від 13 жовтня 2009 року N 09/209

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 13 жовтня 2009 року N 09/209

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання - Міщенко Т. В., за участю представників позивача - Б. М. М., Х. Т. В., відповідача - Н. В. В., розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") справу за його позовом до Міністерства освіти та науки України, за участю третіх осіб - Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного казначейства України, про стягнення заборгованості, встановила:

У лютому 2004 року ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось з позовом до Міністерства освіти та науки України про стягнення заборгованості за пільгові перевезення студентів та учнів у листопаді та грудні 2003 року за договором від 15 травня 2003 року про розрахунки за надані послуги по перевезенню залізницею студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у листопаді та грудні 2003 року позивачем здійснювались перевезення студентів за пільговим тарифом, витрати на перевезення яких відповідачем відшкодовано не було, у зв'язку з чим виникла заборгованість, заявлена до стягнення. При цьому, відповідно до статті 42 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік", розпорядники коштів Державного бюджету України, до яких належить і відповідач, мають право брати бюджетні зобов'язання у 2004 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, взятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань.

Господарський суд м. Києва постановою від 1 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2007 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 жовтня 2008 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. При цьому суди виходили з того, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" було зменшено розмір асигнувань Міністерства освіти та науки України на пільговий проїзд студентів та учнів, тому відповідач, не маючи повноважень щодо управління виконанням Державного бюджету України, мав змогу розпоряджатися лише тими коштами, які надійшли йому з Державного бюджету на певні цілі за визначеними кодами бюджетної класифікації.

Справа розглядалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У скарзі до Верховного Суду України ДТГО "Південно-Західна залізниця" порушило питання про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме статей 3 та 17 КАС.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 КАС є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 4 КАС, спори, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, мають публічно-правовий характер.

Таким чином, публічно-правовий спір, який виник з приводу укладання та виконання договору, зміст якого складають права та обов'язки сторін щодо реалізації владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, договір від 15 травня 2003 року про розрахунки за надані послуги по перевезенню залізницею студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів, з виконання якого виник даний спір, є адміністративним, виходячи з такого.

Законом України від 5 лютого 1993 року N 2998-XII "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" передбачено, що фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. Зокрема, частиною 5 статті 9 цього Закону встановлено, що для учнів і студентів денної форми навчання загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів державою гарантуються протягом року пільги на проїзд по території України залізничним, водним, автомобільним, міським (крім таксі) транспортом. Відповідні кошти передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Порядок надання зазначених пільг визначається Кабінетом Міністрів України. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати порядок надання пільг на проїзд учнів і студентів у місцевому пасажирському транспорті і передбачати відповідні видатки з місцевих бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 року N 541 затверджено Порядок надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському та приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України (далі - Порядок). Цей Порядок розроблено відповідно до Указу Президента України від 31 березня 1999 р. N 309 "Про заходи щодо впорядкування механізму надання пільгового проїзду окремим категоріям студентів і учнів", який видано з метою створення сприятливих соціально-економічних та побутових умов для навчання студентської та учнівської молоді, впорядкування в тому числі механізму надання пільгового проїзду окремим категоріям студентів і учнів.

Відповідно до пункту 4 Порядку кошти на пільговий проїзд студентів та учнів у міському транспорті передбачаються у відповідних місцевих бюджетах, у приміському і міжміському автомобільному транспорті - у кошторисах доходів і видатків навчальних закладів, у залізничному транспорті - централізовано у державному бюджеті для Міносвіти.

У свою чергу частиною 5 статті 9 Закону України від 4 липня 1996 року N 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання відповідної державної програми, спрямованої на підтримку молоді, що навчається у вищих навчальних закладах.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню від 15 травня 2003 року позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість зазначений договір було укладено Міністерством освіти і науки України для виконання покладених на нього повноважень у сфері захисту та підтримки молоді, що навчається. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян. Зазначене зобов'язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов'язанням, яке статтею 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно цієї статті Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Таким чином, повноваження розпорядника бюджетних коштів реалізується через владні управлінські функції цього суб'єкта владних повноважень, який діє в межах бюджетної програми та бюджетного асигнування.

Отже, відповідач шляхом укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню від 15 травня 2003 року реалізував у формі адміністративного договору повноваження на розпорядження бюджетними коштами.

У пункті 2 Порядку (в редакції, що діяла на момент укладання договору від 15 травня 2003 року) встановлено, що Міністерству фінансів, іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні заклади освіти, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям щороку під час формування проектів відповідних бюджетів на наступні роки передбачаються кошти на витрати, пов'язані з наданням студентам вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду пасажирським транспортом.

Таким чином, невиконання відповідачем зобов'язань за договором про розрахунки за надані послуги по перевезенню від 15 травня 2003 року було зумовлено відсутністю відповідного асигнування, оскільки в Державному бюджеті на відповідний рік не було виділено кошти в необхідному розмірі. Внаслідок цього позивач поніс витрати на пільгове перевезення, які не були йому відшкодовані в повному обсязі всупереч умовам вказаного договору.

Проаналізувавши правову природу договорів, щодо яких законом визначено порядок і способи виконання, а також відповідальність за невиконання зобов'язань, що з них виникають, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування аналогії закону.

Частиною 4 статті 8 КАС встановлено заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, даний адміністративний спір повинен вирішуватись на підставі аналогії права, виходячи з його конституційних принципів і загальних засад.

Договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи. Права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватись сторонами.

Уклавши договір незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

Оскільки договір від 15 травня 2003 року має ознаки адміністративно-правового, то позивач, який посилається на невиконання цього договору іншою стороною, правильно звернувся до адміністративного суду з даним спором.

Суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача.

Відповідно до правової природи даного спору суди повинні були встановити, в який спосіб відшкодовуються витрати суб'єкта господарювання на виконання договору з наданням студентам вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду пасажирським транспортом. При новому розгляді даного адміністративного спору судам потрібно керуватись вищевикладеними вказівками та виходити з того, що будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з необхідністю додаткового з'ясування й встановлення обставин справи та їх перевірки належними доказами.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 1 листопада 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2007 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: