Майбутнє Євросоюзу у соціальному розвитку

студент групи МЕ – 31а

Жеребцов Анатолій

Які переваги та реальні позитивні зрушення відчули на собі громадяни країн, які вступили до Євросоюзу? Чи було досягнуто економічної стабільності та чи покращилися умови життя населення країн-учасниць? Чи дійсно спрацьовує модель соціального захисту?

Це лише невеликий перелік питань, якими задаються політологи та соціологи світу, щоб відповісти на питання: «Чи є майбутнє в Євросоюзу?». На це питання ми спробуємо поглянути через призму соціального розвитку ЄС, тобто проаналізуємо основні напрямки діяльності, інструменти регулювання соціальної сфери та перспективи на майбутнє.

Очевидним є той факт, що однією з найважливіших тенденцій сучасних міжнародних відносин є інтеграційні процеси, які можуть докорінно змінити політичну картину світу. Тому головним завданням найбільшого інтеграційного угруповання світу є: стабільний і збалансований розвиток, який забезпечується за допомогою створення економічного союзу і запровадження чотирьох свобод: руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Вирішення соціальних питань Європейським Союзом і державами-членами забезпечує їм соціальну підтримку з боку населення, допомагає досягти солідарності під час прийняття життєво важливих для європейського інтеграційного процесу рішень і для втілення їх у життя. Розуміючи це, Європейський Союз докладає багато зусиль, аби подолати такі явища, як дефіцит довіри до керівних органів ЄС та непорозуміння між державами-членами або окремими соціальними групами. Загальновизнано те, що одночасний і рівномірний розвиток економічної та соціальної сфер є необхідною умовою майбутнього розвитку Європейського Союзу.

Задля гармонізації соціального розвитку необхідним є формування універсальної системи соціального забезпечення, дотримання єдиних соціальних стандартів на основі уніфікованого соціального законодавства.

Структурні фонди - фінансові інструменти структурної політики Спільноти, спрямованої на зменшення розриву в розвитку між різними регіонами та країнами Європейського Союзу і досягнення економічної та соціальної згуртованості.

Найбільшим серед структурних фондів є Європейський фонд регіонального розвитку, який було засновано 1975 року. Цей фонд підтримує заходи, спрямовані на скорочення безробіття та розвиток людських ресурсів - перепідготовку кадрів, професійно-технічну виучку молоді тощо. Спрямовує допомогу через стратегічні довготермінові програми, які сприяють вдосконаленню й модернізації робочої сили в регіонах ЄС, зокрема, відсталих.

Необхідно сказати, що в Європейському Cоюзі підтримці і розвитку участі молоді в побудові Європи приділяється велика увага. За останні роки було внесено ряд ініціатив за програмами і заходами, направлених на розвиток міжнародного молодіжного обміну, участь молоді в процесі ухвалення рішень, стимулювання активної участі молодих людей в житті європейського співтовариства. Таким чином, молодь притягується до інтеграційного процесу. Існують різні форми участі молоді в суспільному житті Європейського співтовариства. У багатьох країнах створені національні молодіжні ради, які об'єднують різні дитячі і юнацькі організації і співробітничають з органами державної влади з питань молодіжної політики. Також існують молодіжні парламенти при представницьких органах влади.

Така політика є правильною і, деякою мірою, обов’язковою, адже молодь завжди була і залишається невід'ємною складовою політичного і соціального життя. Саме завдяки її активній діяльності в суспільстві відбуваються докорінні зміни. Молодь ніколи не залишається байдужою до будь-яких ініціатив з боку влади і гостро реагує на несправедливість. Маючи високий потенціал і можливості, створюються організації, які займаються вирішенням проблем різного характеру.

У сучасний період соціальна орієнтація ринку передбачає включення у його механізм спеціальної системи соціального захисту населення.

Слід зазначити, що результативність моделей соціального захисту населення визначається, перш за все, здійснюваною державою соціальною політикою.

На думку вченого, політика, колишнього канцлера ФРН Людвіга Ерхарда, соціальна політика - це політика не для мільйонерів, а політика для мільйонів. До речі, саме Німеччина, завдяки вірному відбору соціально-економічної моделі розвитку суспільства, відповідності певних витрат від загального бюджету на соціальне забезпечення населення, досягла такого високого рівня соціального та економічного розвитку.

Але в останні роки Європейська комісія й економічні органи окремих держав були стурбовані чотирма головними проблемами: недостатнім зростанням виробництва, хронічно високим безробіттям, соціально-економічними аспектами масової міграції трудового населення й боротьбою з «делокалізацією», тобто з переходом промислових галузей в інші країни й регіони. Багато країн, особливо більші й у минулому з порівняно однорідним населенням – як Франція або Німеччина, виявилися явно не готові до того, що реально відбувається з Європою.

Аналізуючи дану ситуацію, американські політологи часто осудливо відгукуються про європейську соціально-економічну модель, у якій підвищена увага приділяється забезпеченню високого ступеня соціального захисту (нібито на шкоду здоровому динамізму й усілякому підвищенню продуктивності й ефективності праці й капіталу).

Слід зазначити, що для значної частини пересічних європейців вигоди європейської інтеграції далеко не очевидні. Наприклад, за результатами загальноєвропейського дослідження, проведеного наприкінці 2004 р., лише 53% європейців думали в той момент, що членство в ЄС принесло користь їхній країні, тоді як 34% вважали, що, навпаки, воно завдало шкоди. Дані опитування жителів країн Євросоюзу, проведеного навесні 2008 р., свідчать, що ці показники залишилися практично без зміни (лише 54% опитаних вважають, що членство в ЄС є корисним їхній країні). У найменшому ступені уявлення про позитивний вплив членства в ЄС на життя країни властиві громадянам основних членів Європейського Співтовариства.

Опитування жителів Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії й Іспанії, проведене в 2007 р., виявило, що в середньому тільки 25% з них вважало, що приєднання до ЄС сприяло поліпшенню життя в їхніх країнах, тоді як 44% думало, що членство в ЄС негативно вплинуло на їхнє життя.

Як вважає один із провідних британських політологів Марко Леонард, Євросоюз не користується значною довірою громадянам у плані його здатності вирішувати їхні нагальні проблеми. «Справедливо це чи ні, – пише він, – але Євросоюз сприймається як елітарний проект, що реалізується без згоди громадян».

Але ці опитування підтверджуються і реальними фактами. Наприклад, різниця в рівнях життя в процвітаючих і бідних регіонах досягає 40%. За даними Евростата, число європейців, що проживають за межею бідності, перевищує 50 млн. чоловік. Трудові стандарти, вживані в різних країнах Союзу, розходяться між собою (погоджені лише мінімальні вимоги до них). Розробка в ЄС прогресивного соціального законодавства ще не гарантує його безумовного вживання на практиці, оскільки не всі країни своєчасно вносять відповідні зміни до національних законів. Також, є випадки порушення директив Євросоюзу з боку крупних транснаціональних корпорацій, що провокує соціальні конфлікти.

Отже, підсумовуючи усе вищесказане, потрібно відзначити, що система стандартів в європейському просторі, а саме, захист прав людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати “людський вимір” до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що еволюція соціальної політики ЄС показує не тільки етапи її розвитку, а й послідовне створення правової бази, здатної забезпечити впровадження цієї політики в життя.

Але на сьогоднішній день перед ЄС постає ряд проблем саме у соціальній сфері, які необхідно вирішувати, бо вони акумулюючись можуть призвести до катастрофічних наслідків. Нові завдання, що постають перед соціальною політикою у зв’язку з глобалізацією й розвитком інтеграції в соціальній сфері, викликають необхідність вдосконалення механізму виконавчої влади, збільшення компетенцій і створення нових структур, здатних конструктивно відповісти на виклики часу.

Таким чином, дати відповідь на питання «Чи є майбутнє в ЄС?», - важко, але неодмінно можна сказати, що чим більше розвивається цей інтеграційний союз, тим більше з’являється проблем, в першу чергу пов’язаних із соціальною сферою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: