ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.Розділ мовознавства, який вивчає і встановлює нормативну літературну вимову, називається орфоепією. У поняття літературної вимови входять правила вимовляння голосних і приголосних у різних позиціях, сполучень звуків у мовленнєвому потоці, правила вимови іншомовних слів, а також норми наголошування та інтонації. Оскільки літери позначають узагальнені звуки (тобто звукотипи або фонеми), то реальне звучання (вимова) слів не завжди збігається з буквеним образом цих слів. Саме фонологічний (або фонемний) принцип в українському правописі є визначальним. Тому ціла низка позиційних змін фонем (живі фонетичні чергування) на письмі не позначається, але ж у вимові повинна зберігатися: Напр., пишемо: дочці, а вимовляємо: [доц: і] звешся [звес: а] Під впливом письма зникає й явище гармонійної асиміляції голосних, наближення у вимові ненаголошеного е до и (великий, минеться, зозуля, кожух замість: веиликий, миенеться, зоузуля, коужух). Сліпо копіюється багатьма носіями еталонної вимовної норми (а такими носіями мали б бути диктори) й написання слів, до складу яких входять африкати [дж], [дз]: д-жерело, рад-жу замість раджу, д/зичати тощо. Прислухаймося хоча б до мовлення перекладних фільмів Студії 1 + 1: 1)акання; 2) оглушення: параСка, СрАбиФ, ХараСТ, ХАтель замість поразка, зробив, гаразд, готель; 3) пом'якшення губних та [р] у кінці слова: поставь, теперь, володарь, господарь замість постав, тепер, володар, господар; 4) м'якшення шиплячих (поспіль). Дзвінка вимова дзвінких шумних приголосних є визначальною для української орфоепії. А щодо приголосного [в], то він не тільки не оглушується, а набуває вокалічності і входить до числа сонантів, є евфонічною ознакою української мови. – ітерференційна палаталізація (м'якшення): На місці завжди твердого [ч] перед [а], [о], [у], [е], [и] чуємо поспіль м'яке [ч']: а) чЯс, чЮти, величЄзний, хочЮ, шепочЮ, великІй кІІФ, хІтрий; б) м'яке л, т, д перед е замість "нейтрального" л: літєратура, плєнум, лєкция, тєатр, контрольор, суфльор. в) пьать, мьасо, девьатка – зовсім не властива м'якість губних приголосних для української мови; г) м'якшення P в кінці слова: господарь, володарь, комарь. Українській мові загалом не властиве сполучення Голосна + Голосна, а під впливом російської мови маємо вже й на письмі зафіксоване: матеріальний замість матеріяльний (адже: матерія) індустріальний замість індустріяльний; – інтерференційне дзекання, цекання: будзяк, пишуць, жиц'ц'а, ходзяць, робляць. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|