25 страница

Для права на торговельну марку характерна строковість дії;
можливість вільного надання та передачі; виникнення на підставі
реєстрації після проведення експертизи органом, що виконує
функцію патентного відомства.

Різниця полягає також і в об’єктах, щодо яких виникають
відповідні права. Торговельними марками можуть бути слова,
літери, цифри, зображувальні елементи, будь-які інші позначення
чи їх комбінації, придатні для вирізнення товарів і послуг, що
виробляються чи надаються однією особою від товарів і послуг
інших осіб. Комерційне (фірмове) найменування може існувати
лише у вигляді словесного позначення, яке містить вказівку
на організаційно-правову форму особи (корпус) та спеціальне
оригінальне слово, необхідне для розрізнення юридичної особи від
інших господарюючих суб’єктів (додаток).

Торговельну марку та географічне зазначення пов’язує
спільне призначення - вони обидва мають на меті забезпечити
позначення продукції та виступають засобами її індивідуалізації.
Водночас, значення та питома вага виконуваних ними функцій
суттєво відрізняються. Основна функція торговельної марки

- розрізняльна (дистинктивна) - ідентифікувати товар від
аналогічної продукції інших виробників. У географічному
зазначенні на перший план виходить функція гарантії - засвід-
чення високої якості позначеного продукту шляхом вказівки на
зв’язок особливих властивостей товару з унікальним географічним
середовищем. Тому географічне зазначення не має на меті
відрізнити продукцію одного виробника від товару іншого та не
є засобом індивідуалізації однорідних товарів, що мають спільне
походження. Його використання може здійснювати будь-який
виробник, продукція якого відповідає обумовленим якісним
показникам, що визначаються специфічним географічним місцем
її виготовлення.

Зазначена обставина зумовлює специфіку права на географічне
зазначення: абсолютне за своєю природою, воно не відноситься
до комплексу виключних прав. Уповноважений суб’єкт може
застосовувати зазначення для ідентифікації своєї продукції, але
позбавлений можливості ним розпорядитися як у формі передачі
(уступки), так і шляхом надання будь-якій третій особі.

Інша особливість географічного зазначення, яка визначає його
самостійне цивільно-правове регулювання, полягає у обов’язковій
наявності у позначуваному товарі особливих властивостей чи
певної якості, що обумовлюються місцем його походження.
Ідентифікований торговельною маркою продукт не обов’язково
повинен характеризуватися високими показниками якості, які
відрізняють його від інших аналогічних виробів. Для надання їй
правової охорони достатньо лише факту придатності позначення
для індивідуалізації виробу та відсутності небезпеки змішування
з аналогічними чи схожими знаками інших виробників. Тому
гарантуюча функція для торговельної марки має факультативний
характер.

Право на географічне зазначення, на відміну від прав на інші
об’єкти інтелектуальної власності, є безстроковим, а його дія
обмежується збереженням у позначеному товарі обумовлених
географічним середовищем якісних показників. У разі їх втрати
географічне зазначення виключається з відповідного реєстру та
перетворюється у просте зазначення походження товару, яке не є
об’єктом права інтелектуальної власності.

Завдання
Завдання №> 1

Приватне підприємство «Агрохімінвест» у червні 1999 р. подало
заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на
видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг «Ефаль» за класами 42,
05 Міжнародної класифікації товарів і послуг (мінеральні добрива,
повітряне і поверхневе розкидання добрив і с/г хімікатів). У вересні
2001 р. Держдепартамент видав підприємству свідоцтво на знак для
товарів і послуг «Ефаль».

У травні 2001 р. ТОВ «Абісаль» продало ПП «Дайм» товар у кіль-
кості 330 кг під найменуванням «Ефаль» на загальну суму 16 400 грн.
ПП «Дайм» у липні 2001 р. відпустило ТОВ «Перемога» частину товару
у кількості 200 кг на загальну суму 11 800 грн.

ПП «Агрохімінвест» вважає, що такими діями було порушено його
виключні права на товарний знак. Воно звернулося з позовом до суду
про визнання незаконним використання знаку для товарів і послуг ТОВ
«Абісаль» і ПП «Дайм», заборону його використання і відшкодування
упущеної вигоди у розмірі 16400 грн. і 11800 грн.

ТОВ «Абісаль» і ПП «Дайм заперечують проти позовних вимог на
підставі, що на момент укладання договорів ПП «Агрохімінвест» не
було видано свідоцтво на товарний знак, тому воно не мало виключного
права на використання позначення «Ефаль» у своїй діяльності.

З якого моменту виникають виключні права на знак для товарів
і послуг (торговельну марку)? Вирішіть справу.

Завдання М 2

У 1993 р. ТОВ «Масандра» одержало свідоцтво на знак для това-
рів і послуг «Масандра» для позначення продукції виноробства, а
1999 р. - патент на промисловий зразок за № 1385 для зовнішнього
оформлення пляшок і упаковки виробленої продукції. Весною 2002 р.
правлінню ТОВ стало відомо, що протягом 2000 - 2001 рр. ЗАТ «Кар-
дан» здійснювало розлив, закупорювання і продаж виноматеріалів,
позначених знаком «Масандра» без зміни назви, упаковки продукту
і його виготовлювача.

На думку ТОВ «Масандра», зазначеними діями були порушені ви-
ключні права на товарний знак, завдані суттєві збитки його власнику
і споживачам, які були введені в оману щодо справжнього виготов-
лювача продукції. ТОВ звернулася з позовом до ЗАТ «Кардан» про
припинення незаконного використання знаку для товарів і послуг -
«Масандра» та стягнення збитків від недобросовісної конкуренції.

ЗАТ «Кардан» заперечує проти позовних вимог. У відзиві на позо-
вну заяву ЗАТ зазначило, що продукція виноробства охороняється не
товарним знаком, а промисловим зразком, права на який належить
ТОВ «Масандра». Відповідно до Закону «Про охорону прав на про-
мислові зразки» не визнається порушенням прав патентовласника
введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням
запатентованого промислового зразка після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту. ТОВ «Масандра» реалізувало
право першого продажу продукції з використанням зразка, тому дії
ЗАТ «Кардан» відповідають чинному законодавству і не порушують
прав інших осіб.

Чи правомірні дії ТОВ «Кардан»? Які існують відмінності у
правовій охороні товарних знаків і промислових зразків? Вирішіть
справу.

Завдання № З

Компанія «Косметик Кеа Ейша Лімітід» звернулася з позовом до
суду до компанії «СІК, Сосьєте респонсібіліте ліміте» про дострокове
припинення дії на території України міжнародної реєстрації знаку для
товарів і послуг тагіе ігапсе.

Судом було встановлено, що французька компанія «СІК, Сосьєте
респонсібіліте ліміте» відповідно до положень Мадридської угоди
зареєструвала у Міжнародному бюро ВОІВ знак для товарів і послуг
тагіе ігапсе щодо косметичних товарів. Однією з країн, на яких розпо-
всюджується охорона знаку згідно умов міжнародної реєстрації, була
вказана Україна. Відомості про дію на території України міжнародної
реєстрації торговельної марки були опубліковані Державним департа-
ментом інтелектуальної власності 17.08.97 р.

Позивач зазначає, що з дати опублікування відомостей французька
компанія не використовувала товарний знак тагіе ігапсе в Україні,
тому його дія повинна бути припинена.

Компанія «СІК, Сосьєте респонсібіліте ліміте» проти позову запере-
чувала, оскільки відповідно до укладеного ліцензійного договору від
10.07.2000 р. вона надала право на використання знаку тагіе ігапсе
в Україні ЗАТ «Вікторія», тому відсутні підстави для дострокового
припинення правової охорони знаку в України.

Які підстави припинення дії свідоцтва на знак для товарів і
послуг? Чи має право Компанія «Косметик Кеа Ейша Лімітід»
звертатися з зазначеними вимогами до суду? Вирішить справу.

Завдання № 4

Державне підприємство «Біофарма» звернулося з позовом до ТОВ
«Медфарм» та Державного департаменту інтелектуальної власнос-
ті про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг
«Рінгера-Локка» як такого, що суперечить законодавству України.

У позовній заяві ДП «Біофарма» зазначило, що згідно Закону Укра-
їни «Про охорону прав на товарні знаки» не можуть одержати правову охорону загальновживані товари і послуги певного виду. Позначення
«Рінгера-Локка» є назвою фізіологічного розчину, який широко вико-
ристовується у медичній галузі як замісник крові та дезінтоксикант. В
якості доказів ДП «Біофарма» надала витяги з медичної енциклопедії
та посібників з лікарських засобів.

ТОВ «Медфарм» заперечує проти позовних вимог на підставі, що
товар під назвою «Рінгера-Локка» використовується лише однією юри-
дичною особою - власником відповідної торговельної марки, прізвища
Рінгера і Локка не є відомими в Україні, а права ДП «Біофарми» не
можуть бути порушені, оскільки позивач не має виключного права на
дану торговельну марку.

Які передбачені умови надання правової охорони знакам для
товарів і послуг (торговельним маркам)? Яке позначення товарів
і послуг може бути визнане загальновживаним і на підставі яких
доказів? Вирішіть справу.

Завдання № 5

Приватний підприємець Кононов О. В. звернувся до суду з позовом
про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від

19.04.1999 р., виданого ТОВ «Міріам» на знак «Шаянська».

У своїй заяві підприємець просить визнати недійсним зазначене сві-
доцтво, оскільки знак «Шаянська» є зазначенням походження товару
і тому не може мати правову охорону на підставі даного свідоцтва.

ТОВ заперечує проти позовних вимог. Воно здійснює виробництво
продукції у межах Закарпатської обл., де і заходиться родовище мі-
неральних вод, тому може для її позначення використовувати знак
для товарів і послуг «Шаянська». Оскільки підприємець Кононов не є
власником свідоцтва на знак для товарів і послуг на подібне чи схоже
позначення, то його права не можуть бути порушені шляхом викорис-
тання знаку «Шаянська». Оскільки факт порушення прав суб’єкта
відсутній, то і відсутній предмет спору.

Вирішіть справу. Які існують особливості правової охорони
знаків для товарів і послуг (торговельних марок) і географічних
зазначень?

Завдання № в

ТОВ «Омега» (м. Вінниця) уклало договір з ПП «Одекс» (м. Харків)
від 15.10.2001 р., відповідно до умов якого воно зобов’язувалося здій-
снити оплатну передачу належного йому знаку для товарів і послуг
«Вінницький сир», виключні права на який засвідчуються свідоцтвом,

виданим Державним департаментом інтелектуальної власності від

13.12.1999 р.

Державний департамент відмовився зареєструвати договір про пе-
редачу права власності на товарний знак. У рішенні про відмову було
вказано, що у товарному знаку «Вінницький сир» словесне позначення
«Вінницький» є кваліфікованим зазначенням походження товару, яке
не може бути передане суб’єктам, що здійснюють підприємницьку ді-
яльність за межами відповідного географічного району - Вінницької
області.

Рішення Держдепартаменту було оскаржене ТОВ «Омега» до
суду.

Вирішіть справу. Чи правомірна відмова Держдепарта-
менту? Які права на географічне зазначення товару передбачені
законодавством?

Завдання №> 7

ТОВ «Ефект» звернулося з позовом до суду про скасування держав-
ної реєстрації знаку для товарів «Ефект», права на який належать
Приватному підприємству «Меркс», зобов’язання знищити усі зо-
бражання знаку на виготовлених товарах і відшкодування збитків від
недобросовісної конкуренції.

У судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Ефект» було за-
реєстроване Московською районною державною адміністрацією м.
Києва 13.11.1998 р.; установчими документами товариства перед-
бачено здійснення діяльності у сфері реалізації електротеплових
побутових приладів, освітлювального обладнання, ізольованого про-
воду і кабелю. У 2000 р. Подільська районна державна адміністра-
ція у м. Києві зареєструвала ПП «Меркс», яке здійснює діяльність
з виробництва та реалізації електрообладнання, трансформаторів і
генераторів електричного струму. Того ж року ПП «Меркс» подало
заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності на
реєстрацію знака для товарів і послуг «Ефект» для товарів класу 17
МКТП (освітлювальне обладнання, ізольований провід і кабель).
У липні 2001 р. Державним департаментом було видане свідоцтво
№ 17338 на знак для товарів і послуг «Ефект».

На думку Позивача, свідоцтво є недійсним, бо воно стосується
товарного знаку, словесне позначення якого тотожне комерційному
(фірмовому) найменуванню товариства, право на яке виникло раніше
подання заявки на товарний знак. Дії ПП «Меркс» є порушенням ви-
ключного права на фірмове найменування, ними завдані істотні збитки
ТОВ «Ефект» у вигляді неотримання очікуваного прибутку.

ПП «Меркс» вказує, що товарний знак і комерційне (фірмове)
найменування є різними об’єктами інтелектуальної власності, щодо
яких законодавством встановлені різні режими правової охорони,
його комерційне найменування не є тотожним чи схожим на фірмове
найменування Позивача, тому факт порушення у діях ПП відсутній.

Чи правомірні діїПП «Меркс»? Які особливості правової охоро-
ни знаків для товарів і послуг (торговельних марок) і комерційних
(фірмових) найменувань передбачені законодавством? Вирішіть
справу.

Завдання № 8

Білоцерківською районною державною адміністрацією 1997 р.
було зареєстроване ТОВ «Амур», яке здійснює діяльність у видавничо-
поліграфічній сфері. У 2000 р. представники ТОВ дізналися, що у
1999 р. Бердянською районною державною адміністрацією було за-
реєстроване АТ «Амур-Плюс», яке функціонує у галузі видавничої
справи, виробництва і реалізації поліграфічної продукції і відтворення
друкованих матеріалів.

ТОВ «Амур» надіслало АТ «Амур-Плюс» листа, в якому вказало,
що комерційне (фірмове) найменування АТ є подібним до наймену-
вання ТОВ; оскільки воно не надавало дозволу на використання свого
найменування будь-яким суб’єктам, то використання такого позна-
чення є порушенням виключного права на комерційне найменування
і проявом недобросовісної конкуренції з боку АТ «Амур-Плюс». У
зв’язку з цим воно пропонує акціонерному товариству змінити своє
найменування у місячний термін.

У листі-відповіді АТ «Амур-Плюс» відмовилось виконати вимоги
ТОВ, обґрунтовуючи це тим, що на момент створення товариства його
засновники не знали про існування юридичної особи з схожим на-
йменуванням, АТ функціонує у іншому регіоні, тому його діяльність
не є порушенням законодавства у сфері захисту від недобросовісної
конкуренції.

Через місяць після отримання відповіді ТОВ «Амур» звернулося до
суду з позовом про визнання незаконними використання комерційного
(фірмового) найменування, примусову зміну найменування і відшко-
дування заподіяних збитків.

Які умови охороно здатності комерційного (фірмового) най-
менування? Вирішіть справу. Чи зміниться рішення, якщо АТ і
ТОВ функціонуватимуть в одному регіоні?

Завдання № 9

АТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» звернулося до
суду про скасування державної реєстрації Приватного підприємства
«Світич», визнання незаконним використання словесного позначен-
ня «Світич» у сфері кондитерських виробів і відшкодування збитків,
заподіяних недобросовісною конкуренцією.

У позовній заяві АТ зазначило, що воно з 1995 р. є власником
свідоцтва на знак «Світоч», яке використовується для позначення
виготовленої ним продукції. Діями ПП «Світич» були порушені права
на товарний знак, неправомірно використовувалась ділова репутація
відомого підприємства, що призвело до зменшення обсягів реалізо-
ваної продукції АТ «Світоч» у регіоні.

У судовому засіданні було встановлено, що 1999 р. Здолбунівською
районною державною адміністрацією було зареєстроване ПП «Світич»,
яке відповідно до своїх установчих документів вправі здійснювати
діяльність з продажу кондитерських виробів. Підприємство викорис-
товувало словесне позначення «Світич» на рекламних матеріалах, у
вітрині магазину, на етикетках і цінниках кондитерських виробів,
виготовлених не АТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».

ПП «Світич» заперечує проти позовних вимог, оскільки воно
правомірно використовує словесне позначення «Світич», що
співпадає з її комерційним найменуванням, це позначення не є
тотожним найменуванню і товарному знаку позивача, тому такі дії
є способом реалізації належного йому права і відповідають вимогам
законодавства.

Чи є порушення у діях ПП «Світич»? Які права належать
власнику комерційного (фірмового) найменування? Вирішіть
справу.

Тести

1. Комерційним (фірмовим) найменуванням визнається:

а) позначення, за яким товари і послуги одних виробників відріз-
няються від товарів і послуг інших осіб;

б) назва організації, що має статус юридичної особи і здійснює під-
приємницьку діяльність;

в) найменування будь-якої юридичної чи фізичної особи;

г) позначення, яке вказує на місце діяльності юридичної особи.

Комерційне найменування повинно включати наступні відо-
мості:

а) вказівку на організаційно-правову форму діяльності;

б) власну оригінальну назву організації;

в) назву товарів, що реалізуються юридичною особою;

г) адресу юридичної особи.

2. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне на-
йменування можуть бути передані:

а) лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці
права належать;

б) не можуть бути передані у жодному випадку;

в) можуть вільно передаватися будь-якій особі на підставі цивільно-
правового договору.

3. Торговельними марками не можуть бути позначення, що
зображують:

а) державні герби;

б) абревіатури;

в) нагороди і державні відзнаки.

4. Заявка на знак для товарів і послуг повинна включати на-
ступні документи:

а) формулу торговельної марки;

б) перелік товарів і послуг для яких заявляється відповідне позна-
чення;

в) відомості про використання знака;

г) заяву;

д) зображення позначення.

5. Право на конвенційний пріоритет заявки на торговельну
марку є чинним:

а) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до па-
тентного органу країни-учасниці Паризької конвенції 1883 р.;

б) протягом 6 місяців від дати видачі правоохоронного документа
патентним органом країни-учасниці Паризької конвенції 1883 р.;

в) протягом 18 місяців від дати опублікування відомостей про за-
явку компетентним державним органом України.

6. Для одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг необ-
хідним є проведення:

а) лише формальної експертизи;

б) формальної і кваліфікаційної експертизи;

в) декларативної та кваліфікаційної експертизи.

7. Строк чинності правоохоронного документа на знак для то-
варів і послуг становить:

а) 20 років;

б) 10 років;

в) є чинним безстроково за умови відповідності товарного знаку
умовам правової охорони.

8. Право попереднього користувача на торговельну марку -

це:

а) право будь-якої особи, яка до дати подання заявки чи до дати прі-
оритету добросовісно використовувала торговельну марку в Україні;

б) право власника свідоцтва на торговельну марку, який видав лі-
цензію на її використання іншим особам;

в) право власника свідоцтва на торговельну марку, який передав
право власності на марку іншим особам;

г) право особи, торговельна марка, якої охороняється в Україні
без обов’язкової державної реєстрації на підставі міжнародних до-
говорів.

9. До майнових прав на географічне зазначення належать:

а) право на використання географічного зазначення;

б) право забороняти неправомірне використання географічного
зазначення;

в) право видавати ліцензії на використання географічного зазна-
чення;

г) право передавати право власності на географічне зазначення
іншим особам.

Контрольні питання

1. Яка різниця між торговельною маркою, комерційним наймену-
ванням та географічним зазначенням? Наведіть приклади словесних,
зображувальних та комбінованих торговельних марок, приклади
географічних зазначень та комерційних найменувань.

2. Які обов’язкові та факультативні елементи має містити структура
комерційного найменування?

3. Як співвідноситься комерційне найменування та назва підпри-
ємства?

4. Охарактеризуйте процедуру подання та розгляду заявки на одер-
жання свідоцтва на знак для товарів і послуг.

5. Які особливості правової охорони добре відомої торговельної
марки? Наведіть приклади добре відомих марок.

6. В чому полягають особливості реєстрації торговельних марок
вітчизняних заявників в зарубіжних державах?

7. Як співвідноситься географічне зазначення з простим та квалі-
фікованим зазначенням походження товару?

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
«ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО»

ТЕМА ЗО: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Питання для обговорення

1. Поняття та система зобов’язального права.

2. Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання.

3. Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.

4. Суб’єкти цивільно-правового зобов’язання.

5. Заміна суб’єктів цивільно-правового зобов’язання.

6. Об’єкти цивільно-правового зобов’язання.

7. Види цивільно-правових зобов’язань.

Нормативні акти

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними
змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-
48; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня
2001 р. // Урядовий кур’єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і
доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України,
2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Кодекс Торговельного мореплавства України, затверджений Верховною
Радою України 04.05.1994 р. // ВВР, 1998 р. № 2, ст. 5; з наступними змінами і
доповненнями.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-І\/ від 23 лютого 2006 р.
// Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

Література

Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву. - М., 1940.

Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ. посібник // Відп. ред.
Р. А. Майданик. - Київ: Юстініан, 2007. - (Серія «Аномалії цивільного права»), - 912 с.

Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник / О. В. Дзера,

Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та ін.; За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., 1975.

Майданик Р. А. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприєм-
ництво, господарство і право. - 2006.-№ 3. - С. 67-71.

Майданик Р. А. Місце зобов’язання в праві України // Підприємництво,
господарство і право. - 2006. - № 4. - С. 3-6.

Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общие учения об обязательствах. - М., 1950.

Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. - М., 1998.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. Особлива частина. — К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери та

Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1, 2.

Методичні вказівки

Зобов’язальне право являє собою один з центральних інститу-
тів цивільного права України; це - сукупність цивільно-правових
норм, які регулюють за допомогою цивільно-правового методу
суспільні відносини, які складаються у зв’язку з передачею май-
на, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей між
суб’єктами цивільного права.

Система зобов’язального права, подібно системі цивільного пра-
ва, являє собою внутрішню диференціацію нормативного матеріалу
на окремі частини, правові інститути. Вся сукупність правових
норм, що відносяться до зобов’язального права, розподіляється на
дві основні частини: Загальну частину та Особливу частину. В ЦК
України Загальна частина зобов’язального права складається із
двох підрозділів: загальні положення про зобов’язання та загальні
положення про договір. Особлива частина містить норми, присвя-
чені врегулюванню окремих видів зобов’язань: як договірних, так
і недоговірних.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: