40 страница

ЦК містить прямі вказівки, коли договір зберігання є публічним
договором (ч. З ст. 936, ч. 2 ст. 957, ч. 1 ст. 977). Проте й в інших
випадках договір зберігання може розглядатися як публічний, за
умови, що він відповідає вимогам ст. 633 ЦК.

Сторонами договору зберігання можуть бути як фізичні, так і
юридичні особи. Проте ЦК передбачає диференційоване регулюван-
ня відносин зберігання, коли зберігачем є особа із спеціальним ста-
тусом (професійний зберігач, товарний склад, ломбард, банк тощо).
Цікаві проблеми теоретичного й практичного характеру виникають
і щодо специфіки правового статусу поклажодавця. Зокрема, це
має місце тоді, коли фактичним поклажодавцем є недієздатна,
малолітня (неповнолітня) особа, недобросовісний володілець речі
(наприклад, злодій) тощо. До того ж слід зазначити, що окремі
види зберігання передбачають лише спеціальний суб’єктний склад
(наприклад, статті 972-975 ЦК).

Матеріальним об’єктом (за термінологією ЦК - предметом) до-
говору зберігання можуть бути речі, визначені як індивідуальними,
так і родовими ознаками (ст. 184 ЦК). В останньому випадку при-
йнято говорити про так зване іррегулярне зберігання (сіерозііит
ігге^иіаге), за якого зберігач, за згодою поклажодавця, має право
змішати при зберіганні речі одного роду та однієї якості (ст. 941
ЦК), а згодом зобов’язаний повернути поклажодавцеві не ті ж
самі речі, а лише відповідну кількість речей такого самого роду та
такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК). Доктрина й правозастосовча
практика засвідчили неоднозначність розуміння правового титулу
належності речі у договорі іррегулярного зберігання (власність
поклажодавця і володіння (тримання) зберігача; власність збері-
гача; спільна власність усіх поклажодавців, що здали родові речі
на зберігання зберігачеві).

За загальним правилом, предметом договору зберігання може
бути лише рухома річ (ч. 2 ст. 181 ЦК), але в окремих випадках (щодо
секвестру) існують підстави визнати, з окремими застереженнями,
предметом відповідних договорів і нерухомі речі (ч. 1 ст. 181 ЦК).

Практика поставила перед теорією цивільного права питання
щодо можливості визнання предметом договору зберігання тварин
(ст. 180 ЦК), речей, що належать на праві власності зберігачеві, та
речей, що є вилученими з цивільного обороту або обмежено оборо-
тоздатними (ч. 2 ст. 178). Власною специфікою характеризуються
і договори щодо зберігання цінних паперів та грошей.

Форма договору зберігання встановлена ст. 937 ЦК: договір
зберігання укладається в усній (якщо інше не передбачено ЦК чи
законом) або в письмовій формі (у випадках, визначних ст. 208 ЦК,
та для консенсуального договору зберігання). Особливу увагу слід
звернути на правила про те, що письмова форма договору вважається
дотриманою за умови посвідчення прийняття речі на зберігання роз-
пискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем
(абз. З ч. 1 ст. 937 ЦК); про те, що прийняття речі на зберігання при
пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних
обставин (так званий сІерозґЬит тізегаЬіІе) може підтверджуватися
свідченням свідків (ч. 2 ст. 937 ЦК), а також про те, що у якості під-
твердження прийняття речі на зберігання може виступати виданий
поклажодавцеві жетон чи інший знак (ч. З ст. 937 ЦК). За домов-
леністю сторін договір зберігання може підлягати нотаріальному
посвідченню (ч.ч. 1 та 4 ст. 209 ЦК).

Права та обов’язки сторін за договором зберігання доволі деталь-
но виписані у відповідній главі ЦК і можуть носити як інваріантний
характер (тобто бути притаманними усім без винятку договорам
даного виду), так і залежати від специфіки змісту конкретного до-
говору зберігання. Окремо слід звернути увагу і на деякі особливості
відповідальності зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі.
Стаття 951 ЦК встановлює виняток із загального принципу повного
відшкодування збитків (зокрема, й необхідності відшкодовувати
упущену вигоду), оскільки у разі втрати (нестачі) речі збитки від-
шкодовуються у розмірі її вартості, а у разі пошкодження речі - у
розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

ЦК передбачає спеціальне регулювання для зберігання на то-
варному складі (§ 2 гл. 66 ЦК) та для так званих спеціальних ви-
дів зберігання (§ 3 гл. 66 ЦК). Більше того, окремі із спеціальних
видів зберігання виникають не на підставі договору зберігання, а
в силу прямої вказівки закону або й взагалі повинні розглядатися
як договірні зобов’язання іншого виду (наприклад, ст. 971, ч. 6
ст. 972, ст. 978 ЦК).

Завдання

Завдання № 1

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (зокрема, роз-
діли VI, VII) детально регламентує відносини щодо зберігання зерна,
зокрема й договірного характеру.

Як співвідносяться між собою норми глави 66 ЦК України та
положення названого Закону? Чи можуть застосовуватися норми
ЦК до регулювання відносин із зберігання зерна? Якщо так, то у
яких випадках і в якому обсязі: а) глава 66; б) загальні положення
про зобов'язання; в) загальні положення про договір; г) загальні
положення про зобов'язання та загальні положення про договір;
ґ) глава 66, загальні положення про зобов'язання та загальні поло-
ження про договір; д) глава 66, загальні положення про зобов'язання
та загальні положення про договір, а також інші норми ЦК? Об-
ґрунтуйте свою позицію.

Відносини із зберігання зерна за розглядуваним Законом виника-
ють: а) на підставі закону чи б) в силу закону? Наведіть інші при-
клади, коли зобов'язання із зберігання виникають: а) на підставі
закону та б) в силу закону. У чому полягає різниця між такими
зобов' язання ми?

Завдання № 2

Бродецький та Корифанов у серпні домовилися про те, що Бродець-
кий протягом двох місяців буде зберігати у себе в гаражі п’ять ящиків
пива загальною вартістю 357 гривень (21 неоподатковуваний мінімум
доходів громадян), за що Корифанов обіцяв заплатити 50 гривень. У
вересні місяці Корифанов передав пиво Бродецькому, а через два міся-
ці звернувся до нього з проханням повернути йому пиво. Бродецький
відмовився повертати ящики з пивом і взагалі заперечував те, що Ко-
рифанов що-небудь передавав йому на зберігання і між ними існувала
домовленість щодо цього.

Корифанов звернувся до суду, який задовольнив його вимоги. Рі-
шення суду ґрунтувалося виключно на свідченнях Бурдюка, який був
присутній під час того, як Бродецький та Корифанов домовлялися про
зберігання пива. При цьому суд зазначив, що договір зберігання був
укладений між сторонами в усній формі і що письмова форма для тако-
го договору є необов’язковою, оскільки сума договору не перевищує 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і дорівнює 50 гривень
(розмір плати за зберігання). Бродецький оскаржив рішення місцевого
суду в апеляційному порядку, зазначивши, що суд першої інстанції
не міг обґрунтовувати своє рішення свідченнями Бурдюка, оскільки
сума договору зберігання (навіть, якщо такий і був би укладений ним
із Корифановим) дорівнює 21 неоподатковуваному мінімуму доходів
громадян (вартість пива, яка була підтверджена Бурдюком), а, отже,
такий договір повинен був укладатися у письмовій формі.

Що має постановити апеляційний суд? Вирішіть справу.

У якій формі має укладатися договір зберігання? Які наслідки її
недодержання сторонами?

Що слід розуміти під сумою правочину (ч.З ст. 208 ЦК) відносно
договору зберігання?

Чи мав би право Корифанов вимагати від Бродецького укласти
договір зберігання на умовах, про які сторони попередньо домови-
лися, якщо б у вересні Бродецький відмовився б приймати пиво на

36. Зам. 61
зберігання? Обґрунтуйте свою позицію. У яких випадках договір
зберігання є консенсуальним?

Завдання № З

Сурмедський уклав із своїм односельчанином Колтуном договір
зберігання гречки. Подібні договори з Колтуном уклали також Грицик

і Бородай, при чому їх гречка була з того ж самого поля, що й Сурмед-
ського. За умовами укладених договорів Колтун мав право змішати
передану йому на зберігання гречку, але не міг її використовувати для
власних потреб. Під час зберігання у коморі, де знаходилася гречка
односельчан Колтуна, внаслідок стихійного лиха (паводку) сталося
сильне підтоплення. Гречка стала непридатною для будь-якого ви-
користання, про що Колтун негайно повідомив своїх поклажодавців.
Сурмедський, Грицик і Бородай звернулися до Колтуна з вимогою по-
вернути їм таку ж саму кількість гречки належної якості, вказавши,
за порадою юриста виконкому сільської ради, що Колтун став влас-
ником переданої йому гречки і, відповідно, ніс ризик випадкового її
знищення. Дізнавшись, що у селі відпочиває адвокат з Києва, Колтун
звернувся до нього із проханням допомогти.

Які поради може дати адвокат Колтуну? Вирішіть справу.

Чи можна визнавати Колтуна власником переданого йому на
зберігання зерна? Чи можна визнавати Сурмедського, Грицика і
Бородая співвласниками зерна, що було передано на зберігання
Колтуну, а, якщо так, то чи є така спільна власність сумісною
чи частковою? Висловіть власну позицію щодо правового титулу
належності речі у договорі іррегулярного зберігання.

Яку відповідальність несе зберігач за втрату (нестачу) чи
пошкодження речі, що була передана на зберігання? Чи буде він
відповідати, якщо втрата (нестача) речі сталася внаслідок дії
непереборної сили чи випадку? Чи зобов'язаний зберігач відшкоду-
вати поклажодавцеві упущену вигоду внаслідок втрати (нестачі)
чи пошкодження речі, що була передана на зберігання?

Завдання № 4

До Нашої юридичної фірми звернувся генеральний директор ТОВ
«Арипі» нан Мхртчян за юридичною консультацією щодо наступної
правової проблеми.

ВАТ «Ра» та ТОВ «Ариш» уклали між собою договір підряду, за
яким ТОВ «Ариш» зобов’язувалося виконати роботи із встановлення
системи снігорозтоплювання на покрівлі будівель, належних ВАТ

«Ра». Роботи мали виконуватися протягом шести місяців у п’ять
етапів. Відповідно до договору роботи мали бути виконані в повному
обсязі з матеріалу підрядника (ТОВ «Ариш»), який зобов’язувався
придбати для ВАТ «Ра» обладнання для системи снігорозтоплюван-
ня та інші необхідні матеріали. На першому етапі виконання робіт
передбачалася доінсталяційна підготовка обладнання для системи
снігорозтоплювання. При цьому договір підряду містив спеціальний
розділ про те, що ТОВ «Ариш» як підрядник після закінчення першого
етапу виконання робіт і до моменту встановлення системи снігорозто-
плювання зобов’язувався зберігати у власній майстерні підготовлене
для установки обладнання.

До моменту установки системи снігорозтоплювання у майстерні
ТОВ «Ариш» випадково (через замикання у електромережі) сталася
сильна пожежа, внаслідок якої усе обладнання, передане на збері-
гання, було знищено. ВАТ «Ра» у позасудовому порядку звернулося
до ТОВ «Ариш» з вимогою продовжувати виконання робіт, придбати
нове обладнання, замість знищеного, та встановити його. Представ-
ники ВАТ «Ра» посилалися на ст. 842 ЦК, за якою ТОВ «Ариш», як
сторона, що надала матеріал для виконання робіт, несла ризик його
випадкового знищення.

Надайте комплексний правовий висновок щодо наведених вище
фактичних обставин. Яку юридичну консультацію Ви можете
надати ТОВ «Ариш»? Чи повинно воно задовольняти вимоги ВАТ
«Ра»?

Чи можна застосовувати до відносин із зберігання ТОВ «Ариш»
обладнання для системи снігорозтоплювання норми гл. 66 ЦК?

Завдання № 5

Проаналізуйте наступні життєві ситуації та дайте відповіді на за-
питання:

а) ТОВ «Радомир» уклало із Акціонерним банком «Лондер-інк»
договір про надання банківського сейфу, причому, банк за умовами
договору не ніс відповідальності за вміст сейфу.

Чи можна розглядати укладений договір як договір зберігання?

Назвіть норми ЦК (за їх наявності), якими регулюються
договірні відносини між ТОВ «Радомир» та АБ «Лондер-інк»;

б) Кривуленко залишила в автоматичній камері схову залізничного
вокзалу клітку з живим папугою та один кілограм ковбаси. Повернув-
шись через місяць за своїми речами, Кривуленко виявила, що папуга
помер, а ковбаса протухла.

Чи зобов'язаний був залізничний вокзал вжити усіх заходів для
забезпечення схоронності речей, залишених Кривуленко у камері
схову (ст. 942 ЦК)?

Чи можна передавати на зберігання тварин?

в) Стаття 974 ЦК передбачає, що перевізник зобов’язаний забез-
печити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім
дорогоцінностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному
місці.

Чи має місце у зазначеній ситуації укладання договору збері-
гання? Якщо так, то в якій формі?

Чи зобов'язаний перевізник забезпечувати схоронність вмісту
валізи (сумки) пасажира?

Що слід розуміти під «відведеним місцем»?

г) Марушко, від’їжджаючи у довготривале відрядження, залиши-
ла на зберігання у своєї подруги 1000 гривень та дозволила їй у разі
потреби витрачати частину грошей (звичайно, за умови подальшого
повернення).

Чи можна кваліфікувати домовленість між Марушко та її под-
ругою як договір зберігання?

Якими нормами ЦК мають регулюватися описані відносини?

Чи можна передавати на зберігання гроші? Якщо так, то за
яких умов?

г) На семінарі з цивільного права студент 3 курсу Копицюк ствер-
джував, що предметом договору зберігання може бути фізична особа.
Свою позицію він обґрунтовував тим, що саме так зазначено у ст. 978
ЦК (договір охорони). Копицюк вказував, що договір охорони є нічим
іншим як спеціальним різновидом договору зберігання, оскільки він
згадується у главі 66 ЦК (зберігання).

Чи погоджуєтеся Ви з думкою Копицюка?

Які аргументи «за» і «проти» Ви можете навести щодо твер-
дження, що договір охорони є спеціальним різновидом зберігання?

Що є спільного та відмінного між охороною та зберіганням?

Чи може бути фізична особа предметом договору охорони?

д) Студенти юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевчен-
ка Гриндаренко та Крацкер перед початком першої пари здали до
університетського гардеробу свій верхній одяг (пальто та дублянку).
Гардеробниця видала Гриндаренку номерний жетон, а Крацкеру,
замість жетона, - шматок картону, на якому був зазначений номер
вішалки.

Чи мало місце укладання договорів зберігання із Гриндаренко
та Крацкером? Якщо так, то у якій формі?

Чи зможе Крацкер вимагати повернення своєї дублянки,
пред'явивши шматок картону, а не жетон?

Чи зможе Гриндаренко вимагати повернення пальта, якщо він
втратить жетон. Чи буде він вправі посилатися на показання
свідків, якщо вартість пальта 1000 гривень?

Чи є зберігання речей у гардеробі оплатним? Чи діє при цьому
презумпція відплатності договору (ч. 5 ст. 526 ЦК)?

е) Слідчий Осавуленко на час проведення досудового слідства пере-
дав кістку мамонта, яка проходила як речовий доказ у кримінальній
справі, на зберігання до краєзнавчого музею.

Чим регулюватиметься зберігання мамонтової кістки? Чи
можуть застосовуватися у такому випадку норми ЦК? Якщо
так, то які?

Тести

1. Продовжіть речення відповідно до формулювання, яке вжите
в ЦК України: «За договором зберігання...»:

а) «...одна сторона (зберігач) зберігає річ, яка передана їй другою
стороною (поклажодавцем), і повертає її поклажодавцеві у схорон-
ності»;

б) «...одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка пе-
редана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажо-
давцеві у схоронності»;

в) «...одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка
передана їй другою стороною (поклажодавцем), а поклажодавець
зобов’язується сплатити за зберігання речі встановлену плату».

2. Договір зберігання може не бути публічним, якщо:

а) зберігання здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності
на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування;

б) зберігання здійснюється на основі договору складського збері-
гання, укладеного складом загального користування;

в) зберігання речі, яка є предметом спору, здійснює фізична особа;

г) зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб’єктом
підприємницької діяльності.

3. Договір зберігання має бути укладений у письмовій формі,
незалежно від вартості речі, переданої на зберігання, якщо:

а) прийняття речі на зберігання відбувається при повені, пожежі,
раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин;

б) зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбут-
ньому;

г) здійснюється зберігання речей, визначених родовими озна-
ками;

ґ) зберігач зобов’язується не користуватися річчю.

4. Збитки, завдані поклажодавцем втратою (нестачею) речі,
відшкодовуються зберігачем:

а) у розмірі її вартості;

б) у повному обсязі;

в) у розмірі упущеної вигоди.

5. За передавальним написом передається:

а) складська квитанція;

б) просте складське свідоцтво;

в) подвійне складське свідоцтво.

6. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної
особи, оформлюється видачею:

а)розписки;

б) складської квитанції;

в) номерного жетону;

г) іменної квитанції;

ґ) простого складського свідоцтва.

7. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цін-
них паперів, коштовностей) особи, яка проживає у ньому, лише за
умови, що:

а) їх вартість у двадцять і більше разів перевищує неоподатковува-
ний мінімум доходів громадян;

б) вони були окремо передані готелю на зберігання;

в) особа, яка проживає у готелі, є суб’єктом підприємницької ді-
яльності.

8. Іррегулярне зберігання - це:

а) зберігання речей, що є предметом спору;

б) зберігання речей, визначених родовими ознаками;

в) зберігання речей, визначених індивідуальними ознаками;

г) зберігання коштовностей.

9.Секвестр - це:

а) зберігання речей, що є предметом спору;

б) зберігання речей, визначених родовими ознаками;

в) зберігання речей, визначених індивідуальними ознаками;

г) зберігання коштовностей.

Контрольні питання

1. Які основні договірні підстави виникнення зобов’язання зі збе-
рігання, які виникають на підставі договору?

2. В чому полягає специфіка зобов’язань зі зберігання, що виника-
ють на підставі закону?

3. Розкрийте поняття договору зберігання.

4. Наведіть характеристику сторін, предмету, форми і строку до-
говору зберігання.

5. Які особливості оформлення договору зберігання?

6. Які підстави та межі відповідальності зберігача за втрату (не-
стачу) чи пошкодження речі?

7. В чому полягають особливості зберігання на товарному складі?

8. Проведіть загальну характеристику спеціальних видів збері-
гання.

ГЕМА 48: ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ

Питання для обговорення

1. Правова природа договору доручення.

2. Сторони, форма і зміст договору доручення.

3. Співвідношення договору доручення і довіреності.

4. Зміст доручення та умови його виконання.

5. Підстави припинення договору доручення.

6. Правові наслідки припинення договору доручення.

7. Відмежування договору доручення від агентського договору,
договору комісії, договору управління майном, договору про на-
дання послуг.

8. Особливості відносин доручення в договорах перевезення,
транспортного експедирування, зберігання, банківського рахунку
і вкладу, простого товариства.

9. Доручення у розрахункових відносинах, у виконанні заповітів
та на ведення справ у повному товаристві.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України, 2003,
№ 11 (28.03.2003), ст. 461; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісникУкраїни, 2003,
№ 11 (28.03.2003), ст. 462; з наступними змінами і доповненнями.

Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-ІУ від 23 лютого
2006 р. // Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. // Голос України, 1993, 01,
29.01.93, № 17; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради
України, 1996, № 18 (30.04.96), ст. 78; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. //
Урядовий кур’єр, 1998, 15.01.98, № 8-9; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // Відомості
Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001), ст. ЗО; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. // Відомості
Верховної Ради України, 2003, № 52 (26.12.2003), ст. 377; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради
України, 2004, № 1 (02.01.2004), ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від
18.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 11 (12.03.2004), ст. 140;
з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. // Відомості
Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради
України, 1993, № 39 (28.09.93), ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. //
Відомості Верховної Ради України, 1997, № 21, ст. 156; з наступними змінами і
доповненнями.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 «Про управління
корпоративними правами держави» // Офіційний вісник України, 2000, № 20
(02.06.2000), ст. 827.

Наказ Фонду державного майна України від 1 березня 2004 року № 383 «Про
затвердження Типової форми договору доручення на виконання функцій з управління
пакетом акцій, що належить державі» // Офіційний вісник України, 2004, № 13
(16.04.2004), ст. 926.

Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 «Про
затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України»//Офіційний вісникУкраїни, 2004, № 10 (26.03.2004), ст. 639.

Література

Беликова Н. Договоры комиссии и поручения // Внеш. торговля. - М., 1990. -
№7.-С. 18-21.

Боднар Т. В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов’язань // Вісник
господарського судочинства. - 2003, N° 4. - С. 169-175.

Брагинский М. И. Договор поручения и стороны в нем // Вестн. Высш. арбитраж,
суда РФ. - М., 2001. - № 4. - С. 75-87.

Буднева Г. Н. Торгово-посреднические сделки: правовое обеспечение и
бухгалтерский учет. - М.: Налоговый вестник, 2000. - 111 с.

Дзера О. В. Загальні положення про правочин в новому ЦК України // Юридична
Україна. - 2003, № 7. - С. 24-32.

Иоффе О. С. Обязательственное право. - М.: Госюриздат, 1975. - 880 с.

Клигман А. В. Договор поручения (с участием граждан): Автореф. дис.... канд.
юридич. наук: 12.00.03. - М.: Всесоюз. юридич. заоч. ин-тут, 1985. - 24 с.

Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному
представництві// Право України, 2002. - № 9. - С. 104-109.

Крылов С. Соотношение договора поручения и доверенности // Рос. юстиция.
-М., 1999.- №9. -С. 15-16.

Леонідов О. Представництво та доручення // Вісник законодавства України.

/ Інформаційно-довідкові матеріали, анотації, коментарі, консультації, 2001. -
№ 4.-С. 26-28.

Майданик Р. А. Проблеми довірчих відносин у цивільному праві. - К.: Видавничо-
поліграфічний центр «Київський університет», 2002. - 502 с.

Майданик Р. А. Управління державними корпоративними правами //
Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 11. - С. 19-22.

Онуляк Л. Г. Поняття та основні ознаки договору доручення // Чернівецький ун-т.
Науковий вісник. Сер. «Правознавство». - Чернівці, 1996. - Вип. 1. - С. 104-110.

Панченко С. И. Договоры комиссии, поручения и агентирования // Налоговый
вестн. - 1998, № 2. - С. 159-162.

ПишнаЛ. Г. Закріплення договору доручення в проекті ЦК України//Чернівецький
ун-т. Науковий вісник. - Чернівці, 1997. - Вип. 11: Правознавство. - С. 127-132.

ПишнаЛ. Г. Права та обов’язки сторін в договорі доручення // Чернівецький ун-т.
Науковий вісник. Сер. «Правознавство». - Чернівці, 1996. - Вип. 4-5. - С. 196-202.

Посреднические сделки. Агент, договор. Договор поручения. Договор комиссии

- М.: Стрикс: Приор, 1996. - 77 с.

Федорченко Н. В. Загальна характеристика договору доручення // Часопис
Київського університету права, 2002. - № 3. - С. 50-57.

Федорченко Н. В. Договір доручення: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 /
НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2004. - 21 с.

Фокіна Н. Нульова ставка та продаж товарів на умовах договорів комісії,
консигнації, доручення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають
переходу права власності на такі товари // Вісник податкової служби України, 2002.
-№ 29.-С. 12-13.

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол),
Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-е вид.,
допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Швец Б. Коммерческий агент или поверенный: Отличие гражданского правового
договора поручения от хозяйственного правового агентского договора // Юрид.
практика. - 2004. - 6 апр., № 14. - С. 1, 7.

Методичні вказівки

Договір доручення — самостійний вид цивільно-правових до-
говорів, що ґрунтується на взаємній довірі сторін (фідуціарний
договір) і має широку сферу застосування в цивільному обороті, у
зв’язку з чим його вивчення в навчальному курсі «Цивільне право»
має істотне значення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язу-
ється вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя)
певні юридичні дії. Важливо чітко засвоїти ознаки договору дору-
чення, який є двостороннім, консенсуальним, каузальним і, вихо-
дячи зі ст. 1002 ЦК України, може бути оплатним і безоплатним.

Незалежно від того оплатним чи безоплатним є договір доручен-
ня, він є двостороннім, в якому обидві сторони мають зустрічні
права та обов’язки і правам та обов’язкам однієї сторони кореспон-
дують права та обов’язки іншої. Так, повірений зобов’язаний
вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення, повідом-
ляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання
доручення і має право вимагати від довірителя негайного при-
йняття всього одержаного у зв’язку з виконанням доручення.
Довіритель, зі своєї сторони, має право вимагати від повіреного
належного виконання дій за дорученням, надання інформації про
хід їх виконання і зобов’язаний негайно прийняти від повіреного
все одержане останнім у зв’язку з виконанням доручення.

Договір доручення вважається укладеним з моменту досягнення
сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Такими умовами є умови про предмет договору доручення, умови,
щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто
згоди, а також умови, що визначені законом як істотні або є необ-
хідними для договорів даного виду. Зокрема, як встановлено у
ст. 720 ЦК України, у договорі доручення на укладення договору
дарування обов’язково вказується ім’я обдаровуваного. Якщо ця
вимога не виконана, договір доручення є нікчемним.

Сторонами договору доручення є повірений та довіритель. Дові-
ритель - це особа, яка доручає повіреному вчинити юридичні дії,
а повірений - особа, яка зобов’язується від імені та за рахунок до-
вірителя такі дії виконати. Повіреним і довірителем можуть бути
фізичні особи з достатнім обсягом дієздатності, юридичні особи, а
також інші учасники цивільних відносин, зокрема держава, Авто-
номна Республіка Крим, територіальні громади.

Предмет договору доручення становить здійснення повіреним
юридичних дій від імені довірителя. Відповідно до ст. 1003 ЦК
України у договорі доручення або у виданій на підставі договору
довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить
вчинити повіреному. Зазначені дії мають бути правомірними, кон-
кретними та здійсненними. Фактичні дії, які повіреному необхідно
здійснити для виконання договору доручення, підпорядковуються
змісту доручення, не мають самостійного значення і тому не входять
до предмету договору.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: