29 страница

8. Відступним не можуть бути:

а) гроші, цінні папери та валютні цінності;

б)оботи;

в) послуги;

г) особисті блага;

д) речі, визначені індивідуальними ознаками.

9. Зі смертю фізичної особи припиняються зобов’язання:

а) по сплаті аліментів;

б) по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушко-
дженням здоров’я;

в) по відшкодуванню шкоди за невиконання авторського дого-
вору;

г) по сплаті відсотків за користування кредитом.

10. Не припиняються з ліквідацією юридичної особи зобов’я-
зання:

а) по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушко-
дженням здоров’я;

б) за договором довічного утримання;

в) за договором доручення;

г) з ліквідацією юридичної особи припиняються всі зобо-
в’язання.

Контрольні питання

1. За яких підстав припиняються зобов’язання?

2. Які існують умови для припинення зобов’язання зарахуванням?
Зарахування яких зобов’язань забороняється?

3. Яке виконання вважається належним та є підставою для при-
пинення зобов’язання?

4. Які особливості зарахування у разі заміни кредитора у зобов’я-
занні?

5. В яких випадках не допускається припинення зобов’язань но-
вацією?

6. Що таке відступне? Які особливості припинення зобов’язань
внаслідок передання відступного?

7. Які зобов’язання не припиняються внаслідок смерті фізичної
особи чи ліквідації юридичної особи?

ТЕМА 35: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР

Питання для обговорення

1. Поняття та функції цивільно-правового договору.

2. Реалізація принципу свободи договору.

3. Види цивільно-правових договорів.

4. Нові договірні конструкції в Цивільному кодексі України
(публічний договір, попередній договір, договір приєднання;
договір на користь третьої особи).

5. Зміст договору як юридичного факту. Види умов договору.

6. Стадії укладення цивільно-правового договору.

7. Поняття та ознаки оферти. Юридична дія оферти.

8. Поняття та ознаки акцепту.

9. Форма цивільно-правового договору.

10. Момент укладення цивільно-правового договору.

11. Зміна та розірвання цивільно-правового договору: підстави
та правові наслідки.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-
48; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від
ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток
до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Урядовий кур’єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і
доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України,

2002. -№ 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Ансон В. Договорное право. - М., 1984.

Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. - К., Юрінком
Інтер, 2005.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая. Общие
положения. - М.: Статут, 1997.

Гражданское право. Учебник/ Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. Т. 1-3. -
М.: ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2001. - 632 с.

Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. /Т. В. Боднар, О. В. Дзера,

Н. С. Кузнецова та ін.; за ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 896 с.

Коссак В. М. Правовое регулирование сроков в договорных отношениях подряда
на капитальное строительство: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. 12.00.03, КГУ. -
К., 1985.-27 с.

Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. - 2-е вид.,
перероб. і допов. / В. В. Луць. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 576 с.

Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник / О. В. Дзера,

Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та ін.; За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. — К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери та

Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1, 2.

Методичні вказівки

На початку розгляду даної теми слід з’ясувати, яке місце в ци-
вільному праві займає договір. З курсу «Вступ до приватного пра-
ва» студенти пам’ятають, яке значення мав договір для древнього
Риму. Сучасні економічні відносини налаштовані на застосування
класичних і формування нових договірних конструкцій. Роль, яку
відіграє договір при регулюванні цивільно-правових відносин, на-
ближує його до законів і нормативних актів. Договором визнається
домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір як
дво- або багатосторонній правочин передбачає волевиявлення всіх
учасників даних правовідносин.

Цивільно-правовий договір можна розуміти як юридичний
факт, що породжує зобов’язання, як саме зобов’язання, і, нарешті,
як форму, яку приймає відповідне зобов’язання.

Правовий характер договору визначає його мета. У досягненні
певної мети учасниками правовідносин договір виступає юридич-
/ ним засобом. Окремо слід зупинитись на основних функціях дого-
вору: регулятивній, інформаційній, гарантійній та захисній.

Питання системи правових договорів лежить у площині дослі-
дження правової природи, змісту та цілей окремих договірних від-
носин. Важливу роль для формування договору відіграють воля та
волевиявлення сторін, що його укладають. Договір об’єднує в собі

суб’єктивний елемент - волю і об’єктивний елемент - волевиявлен-
ня. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента
та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного
кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового
обороту, вимог розумності та справедливості.

При розгляді питання класифікації договірних зобов’язань слід
чітко розмежовувати окремі їх види за певними правовими крите-
ріями. Такими підставами для проведення класифікації договорів
можуть бути, наприклад, момент виникнення договору, розподіл
прав і обов’язків контрагентів, характер договору, зумовлений його
метою, оплатність, форма, строк договору тощо. Так, наприклад,
договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок
перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а
друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зу-
стрічного обов’язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім,
якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договірних зобов’язань складають права і обов’язки
контрагентів. Формування зобов’язань сторін відбувається на під-
ставі істотних, звичайних і випадкових умов договору. Сторони
мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних
договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному
договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів
цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться
у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або
не випливає із суті змішаного договору.

Вивчення загальних положень про договори включає у себе до-
слідження правової природи, змісту та умов дійсності публічного,
попереднього договорів, договору приєднання та договору на ко-
ристь третьої особи.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла
на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або
надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгів-
ля, перевезення транспортом загального користування, послуги
зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх
споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві
перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не
встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від
укладення публічного договору за наявності у нього можливостей
надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі
необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного
договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою
відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встанов-
лені правила, обов’язкові для сторін при укладенні і виконанні
публічного договору. Правочин є нікчемним, якщо рівність умов
не зберігається для окремих споживачів при укладенні і виконанні
публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені од-
нією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який
може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони
до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може за-
пропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути
змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася,
якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо
договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за
порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі
для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має
довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих
умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов
договору.

Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом
певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому
(основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім
договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами
у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений
актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається
у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма осно-
вного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка
необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого
попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збит-
ки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім
договором або актами цивільного законодавства. Зобов’язання,
встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний
договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого по-
переднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій
стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (про-
токол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін
щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається
попереднім договором.

Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник
зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка
встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на
користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір,
так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо
інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті
договору. З моменту вираження третьою особою наміру скориста-
тися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір
без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або
законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на
підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої
особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає
із суті договору.

Укладення договору відбувається на підставі загальних норм
цивільного законодавства.' Проте в окремих випадках існує спе-
ціальний порядок укладання договірних зобов’язань. У договорі
може бути встановлено, що його окремі умови визначаються від-
повідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у
встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання
на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як
звичай ділового обороту.

Процес укладення цивільно-правового договору включає в себе
дві стадії: оферту — пропозицію укласти договір, та акцепт — відпо-
відь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції.
Слід звернути увагу на те, що пропозиція буде мати силу оферти,
якщо вона адресована конкретно одній або кільком особам, ви-
ражає явний намір оферента укласти договір, містить всі істотні
умови договору. Акцептом визнається повна та безумовна відповідь
про прийняття оферти. Юридична дія оферти залежить від того,
чи здійснена вона зі вказівкою строку для відповіді чи ні (ст. 643-
644 ЦК України).

Договір вважається укладеним з моменту, коли оферент отри-
мав відповідь акцептанта. Договір, який підлягає нотаріальному
посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з
моменту надання йому нотаріальної форми або з моменту держав-
ної реєстрації.

У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється
або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну
або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи
не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється
або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється
або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну
або розірвання договору законної сили.

Завдання

Завдання № 1

Березовський запропонував своєму знайомому Абрамовичу при-
дбати у нього картину відомого майстра. Наступного дня Абрамович
направив Березовському по факсу відповідь, в якій містилася згода
купити картину та вказувалася ціна купівлі. Через п’ять днів Бере-
зовський повідомив Абрамовича, що згодний продати йому картину,
але за ціною на 25% більше, ніж ціна, запропонована Абрамовичем.
Абрамович не погодився, зазначивши, що, на його думку, договір вже
укладений на умовах, що містяться у його факсимільному повідомлен-
ні, яке є акцептом.

Дайте визначення оферти та акцепту. Чиї дії в даному випадку
можна розглядати як оферту або акцепт? Чи був укладений
договір?

Завдання Л? 2

ТОВ «Вега» придбало у ТОВ «Альфа» нежилий будинок для роз-
міщення офісу. Будинок був розташований на земельній ділянці, що
знаходилася у комунальній власності та перебувала у віданні міської
ради. ТОВ «Вега» звернулося до міськради з пропозицією укласти
договір оренди земельної ділянки для обслуговування будинку на 49
років. Рішенням міськради ТОВ «Вега» було відмовлено в укладенні
договору оренди та зобов’язано укласти договір купівлі-продажу зе-
мельної ділянки.

Не погодившись з рішенням міськради, ТОВ «Вега» звернулося до
суду. *

Які аргументи може навести ТОВ «Вега» в суді та на які норми
законодавства йому треба посилатися?

Завдання № З

ТОВ «Консоль» та ТОВ «Інвестбуд» уклали договір дольової участі
у будівництві жилого будинку, на підставі якого ТОВ «Інвестбуд»
зобов’язувалося вкладати кошти у будівництво, а ТОВ «Консоль» -
збудувати будинок та здати його в експлуатацію. Окремим пунктом
договору сторони зобов’язалися в майбутньому укласти договір про
розподіл між ними окремих приміщень.

Після закінчення будівництва сторони не знайшли згоди щодо пере-
дачі приміщень ТОВ «Інвестбуд». ТОВ «Інвестбуд» звернулося до суду
з вимогою про примушення ТОВ «Консоль» до укладення договору на
умовах, визначених ТОВ «Інвестбуд». ТОВ «Консоль» заперечувало,
мотивуючи тим, що відповідно до принципу свободи договору воно с
вільним у прийнятті рішення про укладення договору та визначення
його умов.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання № 4

ТОВ «Папір» та ТОВ «Маркет» уклали договір про надання марке-
тингових послуг, відповідно до якого ТОВ «Маркет» зобов’язувалося
здійснити маркетингове дослідження ринку паперу в регіоні. Вико-
навши зобов’язання, ТОВ «Маркет» відмовилося передати звіт ТОВ
«Папір», оскільки останнє не оплатило маркетингові послуги. ТОВ
«Папір» вимагає передачі йому звіту та відмовляється від здійснення
оплати, мотивуючи це тим, що в договорі сторони не визначили ціну,
а отже, ТОВ «Маркет» зобов’язано надавати послуги безоплатно.

Хто має рацію в даному спорі?

Завдання № 5

Постачальник та Покупець уклали договір поставки метало-
продукції. Ціна в договорі не була визначена. Строк поставки — через
три місяці після укладення договору. Коли підійшов строк поставки
продукції, ціна на неї у зв’язку із зміною кон’юнктури ринку виросла
вдвічі. Постачальник вимагає оплати продукції за ціною, яка існує на
день поставки. Покупець погоджується оплатити продукцію за ціною,
яка існувала на момент укладення договору

Вирішіть справу.

Завдання № 6

ТОВ «Альфа» користувалося приміщенням, яке належало ТОВ «Вега».
Відносини між ними не були оформлені договором. Через чотири місяці
ТОВ «Вега» надіслало ТОВ «Альфа» проект договору оренди, в якому
визначався строк оренди з моменту початку фактичного використання
орендарем приміщення. Юрист ТОВ «Альфа» не погодився з такою умо-
вою, зазначивши, що положення договору не можуть застосовуватися до
відносин, які виникли до моменту його укладення.

Чи вірну консультацію надав юрист ТОВ «Альфа»?

Завдання № 7

Згідно договору поставки його невід’ємною частиною є специ-
фікація на товар. Специфікація сторонами не складалася. Однак через
тиждень після укладення договору товар був переданий постачальни-
ком та прийнятий покупцем.

Чи буде такий договір вважатися укладеним?

Тести

1. Договір за ЦК України — це:

а) домовленість двох або більше сторін, спрямована на встанов-
лення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;

б) дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав та обов’язків;

в) зобов’язання, спрямоване на встановлення, зміну або припи-
нення цивільних прав та обов’язків.

2. Принцип свободи договору передбачає, що сторони є вільни-
ми в:

а) укладенні договору;

б) виборі контрагента;

в) визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справед-
ливості;

г) виконанні чи невиконанні умов договору;

д) розірванні договору..

3. Зміст договору становлять:

а) права та обов’язки сторін договору;

б) умови типових і зразкових договорів;

в) умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними;

г) умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного за-
конодавства;

д) правові звичаї.

4. Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена
виходячи з його умов:

а) договір вважається неукладеним;

б) ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися
на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення до-
говору;

в) договір є нікчемним;

г) ціна визначається за середніми ринковими цінами.

5. Публічним є договір:

а) в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов’язок здій-
снювати продаж товарів;

б) між суб’єктом публічної влади і приватною особою;

в) між підприємцем і споживачем;

г) між юридичною особою публічного права і фізичною особою.

6. Договором приєднання є договір:

а) який може бути укладений лише шляхом приєднання другої
сторони до запропонованого договору в цілому;

б) умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або ін-
ших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом
приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому,
друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

в) який укладається на підставі стандартних форм;

г) який укладається згідно з умов типових і зразкових договорів.

7. Попереднім договором є:

а) протокол намірів;

б) договір під відкладальну умову;

в) договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку
(у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір)
на умовах, встановлених попереднім договором;

г) домовленість про виконання договору в майбутньому.

8. Договором на користь третьої особи є договір:

а) за участю трьох сторін;

б) в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на
користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у до-
говорі;

в) на користь вигодонабувача.

9. Тлумачення умов договору здійснюється послідовним засто-
суванням способів:

а) буквального і порівняльного тлумачення змісту правочину, вра-
хування його мети, змісту попередніх переговорів, усталеної практики
відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальшої пове-
дінки сторін, тексту типового договору та інших обставин, що мають
істотне значення;

б) буквального тлумачення його змісту із загальноприйнятим зна-
ченням термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом
інших його частин, усім його змістом, намірами сторін, а в разі немож-
ливості визначення справжньої волі особи, яка вчинила правочин, до
уваги береться мета правочину;

в) буквального тлумачення змісту правочину, врахування зміст попе-
редніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами, звичаїв
ділового обороту, подальшої поведінки сторін, тексту типового договору
та інших обставини, що мають істотне значення.

Контрольні питання

1. Наведіть визначення поняття договору за ЦК України;

2. В чому полягає принцип свободи договору?

3. Поясніть поняття істотних, випадкових, звичайних умов до-
говору?

4. Яке юридичне значення типових умов договору?

5. Чи є строк договору його істотною умовою?

6. Проведіть характеристику поняття публічного договору.

7. Яке співвідношення договору приєднання та публічного дого-
вору?

8. Які наслідки невиконання попереднього договору?

9. Які основні правила тлумачення умов договору?

ТЕМА 36: ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Питання для обговорення

1. Поняття та загальна характеристика договору купівлі-
продажу.

2. Види договору купівлі-продажу.

3. Сторони договору купівлі-продажу.

4. Права та обов’язки сторін у договорі купівлі-продажу.

5. Предмет договору.

6. Форма договору.

7. Зміст договору купівлі-продажу. Істотні умови договору
купівлі-продажу.

8. Кількість товару. Якість товару. Асортимент товару.
Комплектність товару.

9. Момент виникнення обов’язку продавця передати товар.
Момент виникнення права власності. Ризик випадкової загибелі
проданої речі.

10. Правові наслідки порушення договору купівлі-продажу
товару.

11. Особливості окремих видів договору купівлі-продажу.

Нормативні акти

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141; з наступними
змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 року // Урядовий кур’єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і
доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2002. - № 21 -22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 травня 2004 року//Урядовий
кур'єр. - 2004. - № 130; з наступними змінами і доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради
Української РСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249; з наступними змінами і доповненнями.

27. Зви. 61

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-ІУ від 23 лютого
2006 р. // Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

Про захист прав споживачів. Закон України від 12 травня 1991 року //
Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і
доповненнями.

Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради
України. - 1992. - № 47. - Ст. 642; з наступними змінами і доповненнями.

Про страхування. Закон України від 7 травня 1996 року// Відомості Верховної
Ради України. - 1996. - № 18. - Ст. 78; з наступними змінами і доповненнями.

Про приватизацію державного майна. Закон України від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ
у редакції Закону України від 19.02.1997 р. № 89/97-ВР // Відомості Верховної Ради
України. - 1997. - № 17. - Ст. 122; з наступними змінами і доповненнями.

Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19.06.1992 р.
№ 2482-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992 р. - № 36. - Ст. 524; з на-
ступними змінами і доповненнями.

Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини. Закон
України від 23.12.1997 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 3. - Ст. 75; з на-
ступними змінами і доповненнями.

Про нотаріат. Закон України від 02.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Про поставки продукції для державних потреб. Закон України від 22.12.1995 р.
№ 493/95// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 3. - Ст. 9; з наступними
змінами і доповненнями.

Про торгово-промислові палати в Україні. Закон України від 02.12.1997 р. № 6-
71/97 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 13. - Ст. 52; з наступними
змінами і доповненнями.

Про стандартизацію. Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 31. - Ст. 145; з наступними змінами і допо-
вненнями.

Про підтвердження відповідності. Закон України від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ //
Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 169; з наступними змінами
і доповненнями.

Про порядок заняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуго-
вування населення. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 108
(зі змін, та доп.) //ЗПУ України. - 1995. - № 5. - Ст. 118.

Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами. Затверджені наказом
Міністерства економіки таз питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р.
№ 98 //Офіційний вісник України. - 2004. - № 13. - Ст. 953.

Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами. Затверджені наказом
Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 13.03.1995 р.
№ 37 // Офіційний вісник України. - 1995. - № 12.

Правила торгівлі у розстрочку. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів
України від 01.07.1998 р. N8 997 (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник
України. - 1998. - № 27. - Ст. 989.

Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства
Союзу РСР. Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545 // Відомості
Верховної ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 621.

Положення пр9 порядок поставок і митного оформлення продукції за вироб-
ничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД, затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 року.

Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення
та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держар-
бітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № 11-6// Бізнес. - 1997. - № 29.

- 21 липня.

Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення
та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держ-
арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1965 р. № 11 -7// Бюллетень норматив-
них актов министерств и ведомств СССР. - 1975, № 2. - С. 33, № 3. - С. 48.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з поставкою продук-
ції і товарів неналежної якості та некомплектних. // Роз’яснення президії ВАСУ від
12.11.1993 №01-6/1205.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням
збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за до-
говором поставки // Роз’яснення президії ВАСУ від 30.05.1995 р. № 02-5/220.

Про Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» // Інформа-
ційний лист ВАСУ від 12.03.1996 р. № 01-8/119.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: