Доба пізнього еллінізму. Особливості античної прози. Роман Апулея «Метаморфози або Золотий осел».

Роман Апулея розповідає від першої особи про пригоди юнака Луція, який випадково перетворився на осла. З моменту перевтілення у тварину почалися неймовірні пригоди юнака, і кожна з них загрожувала жорстокою смертю. Лише після втручання в його долю богині Ізіди, яка поєднала у собі риси різних Богинь Цецери, Прозерпіни, Діани, Юнони, під час маніфестації на її честь Луцій зїдає трояндовий вінок і повертає собі людську подобу. Він веде праведне життя, стає прихильником культу Ізіди та Озіріса.

У романі постають представники майже всіх версв населення римського суспільства, описані,як правило, з неприхованою

Герої-ахейці-учасники Троянської війни.

Ахілл, Нестор, Менелай, Агаменон, Одіссей, Патрокл, Діомед, Аякс

Герої-троянці- учасники Троянської війни.

Гектор+Андромаха, Пріам+Гекуба, Паріс, Еней

Земна і космічна причини Троянської війни.

Боги-покровителі ахейців.

Гера, Афіна, Посейдон

Боги-покровителі троянців.

Афродіта, Арес, Апполон, Зевс?

Тема «Іліади».

В «Іліаді», яка містить 15 700 віршів, розповідається про події 51 дня

з останнього—десятого року Троянської війни.

Іліада, розповідає про один з центральних епізодів Троянської війни - гнів Ахіла і його трагічні наслідки. Вже дев'ять років грецька армія осіла Трою. В одному з останніх набігів на сусідні області греки захопили Хрисеїду, дочку жерця бога Аполлона. Агамемнон, головнокомандуючий грецького війська, зробив бранку своєю наложницею. Розгніваний Аполлон насилає на греків мор.
За настановою Ахілла, одного з найхоробріших поміж греків, Агамемнон погоджується на зборах усього грецького війська повернути Хрисеїду батькові, але вимагає замість Брисеїду, бранку Ахілла. У відповідь на цю образу Ахілл хапається за меч, але богиня Афіна, що бажає перемоги греків, утримує його. Ахілл ображає Агамемнона, називаючи його безсоромним своєкорисливим боягузом, і повідомляє, що більше не стане брати участь у воєнних діях.
Нестор, найстарший і наймудріший із грецьких царів, намагається примирити тих, що сваряться, але зазнає невдачі. Одіссей, найбільш люб'язний і дипломатичний із грецьких вождів, відвозить Хрисеїду до батька, Агамемнон забирає Брисеїду, а Ахілл просить свою матір, морську богиню Фетіду, ублагати царя богів Зевса подаровати перемогу троянцам, щоб греки відчули, наскільки усі вони залежать від доблесті Ахілла. Незважаючи на заперечення своєї дружини Гери, що благоволить грекам, Зевс відповідає згодою. Він насилає Агамемнону сон, і той скликає раду вождів. Бажаючи з'ясувати настрій війська, Агамемном пропонує відразу повернутися додому. Прийнявши цю пропозицію всерйоз, воїни вже біжать до кораблів, але отут Одіссей, корячись Афіні, зупиняє їх переконливою мовою. Терсит, єдиний рядовий воїн, що висловлює в цій поемі своє судження, зухвало паплюжить Агамемнона, поки Одіссей не зупиняє його гострим відкликом і ударом. Вислухавши розсудливі розмови Нестора і зробивши жертвопринесення, усе військо, за винятком Ахілла і його супутників, будується для битви.
Випливає докладний опис сил, виставлених усіма державами, що брали участь у війні, (так званий "Каталог кораблів"); неминуча сухість цього переліку трохи зм'якшується ретельним підбором епітетів. Для відображення натиску греків на поле бою виходить троянська армія на чолі з відважним сином правлячого Пріама, Гектором. Складові її сили описані в більш короткому "каталозі".
Брат Гектора Паріс (це він з'явився причиною війни, оскільки викрав Олену, дружину спартанського царя Менелая) викликає Менелая на єдиноборство, для того щоб переможець заволодів Оленою вже остаточно і війна припинилася. Після першого обміну ударами, де перевага виявилася на стороні Менелая, у сутичку втручається Афродіта, божественна покровителька Паріса, і рятує свого улюбленця. Троянці, по підступному вчинку свого ворога Афіни, порушують установлене перед єдиноборством перемир'я і тим самим робляться винною стороною. Випливає ряд сутичок героїв, опис яких Гомер мистецьки перемежовує оповіданням про події усередині Трої. Нарешті, у момент, коли троянці жорстоко тіснять греків, Агамемнон направляє до Ахілла посольство з пропозицією повернути Брисеїду і нагородити його багатими дарунками, якщо герой знову піде в бій. Ахілл відмовляє.
Випливають нові двобої і пересування військ. Троянці нападають на грецький табір, Гектор здається непідкоримим. Гера, що побоюється, що троянці здобудуть остаточну перемогу, наряджається і прикрашається, бажаючи відвернути увагу Зевса від бою. Зевс і Гера усамітнюються на горі Іда. Греки знову беруть верх. Зевс прокидається, у люті виявляє вчинок Гери і знову допомогає троянцям. Греки в жаху біжать. Шкодуючи про їхню долю, Патрокл, найближчий друг Ахілла, надягає його збрую, однак на єдиноборство виходить Гектор і убиває Патрокла.
Ахілл клянеться помститися за смерть друга. Фетіда просить Гефеста, бога ковальської справи, скувати її синові нову зброю. Найдокладнішим образом описується обробка щита, на якому зображені сцени міського і сільського життя, танці і бої. Озброївшись новою збруєю, Ахілл виходить на поле бою й убиває безліч троянців, вступає в бій з богом ріки Скамандром і, нарешті, зустрічається з Гектором, якого йому приходиться довго переслідувати. Наздогнавши ворога, Ахілл за допомогою Афіни безжалісно розправляється з ним, за ноги прив'язує тіло Гектора до своєї колісниці і, тріумфуючи, відвозить його тіло, у табір греків, тим часом як Пріам, його дружина Гекуба й Андромаха, вірна дружина Гектора, гірко оплакують його смерть.
Ахілл влаштовує Патроклу похорон, гідний героя. Усі збираються на торжество, з гори Іди приносять дрова для величезного багаття. Тіло Патрокла покладають на багаття, відбуваються заупокійні обряди, у тому числі людські жертвоприносини, тіло згоряє, а кісти збирають у золоту урну. День завершується атлетичними іграми на честь покійного.
Наступного дня Ахілл, усе ще що не оправився від утрати, об'їжджає на колісниці, до якої прив'язане тіло Гектора, навколо похоронного пагорба Патрокла. Аполлон волає до богів з вимогою припинити цю наругу, Гера йому заперечує, але Зевс погоджується дозволити Пріаму викупити тіло сина. Фетіду посилають, щоб вона переконала Ахілла дати згоду. Іріда, вісниця богів, повідомляє Пріаму про волю Зевса. Хоча Гекуба і намагається відговорити Пріама, він відправляється в намет Ахілла, захопивши із собою багаті дарунки для викупу. Випливає піднесена, патетична сцена. Засмучений Ахілл шанобливо приймає Пріама. Памятаючи про свого власного старого батька Пелея, якого, як знає Ахілл, йому не призначене більше побачити, він повертає Пріаму тіло сина. Пріам з тілом Гектора повертається в Трою, де Андромаха оплакує свого чоловіка, Гекуба - сина, а Олена - свого незмінно люб'язного друга. Троянці відплачують Гектору останні почесті, і поема завершується віршем:
"Так ховали вони конеборного Гектора тіло".
Персонажі Іліади змальовані яскраво і жваво, вони легко пізнавані. З грецької сторони ми знайомимося з зарозумілим, егоцентричним і усе-таки величним Агамемноном; молодим, запальним, що ревниво оберігає свою честь Ахіллом, що страшний у гніві, але здатний і на співчуття і великодушність. Тут же Нестор - розсудливий, проникливий, але часом велемовний, начебто Полонію в Шекспіра; Одаіссей - винахідливий, увічливий, що володіє собою; відважний і щедрий душею велетень Аякс; Діомед - безжурний задира і багато інші, змальовані настільки ж майстерно і настільки ж різноманітно. Серед троянців нам запам'ятовується відважний, відданий, симпатичний, але приречений Гектор; змучений лихами, але непереможений Пріам; трагічна Гекуба, що намагається, поки не пізно, повернути сина з битви, а потім оплакує його смерть; Андромаха,одна з найблагороднійших з юних дружин і матерів (прощання Гектора з Андромахой - одна із самих зворушливих сцен у світовій поезії); Олена, що усвідомить згубний вплив своєї непереборної краси і все-таки не здатна нічого змінити, чудова "фатальна жінка". Боги теж змальовані дуже жваво, хоча симпатії в нас не викликають. Вони сваряться, сваряться, інтригують, обманюють і навіть б'ються. Лише Зевсу властива велич, що відповідає більш піднесеним представленням про божество. Крім того, задній план поеми насичений другорядними персонажами - фігурами воїнів, героїв міфології, бранців, слуг, селян. Жоден поет не перевершив Гомера в мистецтві тонкого й ощадливого виписування характерів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: