Роди і види красномовства

Інвенція

1. Етап підготовки промови, на якому оратор повинен сформувати задум промови, дібрати відповідний матеріал – це:

а) диспозиція; б) елокуція; в) інвенція.

1. Головне завдання інвенції – це визначення:

а) стратегії; б) тактики.

1. Етап підготовки промови, на якому оратор визначає стратегію, формує задум – це:

а) інвенція; б) акція; в) демонстрація.

4.Віддати перевагу монологічному мовленню оратор повинен у:

а) великій аудиторії; б) малій аудиторії.

5. Віддати перевагу діалогічному мовленню оратор повинен у:

а) великій аудиторії; б) малій аудиторії.

1. Аудиторія, у якій можна застосувати однобічну аргументацію, зразу переходити до головного – це аудиторія:

а) підготовлена; б) прихильна; в) конфліктна.

7. Аудиторія, у якій початок промови повинен вражати, щоб показати слухачам можливу користь від того, про що йдеться – це аудиторія:

а) підготовлена; б) конфліктна; в) байдужа.

1. У якій аудиторії треба викладати матеріал поступово від аспекту згоди оратора з аудиторією до предмета розбіжностей?

а) підготовленій; б) байдужій; в) конфліктній.

1. Найменш прийнятною для успішного публічного виступу є промова, яку:

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

1. Промову, яка сприймається позитивно, однак існує небезпека „розгубитися” під час виступу:

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

12. Промову, яка створює уявлення про вільне володіння матеріалом:

а) повністю вивчають напам’ять;

б) виголошують з опорою на текст;

в) читають за рукописом.

1. Етап роботи з літературою, підсумком якого є список джерел – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

14. Етап роботи з літературою, підсумком якого є розмітка матеріалу в різних книгах – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

1. Етап роботи з літературою, підсумком якого виписки з книг – це:

а) відбір літератури;

б) ознайомлення з відібраною літературою;

в) опрацювання відібраної літератури.

1. Під час підготовки до виступу виписки з літератури треба робити:

а) кожну на окремій картці;

б) в окремому зошиті.

1. Закон, що передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета – це:

а) моделювання аудиторії;

б) концептуальний;

в) стратегічний.

1. Закон, за допомогою якого людина вчиться передбачати наслідки своїх дій, відокремлювати головне від другорядного, вибудовувати власну діяльність – це:

а) стратегічний;

б) моделювання аудиторії;

в) концептуальний.

1. Повноцінна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння законом:

а) концептуальним;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічним.

1. Знання якого закону дає змогу людині виробити в себе повагу до інтелекту (думки)?

а) концептуального;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічного.

1. Знання й застосування якого закону забезпечить людині необхідний рівень компетентності й професіоналізму?

а) концептуального;

б) моделювання аудиторії;

в) стратегічного.

22. Володіння нормами літературної мови – це:

а) правильність;

б) виразність;

в) ясність.

23. Робота зі словниками та спеціальною літературою, слухання й аналіз правильного мовлення, власні вправи – шлях досягнення:

а) виразності мовлення;

б) правильності мовлення;

в) ясності мовлення.

24. Впливати на свідомість людини – специфічна риса:

а) ясності мовлення;

б) виразності мовлення;

в) правильності мовлення.

25. Уміння узгодити знання матеріалу зі знанням мови, тобто вибрати найточнішу для певної ситуації форму відповіді чи розповіді – це:

а) ясність мовлення;

б) точність мовлення;

в) чистота мовлення.

26. Відсутність у мові чужих їй елементів – це:

а) чистота мовлення;

б) виразність мовлення;

в) ясність мовлення.

27. Ознака культури мови всіх мовців, що виявляється в їхньому умінні використовувати всі стилі мовлення – це:

а) різноманітність і багатство мовлення;

б) виразність мовлення;

в) чистота мовлення.

28. Комунікативна якість, за допомогою якої здійснюється вплив на емоції та почуття слухачів – це:

а) різноманітність і багатство мовлення;

б) чистота мовлення;

в) виразність мовлення.

29. Закон, що передбачає дії, які мають забезпечити ефективну реалізацію мовної комунікації – це:

а) концептуальний;

б) ефективної комунікації;

в) моделювання аудиторії.

Диспозиція

1. Розділ риторики, що висвітлює головні питання мистецтва організації промови, структури тексту, його композиції – це:

а) інвенція; б) диспозиція; в) елокуція.

1. Етап підготовки промови, на якому мовець повинен відібрати найсуттєвіше й поміркувати, як його розташувати, щоб досягти успіху – це:

а) меморія; б) акція; в) диспозиція.

1. Виклад теми, аргументація викладу – це частини:

а) меморії; б) диспозиції; в) акції.

1. Тактика на етапі диспозиції передбачає:

а) ґрунтовне опрацювання матеріалу;

б) зібрання всіх необхідних даних;

в) структурування матеріалу та забезпечення зв’язку між частинами промови.

1. Метод, що полягає у послідовному розгортанні повідомлення і руху тексту від загального до часткового – це:

а) дедуктивний; б) аналогійний; в) індуктивний.

1. Метод пошуку, коли спочатку висловленому узагальненню шукають конкретні підтвердження – це:

а) індуктивний; б) дедуктивний; в) стадійний.

1. Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки від конкретного до абстрактного – це:

а) дедуктивний; б) концентричний; в) індуктивний.

1. Вислови, за допомогою яких послаблюють положення, що критикує промовець – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

1. Вислови, за допомогою яких посилюють положення, що промовець захищає – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

1. Вислови, які виконують лише роль зв’язку – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

1. Перехідні положення „але…”, „однак…”, „на жаль…”, „фактично ж…” – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

1. Перехідні конструкції „ніхто не очікував, що…”; „і все ж варто визнати, що…”; „несподівано ми дізналися, що…” – це:

а) заперечувальні;

б) підтверджувальні;

в) нейтральні.

1. У ситуації, коли аудиторія готова слухати і треба лише стимулювати її інтерес до того, хто виступає, оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

в) значущості самого предмета промови.

1. У ситуації, коли слухачі не готові до сприйняття промови, оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

в) значущості самого предмета промови.

1. У ситуації сприятливого контакту між учасниками спілкування оратор наголошує на:

а) своєму праві говорити на певну тему;

б) важливості теми для аудиторії;

в) значущості самого предмета промови.

1. Риторичний прийом „початок здалеку” рекомендують використовувати в аудиторії:

а) байдужій;

б) конфліктній;

в) непідготовленій.

1. Звернення оратора безпосередньо до основи проблеми – це:

а) „несподіваний вступ”;

б) „початок здалеку”;

в) привернення уваги аудиторії.

1. У ситуації, коли аудиторія зацікавлена в розгляді теми, а пристрасті слухачів у розпалі, ефективним буде:

а) „несподіваний вступ”;

б) „початок здалеку”;

в) привернення уваги аудиторії.

1. У ситуації, коли ораторові необхідно налаштувати аудиторію на позитивне сприйняття промови, рекомендують використати:

а) „несподіваний вступ”;

б) „початок здалеку”;

в) привернення уваги аудиторії.

1. Установлення контакту з аудиторією – мета:

а) вступу; б) основної частини; в) висновків.

1. Обґрунтування тез оратора – мета:

а) вступу; б) основної частини; в) висновків.

1. Закріплення положень оратора у свідомості слухачів – мета:

а) вступу; б) основної частини; в) висновків.

23.. Установіть відповідність між метою промови та її назвою.

Предмет риторики

1. До іншомовних назв основних понять класичної риторики доберіть українські відповідники.

2.Основною категорією класичної риторики є:

а) логос; б) етос; в) пафос.

1. Зразкову суспільну і морально-етичну поведінку промовця визначає:

а) логос; б) етос; в) пафос.

1. Інтелектуальне, емоційне прагнення промовця, яке виявляється й у процесі мовної комунікації, і в тексті – це:

а) логос; б) етос; в) пафос.

1. Учення про сукупність загальних місць, яке виявляють аспекти побудови кожної промови – це:

а) логос; б) пафос; в) топос.

1. До іншомовних розділів риторики доберіть українські відповідники.

1. До іншомовних розділів риторики доберіть українські відповідники.

1. Розташуйте етапи ораторської діяльності відповідно до етапів підготовки промови:

а) меморія; б) інвенція; в) акція; г) елокуція; ґ) диспозиція.

1. Пошук задуму, ідеї, мети – це:

а) інвенція; б) елокуція; в) меморія.

1. Добір і розташування відповідного матеріалу – це:

а) релаксація; б) меморія; в) диспозиція.

1. Втілення змісту в мовні форми вираження – це:

а) інвенція; б) елокуція; в) акція.

11. Виступ, публічне виголошення промови – це:

а) релаксація; б) диспозиція; в) акція.

12. Тренування пам’яті, запам’ятовування – це:

а) акція; б) меморія; в) диспозиція.

13. Кого вважають засновником класичної риторики?

а) Горгія; б) Арістотеля; в) Ісократа.

14. Кого вважають засновником неориторики?

а) П Сопера; б) Х. Перельмана; в) І. Томана.

15. Три головні види ораторських промов (політичні, судові та похвальні) були розроблені у:

а) Давній Греції;

б) Стародавньому Римі;

в) Римській імперії.

Елокуція

1. Наука, що вивчає засоби створення образу лише звуками – це:

а) тоніка; б) фонетика; в) орфоепія.

1. Використання груп приголосних із метою створення образу – це:

а) асонанс; б) алітерація; в) полісиндетон.

1. Використання груп голосних із метою створення образу – це:

а) асонанс; б) алітерація; в) хіазм.

1. Який художній засіб ужито в цих рядках: „Течуть із сосон золотисті смоли, як сльози…” (А. Малишко):

а) асонанс; б) алітерацію; в) асиндетон.

1. Який художній засіб ужито в цих рядках: „вгорі перлисті переливи хмар…” (М. Рильський):

а) асонанс; б) зевгму; в) алітерацію.

6. Який художній засіб ужито в цих рядках: „Тече вода в синє море, та не витікає” (Т. Шевченко):

а) зевгму; б) асонанс; в) алітерацію.

7. Який художній засіб ужито в цих рядках: „Дніпро торкає струни” (П. Тичина):

а) асонанс; б) алегорію; в) алітерацію.

8. Який художній засіб ужито в цих рядках?

Жоржик лежень лежебока,

З лежебокою морока.

Женя каже: „Не лежи,

Жито жати поможи” (Г. Бойко)

а) алітерацію; в) алегорію; а) асонанс.

.

9.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) полісиндетон, асиндетон, варваризми;

б) хіазм, зевгма, просторіччя;

в) просторіччя, канцеляризми, діалектизми.

10.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) жаргонізми, вульгаризми, неологізми;

б) варваризми, солецизми, симплока;

в) жаргонізми, парадокс, анафора.

11.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) інверсія, епіфора, просторіччя;

б) архаїзми, метафора, синекдоха;

в) порівняння, епітет, зевгма.

12.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) метафора, епітет, алегорія;

б) персоніфікація, уособлення, епіфора;

в) просторіччя, інверсія, ремінісенція.

13.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) гіпербола, літота, перифраз;

б) евфемізм, амфіболія, алюзія;

в) симплока, метафора, метонімія.

1. У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) епітет, уособлення, асиндетон;

б) метафора, антитеза, метонімія;

в) символ, амфіболія, літота.

14.У якому рядку всі тропи належать до лексичного рівня аналізу тексту?

а) симплока, порівняння, жаргонізми;

б) персоніфікація, гіпербола, варваризми;

в) амфіболія, симплока, градація.

15.Слова з прямим значенням – це:

а) автологічна лексика; б) тропи.

16.Слова з переносним значенням – це:

а) автологічна лексика; б) тропи.

17.Основу будь-якого тексту становлять слова зі значенням:

а) переносним; б) прямим.

18. Який художній засіб використано в уривку: „ Там море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі клапті і закидає ними весь берег” (М..Коцюбинський)?

а) уособлення; б) символ; в) метафору.

19. Який художній засіб використано в уривку: „ Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина...” (Т.Шевченко)?

а) метафору; б) порівняння; в) метонімію.

20. Який художній засіб використано у висловах: „гарячий лід”, „блакитна кров”, „живий труп”?

а) епітет; б) метафору; в) оксиморон.

1. Який художній засіб використано у народній мудрості: „ Трудова копійка годує до віку”?

а) символ; б) гіперболу; в) синекдоху.

1. Який художній засіб використано у сполуках: „перемовитися словом”, „ учень тепер зовсім інший”?

а) гіперболу; б) синекдоху; в) перифраз.

1. Який художній засіб використано у словосполученнях: „ море сліз”, „ від грому здригнулася планета”?

а) гіперболу; б) літоту; в) уособлення.

1. Який художній засіб використано у висловах: „дочка Прометея” (про Лесю Українку), „гірська орлиця” (про О. Кобилянську), „ батько історії (про Геродота)?

а) евфемізм; б) перифраз; в) синекдоху.

26 Який художній засіб використано в уривку: „ Автор цих рядків, ваш покірний слуга”?

а) евфемізм; б) перифраз; в) синекдоху.

1. Вислови „ літня людина”, „похилий вік”, „ ухилитися від відповіді” – це:

а) амфіболія; б) евфемізм; в) символ.

1. Який художній засіб використано в уривку: „Зійшлися, побралися, поєдналися, помолоділи, підросли” (Т.Шевченко)?

а) асиндетон; б) полісиндетон; в) хіазм.

1. Який художній засіб використано в уривку?

Я роблю тепер, що схочу,

Що захочу, те й роблю (В.Симоненко).

а) хіазм; б) асиндетон; в) зевгма.

1. Який художній засіб використано в уривку?

Чи я в лузі не калина була?

Чи я в лузі не червона була? (нар. тв.)

а) каламбур; б) паралелізм; в) симплоку.

1. Який художній засіб використано у прислів’ї: «Одні живуть, аби їсти, інші їдять, аби жити „?

а) порівняння; б) обрив; в) хіазм.

Роди і види красномовства

1. Промови, що містять звинувачувальні чи захисні виступи, – це:

а) судові та похвальні;

б) дорадчі та судові;

в) судові.

2. Хто з відомих античних риторів виділив три основні роди (типи) промов: судові, дорадчі та похвальні?

а)Платон; б) Арістотель; в) Демосфен.

3. Доказовість, бездоганність, логічність, точність мислення, чітка термінологія – це ознаки красномовства:

а) академічного: б) епідейктичного; в) судового.

4. Ювілейні промови, привітальне слово, застільне слово, надгробне слово – це жанри красномовства:

а) академічного; б) суспільно-побутового; в) політичного.

5. Доповідь, повідомлення, лекція, реферат, виступ на занятті – це жанри красномовства:

а) політичного; б) академічного; в) судового.

6. Хто з відомих античних риторів є основоположником вчення про експресивні стилі: високий, низький, середній?

а) Цицерон; б) Платон; в) Квінті ліан.

7. Заздалегідь підготовлений виступ із позитивними або негативними оцінками, конкретними фактами, накресленими планами – це ознаки красномовства:

а) політичного; б) академічного; в) судового.

8. Промови, зорієнтовані на майбутнє, – це:

а) політичні; б) судові; в) епідейктичні.

9. Промови, зорієнтовані на минуле,– це:

а) політичні; б) судові; в) епідейктичні.

10. Промови, зорієнтовані на теперішнє, – це:

а) політичні; б) судові; в) епідейктичні

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: