Банки як складова частина ринкової інфраструктури.

Банк - це економічна установа, що спеціалізується на кредитуванні, посередництві в грошових рахунках і операціях з цінними паперами. За формою власності банки поділяють на державні (національні), акціонерні, приватні (індивідуальні та партнерські), кооперативні, муніципальні (комунальні), створені з участю держави, міждержавні. Вони виконують такі види операцій: пасивні,активні, комісійні.

Пасивні банківські операції— операції, через посередництво яких
утворюються ресурси банків (внески і позичені гроші; емісія заставних
листів, банківських і комунальних облігацій, а також довгострокові
позики у кореспондентів банку).

Активні банківські операції— діяльність, пов'язана з розміщенням
грошових ресурсів банку (наданням їх у кредит).

Кредити надаються у вигляді грошових позик і зобов'язань банку
гарантувати платежі клієнта. В останньому випадку банк не надає грошові
позики, а лише обіцяє здійснити платежі у разі, якщо позичальник не
зможе оплатити свої зобов'язання.

Комісійні банківські операції— посередницька діяльність, яка не передбачає кредитів банку і не є джерелом надходження коштів на його рахунок. До них відносять: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на зберігання цінних паперів і надання сейфів для користування, управління майном та ін. Діяльність банків має засновуватися на повному комерційному розрахунку і самофінансуванні. У процесі своєї діяльності вони одержують прибуток.

Банківський прибуток - це залишок між сумою одержаних відсотків і
витратами банку. Прибутковість оцінують за нормою банківського відсотка.
Сучасна банківська Система України, як і у більшості країн світу,
складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" визначено, що банківська система України
складається з Національного банку України та інших банків, які створені
і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
Перший рівень банківської системи України представлений Національним
банком України. Правовий статус, принципи організації і діяльності
Національного банку України визначені Конституцією України та Законом
України "Про Національний банк України".

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що
є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному
господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який
є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань
Національного банку України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році,
основною функцією центрального банку держави - Національного банку
України - є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні. На
виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню
стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень,
цінової стабільності.

Національний банк виконує такі функції:

1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.

6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між
банками;

7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних
платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської
діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8.здійснює банківське регулювання та нагляд;

9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської
діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних
карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську
перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень
валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній
валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими
фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на
здійснення валютних операцій;

15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19. беруть участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

До другого рівня банківської системи України належать комерційні банки.
Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють
основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з
обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Комерційні банки це автономні, незалежні комерційні підприємства. З
одного боку, вони створюються для задоволення інтересів власників банку
(акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури
юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, а з іншого це
підприємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух
позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку
Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки
концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий
діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і
фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка
юридична особа банки мають свої ознаки.

Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян виконанням банківських операцій і наданням різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.

Характеризуючи сутність комерційних банків та їх специфіку, слід зазначити їх велике значення у механізмі функціонування фінансової системи держави завдяки їх зв'язкам з усіма секторами економіки. Важлива роль комерційних банків у ринковій економіці зумовлена основними функціями, які вони виконують, а саме:

1) мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал;

2) кредитування підприємств, держави і населення;

3) здійснення розрахунків і платежів у господарстві;

4)випуск кредитних грошей;

5)емісійно-засновницька діяльність, пов'язана з випуском і розміщенням
цінних паперів;

6) довірче управління майном клієнтів (трастові операції);

7)консультування клієнтів, надання їм економічної та фінансової
інформації.

Останнім часом у діяльності комерційних банків спостерігається тенденція розширення їхніх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності, здійснення нетрадиційних для цієї сфери фінансового підприємництва дій (операції з цінними паперами, лізингові та факторингові операції й інші види кредитно-фінансового обслуговування).

Для визначення суті комерційних банків та їх специфіки велике значення має їх класифікація. Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями.

За формою власності розрізняють банки державні," акціонерні,
кооперативні, приватні та змішані.

За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні,
загальнонаціональні, регіональні та Міжрегіональні, що обслуговують
декілька країни.

За організаційно-правовою формою — банки, які утворюються у формі
акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або
кооперативні банки.

За належністю статутного капіталу та способом його формування -., пайові
та акціонерні банки. Пайові банки утворюються за рахунок пайових внесків
засновників (пайовиків) у формі товариств з обмеженою відповідальністю
або кооперативного банку.

Акціонерні банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства
закритого або відкритого типів.

За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких дедалі розширюється. Сучасні
комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських
операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно
пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва тощо.

За спеціалізацією банки в Україні можуть бути ощадними, інвестиційними,

іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше ніж 50 відсотків його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощадного банку — якщо більше ніж 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. За масштабом діяльності розрізняють великі, середні та дрібні банки. Однак чинне законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Комерційні банки можуть також здійснювати з поміж інших такі види
активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

Лізинг— це різновид довгострокового кредиту, який надається в
натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні
такої лізингової операції банки, організують отримання довгострокової
позички в одного або у кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих
в оренду активів. За організацію позички банки отримують від орендаря
додаткову винагороду.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг — купівля банком у
клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або
наданням послуг. Факторинг— це уступка права вимоги (цесія), що
оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом (ст. 197 ЦК України). У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги, а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка,
перерахування, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені
10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення
боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За
факторингові операції банкстягує з клієнта плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кредитування
зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів,
акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги
до покупця.

Розділ III

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: