирок, якщо суд не встановив істотні обставини, не дослідив ті, що мають значення для справи докази або якщо рішення суду протирічить встановленим фактам, у тому числі і в частині кримінально-правової кваліфікації діяння або вибору міри покарання. Законність і обґрунтованість вироку нерозривно взаємозв'язані. Необґрунтований вирок є і незаконним, оскільки кримінально-процесуальний закон вимагає ухвалення лише обґрунтованих вироків. Необґрунтованість будь-яких висновків суду у вироку буде порушенням кримінально-процесуального закону, а необґрунтованість у вживанні кримінально-правових норм одночасно порушує матеріальний кримінальний закон. У той же час, якщо вирок є незаконним внаслідок того, що судом допущені істотні порушення процесуальних норм (наприклад, підсудний або його захисник не брав участі в судовому засіданні), це також не дозволяє визнати вирок обґрунтованим, ставить під сумнів всі результати судового дослідження. Поняття обґрунтованості вироку включає ще одну принципову вимогу, яку треба враховувати при його складанні: звинувачувальний вирок не може бути заснований на припущеннях і постановляється лише при вимозі, якщо в ході судового провадження вина підсудного у вчиненні злочину доведена. Всі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо вони не представляється можливим усунути, тлумачаться на користь підсудного. Обґрунтованість вироку є тим засобом, який сприяє формуванню логічної і психологічної переконаності членів суспільства в необхідності примусу як одній з функцій кримінального права.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: