Дж.Лок про державу та принцип розподілу влад

Джон Локк (1632-1704) - апостол революції 1688 р., найпоміркованішої та найуспішнішої з усіх революцій, після якої Англія вже не відчувала потреби в будь-якій новій революції.

Викладаючи свої погляди на суспільний лад і політичну організацію, Локк, подібно до інших мислителів того часу, виходив із природного стану. У природному стані, вважав мислитель, панував природний закон, закон природи, який, будучи виразом розумності людської природи, вимагав миру та безпеки для всього людства. Отже, природний стан, за вченням Локка, був відзначений повною свободою і такою рівністю, за якої всяка влада і всяке право були взаємними і ніхто не мав більше від іншого. Свобода і рівність - основне, що характеризує природний стан.

З метою надійного забезпечення природних прав, рівності й свободи, захисту особи і власності люди погодилися утворити політичне суспільство, встановити державу. Локк підкреслив, що всі політичні суспільства починалися з добровільного союзу і взаємної згоди вільно діючих людей у виборі і своїх правителів, і форм правління. Вступаючи в суспільство, кожний передає суспільству, а отже, законодавчій владі свої природні права, гарантом яких має стати держава.

Великою та головною метою об´єднання людей у державу і передання себе під владу уряду є забезпечення за кожною людиною її природних прав на власність - життя, свободу, рівність і майно. Людина для того і вступає в громадянське і політичне суспільство, щоб жити спокійно та в безпеці, щоб мати гарантію цілісності її власності й особи.

У вченні Локка про суспільний договір йшлося не тільки про договірне походження держави, а й про договірну форму встановлення громадянства стосовно до кожної окремої людини.

Держава, яка утворилася внаслідок укладення суспільного договору, являє собою, за вченням Локка, сукупність людей, які з´єдналися в одне ціле під егідою ними ж установленого загального закону і створили судову інстанцію, уповноважену вирішувати конфлікти між ними й карати злочинців, які порушують природні права.

Державу утворено, за вченням Локка, для загального блага. Індивід може коритися лише тим законам, на які він дав свою згоду, інакше це означало б порушення свободи. Оскільки закон виражає волю всього суспільства, він є загальнообов´язковим для всіх, зокрема і для державних властей. У державі абсолютно ніхто, ніякий орган не може бути вилучений із підпорядкування його законам цього суспільства. При цьому Локк застерігав, що будь-яке вилучення поставило б ту чи іншу приватну особу, а тим паче носія державної влади в природний стан, у стан війни проти народу, тоді як усі інші й надалі керуються правилами громадянського стану.

Мислитель виступав за обмежену конституційну монархію, де запроваджено поділ влади. Тільки вона, на його думку, здатна забезпечити велику й головну мету об´єднання людей у суспільство, недоторканність приватної власності, свободу і рівність. Ця вимога в умовах XVII ст. була досить прогресивною.

Пояснюючи принцип поділу влади, мислитель писав, що треба розрізняти три гілки влади - законодавчу, виконавчу і союзну, або федеративну. Законодавча влада здійснює право видавати закони. Вона вручається представницькому органу всієї нації -парламенту. Виконавча влада проводить закони в життя і вручається монархові або кабінету міністрів. Союзна влада відає справами зовнішньої політики, зносинами з іншими державами, вирішує питання війни і миру та ін. Здійснювати ці повноваження може також монарх або кабінет міністрів.

Теорія поділу влади в її класичному вигляді, сформульована Локком, розглядалася ним як неодмінна умова вилучення й запобігання тиранії, забезпечення прав і свобод людини. Вона складалася в умовах гострої політичної боротьби, активними учасниками якої виступали три сили: королівська влада, дворянство і новонароджена, міцніюча буржуазія.

Теорія поділу влади є виразом прагнення буржуазії до компромісу з дворянством. Згідно з нею, дворянство повинно одержати виконавчу владу, буржуазія ж претендує на те, щоб розділити з дворянством владу законодавчу.

Вчення Дж. Локка про державу і право, як бачимо, виражає основні положення юридичного світогляду нової епохи. Воно увібрало чимало досягнень попередньої політичної думки і передової наукової думки XVII ст. Необхідно відзначити, що ні один філософ не зробив більшого впливу на розвиток політико-правової думки XVII ст., ніж Локк, зокрема на французьких просвітителів і діячів американської революції. Його політико-правове вчення відіграло і продовжує відігравати суттєву роль у розвитку і реалізації ідей правової держави, поділу влади, невід´ємних прав і свобод людини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: