Причини виробничого травматизму, методи його аналізу, показники травматизму.

Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

– незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

– недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

– неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

– відсутність у посадових інструкціях функціональних обо­в'язків з питань охорони праці;

– порушення режиму праці та відпочинку;

– невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

– виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

– залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

– порушення технологічного процесу;

– порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

– порушення трудової і виробничої дисципліни;

– незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);

– невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

– конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

– конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

– неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

– неякісне виконання будівельних робіт;

– недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

– незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

– незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

– алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

– низька нервово-психічна стійкість;

– незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

– незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

– інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні − близько 25 % і психофізіологічні − приблизно 10−12 %.

Аналіз виробничого травматизму дозволяє не лише виявити причини, а визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики травматизму. Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на такі групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анкетування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.

Статистичні методи основані на аналізі статистичного матеріалу із травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою № 7 тнв «Звіт про травматизм на виробництві». Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтею, віком, професіями, стажем роботи потерпілих, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

Основними показниками виробничого травматизму є кількісний та якісний показники.

Кількісний показник травматизму, або показник частоти нещасних випадків К_ч, розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = 1000n/Р (6.1)

де n – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів;

Р – середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний період часу.

Якісний показник травматизму, або показник важкості нещасних випадків К_в, характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період:

К_в = Д/n (6.2)

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів.

Узагальнювальним показником, який показує кількість людино-днів непрацездатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:

К_вв = К_чК_т = 1000Д/Р (6.3)

Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризувати рівень травматизму. Для цього необхідне використання принаймні ще одного показника. Таким показником є коефіцієнт нещасних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:

(6.4)

де n_ск - кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.

n - загальна кількість нещасних випадків.

Міжнародна організація праці використовує кoeфіцiєнт частоти, який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1000000 відпрацьованих людино-годин.

К_ч^МОП= 1 000 000 п/Т (6.5)

де Т - загальний час роботи, людино-годин.

Вищенаведені та інші показники, наприклад коефіцієнт електротравматизму, дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, в галузі, регіоні тощо, порівнювати ці показники, робити певні висновки, застосовувати організаційні заходи, спрямовані на профілактику травматизму.

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозволяє аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, – з одного боку та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці – з другого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.

Методи анкетування передбачають письмове опитування працюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анкети для робітників, в яких в залежності від мети опитування визначаються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи «людина – машина – виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невідповідності та усунути їх.

Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що висуваються до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).

ВИСНОВКИ

Метою представленої роботи було проведення енергетичного обстеження щодо отримання результатів для обґрунтування енергозбережних заходів, як були розроблені до впровадження у будівлі Сумської дитячої музичної школи № 1 м. Суми.

В результаті проведених робіт з енергообстеження систем енергопостачання будівлі навчального закладу були отримані наступні висновки:

1. Проведено аналітичний розрахунок теплового балансу будівлі навчального закладу, в результаті якого було встановлено, що найбільші втрати теплової енергії відбуваються через систему вентиляції, зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, дахове перекриття) та віконні отвори застарілої конструкції.

2. Визначений базовий рівень споживання теплової енергії, проведено його порівняння з розрахунковим рівнем теплоспоживання за нормативними показниками. Виявлена неузгодженість у рівнях споживання свідчить про відсутність належного керування за режимами роботи у комплексі всієї системи теплопостачання.

3. Розрахунком визначена максимальна можлива потужність системи теплопостачання будівлі навчального закладу з метою подальшого вибору технічної системи індивідуального опалення або улаштування сучасного індивідуального теплового пункту.

4. Розроблені та розрахунково-обґрунтовані енергозбережні заходи щодо підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме:

- утеплення стін та дахового (горищного) суміщеного перекриття будівлі;

- заміна віконних рам застарілої конструкції на нові енергозбережні;

- встановлення рефлекторів (тепловідбивних екранів) між зовнішніми стінами та опалювальними приладами;

- улаштування системи рекуперації тепла у системі вентиляції.

- заміна застарілих люмінесцентних ламп на нові енергозбережні або світлодіодні.

5. Визначено річний економічний ефект від впровадження енергозбережних заходів у питомих показниках за якими встановлено тарифи на оплату енергоспоживання.

6. Розрахунком отримані результати фінансової економії від впровадження енергозбережних заходів з подальшим визначенням їх термінів окупності. Отримані результати термінів окупності задовольняють сучасним вимогам щодо реалізації заходів з енергозбереження.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: