ОСНОВНІ ПОСТУЛАТИ ПСИХОАНАЛІЗУ

Фрейд: структура особистості, стадії психосексуального розвитку: Психоаналіз – наука про несвідомість, психічні прояви, рушійними силами розвитку людини – інстинкти потяги(сексуальні та агресивні). Я, Над-я, Воно. ВОНО – Несвідоме. Це скарбниця примітивних інстинктивних прагнень, емоцій, спогадів, невтілені сексуальні бажання. джерело енергії. Воно шукає насолоди та уникає болю. Воно хоче тільки те, що хоче, і тільки тоді, коли хоче. Воно вимогливе, імпульсивне, сліпе, асоціальне та егоїстичне. Его (я) – це виконавчий орган особистості, а також сфера перебігу інтелектуальних процесів і вирішення проблем. Его стоїть на захисті безпеки та самозбереження. На відміну від ВОНО, природа якого виявляється в пошуку задоволення, ЕГО підпорядковується принципу реальності. Над-я (супер-его)- Суперего забезпечує самоспостереження, формування ідеалів, розробляє та вдосконалює моральні норми для особистості. Суперего намагається спрямувати особистість до абсолютної досконалості в думках, словах, учинках. Суперего- це швидше ідеал, ніж реальність, Стадії психосексуального розвитку:Фрейд виділив 5 стадій:Оральна (0 - 18 міс.),Анальна (18 міс. - 3 роки),Фалічна (3 роки - 6 років),Латентна (6 - 12 років), Генітальна (період статевого дозрівання). Ці стадії описують послідовну активність ключових ерогенних зон впродовж життя. Приклад: "оральна" стадія називається такою, тому як в період життя від 0 до 18 міс. недолюдині понад усе приємно жерти - чомусь, ротом. Тобто, відповідна зона має велику важливість в усіх планах психологічного розвитку, як фізіологічно, так і образно.

К.Г.Юнг: структура особистості, поняття архетипу, основні архетипи (персона, тінь, аніма, анімус, замість); За К. Юнгом, психіка людини має три рівні: свідомість, особисте несвідоме і колективне несвідоме. Визначальну роль у структурі особистості відіграє колективне несвідоме, яке утворюється із слідів пам'яті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження. Колективне несвідоме- утворюється з різних рівнів, які визначаються загальнолюдською, національною та расовою спадщиною. Найбільше значення мають сліди минулого" тобто досвід тваринних предків людини. Колективне несвідоме виявляється у вигляді ар-хетипів. К. Юнг називав архетипи первинними образами, оскільки вони пов'язані з міфічними і казковими темами. Він також вважав, що архетипи організовують не лише індивідуальну, але і колективну фантазію. К. Юнг зарахував до архетипів основні складові структури особистості, виділяючи такі елементи: Персону, Его, Тінь, Аніму (у чоловіків), Анімус (у жінок) і Самість. Персона - це візитна картка "Я", це та частина нашої особи, якими ми хочемо бути в очах інших людей. стиль поведінки і одяг, манеру говорити, мислити, одягатися, це характер, соціальна роль, здатність самовиражатися у суспільстві. Его - центр свідомості, створює відчуття усвідомленості і послідовності наших думок та дій, відповідальне за зв'язок свідомого і несвідомого. Его збирає розрізнені дані особистого досвіду в єдине ціле, формуючи з них цілісне і усвідомлене сприйняття власної особи. Тінь - центр особистого несвідомого, куди входять бажання, переживання, тенденції, що заперечуються індивідуумом як несумісні з існуючими соціальними стандартами. При цьому, чим більше домінує Персона в структурі особистості, тим більшою є Тінь, оскільки людині необхідно витісняти в несвідоме все більшу кількість нереалізованих бажань. Аніма (у чоловіка) або Ані мус (у жінки) - це ті частини душі, які відображають інтерсексуальні зв'язки, уявлення людини про протилежну стать. Самість- об'єднує свідоме і несвідоме, що взаємно доповнюють одне одного до цілісності. Особисте несвідоме складається з переживань, що були колись свідомими, але потім стали забутими або витісненими зі свідомого.

А.Адлер (вплив порядку народження на індивідуальні особливості дитини) Стар­ша ди­ти­на - Бу­ду­чи первістком у родині, от­ри­му­ю­чи безроздільну ува­гу батьків, їхню лю­бов, стар­ша ди­ти­на відчуває свою унікальність. З цих при­чин, первістки за­зви­чай - перфекціоністи, і не тільки то­му, що весь час на­ма­га­ють­ся відповідати очікуванням, але й то­му що з ди­тинст­ва ма­ють єдину рольо­ву мо­дель - роль стар­шо­го. Старші діти ви­рос­та­ють зрілими, організованими і відповідальними до­рос­ли­ми, які схильні бра­ти на се­бе роль лідера, але во­ни час­то ста­ють надмірно кон­тро­лю­ю­чи­ми, су­во­ри­ми і над­то ви­мог­ли­ви­ми до се­бе і до інших.Єдина ди­ти­на має ри­си первістка, але більш інтенсивні. час­то єдині діти бу­ва­ють самотніми, і ма­ють схильність ста­ва­ти егоїстичними. Щоб уник­ну­ти цьо­го, та­ким дітям ба­жа­но спілкуватися з ве­ли­кою кількістю друзів різних віків. Ди­ти­на, на­род­же­на дру­гим (або третім, чет­вер­тим, п'ятим) займає інше по­ло­жен­ня в сім'ї, ніж первісток. Бать­ки вже ма­ють досвід ви­хо­ван­ня, а їх ува­га відтепер поділяється між дітьми. Час­то середні діти йдуть в зовсім іншому на­прям­ку, ніж стар­ший брат або сест­ра, і шу­ка­ють компанію по­за сім'єю, де во­ни мог­ли б відчути свою унікальність. Для мо­лод­ших дітей, як пра­ви­ло, існує на­ба­га­то більше пра­вил і об­ме­жень, ніж для реш­ти. То­му, мо­лод­ших час­то сприй­ма­ють як вічних дітей у своїй родині, менш відповідальних і роз­бе­ще­них Ре­зуль­тат - це ди­ти­на, яка бук­валь­но розквітає від схва­лен­ня, яке йо­му пе­ре­па­ло, і яка зро­бить все, щоб при­вер­ну­ти до се­бе ува­гу.

Е.Еріксон (вікова періодизація ) На першій стадії розвитку (орально-сенсорній), яка відповідає періоду немовляти, виникає довіра чи недовіра до світу. За прогресивного розвитку особистості дитина "обирає" довірливе ставлення. У цей період дитина "вбирає" в себе образ матері і це є першою стадією формування ідентичності особистості. Друга стадія (м'язево-анальна) відповідає ранньому дитинству. У цей період різко зростають можливості дитини, вона починає ходити і відстоювати свою незалежність. Зростає почуття самостійності. Третя стадія (локомоторно-генітальна) співпадає з дошкільним віком. Дитина активно пізнає навколишній світ, моделює у грі стосунки дорослих у побуті, на виробництві, в інших сферах життєдіяльності, швидко вчиться всьому, набуваючи нові права і обов'язки. До самостійності додається ініціатива. На цій стадії відбувається статева ідентифікація і дитина засвоює певну форму поведінки, характерну для чоловіка чи жінки. Четверта стадія (латентна) відповідає молодшому шкільному віку - передпубертатному періоду. Вона пов'язана з вихованням у дітей працелюбства, необхідністю оволодіння новими знаннями і вміннями. У цей період з'являється також професійна ідентифікація, відчуття власного зв'язку з представниками певних професій. П'ята стадія розвитку особистості відноситься до підліткового та юнацького віку. Це період глибокої кризи. Дитинство закінчується і формується ідентичність. Завдання самовизначення, вибору життєвого шляху розв'язується в юнацькому віці завдяки цілісній ідентичності особистості, довіри до світу, самостійності, ініціативності та компетентності. Рання зрілість (шоста стадія) пов'язана з виникненням проблеми близькості (інтимності). В цей період виявляється істинна сексуальність. Близькі стосунки з друзями чи коханими вимагають вірності, самопожертви і моральної сили. Це період створення сім'ї, що супроводжується любов'ю. Остання розуміється Е.Еріксоном в еротичному, романтичному і моральному смислах. Сьома стадія розвитку особистості - зрілість або середній вік - надзвичайно тривала. Провідним стає ставлення людини до продуктів своєї праці і до своїх дітей, турбота про майбутнє людства. Бажання зробити внесок у життя майбутніх поколінь є природним і воно реалізується, насамперед, у стосунках з дітьми. Зріла людина має потребу бути необхідною іншим. Останньою стадією є пізня зрілість, яка виступає інтегративною: виникають плоди всіх семи попередніх стадій. Людина розуміє пройдений нею життєвий шлях і набуває цілісності особистості. Тільки тепер з'являється мудрість.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: