15 страница

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. -2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від ЗО
червня 1983 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 4.

Лісовий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 17.

- Ст. 99; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Бюлетень законодавства і
юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України від 23 лютого 2006 р. // Офі-
ційний вісник України від 12.04.2006. - 2006 р., № 13, стор. 61, стаття 857.

Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня
1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - С >. 524; з наступними
змінами і доповненнями.

Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Закон
України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур’єр. - 4 серпня 2004 року. - № 145.

Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна»
від 17 червня 1992 р. //Урядовий кур’єр. - 1992. - № 29.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за-
тверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник
України. - 2004. - № 15.

Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 р. - Справа
№ 1-11/2005 (справа про права акціонерів ЗАТ).

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування зако-
нодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18 вересня 1987 р. // Бюлетень
законодавства та юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами
цивільних справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» від 28
липня 1991 р. // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. - 2004.
-N911.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами
законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня

1991 р. № 7 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах
за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 //
Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2004. -№11.

Література

Алексеев С. С. Собственность-право-социализм. - М., 1989.

Алексеев С. С. Право собственности: проблемы теории. - М.: Норма, 2007.

Власник і право власності. Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко I. М. та
ін. - К.: Наукова думка, 1994.

Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики
регулювання відносин власності в Україні. - Харків: Факт, 2002.

Генкин Д. М. Право собственности в СССР. - М., 1961.

Грибанов В. П. К вопросу о понятии права собственности // Грибанов В. П.
Осуществление и защита гражданских прав. - М.: Статут, 2004.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

Дозорцев В. А. Принципиальные черты права собственности в гражданском
кодексе // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика. - М., 1998.

Заіка Ю. О., Співак В. М. Право власності. Спадкове право. - К., 2000.

Калаур I. Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності
юридичної особи: Автореф. дис....канд. юрид. наук. - Прикарпатський університет
імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004.

Майданик Р. А. Проблеми регулювання довірчих відносин у цивільному праві:
Автореф. дис....д-ра юрид. наук. - Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка. - Київ, 2003.

Марина Гримич. Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців XIX -
початку XX століття. - К., 2004.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. У 2 т. / За ред.

О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Нерсесянц В. С. Концепция гражданской собственности // Советское
государство и право. - 1989. - № 10.

Николайчук Л. М. Цивільно-правові договори як підстави виникнення права
приватної власності громадян: Автореф. дис....канд. юрид. наук. - Прикарпатський
університет імені Василя Стефаника. ~ Івано-Франківськ, 2004.

Пацурківський Ю. П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької
діяльності. - Чернівці: Рута, 2001.

Петражицкий Л. И. Права добросовестного владельца на доходы с точек зрения
догмы и политики гражданского права. - М.: Статут, 2002.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.

Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.

Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності /
Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, I. М. Кучеренко. - К., 2002.

Рубаник В. Є. Інститут права власності в Україні: проблеми зародження,
становлення й розвитку від найдавніших часів до 1917 року: Історико-правове
дослідження. - X.: Легас, 2002. - 352 с.

Рубаник В. Е. Собстенность в истории российской и украинской систем права:
общее и особенное. (Отношения собственности в восточнославянской традиции
правового регулирования: историко-правовое исследование). - Харьков: Консум,
2004. - 520 с.

Семчик В. I. Право власності за Конституцією України. - К., 1996.

Скловский К. И. Собстченность в гражданском праве: Учеб.-практ. пособие. - 3-є
изд. - М.: Дело, 2002. г- 512 с.

Спасибо И. Научно-практический комментарий Закона Украины «О соб-
ственности». - X., 1996.

Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. - М., 1991.

Толстой Ю. К. Понятие права собственности // Проблемы гражданского и
административного права.-Л., 1962.

Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А., Харитонова Е. И. Гражданское право:
Учебник.-К.: АСК, 2007.

Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко I. М. Проблеми вдосконалення
правового регулювання права приватної власності. - К., 2002.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера,

А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,
2004.

Цивільне право. України. Підручнику 2 кн. Книга перша/За ред. Я. М. Шевченко.

- К., 2006.

Цивільний кодекс України: Коментар/За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Черепахин Б. Б. Первоначальные способы приобретения собственности по
действующему праву. Приобретение права собственности по давности владения.
Юридическая природа и обоснование приобретения права собственности от
неуправомоченного отчуждателя. Правопреемство по советскому гражданскому
Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 592 с.

Черкасов Г. И. Общая теория собственности. - М., 2003.

Яворська О. С. Підстави виникнення права приватної власності громадян за
цивільним законодавством. - Львів, 1997.

Яворська О. С. Правове регулювання відносин власності за цивільним
законодавством України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2008. - 256 с.

Методичні вказівки

Інститут права власності є центральним інститутом цивільного
права, норми якого забезпечують регулювання відносин власності
у стані «статики». Тобто норми, які закріплюють приналежність
майна власнику, визначають обсяг його правомочностей щодо во-
лодіння, користування і розпорядження належним йому майном,
умови реалізації цих правомочностей. У свою чергу динаміка від-
носин власності (передача майна у тимчасове користування чи у
власність інших осіб, спадкування та ін.) опосередковується нор-
мами зобов’язального, спадкового права.

При вивченні питань даної теми необхідно зосередити увагу
насамперед на найважливіших положеннях, що визначають осно-
воположні правові засади права власності, його сутність та зміст.

Так, необхідно розмежовувати власність в економічному та
юридичному значенні. Першооснову усіх форм власності, що існу-
вали в суспільстві раніше та існують нині, безумовно, становлять
економічні відносини привласнення матеріальних благ у процесі
виробництва та споживання. Тому власність у такому значенні є
її економічним розумінням. Водночас певна частина економічних
відносин власності, які існують у цілому поза волею і свідомістю
людей, можуть бути об’єктом правового регулювання, дістаючи
відповідне оформлення у нормах права. У такому разі проявляється
юридичний зміст власності, а врегульовані правовими нормами
відносини власності набувають правових ознак правовідносин
власності.

В цивілістичній науці всі цивільні правовідносини, залежно від
характеру та структури зв’язків між суб’єктами прийнято, зокре-
ма, ділити на абсолютні і відносні. Правовідносини власності є аб-
солютними, оскільки в них уповноваженій особі, якою є власник,
протистоїть невизначене коло зобов’язаних осіб, на яких законом

покладається абсолютний суб’єктивний обов’язок утримуватися
від порушення абсолютного права, яким є право власності, отже,
в абсолютних правовідносинах власності конкретно визначається
лише одна уповноважена особа - власник, який має право вимагати
від усіх інших оточуючих осіб утримуватися від порушення його
суб’єктивного права.

У цивільно-правовій науці право власності прийнято розгля-
дати в об’єктивному і суб’єктивному розумінні. Право власності в
об’єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які вста-
новлюють, охороняють належність матеріальних благ конкретним
суб’єктам (власникам), визначають обсяг їх правомочностей, під-
стави та умови виникнення і припинення права власності, порядок
та засоби його захисту. Право власності є в свою чергу складовою
генерального інституту речового права.

Право власності в суб’єктивному значенні - це передбачене і
гарантоване законом право конкретного суб’єкта - власника здій-
снювати володіння, користування, розпорядження та інші можливі
правомочності щодо належного йому майна на свій розсуд і з будь-
якою метою, якщо інше не передбачене законом. Суб’єктивне право
власності - це не абстракція, воно наповнюється своїм конкретним
змістом. Загальновідомо, що його зміст становлять правомочності
володіння, користування і розпорядження, належні власнику
майна, які одержали в юридичній науці назву «тріади». Зазначені
правомочності знайшли своє закріплення в ЦК України. Однак слід
пам’ятати, що перераховані правомочності власника можуть мати
чимало модифікованих їх проявів (право власника на управління
майном, право на використання у господарській, підприємницькій
діяльності тощо).

Право володіння у суб’єктивному значенні - це передбачена
правовими нормами можливість власника фактично утримувати
річ (фізично, організаційно тощо), панувати над нею, впливати на
її фізичне існування та використання.

Право користування у суб’єктивному значенні - це передбачена
правовими нормами можливість вилучення корисних властивостей
майна для задоволення потреб власника чи інших уповноважених
ним осіб.

Право розпорядження у суб’єктивному значенні - це перед-
бачена правовими нормами можливість власника на свій розсуд
самостійно визначати юридичну чи фактичну долю майна, у тому
числі шляхом його безповоротного відчуження третім особам.

Вивчаючи питання інституту права власності та інших речових
прав необхідно враховувати стрімку динаміку формування норм
цього інституту в період ринкових реформ в Україні.

1990 рік знаменував новий етап становлення законодавства
про власність. Відповідно відбулося започаткування правових за-
сад нового інституту права власності Декларацією про державний
суверенітет України (від 16 липня 1990 р.), яка заклала нові прин-
ципи побудови Української держави, та Законом України «Про
економічну самостійність Української РСР» (від 3 серпня 1990 р.),
яким були визначені зміст, мета і основні принципи економічної
самостійності України, механізм господарювання, регулювання
економіки і передбачалися три форми власності: державна, колек-
тивна, індивідуальна (особиста і приватна трудова).

Видатною подією стало прийняття 7 лютого 1991 р. Закону
України «Про власність». Безперечно, в ньому були прийняті
окремі прогресивні і вдалі положення Закону СРСР «Про власність
в СРСР» від 6 березня 1990 р. Однак порівняльний аналіз змісту
обох законів свідчить про наявність у них істотних відмінностей
як в структурі, так і в змісті. Наприклад, у Законі України «Про
власність» (у первісній редакції) були передбачені індивідуальна
(особиста і приватна трудова), колективна і державна, в союзному
Законі - власність громадян, колективна і державна. Союзним
Законом власникові надавалося право використовувати своє майно
«для будь-якої господарської діяльності». У Законі України «Про
власність» таке питання вирішене більш радикально, оскільки в
ньому прямо передбачено право власника використовувати своє
майно для підприємницької діяльності. Ці та інші відмінності
між обома Законами свідчать, таким чином, про власне бачення
в Україні проблем правового регулювання відносин власності. ЗУ
«Про власність» став базовим законом для формування в Україні
законодавства ринкового спрямування. Тому аналіз його положень
є корисним і нині, незважаючи на те, що відповідно до Закону
України від 27 квітня 2007 року він втратив чинність.

Знаковим стало прийняття Верховною Радою України 7 липня
1992 р. змін до Закону «Про власність», відповідно з якими було
вилучено поняття «індивідуальна власність» і введено повноцінне
право приватної власності, яке знайшло своє остаточне утверджен-
ня в новій Конституції України від 28 червня 1996 р.

У зв’язку з прийняттям Закону «Про власність» фактично втра-
тила чинність переважна частина норм ЦК УРСР щодо особистої
власності громадян, хоча законодавчих рішень з цього приводу
довгий час не приймалося, що породжувало небажаний правовий
вакуум у правовому регулюванні відносин власності громадян. І
лише 16 грудня 1993 р. з ЦК України були виключені глави 7, 8,
9 та окремі статті про право власності як такі, що втратили чин-
ність. Водночас певного праворегулюючого значення для відносин
власності громадян набули закони про приватизацію, про підпри-
ємства, про підприємництво, про господарські товариства та інші
законодавчі акти ринкового спрямування.

Закон України «Про власність» передбачив, що майно, яке є
державною власністю і закріплене за державним підприємством,
належить йому на праві повного господарського відання, а за дер-
жавною установою (організацією) - на праві оперативного управ-
ління. Такі права багатьма юристами визнаються обмеженими
речовими правами, які згодом знайшли свій подальший розвиток
у Господарському кодексі України.

З прийняттям у 1996 році нової Конституції України та у 2003
році нового Цивільного кодексу України, Господарського кодексу
України, введених в дію з 1 січня 2004 року, чимало положень За-
кону України «Про власність» вступили в суперечність з цими та
іншими законами, а відтак цілком закономірно Законом України
від 27 квітня 2007 р. № 108 його було визнано таким, що втратив
чинність.

Відповідно до визначених Конституцією України форм влас-
ності в новому ЦК України знайшли врегулювання приватна влас-
ність, право власності Українського народу та державна власність,
комунальна власність. У ЦК вміщена окрема книга третя - «Право
власності та інші речові права», яка складається з двох розділів:
«Право власності» та «Речові права на чуже майно». В свою чергу
до розділу «Право власності» входять глави «Загальні положення
про право власності», «Набуття права власності», «Припинення
права власності», «Право спільної власності», «Право власності на
землю (земельну ділянку)», «Право власності на житло», «Захист
права власності».

Другий розділ «Речові права на чуже майно» складають наступ-
ні глави: «Загальні положення про речові права на чуже майно»,
«Право володіння чужим майном», «Право користування чужим
майном», «Право користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб», «Право користування чужою зе-
мельною ділянкою для забудови».

Такою є структурна побудова інституту права власності та інших
речових прав у новому ЦК України. Проте система інституту речо-
вого права не вичерпується сукупністю норм ЦК, адже досить зна-
чна частина норм міститься в Земельному, Сімейному, Господарсь-
кому та інших кодексах, а також інших актах законодавства.

Зрозуміло, що формування норм щодо права власності та інших
речових прав, їх система та зміст багато в чому залежить від за-
кріплених у Конституції України, ЦК України форм власності, на
характеристиці особливостей яких необхідно зупинитися більш
детально.

Спеціальну увагу необхідно звернути на способи (підстави) ви-
никнення і припинення права власності. Важливо встановити які
підстави виникнення права власності є первісними, а які - похід-
ними. До перших належать ті, які забезпечують виникнення права
власності вперше або незалежно від волі попередніх власників
(створення продукції, товарів у результаті виробничої діяльності,
націоналізація, конфіскація та ін.), а до других - ті, які забезпе-
чують виникнення права власності по волі власника шляхом пра-
вонаступництва, зокрема за цивільними угодами (правочинами),
спадкування.

Важливе теоретичне і практичне значення має правильне визна-
чення конкретного моменту виникнення в особи права власності,
адже з цього моменту особа набуває прав на захист свого права
власності, при відчуженні речі ризик випадкової загибелі або її ви-
падкового псування переходить до набувача водночас з виникненням у
нього права власності. За чинним законодавством діє загальне прави-
ло: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту
передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Завдання

Завдання № 1

Акціонерне товариство (АТ) «Форум» (продавець) уклало договір
купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з товариством з
обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Колос» (покупець). Умовами
договору було передбачено, що техніка відчужується без зобов’язання
АТ поставити її. АТ відвантажив товар залізниці. При отриманні
товару покупцем представник останнього виявив нестачу. ТОВ
звернулося до АТ з вимогою про виконання зобов’язання в повному
обсязі.

Дайте юридичну оцінку правовідносинам, що склалися, а
також правам та обов'язкам сторін. Яким чином покупець може
захистити своє право?

Завдання № 2

Л. дав у газеті оголошення про продаж телевізора. На оголошення
відізвався С., якому Л. на словах погодився продати телевізор за 800
грн. Одержавши дану суму, Л. просив зачекати покупця кілька днів,
поки він придбає в магазині інший телевізор замість проданого. Проте
протягом цього періоду у помешканні Л. сталася пожежа і телевізор
згорів. Як було встановлено комісією ЖЕО - пожежа відбулася через
коротке замикання.

Дізнавшись про це, С. пред’явив вимогу до Л. про повернення
грошей. Л. заперечував, вказавши на те, що сторони досягли згоди
щодо укладення договору купівлі-продажу, С. став власником
телевізора і, як власник, має нести ризик випадкової загибелі речі
згідно ст. 323 ЦК України.

Вирішить спір.

Завдання № З

Приватний підприємець уклав з банком договір позики, в забез-
печення виконання якого передав у заставу недобудовану будівлю.
Умовами договору застави було передбачено, що на момент виконання
основного зобов’язання заставодавець має завершити будівництво.

Підприємець не зміг виконати основне зобов’язання, і банк звер-
нувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про звернення
стягнення на предмет застави. Виявилося, що будівництво будівля
було завершено, остання була прийнята в експлуатацію, проте право
власності на неї заставодавця не було зареєстроване.

За яких умов нотаріус може вчинити виконавчий напис, а банк-
кредитор звернути стягнення на предмет застави?

Завдання № 4

В період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжя Ситіних
придбало квартиру. Покупцем в нотаріально посвідченому договорі
був зазначений чоловік.

Через певний час Ситіни вирішили розірвати шлюб. При поділі
спільного сумісного майна між ними виник спір чи включається до
складу цього майна зазначена квартира. Чоловік стверджував, що,
оскільки покупцем в нотаріально-посвідченому та зареєстрованому до-
говорі купівлі-продажу виступав він самостійно, то ця квартира є його
особистою роздільною власністю. Дружина зазначала, що будь-яке
майно, придбане під час шлюбу, є спільною сумісною власністю по-
дружжя, крім випадків, коли інше прямо визначено в законі. Оскільки
ж закон не встановлює винятків з цього правила щодо випадків, коли
квартира чи інше нерухоме майно було придбано під час шлюбу, за
спільні кошти, але у правовстановлювальному документі вказаний
лише один з подружжя, квартира має входити до складу спільного су-
місного майна і підлягати поділу за правилами поділу такого майна.

Хто має рацію в даному спорі?

Яким було б вирішення спору, якби його предметом була б
квартира, приватизована чоловіком під час дії зареєстрованого
шлюбу?

Тести

1. Право власності - це:

а) абсолютне суб’єктивне право на річ;

б) зобов’язальне право вимоги;

в) особисте немайнове право;

г) виключне право на результат інтелектуальної діяльності.

2. Володіння - це:

а) визначення юридичної долі речі;

б) фактичне усвідомлене панування над річчю;

в) тримання речі у руці;

г) вилучення з речі корисних властивостей.

3. Користування - це:

а) передання речі в найм (оренду);

б) фактичне усвідомлене панування над річчю;

в) витребування речі з чужого незаконного володіння;

г) вилучення з речі корисних властивостей.

4. Розпорядження - це:

а) визначення юридичної долі речі;

б) відновленням становища, яке існувало до порушення;

в) виключне право на використання твору;

г) фактичне усвідомлене панування над річчю;

5. Якого виду права власності згідно чинного Цивільного кодексу
України не існує:

а) приватна;

б) комунальна;

в) колективна;

г) державна;
ґ) довірча.

6. На підставі договору управління майном виникає:

а) право приватної власності;

б) право власності Українського народу;

в) право комунальної власності;

г) право довірчої власності.

7. Якщо інше не встановлено договором або законом, право влас-
ності на майно за договором виникає з моменту:

а) передання майна;

б) оплати половини вартості майна;

в) підписання договору;

г) повної оплати вартості майна.

8. Якщо особа добросовісно заволоділа чужим майном і про-
довжує відкрито, безперервно ним володіти протягом певного
строку є:

а) безпідставним збагаченням;

б) набуттям права власності за набувальною давністю;

в) набуттям права власності на знахідку;

г) набуттям права власності на скарб.

9. Відмова від права власності - це:

а) перехід права власності на майно до держави з наступним від-
шкодуванням;

б) знищення майна;

в) перехід права власності на майно до держави з попередньою по-
вною компенсацією;

г) припинення права власності внаслідок одностороннього право-
чину власника.

10. Конфіскація — це:

а) перехід права власності на майно до держави безоплатно;

б) перехід права власності на майно до держави з попередньою по-
вною компенсацією;

в) відмова особи від права власності;

г) перехід права власності на майно до держави з наступним від-
шкодуванням.

Контрольні питання

1. Які види речових прав передбачено ЦК України?

2. Проаналізуйте види права власності за суб’єктним складом.

3. Яке місце займає довірча власність в системі відносин власності
України?

4. Які види правонаступництва як похідної підстави набуття права
власності передбачає ЦК України?

5. Який порядок набуття права власності за набувальною дав-
ністю?

6. Знищення власником своєї речі - це розпорядження чи корис-
тування?

ТЕМА 19: ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Питання для обговорення

1. Поняття та ознаки права приватної власності. Місце при-
ватної власності серед інших форм власності.

2. Особливості підстав виникнення і припинення права приват-
ної власності фізичних осіб.

3. Суб’єкти права приватної власності фізичних осіб.

4. Об’єкти права приватної власності фізичних осіб.

5. Зміст і здійснення права приватної власності фізичних осіб.

Нормативні акти

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -
1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від

ЗО червня 1983 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 4.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України від 23 лютого 2006 р. // Офі-
ційний вісник України від 12.04.2006. - 2006 р., № 13, стор. 61, стаття 857.

Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня

1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 524; з наступними
змінами і доповненнями.

Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна»
від 17 червня 1992 р. //Урядовий кур’єр. - 1992. - № 29.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування зако-
нодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18 вересня 1987 р. // Бюлетень
законодавства та юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами ци-
вільних справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» від 28 липня
1991 р. // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами
законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня

1991 р. № 7 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. -№11.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах
за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 //
Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2004. -№11.

Література

Андреев В. К. О праве частной собственности в России: критический очерк. - М.:
Волтере Клувер, 2007.

Власник і право власності. Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко I. М. та
ін. - К.: Наукова думка, 1994.

Гузь Л. Е. Основания возникновения и судебная защита права частной
собственности на жилые дома. -X.: Полиграфист, 2005.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

Заіка Ю. О., Співак В. М. Право власності. Спадкове право. - К., 2000.

Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні. - К.: КНТ, 2007.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: